Пам'ятки Дрогобицького району

Римсько-католицький костел Святого Варфоломія закладений у Дрогобичі в 1392 році польським королем Владиславом II Ягайлом, проте освячений лише в 1511 році.

Масивна готична будівля костелу зведена на основі княжого палацу часів Галицько-Волинського князівства. Дзвіницею костелу стала служити розташована поруч потужна оборонна вежа, яка була частиною міських укріплень на Замковій горі. Протягом століть будівля неодноразово перебудовувалась.

У радянські часи приміщення костелу використовувалося як склад. У 1989 році храм повернуто римо-католицькій громаді міста.

В інтер'єрах збереглися готичні білокам'яні портали, настінні розписи та вітражі ХІХ століття за малюнками відомих художників Яна Матейка, Станіслава Виспянського та Юзефа Мегоффера.

Стіни укріплені контрфорсами. На північній стіні костелу розміщені незвичайні білокам'яні рельєфи - три вікна, в яких зображено долоню, стопу та голову в папській тіарі. Одні джерела називають їх символами католицького панування, інші вважають ці символи язичницькими.

Мармурове оздоблення дверей з двома мечами нагадує про жителів міста, які загинули у Грюнвальдській битві.

"Андроповським джерелом" у Східниці називають джерела мінеральних вод №25 та №26, розташовані поруч один з одним на узліссі неподалік санаторію "Зелений бір" у південній частині курорту.

За своїм хімічним складом це слабомінералізовані, гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієві води типу "Нафтуся". Здебільшого їх застосовують для лікування урологічних захворювань.

Розхожа назва "Андроповське джерело" пов'язана з тим, що у 1980-х pоках водою із цих джерел лікувався радянський генсек Юрій Андропов. За легендою, воду для нього доставляли спочатку вертольотом до найближчого військового аеродрому, а потім реактивним військовим літаком прямо до москви.

Аптека-музей всесвітньо відомого винахідника промислової переробки нафти Йогана (Яна) Зега відкрилася 2021 року у міському парку культури та відпочинку міста Борислав, ще є провідним центром нафтової промисловості Галичини. Тут розташоване одне з найбільших родовищ озокериту, тобто гірського парафіну, що має лікувальні властивості.

Експозиція музею знайомить відвідувачів з історією галицької фармацевтики, експериментами з перегонки нафти, видобуванням та використанням озокериту, видатними постатями Борислава та життєвим шляхом Йогана Зега.

Зокрема, представлено модель дистилятора – приладу для розділення нафти на фракції, а також колекції аптечних штангласів і гасових ламп різних епох.

Бориславський історико-краєзнавчий музей засновано в 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця Миколи Крижановського.

Він розміщений у будівлі колишнього відділу НКВС, де під час встановлення радянської влади в краї розстрілювали жертв репресій.

Фонди музею налічують понад 5 тисяч експонатів. У відділі природи представлені корисні копалини, рослинний та тваринний світ Прикарпаття.

Найцікавіші експонати історичного відділу: фрагменти давньоруського браслета та срібної гривні, дерев'яна бочка для зерна з цільного дерева, пожежна помпа кінця XIX століття, знаряддя праці та особисті речі нафтовидобувачів, картина німецького художника Ромуальда Волькеля "Старий Борислав" (1918 рік) .

Експонуються картини сучасних художників.

Джерело "Нафтуся" № 1 - найбільш відоме і популярне серед питних джерел курорту.

Бювет №1 розташований у центрі курорту Трускавець.

Вода "Нафтуся" відноситься до слабо мінералізованих вод (мінералізації, 0,7 грам на літр) і за хімічним складом відноситься до класу гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієвих мінеральних вод.

Як показує сама назва "Нафтуся", вона містить органічні речовини, пов'язані з родовищем Бориславської нафти: феноли, важкі кислоти насиченого нафтового ряду, невелика кількість сірководню та домішки летючих сірчистих вуглеводнів. Це надає воді специфічного запаху та присмаку нафти.

