Пам'ятки Надвірнянського району

Яремчанський міні-зоопарк – це вольєрне господарство Карпатського національного природного парку, де утримують у напіввільних умовах місцеві дикі тварини.

Господарство створено в 1992 році з метою збереження та розмноження диких тварин на території Карпатського НВП. На території площею 5,3 гектарів розміщено 6 секцій. Тут можна побачити оленів, косуль, диких кабанів та інших. Дозволяється годування тварин.

Міні-зоопарк знаходиться на околиці Яремчі, недалеко від місця впадання річки Багрівець у річку Жонка. Територія красиво оформлена дерев'яними будиночками, альтанками, містками.

Потужний оборонний Пнівський замок зведений у передгір'ях Карпат в кінці XVI сторіччя на стародавньому транскарпатському торговому шляху з Галичини до Угорщини.

Служив резиденцією магнатам польського (за іншими даними - угорського чи молдавського) роду Куропатвів, а також виконував роль митного пункту. П'ятигранна споруда з чотирма кутовими та однією надбрамною вежею була свого часу наймогутнішою фортецею Прикарпаття. В центрі розташовувався житловий палац Куропатвів.

Випробування на міцність замок неодноразово витримував у період польсько-турецьких війн XVII сторіччя, а також під час народних повстань під проводом Гриня Кардаша, Олекси Довбуша та інших. В 1648 році Пнівський замок, обороною якого керував Микола Куропатва, витримав облогу 5-тисячної козацької армії під командуванням полковника Семена Височана. Після завершення Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького власникам довелося відновлювати замок з руїн, проте незабаром він втратив значення і занепав.

Спроби реставрації робилися і в XIX, і в XX столітті, але поки що безуспішно.

Доступ вільний.

Бухтівецький водоспад знаходиться на гірській річці Бухтівець в селі Букове.

Його висота – 8 метрів. Потік стікає з гори і падає в долину, розрізаючи скелю вузьким каньйоном.

У 1972 році Бухтівецький водоспад взято під охорону як гідрологічну пам'ятку природи місцевого значення.

Поруч знаходиться 10-метровий водоспад Крапельний, який отримав свою назву завдяки тому, що вода в ньому не ллється потоком, а розпорошується на краплі.

Поруч із водоспадами обладнано майданчик для пікніків.

Водоспад "Дівочі сльози" знаходиться неподалік Яремчого, на притоці Прута - гірській річці Жонці.

Дістатися можна пішки або позашляховиком (якщо відкритий шлагбаум), також до водоспаду проводять кінні екскурсії.

Висота водоспаду "Дівочі сльози" становить близько 1,5-2 метри. У місці, куди падає вода, утворилася ванна глибиною близько 1,5 метри. Як і у всіх гірських річках, вода дуже холодна.

Водоспад Салатручіль формується потоком річки Салатрук, навпроти гирла річки Салатручіль (місцева назва – "шостий кілометр"), яка далі впадає в річку Бистриця-Надвірнянська за 6,3 кілометрів від села Бистриця (Рафайлове).

Висота спаду води – близько 6 метрів. Висота місцевості над рівнем моря – 985 метрів.

Краєзнавчий музей у Делятині на Івано-Франківщині розташовується у старовинній віллі адвоката Миколи Лагодинського, депутата австрійського парламенту. Це асиметрична одноповерхова споруда в австрійському стилі, на одному з кутів якої знаходиться двоповерхова вежа, а на іншому – невелика мансарда.

На початку XX століття тут жив відомий український письменник Марко Черемшина, що працював у адвокатській конторі Лангодинського. Саме він заснував у Делятині товариство "Просвіта", організації "Руська каса" та "Сільський господар", брав участь у розвитку товариства "Січ".  Постаті Черемшини присвячений один з експозиційних залів Делятинського краєзнавчого музею.

Також музейна експозиція висвітлює історію Делятина та його околиць, знайомить з особливостями культури і побуту його мешканців. Серед експонатів – старовинні ікони, скульптури та картини, давні знаряддя праці, традиційний одяг. Представлено фрагмент дерев'яного водогону.

Етнопарк "Гуцул Ленд" у Поляниці на Прикарпатті відтворює традиційний побут горян Українських Карпат: гуцулів, бойків та лемків. Цей етнографічний комплекс, розташований на території ТК "Буковель" біля Озера Молодості, поєднує в собі різноманітні зони для відпочинку та розваг. 

В основі комплексу "Гуцул Ленд" – інтерактивний музей просто неба (скансен), де представлені автентичні дерев'яні хати і господарські будівлі горян. Усі вони є пам’ятками народної архітектури ХІХ – початку ХХ століття, що перевезені на територію комплексу з різних районів Карпат. Серед них – хата з села Рожанка Львівської області 1860-1880 років, гуцульська хата заможних вівчарів з Ворохти кінця ХІХ століття і традиційна гуцульська хата-ґражда закритого типу. 

В усіх будівлях детально відтворено інтер'єр, представлено побутові речі і твори народного мистецтва. Всі вони доступні для відвідування – тут можна присісти на лаву, подивитися на вогонь у печі, змолоти борошно із пшениці у жорнах, виготовити доріжку на справжньому ткацькому верстаті, побачити процес приготування сиру в сироварні та навіть взяти участь у театралізованому дійстві гуцульського весілля.

