Пам'ятки Житомирського району

Водонапірна вежа у стилі модернізованої готики – один із символів старого Житомира.

Збудована в 1898 році за проєктом архітектора Арнольда Енша.

Після введення в експлуатацію нового комплексу "Водоканалу", необхідність використання окремих водонапірних веж відпала.

Наразі це пам'ятка архітектури місцевого значення.

Будівлю обласної державної філармонії імені Святослава Ріхтера було збудовано в Житомирі в 1858 році як міський театр з ініціативи польського драматурга та громадського діяча Юзефа Ігнація Крашевського, який був і художнім керівником театру.

На той час будівля театру вважалася однією з найкращих в Україні.

Наразі житомирська філармонія є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Старовинний особняк, збудований у XIX столітті на Замковій площі для голови житомирської католицької єпархії називають у Житомирі Єпископським будинком.

Наразі тут розміщується Житомирський обласний краєзнавчий музей, заснований ще в 1865 році, коли Волинський губернатор Михайло Чортков виставив у публічній бібліотеці свою колекцію із зразків 48 мінералів та гірських порід.

Далі експозицію поповнила колекція монет ватажка житомирського дворянства Симонича, матеріали Волинського єпархіального давньосховища, націоналізовані художні колекції графів Ілінських-Стецьких з Романова та барона Івана де Шодуара з Житомира.

Зараз фонди Житомирського краєзнавчого музею налічують 150 тисяч пам'яток історії та культури, проте в експозиції представлено лише невелику частину, що стосується історичних подій першої половини XX сторіччя. Основні виставкові площі займає художній відділ музею, де представлено унікальну колекцію творів образотворчого мистецтва італійських, голландських, французьких, польських та російських майстрів XVI-XX століть.

Історичну експозицію планують розгорнути у будинку магістрату.

Будівлю водяного млина на річці Микі на південній околиці Радомишля зведено в кінці ХІХ століття (за іншими даними в 1904 році) на фундаментах паперової фабрики, заснованої в 1606 році архімандритом Єлисеєм Плетенецьким для забезпечення папером друкарні Києво-Печерської лаври.

Фабрику було зруйновано під час козацьких повстань. Зведена на руїнах будівля млина у стилі неоготики зовні нагадує середньовічний замок. Будівля має три крила від 3 до 5 поверхів, з'єднаних 8-поверховою вежею в центрі. У вежу-дзвіницю ведуть гвинтові сходи зі 158 сходинок.

Млин функціонував до 1960-х років, потім довгий час стояв занедбаним. У 2011 році з ініціативи родини Богомолець-Шереметьєвих у відреставрованій будівлі було відкрито історико-культурний комплекс "Замок Радомисль".

В автентичних інтер'єрах XVII-XIX столітть виставлено експозицію "Музею української домашньої ікони" та предметів старовини. Представлено 5 тисяч ікон XVII-XXI століть з усіх регіонів України із приватної колекції Ольги Богомолець, у тому числі роботи народних художників, які найчастіше надавали образам живих людських рис та емоцій. Перлина колекції – ікона Миколи Чудотворця, вирізана на камені.

Також у музеї можна побачити унікальні старовинні фотографії, колекцію старовинних карток у Трапезному залі, колекцію старовинних прасок та домашнього начиння, старовинні дерев'яні скульптури, антикварні люстри, картини та меблі.

Крім того, у "Замку Радомисль" відновлено процес ручного виготовлення паперу. Фабрика з виробництва паперу (папірня) має все обладнання, яке використовувалося ченцями в XVII столітті, а також друкарський верстат для нанесення тексту на готові листи. Бажаючі можуть відвідати майстер-клас та власноруч виготовити аркуш паперу.

В замку є концертна зала на 150 місць, велична обрядна зала для урочистостей, старовинна трапезна з великою замковою піччю та 60-літровим казаном на відкритому вогні.

Поруч із замком розбито ландшафтний парк.

Мальовниче озеро на місці затопленого гранітного кар'єру "Високий Камінь" у районі Коростишева.

