Пам'ятки Радомишля

Будівлю водяного млина на річці Микі на південній околиці Радомишля зведено в кінці ХІХ століття (за іншими даними в 1904 році) на фундаментах паперової фабрики, заснованої в 1606 році архімандритом Єлисеєм Плетенецьким для забезпечення папером друкарні Києво-Печерської лаври.

Фабрику було зруйновано під час козацьких повстань. Зведена на руїнах будівля млина у стилі неоготики зовні нагадує середньовічний замок. Будівля має три крила від 3 до 5 поверхів, з'єднаних 8-поверховою вежею в центрі. У вежу-дзвіницю ведуть гвинтові сходи зі 158 сходинок.

Млин функціонував до 1960-х років, потім довгий час стояв занедбаним. У 2011 році з ініціативи родини Богомолець-Шереметьєвих у відреставрованій будівлі було відкрито історико-культурний комплекс "Замок Радомисль".

В автентичних інтер'єрах XVII-XIX столітть виставлено експозицію "Музею української домашньої ікони" та предметів старовини. Представлено 5 тисяч ікон XVII-XXI століть з усіх регіонів України із приватної колекції Ольги Богомолець, у тому числі роботи народних художників, які найчастіше надавали образам живих людських рис та емоцій. Перлина колекції – ікона Миколи Чудотворця, вирізана на камені.

Також у музеї можна побачити унікальні старовинні фотографії, колекцію старовинних карток у Трапезному залі, колекцію старовинних прасок та домашнього начиння, старовинні дерев'яні скульптури, антикварні люстри, картини та меблі.

Крім того, у "Замку Радомисль" відновлено процес ручного виготовлення паперу. Фабрика з виробництва паперу (папірня) має все обладнання, яке використовувалося ченцями в XVII столітті, а також друкарський верстат для нанесення тексту на готові листи. Бажаючі можуть відвідати майстер-клас та власноруч виготовити аркуш паперу.

В замку є концертна зала на 150 місць, велична обрядна зала для урочистостей, старовинна трапезна з великою замковою піччю та 60-літровим казаном на відкритому вогні.

Поруч із замком розбито ландшафтний парк.

Свято-Миколаївський собор у Радомишлі закладений у 1864 році.

Споруджувався він одночасно з Володимирським собором у Києві. Розписали його учні відомого художника Віктора Васнєцова – Павло Свєдомський та Відьгельм Котарбінський, а також художники-іконописці з Києва. Припускають, що храм частково розписано за ескізами розписів київського собору. Можливо, Миколаївська церква у Радомишлі була використана як своєрідна творча майстерня, в якій відпрацьовувалися мистецькі прийоми, реалізовані потім у Києві.

За радянських часів у Миколаївській церкві влаштували зерносховище, дзвіницю було зруйновано.

Наразі Свято-Миколаївський собор є діючим, проведено реставрацію.

Комплекс будівель уніатської консисторії був збудований у Радомишлі після того, як у 1746 році митрополит Української греко-католицької церкви Атанасій Шептицький обрав місто митрополитською резиденцією, адміністративним центром Київської єпархії.

Тут розміщувалися керівні, адміністративні та судові органи, діяла духовна семінарія, проводилися церковні збори та синоди, на які з'їжджалися сотні делегацій із усіх єпархій. Консисторія діяла до 1795 року.

Митрополитські палати збереглися донині у перебудованому вигляді - з радянських часів тут розміщується загальноосвітня школа №5. У дворі школи височить Радомишльська вежа, збудована в XIX столітті як водонапірна вежа, що тепер вважається неформальним символом міста.

Народний краєзнавчий музей у Радомишлі заснований у 1959 році. В ньому зібрано експонати, документи, фотографії, що відображають побут та політичне життя радомишлян на тлі світових подій XVII-XX століть.

У першій кімнаті представлені стародавні кістки, бивні мамонта, череп туру, роги благородного оленя (в 1963 році в Радомишлі було досліджено стоянку первісних людей, встановлено пам'ятник).

Далі йдуть стенди періоду козацтва, Радомишля кінця XIX та початку XX століття, Другої світової війни та подій новітньої історії.

Будинок купця Герарія Горенштейна у Радомишлі побудований в 1878 році. Горенштейн був купцем 1-ї гільдії, у Радомишлі йому належало кілька промислових підприємств.

Будинок одноповерховий, фасад декорований ліпниною. Збереглися різьблені двері, фігурний кований навіс над входом, ковані огорожі.

Наразі у колишньому будинку Горенштейна з пізнішою прибудовою розміщується міська поліклініка.

Будівля повітового земства в Радомишлі побудована в 1911 році (за іншими даними - в 1906 році). Тут розміщувалися присутственні місця - Земська управа, Повітова дума та інші органи влади.

Архітектура в стилі модерн.

Нині це районна лікарня.

Митрополичі палати були збудовані у Радомишлі в XVII столітті, коли місто перейшло у володіння єпископа Анастасія Шептицького і незабаром стало резиденцією уніатських митрополитів.

Після переходу Радомишля під владу росії, митрополичі палати деякий час не використовувалися та занепадали. Царський уряд мав намір використатити колишнй будинок митрополитів для народного училища, проте католицькій громаді міста вдалося повернути собі будівлю. Митрополичі палати перебудували спочатку на каплицю, а згодом, у 1804 році, коштом княгині Цецилії Радзивілл відкрили римо-католицький костел.

За радянської влади костел був перебудований до невпізнання - вежу дзвіниці прибрали, перед входом встановили портал з колонами і будівля колишніх митрополичх палат та костелу набула типових рис радянського монументального класицизму, втративши всі ознаки архітектурної пам’ятки XVIII століття. З 1954 року тут розміщується Будинок культури.

Будівля двокласного міського училища в Радомишлі побудована в 1890-1893 роках. Чоловіче та жіноче відділення училища комплектувалися із дітей заможних верств населення: купців, заводчиків, повітових поміщиків.

У 1913 році Радомишльське двокласне міське училище було реорганізовано до Вищого початкового училища, а після більшовицького перевороту 1917 року - до трудової школи, потім до середньої школи.

Наразі в будівлі колишнього міського училища розміщується Радомишльський ліцей № 3. Це один із найстаріших освітніх закладів району, який протягом усього свого існування ніколи не змінював профілю та зберігся у первісному вигляді.

Музей флори та фауни Радомишльщини відкрито в 1968 році з ініціативи директора місцевого лісомисливського господарства Андрія Філіповича.

Музей розташований на території невеликого дендропарку з декоративним ставком, розарієм, акуратними газонами та алеями.

Перша зала музею розповідає про історію Державного лісомисливського господарства (1936 рік). Представлено першу бензопилу "Дружба", фотографії та інше.

В решті трьох залах представлена ​​флора і фауна: опудала великих травоїдних (шляхетного оленя, лося), сценки з життя лісових косуль, сімейство диких кабанів, вовки та єнотовидний собака. Серед птахів виділяється своїм розміром беркут (розмах крил 2 метри).

В музеї зберігається колекція мінералів, велика колекція метеликів.