Пам'ятки Львівського району

Пам'ятник лідеру Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степанові Бандері відкрито у Львові в 2007 році до ювілею Українспою повстанської армії (УПА).

Саме у Львові Степан Бандера розпочав свою політичну діяльність після вступу у 1928 році на агрономічне відділення Львівської Політехніки.

Фігура ідеолога українського націоналізму виконана на повний зріст, висотою понад 7 метрів. На задньому плані – Стела української державності – 30-метрова тріумфальна арка.

Архітектурний ансамбль головної торгової площі Львова почав складатись у XIV сторіччі на зразок європейських середньовічних міст (до того торговим центром був Старий Ринок).

З чотирьох боків площу Ринок оточують 44 будинки (кам'яниці), різних за часом будівництва та стилю (ренесанс, бароко, ампір). Над забудовою працювали архітектори Петро Красовський, Мартин Градовський, Петро Барбон, Павло Римлянин, Бернард Меретин, Себастьян Фесінґер та інші. 

У підвалах та на перших поверхах багатьох будинків збереглися елементи готичної архітектури XV-XVI століть. У них розміщені музеї, магазини та популярні кафе.

Львівський історичний музей займає найцікавіші будинки на площі Ринок - "Чорна кам'яниця", "Королівська кам'яниця" та інші.

Львівська ратуша (1381-1827 роки) в центрі площі Ринок є символом міста. Будівля використовується за призначенням - тут розміщується міська влада. На першому поверсі ратуші розташований Львівський інформаційно-туристичний центр, що забезпечує туристів довідками, картами та путівниками.

На площі Ринок у Львові завжди багато туристів, особливо у дні проведення численних свят та фестивалів.

Свято-Преображенський монастир знаходиться у південній частині давньоруського дитинця, котрий відігравав ключову роль у містобудівній структурі Городка часів Галицького князівства.

Монастир був заснований у Городку в XV сторіччі, за часів польського короля Владислава Ягайла, як монастир католицького ордену францисканців. Розташовувався над озером поруч із площею Ринок, у безпосередній близькості від королівського замку. Монастир був з'єднаний із замком підземним ходом. За легендою, у стінах обителі було поховано серце короля Владислава Ягайла.

Після поділу Польщі в 1772 році Францисканський монастир було ліквідовано, в келіях розміщені казарми, костел перетворено на в'язницю. За радянських часів комплекс прийшов у напівзруйнований стан.

У 1994 році його було передано греко-католицьким ченцям Студитського статуту для реконструкції та заснування нової обителі. Нині це Свято-Преображенський Студитський монастир.

Свято-Успенська Унівська лавра – один із найдавніших монастирів на території України, центральна обитель Галицької єпархії Української греко-католицької церкви.

Монастир оборонного типу заснував у кінці XIV сторіччя князь Федір Любартович. До середини XV сторіччя обителлю опікувалися князі роду Гедиміновичів. Згодом Унів перейшов у спадкове володіння шляхтичів Лагодовських.

У 1549 році Унівський монастир зруйнували татари. Після цього, за легендою, шляхтичу Олександру Лагодовському, що важко захворів, з'явилася уві сні Богородиця і вказала на цілюще джерело поруч із зруйнованим монастирем, завдяки якому лицар зцілився. На вдячність він збудував над джерелом оборонну кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці з вежею-дзвіницею, а також оборонні мури з чотирма кутовими вежами. Зовні фортеця оточував рів із водою та високий вал. Зберігся надгробок Лагодовського – один із найкращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу.

У XVII-XVIII століттях при Унівському монастирі діяла друкарня, що видавала старовинні книги.

Після входження краю до Австрійської імперії обитель була закрита та перебудована під резиденцію митрополита. Монаше життя відродив тут митрополит Андрей Шептицький, передавши монастир ченцям Студійського статуту. У 1919 році обитель набула статусу лаври.

Після занепаду за часів радянських гонінь на греко-католиків монастир знову відроджено. Головна святиня Унівської лаври – копія Унівської чудотворної ікони Богородиці

Церква Святого Архистратига Михаїла у Львові зведена свого часу як католицький костел монастиря ордену босих кармелітів, який вперше згадується в 1634 році, має довгу історію будівництва.