Отримана безпосередньо з джерела вода за збереження виділяє бульбашки газу стінках закритого судини. При зберіганні у відкритому посуді протягом кількох годин запах і присмак нафти, а також бульбашки газу зникають.

За своїм фізико-хімічним складом і фізіологічною дією на організм, "Нафтуся" є унікальною водою і не має рівної собі на жодному з курортів. Вона має сприятливу дію і показана для хворих, які страждають на нирковокам'яну хворобу, сечокислий діатез, подагру та інші хвороби обміну речовин. "Нафтуся" стимулює також жовчогінну, жовчовидільну функції печінки та діяльність багатьох інших органів.

Василіянський монастир святих Апостолів Петра і Павла в Дрогобичі – один із найкращих зразків сакральної архітектури міста XIX століття.

Монастир засновано в 1775 році. Нинішній комплекс споруджено в 1828 році з ініціативи ігумена Йосафата Качановського, після того як згорів старий дерев'яний Петропавлівський монастир отців василіян.

За радянської влади обитель була закрита, багато ченців замучено у катівнях НКВС.

З 1992 року василіянський монастир Святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі знову діє.

Вілла бургомістра Реймонда Яроша, який керував Дрогобичем з 1909 року до розпаду Австро-Угорської імперії, є окрасою вулиці Тараса Шевченка (колишньої Панської).

Двоповерховий будинок у стилі віденської сецесії, багато оформлений ліпниною, збудований в кінці XIX – на початку XX століття підприємцями Шпіцманами, місцевими нафтовими магнатами Коли напередодні Першої світової війни Шпіцмани залишали Дрогобич, розташовану на найпрестижнішій вулиці міста, віллу викупив у них бургомістр Реймонд Ярош.

В період між Першою та Другою світовими війнами Ярош не лише сприяв зміцненню економіки Дрогобича, а й ініціював бурхливий розвиток курорту Трускавець.

До останнього часу вілла Яроша використовувалася як міський палац школярів. Наразі тут розміщується деканат та аудиторії Біологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету.

Галерея сакрального мистецтва в Дрогобичі відкрита в 1996 році у будинку, який було збудовано на початку ХХ століття віцебургомістром Якубом Файєрштейном.

Фасад невеликої будівлі в стилі сецесії повністю зберігся.

Особливо цінні експонати – старовинні бойківські ікони XVI-XX століть. Також в експозиції: сакральна скульптура, декоративне різьблення, ковані хрести, рукописні церковні книги та стародруки, вбрання священиків та інше.

Дрогобицька вежа - найдавніша будівля ранньосередньовічного періоду, що збереглася в Дрогобичі.

Потужні кам'яні та дерев'яні оборонні споруди були збудовані в XIII сторіччі, за часів Галицько-Волинського князівства.

В XVI сторіччі на території замку було зведено монументальний костел Святого Варфоломія, а вежа стала використовуватися як його дзвіниця. В ХІХ столітті решту міських укріплень розібрали, оборонні рови засипали, а над вежею-дзвіницею був надбудований третій ярус з арочними вікнами.

Перед вежею встановлено пам'ятник середньовічному вченому Юрію Дрогобичу, який був ректором болонського університету та вчителем Миколая Коперника.

Висока годинникова вежа нинішньої дрогобицької ратуші піднялася над містом у 1927 році, коли Дрогобич повернувся до складу Польської держави, але традиції самоврядування в місті набагато старші.

Дрогобич отримав Магдебурзьке право в 1460 році, і тоді була побудована перша дерев'яна ратуша. До 1829 року ця будівля сильно застаріла і стала непридатною, тому була побудована нова ратуша в австрійському стилі - цього разу з каменю. Необхідність у новому приміщенні виникла після Першої світової війни. Архітекторами проєкту стали Ян Семкевич та Мар’ян Нікодимович.