На території "Гуцул Ленду" розміщений контактний зоопарк, де у природних умовах проживають свійські, екзотичні й дикі тварини та птахи. У зоні для творчих майстерень та пізнавальних майстеркласів можна навчитись народних ремесел. В артгалереї "Скриня" розташовані зони для відпочинку, розваги, клуб українського кіно.

Історико-краєзнавчий музей селища Ворохта відкрито 2006 року в приміщенні Будинку культури.

Музей присвячений українському політичному діячеві, міністру фінансів УНР Степану Федаку, життя якого пов'язане з Ворохтою.

Експозиція розповідає про виникнення селища, про визвольний рух у цих краях у різні періоди. Також представлені матеріали про розвиток лісової промисловості, спорту та туристичної індустрії, біографії видатних уродженців Ворохти тощо.

УВАГА! Наразі Історико-краєзнавчий музей селища Ворохта не працює.

Костел Святого Франциска в Делятині споруджений в 1857 році.

Австрійський імператор Франц-Йосиф приїжджав до Делятина і брав участь у закладанні храму, насипаючи золоті дукати у кожний кут. Він особисто посадив біля костелу чотири кедри, привезені з Відня.

Костел Святого Франциска витриманий у романно-готичному стилі. Храм було освячено у 1882 році.

В 1945 році радянська влада закрила костел, приміщення використовували як військовий склад. У 1970-х роках у ньому розміщувався один із цехів місцевого лісокомбінату, а потім він просто залишився без нагляду та руйнувався.

Завдяки вченому Володимирові Клапчуку, який намагався зберегти костел, влаштувавши у ньому музей, храм визнано пам'яткою архітектури. У 1992 році, після відновлення Незалежності України, костел було повернуто римо-католицькій громаді Делятина.

Музей "Українська старовина" відкрила в 2007 році яремчанська колекціонерка Марія Медик.

Експозиція музею відтворює побут XIX та XX століть кількох регіонів України: Буковини, Гуцульщини, Покуття та Бойківщини. У кількох залах виставлені предмети культури та побуту карпатських регіонів. Зокрема представлені вироби прядіння та ткацтва, кераміка, скрині.

Експонуються рідкісні книги (церковнослов'янською, латинською та давньоєврейською мовами), старі фотографії місцевих жителів, картини та ікони на склі.

Одним із унікальних експонатів є кайдани з австро-угорської в'язниці.

Музей воскових фігур світових знаменитостей "Оскар" відкрився 2022 року на туриторії курорту Буковель.

Тут представлено понад 30 реалістичних скульптур знаменитих акторів, президентів, спортсменів, дослідників, художників, артистів. Зокрема, можна побачити фігури Арнольда Шварцнеггера в подобі Термінатора, Тома Генкса у ролі Форреста Ґампа, Деніела Крейга в образі Джеймса Бонда, персонажів серії кінофільмів "Гарі Поттер", вченого Альберта Енштейна, художника Вінсента Ван Гога, футболіста Кріштіану Роналду тощо.

Для відвідувачів облашотвані фотозони, працює суверінрна крамничка.

Музей етнографії та екології Карпатського краю в Яремчі засновано в 1963 році з ініціативи краєзнавця Михайла Музирі, який зібрав колекцію етнографічних творів, історичних та природних матеріалів.

З 2007 року яремчанський музей став філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї.

До 1993 року називався Музеєм партизанської слави, оскільки основна експозиція висвітлювала дії у Карпатах партизанського з'єднання Сидора Ковпака в роки Другої світової війни. Потім тут розмістили експозицію, присвячену визвольній боротьбі українського народу, яка розповідала про створення Легіону УСС, УГА, молодіжної організації "Пласт", діяльності ОУН, боротьби УПА та дивізії "СС Галичина".

Відкрилася експозиція, присвячена гуцульській етнокультурі.

Музей історії та старожитностей Татарова відкрився 2020 року при Татарівському центрі культури, дозвілля, молоді та спорту.

Експозиція у двох кімнатах розповідає про давню історію села та самобутню культуру його мешканців. Представлено чимало раритетних речей, серед яких автентичні вишиванки, традиційний одяг і взуття, старовинні знаряддя сільської праці, ретросвітлини з видами села.

Окрема експозиція присвячена участі мешканців Татарова в Революції Гідності та російсько-українській війні.

Музей Марійки Підгірянки відкрито 1996 року на батьківщині поетеси – в гірському селі Білі Ослави на Івано-Франківщині. Саме тут у сім'ї лісничого в 1881 році народилася Марія Ленерт, що на початку XX століття стала відома як дитяча письменниця Марійка Підгірянка, авторка багатьох казок, віршів та поем.

Музей розміщений у п'яти великих кімнатах плебанії (будинку священика) біля дерев'яної церкви Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Експозиція висвітлює історичне минуле Білих Ослав, життя та творчість Марійки Підгірянки. Представлені меморіальні речі письменниці, прижиттєві видання, світлини, її рукописні твори та спогади сучасників.

Перед музеєм встановлено пам'ятник Марійці Підгірянці.

Міська ратуша у Надвірній вперше була збудована в 1601 році для розміщення міської влади.

Магістрат тоді складався із двох колегій, які складалися з виборних чиновників, які виконували адміністративно-судові функції. Війта (голову магістрату) призначав власник міста.

У ХІХ столітті Надвірнянська ратуша була перебудована і набула нинішнього вигляду.

За радянських часів у будівлі ратуші розмістився районний будинок культури. На другому поверсі знаходиться Надвірнянський туристично-інформаційний центр.