Пам'ятки Бориспільського району

Меморіальний комплекс, присвячений воїнам-визволителям, загиблим у роки Другої світової війни, відкритий у Переяславі в 2000 році.

Комплекс включає Пагорб слави та виставку військової техніки. На Пагорб слави веде алея з ліхтарів та напівкруглих лав. Центральне місце меморіалу займає скульптура воїна в арці, увінчаної хрестом. За скульптурою півколом розміщено стіну з прізвищами загиблих земляків.

На виставці військової техніки представлені танк ІС-3, самохідка ІСУ-152, гаубиця Б-4, "Катюша", бойовий катер, літак МіГ-15 та інші. Деякі експонати мають відкритий доступ.

Музей етнографії й освіти у Яготині розташовується на території Яготинського ліцею № 3, в приміщенні колишньої земської школи 1913 року побудови. З 1996 року тут розміщується одне з відділень Яготинського історичного музею.

В двох основних залах висвітлюється історія яготинської школи, її педагогів, керівників, учнів. Широко представлені документи, фотографії, особисті речі.

В етнографічній експозиції, яка з'явилася в музеї з 2006 року, розгорнуті виставки старовинних рушників, селянського одягу кінця XIX – початку XX століття, предметів побуту. Реконструйовано типовий інтер'єр сільської хати Яготинщини початку XIX століття.

Проходять авторські виставки художніх полотен яготинських митців.

Переяславський музей трипільської культури – один із наймолодших музеїв, що входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Його відкрили в 2003 році в будинку, в якому свого часу жив брат українського композитора Павла Сениці.

В експозиції представлені матеріали розкопок близько 40 поселень трипільської землеробської культури (V-III тисячоліття до нашої ери) різних регіонів України: Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я. Вони розповідають про трипільську систему обробки землі, перші культурні злаки, конструкцію трипільських жител, міфологію та обрядовість давніх мешканців краю. Серед експонатів: керамічний посуд, прикраси, глиняні фігурки, знаряддя праці.

В цьому ж приміщенні розташований Музей козацької слави, де представлені роботи талановитого художника і різьбяра по дереву, українського поета-пісняра Василя Завгороднього. У трьох залах музею експонується понад 200 робіт художника, звернених до теми українського козацтва: образи козаків-запорожців, князів, гетьманів та просвітників, серед яких Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Петро Сагайдачний, Тарас Шевченко, Микола Гоголь.

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" є одним із найбільших історико-культурних заповідників України. Він об'єднує 24 музеї, понад 370 пам'яток історії та архітектури, близько 3000 гектарів території міста Переяслава та його околиць.

Заповідник засновано 1979 року видатним українським істориком, етнографом, музеєзнавцем, археологом, Героєм України Михайлом Сікорським на базі Переяслав-Хмельницького державного історичного музею – нині це Музей "Заповіту" Тараса Шевченка, також тут розташовується частина адміністрації заповідника.

На сьогодні Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" охоплює цілий комплекс пам'яток культурної спадщини історичного міста Переяслав різних епох, починаючи від Переяславського дитинця із залишками княжого Михайлівського собору, включаючи архітектурні пам'ятки козацької доби у середмісті і закінчуючи адміністративними та житловими спорудами кінця XIX – початку XX століть.

Найпопулярнішим об'єктом заповідника є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Музей просто неба, скансен), де представлені автентичні зразки старовинного українського житла, а також оборонних, господарських, адміністративних та культових споруд минулого. На території скансена діють 13 окремих музеїв, зокрема Музей українського рушника, Музей українських обрядів, Музей "Поштова станція" та інші.

Адміністрація заповідника, наукова частина та екскурсійне бюро розташовуються в одному з колишніх приміщень Вознесенського монастиря, поруч із Меморіальним музеєм Григорія Сковороди. Тут можна замовити оглядову екскурсію по місту Переяслав.

Площа Богдана Хмельницького – головна у Переяславі. Тут розташована будівля адміністрації та центральний готель.

В Центральному міському парку, що примикає до площі, на честь 300-річчя возз'єднання України з росією (1954 рік) було встановлено пам'ятник українсько-російській дружбі. В 2022 році, під час широкомасштабного військового вторгення росії в Україну, за рішенням громади та органу місцевого самоврядування цей монумент було демонтовано.

Площа Хмельницького закрита для руху автотранспорту.

Дерев'яна церква на чаесть Святого Михаїла збудована в Малій Стариці у XVIII сторіччі.

Храм однокупольний, хрещатий у плані, з прибудованою дзвіницею. Церква відрізняється масивністю та присадкуватим виглядом.

Свято-Михайлівська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Дерев'яна церква на честь Святої Трійці у Безуглівці збудована на початку XX століття. Храм добре зберігся донині.

Жителі Безуглівки стверджують, що він функціонував навіть у радянські роки.

Спасо-Преображенська церква в Іванкові була збудована в першій половині ХІХ століття. До пам'яток архітектури не належить.

Церква знаходиться в гарному, доглянутому стані. Проводяться богослужіння. Належить до московського патріархату.

