Пам'ятки Мукачівського району

Верецький водоспад - карпатський перевал на вододілі річок Стрий та Латориця, яким проходить кордон Закарпатської та Львівської областей. Також відомий як Воротський перевал чи Руські Ворота, нині називається Середньоверецьким.

У 894-896 pоках через Верецький перевал перейшли племена угрів (угорців) під проводом Арпада, переселяючись з Уралу до Придунайської низовини. Відвоювавши придунайські землі у болгар, угорці тим самим здобули свою нову батьківщину. Цим шляхом на Закарпаття переселялися українці.

В 1896 році на перевалі, яким проходила тоді кордон між угорською та австрійською частинами Австро-Угорської імперії, було встановлено монумент на честь здобуття угорцями батьківщини. Він складається із семи блоків, складених один на інший у вигляді арки. Вони символізують сім племен угрів, що перейшли через перевал.

В 1939 році тут відбувся масовий розстріл українських січовиків, які захищали Карпатську Україну. Після Другої світової війни з обеліска було знято пам'ятні таблички, він поступово руйнувався. В 2008 році монумент, незважаючи на протести українських патріотів, був відновлений.

З Верецького перевалу відкриваються захоплюючі краєвиди на навколишні гори.

Водоспад Скакало весело скаче по валунах на гірському струмку Матеків поряд із селищем Чинадійово, одразу за туркомплексом "Водограй".

Кам'яна гряда, що перетинає лісистий схил гори, перегороджує шлях водотоку, і струмок трьома сходами зривається з уступів, утворюючи чотириметровий каскад струменів, що ніби перескакують з каменю на камінь.

Гора Високий Камінь височить над селами Жденієво та Підполоззя біля злиття гірських річок Жденіївки та Латориці.

Висота гори – 836 метрів над рівнем моря. Під час прогулянки можна побачити природу Закарпаття у всій її різноманітності. Можна помилуватися чудовими видами гір, вдихнути незабутній аромат смерек, почути шум листя букових дерев.

Протяжність маршруту на гору Високий Камінь – 2 кілометри крутим схилом.

Мукачівський замок "Паланок" - видатна історико-архітектурна пам'ятка, родове гніздо трансільванських князів Ракоці.

Замок зводився на високій вулканічній горі (65 метрів) у кілька етапів. У ХІ сторіччі за наказом короля Ласло I на місці давньоруських дерев'яних укріплень була побудована кам'яна вежа-донжон, у 1321 році за волею короля Карла Роберта італійські майстри розширили твердиню, в 1394 року перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович (Корятович), а нинішнього вигляду фортеця набула в XVII столітті за Дьєрді I Ракоці.

Мукачівський замок контролював торгові шляхи через Верецький перевал, що сполучав Середньо-Дунайську долину зі Східною Європою. Зовнішні лінії оборони включали рів, вал та частокіл (паланок), який дав назву всьому замку. До Нижнього замку вів міст через сухий рів, у Середньому замку була передбачена площа для урочистостей, у Верхньому замку розміщувалися князівські палати та облоговий колодязь (86 метрів).

Замок витримав безліч облог. Найвідомішу оборону в 1685-1688 роках очолювала Ілона Зріні, вдова Ференца Ракоці. Протягом трьох років вона відбивала атаки австрійців, які змогли примусити гарнізон до капітуляції лише хитрістю. Довгий час замок був оплотом угорської національно-визвольної боротьби під керівництвом її сина Ференца II Ракоці. Їм обом встановлено пам'ятники.

За австрійців тут розміщувалася в'язниця для політв'язнів, а за радянської влади - різні установи.

З 1993 року приміщення Мукачівського замку займає історичний музей та картинна галерея. Відпочити та перекусити можна у затишній кав'ярні. У замкових підвалах відкрито дегустаційну залу вин торгової марки "Чизай".

Будівля міської ратуші в Мукачеві вже понад 100 років служить за прямим призначенням - зараз тут розміщується міськрада.

Збудована за проєктом будапештського архітектора Яноша Бобули-молодшого. При закладці першого каменю в фундамент головної годинної вежі помістили листа, в якому, зокрема, повідомлялося, що в місті проживало 14416 осіб, було 1553 будинки.

Головний портал прикрашають куранти, встановлені майстром Йосипом Шовінським. Головний механізм розташований у невеликій овальній кімнаті вежі. В скляній скриньці працює система шестерень і важелів, з'єднаних тросами з двома дзвонами під дахом куполу. Через кожні 15 хвилин за меншим дзвоном ударяє молот, відбиваючи чверті години. Удари по великому дзвоні сповіщають про години. Таким чином, у межах чутності дзвонів час можна було визначати на слух.

