Пам'ятки Харкова

Церква Петра і Павла заснована в 1866 році в передмісті Харкова - на Журавлівці (зараз це вулиця Тараса Шевченка з прилеглими околицями).

Кам'яну будівлю закладено в 1871 році, будівництво завершено в 1875 році. Церква Петра і Павла збудована в русько-візантійському стилі за проєктом архітекторів Федора Данилова та Василя Небольсина. Храм однокупольний, із трьома престолами. При ньому діяла жіноча церковно-парафіяльна школа. Навіть за часів гонінь та гітлерівської окупації церква не припиняла роботу.

До 130-річного ювілею Петро-Павлівський храм було відреставровано, при ньому відкрито церковно-недільну школу Василя Великого, де парафіянам викладаються основи віровчення та мистецтво церковного співу.

Залізничний вокзал Харків-Пасажирський (Південний вокзал) - головна пасажирська станція Харківської залізниці в Харкові.

Закладка першого харківського вокзалу на Архієрейській леваді поблизу Холодної гори відбулася в 1868 році. Крім цієї будівлі, виконаної за проєктом архітектора Андрія Тона, на Привокзальній площі збудували будинок для керуючого дорогою та інші житлові та господарські споруди.

Перший потяг прибув до Харкова 22 травня 1869 року, і незабаром було відкрито регулярний рух Курсько-Харківсько-Азовською залізницею. Інтенсивність вантажопасажирського потоку до кінця ХІХ століття сильно зросла, у зв'язку з чим будівлю вокзалу потрібно було розширити: з південного боку до нього прибудували новий корпус, а потім і старе приміщення реконструювали за проєктом архітектора Сергія Загоскіна. Харківський вокзал став одним із найбільших у Російській імперії. Поруч звели одну з найбільших споруд дореволюційного Харкова - будівлю Управління Південних залізниць.

В 1952 році на місці зруйнованого під час Другої світової війни вокзалу було завершено будівництво нової будівлі в стилі "сталінського ампіру". Десять масивних колон із білого інкерманського каменю підтримують портик, з боків якого височіють дві вежі. На портику - скульптурні групи, ліпні прикраси. Висота центральної зали - 26 метрів. Усі платформи з'єднані з вокзалом підземними тунелями.

В 2003 році було закінчено останню реконструкцію, в результаті якої вокзал отримав сучасне оснащення.

На платформі № 1 встановлено пам'ятник отцю Федору із "12 стільців".

Площа виникла в 1660-1662 роках, коли тут було збудовано укріплення (острог), що примикало до Харківської фортеці.

Центр острогу через деякий час став великою торговою площею, яка називалася Народною. На розі площі та Університетської вулиці в другій половині XVIII сторіччя знаходився поштовий двір (зараз на цьому місці будівля пошти), поряд з яким було встановлено кам'яний верстовий стовп з написами, що вказували відстані від Харкова до Москви та сусідніх губернських міст. Біля стовпа читалися укази та проводилися публічні покарання, тому площу називали також Лобною.

В середині ХІХ століття площа стала називатися Павловською на честь купця Павлова, який відкрив перший магазин із твердими цінами на товар. Пізніше було збудовано велику будівлю страхового товариства "Росія" (1910-1915 роки, архітектор Микола Верьовкін) та Міський купецький банк (1913 рік, архітектори Микола Васильєв та Олександр Ржепішевський), на двох верхніх поверхах якого знаходився готель "Асторія".

В роки Другої світової війни будівлі було зруйновано, але потім відновлено у первісному вигляді.

В ніч на 27 серпня 2022 року в ході російсько-украінської війни росіяни завдали ракетного удару по Павлівській площі в Харкові. Постраждала історична будівля 1912 року, від вибухової хвилі в будівлі вилетіли вікна та двері.

Террасний Покровський сквер (архітектори Георгій Вегман, Ігор Жилкін, Михайло Луцький, Ганна Маяк, 1951-1952 роки), розташований на Соборному узвозі, примикає до Університетської вулиці.

Раніше на цьому місці знаходилися будівлі Старого пасажу, які належали купцю Пащенко-Тряпкіну, але були зруйновані під час окупації Харкова німецько-фашистськими військами. На місці руїн у 1951 році споруджено методом народного будівництва терасний сквер зі сходами, фонтаном та каскадом. З верхньої тераси можна помилуватися чудовою панорамою залопанської частини міста, Сергіїївським майданом та Благовіщенським собором.

На майданчику скверу встановлено пам'ятник Григорію Сковороді (архітектор Юрій Шкодовський, скульптор Іван Кавалерідзе). За кілька десятків метрів від пам'ятника починається територія колишньої Харківської фортеці.

