Пам'ятки Ізмаїльського району

Унікальна напівпідземна Свято-Миколаївська церква в Кілії заснована в 1485 році, на початку періоду турецького панування на Дунаї.

Турки не забороняли православним будувати церкви, проте вимагали, щоб православні храми не перевищували за висотою мечеті (за іншою версією – яничар на коні). Щоб будівля зберегла функціональність, будівельникам довелося заглибити її в землю більш ніж на 2 метри.

Нинішнього вигляду храм набув у 1891 році, коли до нього прибудували високу дзвіницю.

Свято-Покровський собор у Кілії збудований у 1822-1836 роках за проєктом архітектора Авраама Мельникова.

В 1895 році до нового собору було прибудовано дзвіницю.

Місцеві жителі називають храм "українською церквою" на противагу старообрядницьким храмам.

Собор Пресвятої Богородиці у Лиманському (колишній Зельц) був головним храмом кучурганських німців-католиків.

Храм, збудований у 1901 році, вважався одним із найкрасивіших костелів півдня України. Зовні нагадував кафедральний собор у Зальцбурзі (Австрія), монастирські церкви з подвійними вежами у стилі бароко у Сілезії, а також церкви абатства Бенедикта у Грюснау.

Будівельним матеріалом монументальної будівлі у стилі неоренесанс та двох веж-близнюків висотою 57,9 метрів послужив камінь-вапняк.

У 1944 році костел було закрито. Деякий час будівля служила актовою залою. Нині в руїнах.

Напівзруйнована дзвіниця - єдиний фрагмент Успенської церкви в Кілії, що зберігся. Також це єдина споруда Кілійської фортеці, що збереглася, крім оборонного рову.

Церква Успіння Божої Матері була збудована в XV сторіччі за вказівкою молдавського господаря Штефана ІІІ Великого одночасно з будівництвом фортеці за проєктом візантійського архітектора та військового інженера Привані, який надав храму деяких рис Софії Константинопольської.

У 1825-1830 роках біля головного входу до Успенської церкви було споруджено двоярусну дзвіницю.

В 1947 році радянська влада древній храм зрівняла із землею. Нині збереглися лише залишки дзвіниці.

Залишки споруд турецької фортеці Ізмаїл, взятої в 1790 році російськими військами та чорноморськими козаками під командуванням Олександра Суворова, збереглися на високому березі Дунаю в західній частині нинішнього Ізмаїла.

Фортеця була переважно земляною, з цегляними підпірними стінами і трьома кам'яними бастіонами з боку Дунаю. План штурму Ізмаїла, схвалений Суворовим, склав командувач Чорноморської гребної флотилії Йосип де Рибас. Він же очолив найбільшу штурмову колону козаків, що атакувала фортецю з річки. Бій тривав понад 16 годин. Турки зазнали поразки, втративши 29 000 убитими, тоді як втрати росіян склали 4 000 убитими. Комендантом підкореного Ізмаїла було призначено Михайла Кутузова.

Після поразки росії у Кримській війні фортеця Ізмаїл, за умовами Паризького мирного договору, була підірвана, укріплення зриті. Зараз із боку вулиці Судноремонтників можна побачити фрагменти земляних валів та грандіозного оборонного рову глибиною до 11 метрів, а також один фрагмент підпірної стінки, що складається з плінфи. У парку на березі Дунаю збереглися залишки оборонного рову і валу, Кілійські ворота Микільського монастиря, Успенська церква (1643-1841 роки), Миколаївський храм (1644-1852 роки), а також Мала мечеть (XVI сторіччя), в якій експонується діорама "Штурм Ізмаїла". На військовому цвинтарі встановлено монумент "Орел".

У 1991 році створено Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця", співробітники якого проводять екскурсії територією фортеці.

Адміністрація парку-музею та експозиція про історію фортеці Ізмаїл знаходяться у центрі міста (проспект Незалежності, 51).

Старообрядницька церква Іоанна Богослова збудована у Старій Некрасівці в кінці ХІХ століття.

Інтер'єр прикрашає виконаний за старообрядницькими канонами іконостас з іконами XVII сторіччя, принесеними до Старої Некрасівки донськими козаками-некрасівцями.

Поруч – зимова церква та недільна старообрядницька школа.

Старообрядницька церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці збудована у Приморському в 1903 році старовірами-липованами, які становлять основу населення села.

Церква однокупольна, з прибудованою високою дзвіницею. Багато декорована. В інтер'єрі – чудовий іконостас.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці в Кілії – найбільший старообрядницький храм на Одещині.

Перша старообрядницька Покровська церква в Кілії була побудована в 1846 році з саману (цегла з глини, замішана з соломою, висушена на сонці). Навколо церкви сформувався старообрядницький район Кілії.

У 1912-1916 роках навколо саманної церкви було збудовано нову - стару розібрали і винесли через двері. Велику допомогу у будівництві старообрядницького собору надали єврейські комерсанти – особливість багатонаціональної Кілії.

У 1929-1930 роках звели нову 51-метрову дзвіницю. Паркан навколо храмового подвір'я було споруджено вже за радянських часів - у 1953-1954 роках.

Старообрядницька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вилковому збудована в 1854-1857 роках.

За легендою, храм стоїть на місці першої дерев'яної церкви, яку звели у XVIII столітті старообрядці, що переселилися в ці краї, липовани. Дзвіниця висотою 32 метри була прибудована через 19 років після побудови основної будівлі.

У 1954 році церкву було закрито, в 1980 році частина будівлі згоріла. У 1990-х роках почалося відродження церкви. З дзвіниці відкривається чудова панорама міста, річки та каналів.