Срібне джерело "Калиновий гай" знаходиться за 8 кілометрів на південь від Яготина, за хутором Трубівщина.

Свою неофіційну назву джерело отримало у зв'язку з тим, що вода в ньому містить велику кількість срібла, завдяки чому має приємний смак і довго не псується.

Поруч із Срібним джерелом розташована капличка.

Пам'ятка садово-паркового мистецтва Сулимівський парк площею 23,6 гектарів зараз більше нагадує дрімучий ліс.

Закладений у XVIII-XIX столітті представниками багатого роду Сулим – нащадками гетьмана Івана Сулими, який у 1615 році отримав маєток Сулимівку у подарунок від польського магната Станіслава Жолкевського.

У 1886 році поряд з Покровською церквою, що стоїть неподалік, був похований князь Петро Багратіон - племінник знаменитого полководця. Сестри князя були останніми господарками садиби.

За радянської влади майже всі садибні будівлі були знищені (зберігся лише один дерев'яний одноповерховий будинок поряд з церквою), парк запустився.

Колекція парку налічує 30 видів місцевих та екзотичних дерев та чагарників. Деяким дубам по 200 і більше років. У Сулимівському парку також є три штучні озера. Зусиллями місцевих ентузіастів один із них розчищений.

Ташанський парк площею 144 гектари – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Садибу в Ташані заклав у 1775 році генерал-фельдмаршал, граф Петро Румянцев-Задунайський, призначений Катериною ІІ генерал-губернатором України. Замок-палац Румянцева був розташований на базарній площі, де раніше була військова фортеця. Великий ландшафтний парк було закладено на основі ділянки стародавнього дубового лісу. Помер граф на самоті саме в Ташані.

Онук графа Микола Голіцин розширив парк і збудував у ньому будинок із червоного дерева. При ньому насадження парку поповнилися такими деревами та чагарниками, як граб, сосна веймутова, модрина європейська, берест, ясен, ялівець звичайний.

Останній господар Ташані князь Костянтин Горчаков у 1901-1903 pоках доповнив парк системою із трьох ставків, у яких раніше вирощували рибу. Зараз лише один ставок із острівцем виглядає привабливо. На острові та на берегах його ростуть канадський клен і ялина срібляста. Подекуди можна зустріти осередки  каштанів, кленів та самшиту.

На Чмировій горі, яка була місцем прийому та розваг для гостей, знаходиться єдиний пірамідальний дуб, а зовсім поруч розташована криниця, вирита Горчаковим у 1901 році.

Заповідник-ферма "Кийлівська Асканія" розташований у мальовничому куточку Київщини, далеко від доріг. Захищений з усіх боків кілометровою смугою густого лісу.

У заповіднику створені всі умови для відпочинку в дикій природі та для спілкування з тваринами, які вільно пересуваються територією та практично ручні.

На території заповідника є 5 водойм для лову риби, де живуть лебеді та гуси, гніздяться дикі качки. Багатство "Кийлівської Асканії" становлять екзотичні тварини та птиці: чорні африканські страуси, камерунські кізочки, в'єтнамські свині, фазани, пухові кури.

Цілий рік для любителів верхової їзди - катання на конях, а для дітей - катання на візку, запряженому осликом. Покуштувати екзотичні продукти можна у кафе-барі "Екзотичні страви". Працює сувенірна крамниця, також є банкетна зала на 40 осіб.

Церква Пресвятої Трійці в Переяславі збудована в 1804 році на місці старого дерев'яного храму.

Перший дерев'яний храм було побудовано в XVII сторіччі коштом переяславського полковника Войци Сербина. В 1791 році церква згоріла після удару блискавки. Відновлену церкву освятили в 1804 році, а за 60 років потому прибудували дзвіницю.

Проста та лаконічна конструкція оформлена відповідно до українських культових традицій, типових для малого православного храму.

22 червня 2022 року Троїцька церква в Переяславі перейшла до складу Православної церкви України.

Дерев'яна церква на честь святоо апостола Іоанна Богослова в Гайшині побудована в 1870 році (за іншими даними - в 1884 році).

Храм однокупольний, за формою – восьмерик на четверику, з прибудованою дзвіницею. Висота споруди – 25 метрів. Зовні храм пофарбований у блакитний колір, фронтон декорований різьбленими геометричними візерунками. Над центральним виходом, на фронтоні ґанку, розміщено ікону Казанської Божої Матері. Над ганком, на висоті середнього ярусу, представлена ​​ікона Іоанна Богослова, зображеного на весь зріст. Інтер'єр розписаний біблійними сюжетами місцевим художником Олексієм Кондратенком.

При церкві діяла церковно-парафіяльна школа.

В 1935 році храм закрили за розпорядженням радянської влади, але в 1942 році богослужіння були відновлені і з того часу не припинялися.

Нині церква Іоанна Богослова в хорошому стані.

Дерев'яна церква Святого Миколая в Рогозові збудована на початку ХХ століття.

Під час Другої світової війни Миколаївську церкву замінували, але вона зберегласяся.

Нині храм діючий.