Пам'ятки Олександрійського району

Музей Дмитра Чижевського в Олександрії відкрився у 2022 році в будинку, в якому пройшло дитинство та юність цього видатного українського вченого-енциклопедиста, культуролога, філософа та літературознавця.

Дмитро Чижевський народився 1894 року в дворянській родині нащадків заможного козацтва і українського шляхетства, представників однієї з гілок давнього роду Чижів. З 1904 року родина Чижевських проживала в одноповерховому цегляному будинку на нинішній вулиці Шевченка, займаючись громадською та просвітницькою діяльністю.

Експозиція музею відтворює атмосферу провінційного життя на початку XX століття. Представлено меблі у стилі тієї епохи, піаніно, старовинний годинник, фотоапарат та телескоп, подібний до телескопу батька Чижевського. Експонуються першодруки книг Чижевського, родинні документи та світлини.

Музей пропонує екскурсії на теми "Світ захоплень родини Чижевських", "Роль родини Чижевських в історії міста Олександрії", "Закордонний період життя та наукова творчість Дмитра Чижевського", а також інтерактивну екскурсію з грою в крокет "Дитинство, юність та захоплення Дмитра Чижевського".

"Будинок Дмитра Чижевського" є відділом Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової.

Музей історії в Захарівці вважається одним із найбільших сільських музеїв Кіровоградської області – його фонди налічують понад 13 тисяч предметів лише основного фонду. Експозиція розміщується у 15 кімнатах колишнього дитячого садка.

Основу колекції музею становлять матерали про 116-ту Харківську стрілецьку дивізію, яка звльнила Захарівку від німецьких окупантів у 1943 році. Пошуківцям вдалося встановити імена близько сотні загиблих героїв, що поховані у братській могилі на території села. Представлені фрагменти зброї та військового спорядження.

В етнографічному розділі експонуються речі, збережені жителями сіл Новогеоргіївського району, які були затоплені у 1960-х роках водами Кременчуцького водосховища під час будівництва Кременчуцької ГЕС. Серед них – меблі, предмети домашнього вжитку, знаряддя праці, світлини, іграшки, листівки. Представлена колекція вишиванок і старовинних рушників, серед яких весільний рушник, вишитий у 1813 році.

Вражають колекції старовинних музичних інструментів, а також ручних, кишенькових та настінних годинників, яких представлено близько 1,5 тисяч екземплярів.

Костянтинівський вугільний розріз - одне із двох "кладовищ екскаваторів" у районі Олександрії, де можна було побачити унікальну кар'єрну техніку.

Костянтинівський кар'єр знаходиться у селі Березівка ​​на північ від Олександрії. Це наймолодший вугільний розріз ГХК "Олександріявугілля" - введений в експлуатацію у 1987 році. У найкращі часи тут видобували понад мільйон тонн вугілля на рік. До останнього часу Костянтинівський розріз залишався єдиним діючим вугледобувним підприємством Олександрівського буровугільного комплексу, проте з 2010 року не працює і кар'єр поступово заповнюється ґрунтовими водами.

Тут можна було побачити законсервований 16-ківшовий роторний екскаватор ЕРШРД-5250 масою 4100 тонн, висотою понад 30 метрів з літною конвеєрною довжиною 190 метрів. Також був доступний до огляду німецький багатоковшовий ланцюговий екскаватор TAKRAF.

Наразі Костянтинівський вугільний розріз являє собою затоплений ґрунтовими водами кар'єр із островом посередині.

Кременчуцька ГЕС - третій ступінь Дніпровського каскаду гідроелектростанцій.

В експлуатації з 1959 року, коли був введений в дію 1-й агрегат. Останній, 12-й агрегат, запущений у 1960 році.

Водосховище Кременчуцької ГЕС – одне з найбільших в Україні (площа дзеркала – 2250 квадратних кілометрів). Потужність станції становить 700,4 МВт, середньорічне виробництво електроенергії – 1506 мільйонів кВт·год.

Екскурсії на Кременчуцьку ГЕС проводяться за попереднім погодженням.

Меморіально-педагогічний музей Василя Сухомлинського відкрито в 1971 році у Павлиській середній школі, якою видатний педагог керував з 1948 року протягом 22 років.

