Пам'ятки Житомирської області

Прямовисна стіна гранітного каньйону річки Тетерів височить над берегом на 20-25 метрів. Тягнеться на кілька кілометрів уздовж річки, проте частково прихована водами водосховища, що утворився в 1970-х роках в результаті будівництва греблі за 2 кілометри вгору за течією від села Дениші.

Використовується як скеледром для тренування альпіністів, які зазвичай базуються в розташованому неподалік санаторії "Дениші". Наймальовничіші місця знаходяться в районі греблі.

З протилежного боку річки - дубовий гай із віковими дубами, що збереглися після вирубування корабельного лісу.

Музей коштовного та декоративного каміння в Хорошові створено в 1996 році на основі колекції мінералів і гірських порід місцевого підприємства "Кварцсамоцвіти", яке з 1930-х років веде в Хорошові промисловий видобуток кварцу.

В музеї зібрано унікальні мінерали з камерних пегматитів Волині, зразки мінералів та гірських порід з України, країн СНД, Європи, Америки, Африки. Загалом – 1,7 тисячі експонатів. Зокрема, представлені унікальні кристали кварцу, топазу та берилу з Волинського родовища моріону.

В 2001 році музею надано статус "Науковий об'єкт, який є національним надбанням України".

Парк культури та відпочинку ""Шодуарівський – найпопулярніша зона відпочинку мешканців Житомира.

Створений в XIX столітті відомим на Волині меценатом та дослідником, бароном Де Шодуаром.

Парк займає площу 36 гектарів, значна частина його розташована на схилах берегів річки Тетерів. На території зростає 80 видів дерев та кущів, деякі завезені з різних куточків світу. Перед центральним входом знаходиться гарний каскад із фонтанів, за входом – оглядові майданчики. Від парку веде спуск до човнової станції на річці.

Наймальовничіше місце - підвісний пішохідний міст (350 метрів) через річку Тетерів.

Парк "Горошківське замчище" в Хорошеві  закладений у XVIII столітті на високому березі річки Ірша на місці середньовічного замку литовського княжого роду Сапєг (збереглися оборонні земляні вали та рови).

Маєток у Горошках з 1796 року належав полководцю Михайлу Кутузову, він бував тут у 1802-1805 роках.  У ХІХ столітті в центрі парку розташовувався палац, який належав Кутузову, а потім його нащадкам (згорів у 1919 році).

Збереглося близько 60 вікових дубів.

Будівлю було збудовано в 1897 році для Житомирського окружного суду за проєктом архітектора Володимира Безсмертного.

Нині це один із корпусів агроекологічного університету.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Єдину в Україні приватну обсерваторію відкрив у 2001 році астроном, кандидат фізико-математичних наук Юрій Іващенко у рідному селі Гальчин (передмісті Андрушівки) на Житомирщині.

Тут зафіксували понад 330 нових малих планет, які називаються астероїдами. Чотири з них отримали постійні назви – Житомир, Андрушівка, Святилівка та Акосіпов.

Обсерваторія знаходиться селі Гальчин на виїзді з Андрушівки в бік Червоного.

Баранівський історико-краєзнавчий народний музей розташований у приміщенні міського будинку культури імені Анатолія Пашкевича.

Музей у Баранівці відкрився в 1970 році. Основна експозиція побудована на матеріалах археологічних досліджень міських територій понад берегами річок Случ та Душнівка. Представлені кам’яні знаряддя праці, глиняні вироби, старовинні речі домашнього вжитку, одяг, взуття, меблі, піч, жіночі прикраси.

Друга експозиція висвітлює долю баранівчан в часи Голодомору, репресій і Другої світової війни. Також у музеї можна дізнатися, як із Баранівкою пов'язані долі Лесі Українки, Анатолія Пашкевича, Івана Степанюка та інших видатних українців.

Експозиція "Назавжди у наших серцях" розповідає про сучасних героїв російсько-української війни.

Приміщення музею частково пристосовано для потреб маломобільних відвідувачів.

Відділами Баранівського історико-краєзнавчого народного музею є Музей баранівського фарфору і музей "Поліська хата" в Полянці.

Великокоровинецький краєзнавчий музей Чуднівської міської ради засновано у 1961 році зусиллями вчителів та учнів місцевої школи.

Його експозиція розповідає про минуле й сучасне Великих Коровинців.