Елегантний мисливський палац-замок графів Шенборнів розташований в урочищі Берегвар в селі Карпати, на околиці Чинадійова, що за 10 кілометрів від Мукачева.

Австрійський архієпископ Лотар Франц фон Шенборн у 1728 році отримав у подарунок від імператора Карла VI великі землі в районі Мукачева, які в 1711 році були відібрані у князя Ференца II Ракоці - лідера антигабсбурзького повстання.

Нові власники обрали мальовниче урочище Берегвар для проведення полювань та збудували дерев'яний мисливський замок. У 1890-1895 роках Ервін Фрідріх Шенборн-Бухгайм поставив на його місці чудовий кам'яний замок-палац. Романтичний вигляд французьких замків епохи Людовіка XIV надає будівлі еклектична архітектура з домінуванням елементів неоготики та ренесансу. За основу проєкту взято астрономічний рік: 365 вікон відповідають кількості днів на рік, 52 кімнати відповідають кількості тижнів, а 12 входів - кількості місяців. Будівлю прикрашають численні башточки, флюгери, яскрава черепиця, кольорові вітражі, геральдична ліпнина. На вежі годинника можна бачити фамільний герб Шенборнів з левом і короною. Частково збереглися інтер'єри з парадними сходами та каміном.

Палац розташований у центрі англійського парку площею 19 гектарів з природним ландшафтом, де трапляються рідкісні породи дерев та кущів: самшит, сакура, веймутова сосна, канадська ялина. Обриси паркового ставка повторюють карту Австро-Угорщини.

На відпочинок та полювання в угіддях Шенборнів щоосені з'їжджалася аристократи з усієї Європи.

З 1946 року на території маєтку було відкрито клінічний санаторій "Карпати", де лікують серцево-судинні захворювання. Є бювет із мінеральною водою "Поляна Купель". Будівля палацу Шенборнов нині один із корпусів санаторію.

Внизу біля дороги знаходиться залізнична станція "Санаторій Карпати", яка виконана у тому самому романтичному стилі, що й палац.

Палац князів Ракоці в Мукачеві більше відомий як "Білий дім". Розташований у центрі міста, всередині кварталу на площі Кирила і Мефодія. Палац збудований у XVII-XVIII століттях у змішаному стилі ренесансу та бароко. Своєю другою назвою завдячує початковому кольору фасаду.

Палац слугував міською родинною резиденцією князів трансільванської династії Ракоці. У 1726 році  перейшов у власність роду Шенборнів, для яких відомий німецький архітектор Йоган-Бальтазар Нейман провів капітальну реконструкцію будівлі та добудовав новий корпус з дотриманням архітектурних пропорцій і симетрії. Виділяється потужний портал у стилі бароко, поруч з яким розміщено скульптурний портрет князя Ференца II Ракоці (за легендою, саме тут князь написав звернення до угорського народу із закликом до повстання проти проти Габсбургів).

Попри свій поважний вік "Білий палац" перебуває в чудовому стані. Всередині значною мірою зберігся первинний інтер'єр: хрестові склепіння, старовинна ліпнина, мармуровий камін, бронзова люстра у стилі модерн. З радянських часів у палаці розташовується Мукачівська дитяча художня школа, що носить ім'я засновника угорської школи реалістичного живопусу Мігая Мункачі. У холі школи розміщена музейна експозиція, присвячена художнику, зокрема гіпсова форма майбутнього пам’ятника Мункачі. На майданчику перед палацем встановлене погруддя Мігая Мункачі.

Палац князів Ракоці є пам'яткою архітектури національного значення. Планується реставрація, після якої в "Білому домі" облаштують музей родини Ракоці та зал для прийому поважних гостей.

Меморіальний будинок-музей закарпатського художника Адальберта Ерделі відкрито в 2022 році у відреставрованому будинку митця, що розташований під замком "Паланок" у Мукачеві.

Ерделі вважається засновником закарпатської школи живопису, за його ініціативою 1927 року було відкрито Ужгородську художню школу.

В цьому будинку Ерделі прожив шість років разом із батьками до свого виїзду в Європу.

Створення музею ініціював відомий художник, доцент Закарпатської академії мистецтв Аттіла Коприва.

Інтер'єр будинку і майстерні на подвір'ї відтворено за фотографіями та малюнками самого Ерделі. В експозиції представлено меблі, особисті речі, світлини, документи, ранні малюнки Ерделі, репродукцій його найвідоміших картин.