Тут він проводив свій тривалий педагогічний експеримент, у результаті якого створив оригінальну систему виховання дітей.

Фонд музею налічує понад 20 тисяч одиниць зберігання. Представлено педагогічну документацію школи 1950-1960-х років, рукописи літературних та науково-педагогічних праць Сухомлинського, особисті документи. Збережено обстановку робочого кабінету та квартири родини Сухомлинських.

Можна оглянути шкільну садибу: кілька приміщень навчального призначення, шкільний сад, зелені класи.

Морозівський вугільний розріз - одне з двох "кладовищ екскаваторів" у районі Олександрії, де можна побачити унікальну кар'єрну техніку.

Морозівський кар'єр знаходиться біля селища Пантаївка на захід від Олександрії. Введений в експлуатацію в 1970 році. Був одним із найбільших буровугільних кар'єрів країни. Планова потужність – 2,75 мільони тонн бурого вугілля на рік.

У 2004 році видобуток зупинився через фінансові проблеми підприємства, яке було вирішено ліквідувати. Кар'єр поступово затоплюється ґрунтовими водами. Унікальну гірничодобувну техніку ріжуть на брухт. Зокрема, гігантський кроково-рейковий роторний екскаватор ЕРШР-1600 масою близько 4 тисяч тонн продуктивністю 1600 кубометрів на годину.

З одного берега кар'єра на інший перекинуто єдиний в Україні транспортно-відвальний міст довжиною понад 300 метрів. Міст та два екскаватори - довоєнні, німецького виробництва.

Олександрійський міський музейний центр імені Антоніни Худякової створено в 1967 році.

Довгий час музей працював на громадських засадах, у 1991 році отримав статус державного. Носить ім'я Антоніни Худякової, яка була директором музею в 1980-1991 роках.

Загальна кількість експонатів основного фонду становить понад 17 000 одиниць. Експозиція музею розташовується у двох відділах – історичному та природному.

Крім того, етнографія краю представлена ​​окремо макетом українського дому та різними побутовими предметами: посудом, домашнім начинням, знаряддями праці тощо.

У музеї зберігаються колекції паперових грошей та монет різних епох та країн, добірка старовинних фотографій.

Серед цінних експонатів музею – особисті речі, скафандр, пристрої, обладнання для тренування та роботи на орбітальній станції вихідця з Олександрії, космонавта Леоніда Попова.

Відділом Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової є "Будинок Дмитра Чижевського".

Онуфріївський краєзнавчий музей відкрився 1994 році в будівлі колишньої земської управи, збудованої графом Михайлом Толстим на початку ХХ сторіччя. Експозиція в 15-ти залах знайомить із різними етапами історії Онуфріївського краю та культурою його мешканців.

В історичних експозиціях представлені знаряддя праці кам'яної доби, речі скіфського періоду, матеріали про заснування селища у XVIII столітті та його перебування у складі Нової Сербії. Експозиція "Українська хата" демонструє побут і звичаї українського народу – найбільшу увагу тут привертає величезна голка довжиною близько метра, призначена для шиття стріхи.

Історію роду Толстих – найбільших землевласників на Онуфріївщині – розкриває  експозиція "Примножувати, берегти, любити, то вдячна пам’ять закликає". У розділі про період Першої світової вій­ни і трьох революцій представлена панорама "Бій денікінців із загоном червоноармійців". Про важкі сторінки історії розповідають експозиції "Розгойдані дзвони пам’яті: часи репресій", "Онуфріївщина в Другій світовій вій­ні", "Епоха соціалізму на території Онуфріївсь­кого краю", "Російсько-українська війна".

Також представлено виставку творів декоративно-ужиткового мистецтва та галерею відомих людей Онуфріївщини.

Старовинний Онуфріївський парк із каскадом ставків – пам'ятка садово-паркового мистецтва другої половини ХІХ століття. Це один із найпривабливіших об'єктів природного туризму Кіровоградської області.