В 2009 році проведено реконструкцію скверу, його передано у відання Свято-Покровського чоловічого монастиря. На вершині фонтану встановлено православний хрест, вода у фонтані освячена.

Міський сад імені Тараса Шевченка - найстаріший зелений масив у центрі Харкова, одне з найулюбленіших місць відпочинку містян.

Закладений у 1804 році засновником Харківського університету Василем Каразіним на основі природного дубового гаю на околиці міста, називався тоді Університетським. З північного боку парку встановлено пам'ятник Каразіну (1907 рік).

Від пам'ятника Тарасові Шевченку (1935 рік) до будівлі університету веде каштанова алея. Поруч із кіноконцертним залом "Україна" - центральний вхід до Харківського зоопарку (1895 рік). В саду розташована Астрономічна обсерваторія (1808 рік).

Інші пам'ятники, встановлені в парку: Пам'ятник репресованим кобзарям (1997 рік), скульптура "Футбольний м'яч" (2001 рік), перенесений з Києва пам'ятник Архангелу Михаїлу (2004 рік), скульптура "Аксакал" (1989-2007 роки) .

Грандіозний архітектурний ансамбль у нововізантійському стилі з 75-метровою дзвіницею височіє над річкою Лопань.

Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці збудовано в 1901 році на місці старого Благовіщенського храму, історія якого починається з 1655 року. Тоді в поселенні Залопань на околиці Харкові було збудовано дерев'яну церкву, яку потім замінили кам'яною, але й вона незабаром перестала вміщати парафіян.

В 1888 році поряд почалося будівництво нового собору, кошти на який збирала місцева знать, купці та прості парафіяни. Зодчим обрали професора архітектури Михайла Ловцова. П'ятиголовий храм з високою дзвіницею відрізняється особливою "смугастою" кладкою та багатством декору. Іконостас роботи московського майстра Василя Орлова було зроблено з білого наррського мармуру, розписи виконані місцевими художниками.

Благовіщенський собор був закритий більшовиками в 1930 році, але знову став чинним у роки Другої світової війни. За легендою, з купола храму через урагани та пожежу тричі падав хрест.

Перша Свято-Миколаївська церква в селищі Жихор (тепер це околиця Харкова) була побудована в 1747 році коштом полковника Андрія Щербініна.

Церква була дерев'яною і незабаром згоріла. Нинішній кам'яний храм Миколи Чудотворця з одним престолом почали будувати в 1890 році коштом парафіян. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Після революції храм кілька разів закривали та відкривали.

Нині церву повністю відреставровано. Всередині надзвичайно красиво розписані стіни. Храм діє, при ньому знову відкрито церковно-парафіяльну школу.

Церква Стрітення Озерянської ікони Божої Матері була закладена в 1892 році на колишній міській околиці Харкова. З 1874 року на цьому місці знаходилася каплиця, в якій служили молебень під час хресних ходів з Озерянською іконою Божої Матері (Одигітрії).

Новий величний Свято-Озерянський храм за проєктом Володимира Нємкіна був виконаний з червоної неоштукатуреної цегли в еклектичних формах візантійсько-руського стилю. Фасади будівлі насичені архітектурними деталями, запозиченими із давньоруської культової архітектури. Струнка чотириярусна дзвіниця висотою близько 40 метрів з'єднана із західним притвором.

В 1938 році храм було закрито, єпископську кафедру перенесено до Казанської церкви на Лисій горі. Богослужіння в Озерянській церкві у Харкові відновилися з 1942 року.

Храм в ім'я святого князя Олександра Невського в Харкові було збудовано в 1830 році при Харківській психіатричній лікарні, більш відомій як Сабурова дача.

Маленька церква не вміщала всіх парафіян і в 1904 році з державної скарбниці було виділено 20 тисяч рублів на будівництво нового храму. Проєкт виконав архітектор Михайло Ловцов, який сам і керував будівництвом. У 1907 році. будівництво, оздоблення та розпис храму було завершено. Ікони одноярусного різьбленого іконостасу були написані на цинку. Олександро-Невський храм був багато оздоблений ліпниною, через що важався одним із найвитонченіших у місті.

В 1920 році храм був закритий і використовувався під різні служби (клуб, лікарняний архів, агітпункт та інше). Знову відкритий в 1990 році, нині повністю відновлений.

Церква на честь святого великомученика та цілителя Пантелеймона (на Пісках) закладена в 1882 році.

Будівництво під керівництвом архітектора Федора Данилова велося швидко - вже в 1883 році були готові стіни, дах та дзвіниця. Перші богослужіння розпочалися в 1885 році. Храм виконано в русько-візантійському стилі.