Триповерховий будинок квадратом оточує невеликий внутрішній дворик. Головне приміщення – мармуровий зал засідань. У будівлі розміщується Музей терезів, що налічує понад 500 експонатів.

Також тут розташований Туристично-інформаційний центр Дрогобича, який, зокрема, організує екскурсії на вежу ратуші, що дозволяють оглянути механізм годинника та побачити кращу панораму міста.

Дрогобицька солеварня - підприємство-музей, що безперервно діє з ХІІІ сторіччя й до сьогодні. Вважається одним із найстаріших постійно діючих промислових підприємств в світі та найстарішим в Україні.

Солеварня в Дрогобичі вперше згадується в 1250 році. З того часу вона безперервно працює на тому ж місці – біля озер соляної ропи, з якої сіль видобувають випарюванням. Саме навколо цього підприємства розвинулося місто Дрогобич, ставши значним промисловим та торговим центром Галичини.

Найбільшого розквіту солеварня досягла за австрійських часів. Технічна база за радянських часів була оновлена, виробництво солі досягало 10-11 тисяч тонн на рік, проте зараз технологія повернулася на кустарний рівень. На сьогодні це єдине підприємство в Європі, де сіль виготовляють тим же методом, що й тисячоліття тому – виварюванням з природної ропи. Дрогобицький солевиварювальний завод щодня виробляє приблизно 700 кілограмів солі.

До останнього часу завод орендувало ЗАТ "Дрогобич-Галка", проте в 2013 році підприємство було повернуто до держвласності. Планується будівництво нового цеху та створення музею на базі старовинних виробничих приміщень.

Проводяться екскурсії.

Дрогобицька цісарсько-королівська гімназія імені Франца Йосифа I відкрита в Дрогобичі в середині ХІХ століття.

У 1867-1875 роках тут навчався майбутній письменник Іван Франко (встановлена пам'ятна табличка).

У 1896 році гімназію перевели до нового триповерхового приміщення, а в цій будівлі розмістилася жіноча гімназія імені Королеви Ядвіги.

Зараз колишню будівлю гімназії займає Філологічний факультет Дрогобицького педагогічного університету. До будівлі примикає університетський парк, у якому ще в 1894 році було встановлено пам'ятник Адамові Міцкевичу (скульптура відновлена після Другої світової війни).

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка створений у 1940 році.

Його головний корпус збудовано у 1896 році як гімназію, яка до того розміщувалася у меншій будівлі, що на протилежному кінці Університетського парку (зараз там розташований Філологічний факультет університету).

У 1939 році тут викладав всесвітньо відомий письменник та художник Бруно Шульц, який загинув під час Другої світової війни у дрогобицькому гетто. В учительському кабінеті Шульца відкрито музей письменника, де представлені перші видання його творів.

Етнографічний музей "Український хутір" відкрився у 2024 році на території еколандшафтного парку "Козацька слобода Раковець", що в селі Воля Якубова на Дрогобиччині.

Музейний комплекс відтворює автентичний український двір XVIII-XIX століть: відновлена українська хата з теплою піччю, стодола з господарським реманентом, хлів зі свійськими тваринами. На подвір’ї розташовані діюча карпатська кузня, справжній віз, колодязь із журавлем і критий навіс для відпочинку.

Експозиція є інтерактивною. Тут можна навчитися кувати залізо, спробувати спекти хліб або накоптити реберець у розмальованій печі. Проводяться екскурсії.

Музей Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви відкрито в Трускавці поряд із храмом Святого Миколая.

Експозиція розповідає про життя та діяльність видатних діячів католицької церкви східного обряду, таких як архієпископ Йосафат Кунцевич, митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосип Сліпий.

Представлені старовинні книги, церковне начиння, інші предмети сакрального мистецтва. Священні реліквії музею: мощі Святого Йосафата, пасмо волосся митрополита Андрея, накидка митрополита, особисті речі патріарха Йосифа, копія грамоти Берестейської унії.