Ландшафтний парк площею 51,7 гектара розташований у заплаві двох річок Омельник та Омельничок, на території колишнього графського маєтку Толстих в Онуфріївці. Родина Толстих заклала парк ще на початку 1820-х років. У 1880-х роках завершено будівництво нової частини парку, споруджено оранжерею, теплицю, стайню, водонапірну вежу, човнову станцію, літній танцювальний майданчик, винний льох, оригінальні альтанки, містки. Облаштовано насипний острів з альтанкою та купальнею (тепер відомий як "Острів кохання"). Збереглися головний вхід, Біла їдальня та руїни деяких інших споруд.

В Онуфріївському парку збереглося близько 50 екзотичних та рідкісних видів рослин: софора японська, ялівець віргінський, каркас західний, сосна кримська, модрина європейська тощо. Вздовж берегів ростуть двохсотрічні верби.

Петрівський краєзнавчий музей розташовується в центрі селища міського типу Петрове, в охайному сквері поруч із селищним будинком культури. Працює з 1967 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про природу, історію та культуру того регіону Кіровоградщини, де розташоване селище. Зокрема представлені деякі археологічні матеріали, етнографічна добірка, предмети побуту XIX-XX століть.

У відділі Другої світової війни зібрана велика колекція фрагментів зброї, гільз, патронів, військового обмундирування та спорядження, знайдених або переданих в музей на збереження очевидцями.

Особливе місце відведено пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, коли від влаштованого більшовиками штучного голоду постраждала значна частина мешканців цього краю.

Світловодський міський краєзнавчий музей розташований в історичному будинку, в якому мешкав першобудівник Світловодська Михайло Карпов. Початок йому поклала музейна кімната при будинку культури, відкрита в 1970 році.

Одна з найцікавіших експозицій присвячена легендарному місту Крилов (з 1822 року – Новогеоргіївськ), яке потрапило до зони затоплення Кременчуцького водосховища. Представлено фотографії зниклого міста, копії архівних документів.

Окремі експозиції присвячені палеонтології, подіям Другої світової війни, містобудуванню.

Свято-Богоявленський жіночий монастир у Диківці заснований у 1996 році на основі старовинного храму, збудованого в 1875 році сербським військом під командуванням полковника Хорвата.

У 1953 році радянською владою храм було закрито та передано під склад зерносховища, а потім переобладнано під лікарню.

У 1993 році храм з прилеглими спорудами було передано церковній громаді та розпочалося створення першого в Кіровоградській області жіночого монастиря.

Диківський монастир називають родинним, оскільки черниці живуть у ньому разом зі своїми дітьми, а влітку до них приїжджають родичі.

Внутрішнє оздоблення храму монастиря заповнене великою кількістю ікон, включно з чудотворною іконою Святого Миколая.

Входячи до храму слід обов'язково роззутися. Територія монастиря доглянута, багато квітів.

Спасо-Преображенська церква закладена в Таловій Балці в 1803 році й освячена в 1806 році.

Будівництво велося коштом місцевого землевласника, генерал-майора Федора Боровського, який був похований у цьому ж храмі.

Тривалий час храм перебував у напівзруйнованому стані в наслідок руйнівних дій радянської влади. У травні 2014 року розпочалися роботи з відновлення Преображенської церкви.

Історична будівля Онуфріївського ліцею (колишньої школи №1) є пам'яткою архітектури місцевого значення. Це одна з небагатьох архітектурних пам'яток Онуфріївки, що збереглися від початку XX століття.

Велику двоповерхову школу побудував у 1906-1911 роках власним коштом граф Михайло Толстой, який мешкав з родиною в Онуфріївці. Будівля з червоної цегли виконана у стилі еклектики з елементами класицизму і модерну, оздоблена кованими елементами. Збереглися гранітні сходи, ковані перила, старовинні кахлі на підлозі, оригінальний рельєфний декор.

З вересня 1939 по червень 1941 року в цій школі працював учителем видатний педагог Василь Сухомлинський (в сусідньому Павлиші відкрито Музей Сухомлинського). У роки Другої світової війни у приміщенні школи знаходилася німецька комендатура.

Після того, як у 1974 році поруч була збудована нова триповерхова будівля школи, у старій школі розмістилася шкільна бібліотека з читальним залом та деякі навчальні аудиторії.