В 1897-1818 роках його реконструював відомий архітектор Михайло Ловцов, автор Благовіщенського собору та Дмитрівської церкви. Він прикрасив фасад декоративними деталями, що надали церкві святкового вигляду.

В 1930 році храм було закрито, демонтовано вежу з куполом, декоративні вежі. З бані дзвіниці вирвали хрест. Храм повернений віруючим у 1989 році. Відновлювальні роботи завершено в 1999 році.

Свято-Покровський монастир у Харкові - найдавніша споруда, що збереглася в місті. В XVII сторіччі монастир входив до системи укріплень Харківської фортеці. Дзвіниця Покровського собору (1689 рік) має вигляд оборонної вежі.

В'їзна брама прикрашена іконою Нерукотворного Спасу. На території знаходиться Озерянська церква (1896 рік), архієрейський будинок, будинок настоятеля та корпус келій із трапезною. В 1726 році тут було засновано Харківський колегіум, у якому викладав філософ Григорій Сковорода (встановлений пам'ятник), працював письменник Григорій Квітка-Основ'яненко.

До 2000-річчя християнства встановлено фігуру Ісуса Христа.

Високий і стрункий Свято-Успенський собор у стилі українського бароко споруджено в центрі Університетської гірки на місці старого храму 1688 року.

Дзвіниця з курантами, побудована архітекторами Євгеном Васильєвим та Андрієм Тоном, є найвищою будівлею в місті (89 метрів).Завдяки розташуванню вікон, храм має вигляд палацу.

За радянських часів храм був закритий, а в 1986 році в ньому відкрився Будинок органної та камерної музики. Після відкриття в 2016 році у Харкові нового філармонічного комплексу, Успенський собор повністю перейшов у власність єпархії.

В 2022 році під час російського вторгнення в Україну собор постраждав від обстрілу російських військ. Снарядом, що влучив в будівлю Успенського собору, були вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення.

Римо-католицький кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії збудований в Харкові в 1887-1892 роках за проєктом Харківського міського інженера Болеслава Михайловського.

Костел базилікального типу має високу готичну дзвіницю зі шпилем та круглим вікном-розеткою на другому ярусі. Орган, виготовлений в Баварії, встановлений у 1901 році. При храмі діяла богадільня, притулок для дітей-сиріт, парафіяльна школа, цвинтарна каплиця.

В 1940 році костел був закритий за рішенням міської влади. Перша повоєнна меса була відслужена на сходах храму тільки в 1991 році. До 2000 року було завершено реставрацію та відновлення інтер'єрів. Нині собор чинний.

Харківський стадіон "Металіст" - домашня арена однойменного футбольного клубу. Відкритий після реконструкції у 2009 році до чемпіонату Євро-2012. Вміщує понад 35 тисяч глядачів.

Історія стадіону почалася в 1925 році, коли керівництво міста Харків, яке тоді мало статус столиці, вирішило використати пустир поруч із центром міста під стадіон, і через рік він уже був відкритий як головна спортивна арена України.

В 1950 році стадіон довелося відновлювати після Другої світової війни. Серйозній реконструкції він не піддавався аж до 2009 року. Зараз стадіон "Металіст" у Харкові є одним із найсучасніших в Україні та має один із найкращих газонів. За характерні металеві опори, що нагадують павукові лапки, його прозвали "Павуком".

Проводяться екскурсії, в ході яких можна відвідати чашу стадіону, приміщення для футболістів, офіційних представників команд та ЗМІ, відвідати дитячу футбольну академію ФК "Металіст", придбати сувеніри в магазині футбольної атрибутики. Екскурсії проводяться за заявками для груп не менше 10 осіб. Тривалість екскурсії - 60 хвилин.

Церкву на честь Трьох Святителів - Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоуста споруджено в 1915 році з ініціативи голови Міського купецького товариства, купця першої гільдії Григорія Гольдберга, який мав братів Василя та Івана (ймовірно, з цим пов'язаний вибір назви храму).

Проєкт церкви в формах московського п'ятиголов'я з наметовою дзвіницею розробив авторитетний харківський зодчий, професор Технологічного інституту Михайло Ловцов, взявши за основу об'ємно-планувальне та конструктивне рішення церкви на Петербурзькому подвір'ї Києво-Печерської лаври. Закладка церкви відбулася в 1906 році, будівництво велося 9 років.

Особливу цінність становлять високохудожні інтер'єри. Розпис виконав петербурзький художник Олексій Сокол. Оригінальний іконостас був виготовлений в Італії за кресленнями Володимира Покровського.

Після 1917 року Трьохсвятительська церква була перетворена на склад, але вже в 1925 році її знову відкрили.