Пам'ятки Києва

Парафіяльний храм Воскресіння Христового розташований в Києві поряд з територією Києво-Печерської лаври, у Старій Печерській фортеці.

Побудований в 1698 році коштом козацького полковника Костянтина Мокієвського в формах українського бароко. Дзвіниця прибудована в 1860-1862 роках.

У радянські часи його закрили, використовували як архівосховище, згодом - приміщення реставраційних майстерень. В 1978-1985 роках було проведено реставрацію з відновленням автентичних архітектурних форм. Збережено й реставровано старі розписи в інтер’єрі.

З листопада 1991 року в Воскресенській церкві відновилися богослужіння. Нині церква відома як "Афганська", оскільки належить громаді УПЦ, яка складається з сімей загиблих ветеранів Афганістану (у сквері встановлено пам'ятник афганцям).

Церкву Покрови Пресвятої Богородиці на Пріорці у Києві споруджено в 1902-1906 роках на місці дерев'яного Димитрієвського храму.

Назва цієї місцевості пов'язана зі словом "пріор", тобто настоятель католицького монастиря на Подолі, скасованого в XIX столітті.

П'ятикупольний храм виконаний у нео-руському стилі з використанням наличників, кокошників та цегляного орнаменту. У західній частині знаходиться дзвіниця, також увінчана куполом. У храмі три престоли: головний - на честь Покрови Пресвятої Богородиці, у північному боці - в ім'я Святого Миколая Чудотворця, в південному - в ім'я Святого Великомучеників Георгія Побідоносця та Дмитра Солунського.

У 1920-ті роки Покровська церква належала Українській автокефальній церкві, потім старослов'янській громаді, а тепер – УПЦ московського патріархату.

Церква преподобного Серафима Саровського збудована у дачному селищі Пуща-Водиця під Києвом у 1910 році на пожертвування дачевласників, серед яких було чимало заможних киян.

Архітектор Іполит Ніколаєв спроєктував храм у формах неоренесансу на кшталт існуючої у Києві на Липках Олександро-Невської церкви.

Серафимівська церква була закрита радянською владою в 1930-тих роках і знову відкрита в 1943 році, після чого богослужіння не переривалися. Після Другої світової війни іконостас було відновлено та реконструйовано. У 2000-2003 роках проведено реставрацію.

За переказами, у каплиці на церковному подвір'ї поховано банкіра Володимира Козакевича, який зробив найбільший внесок у будівництво церкви.

На території є святе джерело.

Церква Святителя Миколая на Татарці “Пам'яті жертв Чорнобиля”(також відома як Чорнобильська церква) побудована на початку ХХІ століття.

Церква є архітектурною домінантою Меморіального комплексу пам'яті жертв Чорнобиля, створеного за проєктом Миколи Жарикова. Форма фасадів церкви нагадує обриси першого саркофага над четвертим енергоблоком ЧАЕС, що робить її архітектуру унікальною. У плані має вигляд восьмикутної зірки, що робить її схожою одночасно на Вифлеємську зірк і на Зорю Полин. Щороку до роковин Чорнобильської трагедії тут відбуваються урочисті заходи.

До церкви прилягає регіональний ландшафтний парк “Смородинський”, створений в 2016 році (загальна площа 22 гектари).

Парафія святого Миколая “Пам'яті жертв Чорнобиля” на Татарці належить до Православної церкви України.

21 березня 2024 року під час масованого ракетного удару росіянами по Києву, в Свято-Миколаївський храм влучили уламки російської балістичної ракети - розпʼяття посічене, ікони побиті склом, вікна і двері вибиті, капличка поряд понищена, біля храму - вирва.