Окрему експозицію присвячено родині українських промисловців та меценатів Терещенків, яким село належало з 1870 року. Федір Терещенко збудував тут цукровий завод, лікарню, дві школи, церкву, залізничну станцію та інші інфраструктурні об'єкти.

Триповерхова будівля водяного млина в Паволочі розташована біля греблі на річці Роставиця. Млин збудований у XIX столітті, коли в селі проживала велика єврейська громада.

Водяний млин на річці Унава в селі Квітневе на Житомирщині збудований у 1905 році. Достовірної інформації про його першого власника немає. Згідно з різними даними, це міг бути князь Горчаков або родина графині Кудашевої. За радянських часів млин був переобладнаний на гідроелектростанцію. Тривалий час будівля стояла пусткою.

У 2017 році старий млин отримав нове життя завдяки місцевому аграрному підприємцю та меценату Володимиру Дідківському, який перетворив будівлю на ресторан. Зовні будівля зберегла автентичний вигляд, а всередині розмістилася банкетна зала. На території розбито ландшафтний парк.

Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний чоловічий монастир заснований у 1891 році при дерев'яній Георгіївській церкві, побудованій у 1744 році.

Спочатку обитель була жіночою. У 1903 році було збудовано новий кам'яний Георгіївський храм, а стара церква перейменована на честь преподобного Симеона Стовпника.

В 1923 році обитель закрили, дерев'яний храм знищили. З 1945 року собор діяв як парафіяльний. У 1979 році при ньому неофіційно почалося відродження монастиря, що складався з чоловічої та жіночої громад. В кінці 1980-х років на місці церкви преподобного Симеона побудовано однойменну каплицю-вівтар. У 1994 році монастир отримав ставропігію. У 1997 році в одному з корпусів обителі створено теплий храм на честь ікони Божої Матері "Втамуй мої скорботи".

Належить УПЦ московського патріархату.

Великий затоплений гранітний кар'єр розташований в селі Нова Рудня, неподалік Тригір'я.

Мальовничі береги, що поросли сосновим лісом, оточують стрімкі гранітні скелі.

Місце маловідоме та малолюдне, поки що чисте.

Музей військової фортифікації "ДОТ- артилерійський напівкапонір" створений на базі однієї з фортифікаційних споруд Ємільчинського батальйонного району оборони (БРО) Коростенського укріпрайону (КоУР), що збереглася на околиці селища міського типу Ємільчине.

Ємільчинський БРО - це система довготривалих укріплень, споруджена у 1931-1939 роках як частина КоУР для прикриття тилів розташованого на південний захід Новоград-Волинського укріпрайону. Складався з 25 ДОТів, у тому числі 6 артилерійських напівкапонірів 1938-1939 років побудови, які призначалися кожен для двох 76-мілімітрових гармат.

Силами ентузіастів один із напівкапонірів, АПК № 25, у 2010 році було розчищено та облаштовано під музей, присвячений обороні Ємільчинщини влітку 1941 року. В експозиції представлено залишки обладнання, озброєння та військового спорядження гарнізону укріпрайону, картами-схемами КоУР та окремого Ємільчинського БРО.

Музей "ДОТ – артилерійський напівкапонір" є відділом Ємільчинського народного краєзнавчого музею.

Столітній дуб з розлогими гілками в лісі поруч із Вишполем називають "Дубом-Чудодієм".

За легендою, "Дуб-Чудодій" має чудодійну силу зцілювати тих, хто до нього доторкнеться зі словами: "Тобі торкаюся, здоров'я набираюся".

Знаходиться на під'їзді до парк-готелю "Чудодієво".

Напівзруйнований келійний корпус єзуїтського монастиря - найдавніша архітектурна пам'ятка Житомира.

Монастир на Замковій горі збудований у XVIII сторіччі ченцями-єзуїтами, яких запросив у місто каштелян київський Ян Казимир Стецький. Серед можливих архітекторів називають Павла Гіжицького, Паоло Фонтану, Доменіко Фонтану.

При монастирі діяла трикласна школа. Прилеглі землі польський король Август II своїм привілеєм передав під юрисдикцію монастиря, виключивши з-під контролю міського самоврядування Юридику Єзуїтську, свого роду "місто в місті".

Єзуїтський костел був зруйнований російськими гусарами і донськими козаками в 1769 році. Від усього монастирського комплексу донині збереглися лише руїни двоповерхового келійного корпусу. Планується реставрація.