Музей Адальберта Ерделі функціонує як будинок творчості. В мансардному приміщенні на другому поверсі відкрито простір для виставок і гостьові кімнати для митців.

Бункер "Лінії Арпада" у Верхній Грабівниці - військовий оборонний об'єкт часів Другої світової війни, споруджений угорцями під проводом німців.

Викопаний в товщі гори на глибині від 50 до 100 метрів двома батальйонами полонених румунів. Бункер має 3 яруси, 4 виходи на поверхню та розгалужену систему ДОТів. Довжина тунелів – близько 2 кілометрів. Під землею є джерело чистої води.

Під час війни бункер використовувався як шпиталь, склад продуктів та боєприпасів тощо.

За деякими даними, це найбільший військовий бункер у Європі, який зберігся до наших днів. Імовірно, у ньому мала розміщуватися ставка 1-ї угорської армії.

Наразі бункер приваблює туристів, проводяться екскурсії.

Бювет мінеральної води "Поляна Квасова" розташований біля санаторію "Сонячне Закарпаття".

Полянське родовище мінеральних вод вперше згадується в 1463 році в угорських королівських грамотах. Перша водолікарня тут була відкрита в 1826 році, а нинішній бювет працює з 1965 року.

За хімічним складом мінеральна вода "Поляна Квасова" відноситься до типу гідрокарбонатних натрієвих борних вод боржомського виду (ступінь мінералізації від 6,5 до 12,0 грам на літр) відрізняється природним вмістом цілющої вуглекислоти. Відома оздоровчими властивостями з 1840 року. Природним способом стабілізує кислотний рівень шлунково-кишкового тракту, врівноважує водно-сольовий баланс організму, нейтралізує побічну дію ліків, долає похмілля, пожвавлює обмін речовин. Ефективно допомагає при печії.

Вода подається до бювету безпосередньо з джерела. Бювет працює за графіком у періоди прийому їжі.

Гора Пікуй – найвища вершина Верховинського водоробного хребта, найвища географічна точка Львівської області (1408 метрів).

Розташована на кордоні Львівської та Закарпатської областей. Схили Пікуя вкриті буковими лісами. Більшість маршруту на вершину проходить лісом.

З вершини гори Пікуй відкривається чудовий панорамний краєвид на кілька відомих карпатських вершин: Полонина Руна (1482 метри), Гостра (1405 метрів), Стій (1677 метрів). На вершині встановлена залізобетонна стела висотою близько 5 метрів.

Найпростіший і пологіший маршрут на гору Пікуй починається у Біласовиці, альтернативний маршрут – із закарпатських сіл Жденієво та Щербовець.

Дендрологічний парк "Березинка" – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення на Закарпатті.

Заснований в 1957 році на площі 34 гектари в урочищі "Нодьлігет" під Мукачевом, на території Мукачівського лісництва. Нинішній статус набув у 2003 році.

Тут ростуть 320 екзотичних деревних та чагарникових порід, серед яких гінкго, тюльпанове дерево, магнолія, кунінгамія, кипарисовики, тис, мікробіота, секвоя, кипарис арізонський, тайгові мешканці аралія та діморфант, різні різновиди дуба та кедра. Загалом у березинському дендропарку представлено 90 видів хвойних дерев та кущів. Рослини представляють всі континенти, крім Антарктиди.

У березні на території дендропарку "Березинка" масово цвіте шафран Гейфеля (крокуси).

Мінеральне джерело "Драчинський квас" розташоване за 3 кілометри на південний захід від центру Сваляви, недалеко від села Драчино, з яким пов'язана його назва.

Квасом у Карпатах називають мінеральну воду із природним газуванням. Вода драчинського джерела холодна, злегка газована та помірно солона. П'ється легко, але спрагу вгамовує погано.

Доступ туристів є вільним.

Джерело мінеральної води розташоване на виїзді з селища Жденієво в бік села Збини, зліва від дороги.

Його урочисто відкрили та освятили в травні 2014 року. Навколо джерела збудували каплицю на честь Похвали Пресвятої Богородиці.

Лінія Арпада - система оборонних споруд, побудована угорцями для захисту від частин Радянської Армії, що наступають, незадовго до кінця Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли.

Залишки підірваного великого бункера знаходяться на в'їзді до села Підполоззя, інший невеликий залізобетонний ДОТ розташований біля пам'ятника воїнам-визволителям. Ще одна велика група ДОТів розкидана у лісі біля села.