Багато туристів відзначають схожість стрімких скелястих берегів, що поросли соснами та берізками, з озерами та річками Карелії.

Прекрасне місце для відпочинку з наметом.

Римо-католицький конкафедральний костел Святої Софії з дзвіницею висотою 26 метрів вважається однією з головних архітектурних пам'яток Житомира завдяки вдалій комбінації стилів пізнього ренесансу та бароко.

Костел збудований у XVIII сторіччі на Замковому майдані Житомира з ініціативи єпископа Самійла Ожиги, реконструйований у ХІХ столітті із застосуванням прийомів класицизму. Товщина цегляних стін сягає 2 метрів. Фасад розбитий на два яруси, будинок увінчаний вежами з гострими шпилями. Один із пілонів будівлі прикрашений барельєфом, створеним знаменитим піаністом та композитором Юліушем Зарембським.

Збереглося багате внутрішнє оздоблення - ліпнина та настінні розписи. Нині це діючий католицький собор парафії Святої Софії.

В 2011 році перед собором Святої Софії був встановлений пам'ятник Папі Римському Іоанну Павлу II.

Величний костел Різдва Пресвятої Діви Марії закладений у 1608 році коштом графа Адама Олізара, відбудований в камені в 1779 році Юзефом Олізаром.

В архітектурі бароко використано стиль Людовіка XIV. Вівтар прикрашала картина польського художника Франциска Смуглевича "Ісус на хресті". У бічній каплиці знаходився сімейний склеп Олізарів.

За радянських часів храм використовувався як зерносховище, а потім як приміщення кінотеатру.

В 1991 році будівлю костелу Різдва Пресвятої Діви Марії було повернуто католицькій громаді міста. В 2008 році проведено повну реставрацію. Інтер'єри прикрашені роботами польського майстра різьблення по дереву Фурдини.

Перед костелом встановлено пам'ятник поетові та громадському діячеві Густаву Олізару.

Костел Святого Антонія Падуанського у Старій Котельні закладений у 1783 році коштом поміщика Антонія Прушинського. Дата та ім'я засновника збереглися на кам'яній табличці на фасаді будівлі.

Костел розташований на валах старослов'янського городища Котельнич. Виконаний у найкращих традиціях пізнього бароко. Фасад оздоблений пілястрами іонічного ордера. Збереглися залишки кам'яної огорожі.

В радянські часи костел Святого Антонія Падуанського був закритий, донині дожив у дуже поганому стані. Нині відроджується зусиллями невеликої католицької громади Старої Котельні.

Краєзнавчий музей Романівщини розсташовується в окремому одноповерховому приміщенні в центрі селища міського типу Романів. Вхід на територію музею оформлений стилізованою дерев'яною брамою.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію краю від первісних людей, черняхівської і трипільської культур, скіфів, Київської Русі до сучасності. В етнграфічній колекції представлені українські старожитності та старовинні пердмети побуту.

Окрема експозиція розповідає про місце в історії Романова родини графів Ілінських-Стецьких. Зокрема, представлені портрети членів родини, матеріали про палац Ілінських-Стецьких в Романові, фотокопії картин із палацу.

Також широко представлено зразки скловиробів Романівського склозаводу.

Меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова в Житомирі є частиною Музею космонавтики імені Корольова і розташований навпроти основної будівлі експозиції "Космос".

Перший музей у квартирі, де в 1907 році народився майбутній вчений-ракетобудівник, провідний конструктор радянських космічних ракет, відкрився ще в 1970 році з ініціативи його матері. Через 7 років меморіальну частину доповнила нова експозиція про життєвий і творчий шлях генерального конструктора.

Музей відтворює обстановку помешкання, в якому на початку XX століття мешкала родина Корольових. Експозиція включає багато матеріалів, документів, особистих речей, які передали в дарунок музею родичі та колеги Корольова.

Фотографії, посуд, предмети інтер’єру, які належали родині Корольових, записи і креслення, зроблені рукою геніального конструктора, його костюм і навіть пасмо волосся з найпершої стрижки – усе це можна побачити під час екскурсії музеєм.

Музей старовинного інструменту "Ремісничий двір" у Житомирі розташований на залізничній станції Крошня.

Кожна річ в експозиції – оригінал. Вся колекція налічує кілька тисяч експонатів, зокрема 115 екземплярів сокир.

Представлені гасові всепогодні лампи для залізничників і поліцейських з триколірним семафором, старовинний ручний пристрій для обсмажування кавових зерен з одночасним їх перемішуванням, копія стародавньої кузні, в якій повітря подають справжні австрійські міхи кінця ХІХ століття.

Також у колекції є інструменти, призначені для виробництва, технологія якого вважається втраченою.

Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова відкрито в 1970 році в Житомирі, де в 1907 році народився майбутній основоположник практичного освоєння космічного простору.

Меморіальна частина музею знаходиться у маленькому будинку, в якому на початку XX століття жила родина Корольових. Інтер'єри відновлені за спогадами матері.

Навпроти розташований павільйон "Космос", відкритий у 1991 році. В експозиції представлені оригінали та макети космічних апаратів, скафандри та інше спорядження космонавтів. Серед них - технологічний зразок космічного корабля "Союз", макет "Лунохода-2", оригінал спускового апарату корабля "Союз-27", що побував у космосі. Одним із найцінніших експонатів є капсула з ґрунтом Місяця, подарована NASA.

Музей активно застосовує сучасні музейні технологі та інноваційні методи роботи з аудиторією. Зокрема, під час дитячих екскурсій використовується робот-помічник екскурсовода Мекканоїд, який розпізнає голосові команди, пересувається, жартує та навіть танцює. У музеї можна замовити інтерактивну екскурсію "Зореліт Еней", під час якої використовується обладнання на кшталт тренажерів для підготовки професійних авіапілотів. За допомогою окулярів віртуальної реальності відвідувачі можуть побувати на Місяці чи на Венері. 

Житомирський музей космонавтики забезпечує високий рівень безбар'єрності. На вході тут є пандус, експозиційних приміщеннях немає порогів та сходів, доступні адаптовані екскурсії та інклюзивна вбиральня.

Напівзруйнована триярусна вежа височить над руїнами палацу Терещенків в селі Дениші зовсім поруч із трасою, надаючи руїнам деяку подібність із середньовічним замком, звідки пішла поширена зараз назва.

Палац збудований у 1910-1191 pоках за проєктом архітектора Павла Голандського з використанням прогресивних на той час архітектурно-будівельних прийомів. Так, при будівництві широко застосовувався бетон, фігурні елементи виконані штукатуркою по цеглі. Маєток на той час належав Надії Терещенко, доньці цукрозаводчика, дійсного статського радника Федора Терещенка.

Після більшовицького перевороту 1917 року палац Терещенків був пограбований. Незважаючи на сильні руйнування, стіни палацу, що збереглися, досі зберігають сліди багатих ліпних прикрас і розкоші.

Паровий млин у Новій Чорториї - рідкісний зразок промислової архітектури другої половини ХІХ століття.

П'ятиповерхова будівля зведена коштом графа Оржевського поруч зі старим водяним млином на березі річки Случ. З боку річки споруда має 7 поверхів.

За радянських часів млин був переобладнаний під електростанцію. Наразі об'єкт належить ВАТ "Новочорторійський млинзавод".

Садиба дворян Оржевських збудована в центрі Нової Чорториї на початку ХІХ століття в стилі бароко, реконструйована наприкінці ХІХ століття в псевдовізантійському стилі.

В приміщенні палацу збереглися унікальні дзеркала та вітражі візантійських майстрів, кування ручної роботи, оздоблення мореним дубом. Нині - аграрний технікум.

Також збереглася церква-усипальниця Оржевських із розписом роботи художника Михайла Нестерова. Він написав і образи іконостасу.

Садибу оточує мальовничий парк із водоймою, де зростають 160-170-річні дерева місцевих порід.