Збудований, можливо, за проєктом архітектора Івана Покоровича, сина львівського архітектора італійського походження Адама де Лярто. Башти головного фасаду були спроєктовані архітектором Алоїзом Вондрашкою в 1835-1839 роках, а завершені при реставрації вже в 1906 році архітектором Владиславом Галицьким.

Розписи костелу виконані в 1731-1732 роках італійським художником Джузеппе Карло Педретті разом зі своїм львівським учнем та помічником Бенедиктом Мазуркевичем. Головний вівтар зроблений із чорного мармуру (XVII століття). Його авторство приписується скульптору Олександру Прохенковичу.

Як один із оборонних вузлів Львова, кармелітський костел неодноразово зазнавав атак, а в 1748 році навіть послужив ареною так званій "монахомахії" - боротьби між ченцями-кармелітами та капуцинами.

В 1991 році костел і монастир було передано ченцям Студійського Уставу Української греко-католицької церкви (ордену, заснованого в 1920-х роках митрополитом Андреєм Шептицьким) та наново освячено на честь Святого Архистратига Михайла, святого покровителя України-Руси та хоронителя Гробу Господнього.

Величний костел Успіння Діви Марії монастиря домініканців споруджений у Жовкві в 1655 році коштом Софії Теофіли Собеської, яка володіла тоді місто - матері майбутнього польського короля Яна III Собеського.

Католицький храм у стилі раннього бароко споруджено на місці дерев'яного костелу Діви Марії. Монастир оточений високими оборонними мурами з круглою кутовою вежею, що входила до системи міських укріплень. У XVIII сторіччі комплекс було доповнено монастирськими келіями.

В церкві похована Софія Теофіла Собеська, а також один із її синів Марк - брат короля Яна III Собеського, який загинув під Батогом у 1652 році. Збереглися алегоричні надгробки роботи німецького скульптора Андреаса Шлютера.

За австрійської влади частину приміщень у домініканського монастиря відібрали, а за радянських часів храм було закрито.

В 1995 році костел Успіння Діви Марії був переосвячений як греко-католицька церква Святого священномученика Йосафата, а в монастирі розмістилося Жовківсько-Сокальське єпархіальне управління Української греко-католицької церкви.

Дерев'яна церква Святої Трійці в Жовкві - видатний твір галицької народної архітектури.

Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Всередині Троїцької церкви знаходиться унікальний іконостас роботи місцевих майстрів (початок XVII сторіччя) із 50 іконами.

В 1970-х роках церква Святої Трійці була відреставрована, в 1990-х роках передана греко-католицькій громаді міста.

Проспект Свободи - центральна вулиця міста, найелегантніша та найпрестижніша у Львові.

Виник в XVIII сторіччі на місці нижнього міського валу. Старі назви: Нижні Вали, Німецькі Вали, проспект Леніна. Архітектурна еклектика з рисами класицизму, неоренесансу та бароко.

Проспект Свободи із алеєю посередині починається від Оперного театру. У центрі встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку та скульптурна композиція, присвячена творам поета. Закінчується площею Міцкевича. Колись тут сходилися дві притоки річки Полтви. Посередині – постать Діви Марії. Мармурову статую встановлено коштом графині Северини Бадені в 1861 році, на нинішнє місце перенесено в 1904 році, відновлено в 1997 році. В 1905 році встановлено пам'ятник Адамові Міцкевичу - польському поетичному світочу. На площі також розташована історична будівля готелю "Жорж".

Проспект Свободи у Львові - це туристичний центр міста (так звана "Стометрівка"), головний епіцентр політичного життя (так звана "Клумба"), постійне місце зборів неформальної молоді (так звана "Жаба").

Львівський аквапарк "Пляж" - один із найбільших в Україні критих водних оздоровчих комплексів, здатний одночасно прийняти 1 тисячу відвідувачів.

На площі 14 тисяч квадратних метрів розташований 50-метровий спортивний басейн, розважальна зона з 9 водними гірками різної довжини та рівня складності, дитяча зона з дрібним басейном та маленькими гірками.

Для дітей проводяться розважально-ігрові уроки на воді, заняття з дитячого фітнесу та лікувальної гімнастики.

В зоні відпочинку є турецька лазня та джакузі, два бари. Проводяться заняття з аеробіки, фітнесу, танців та інші. У комплекс також входить солярій, фітнес-центр, бістро, інтернет-кафе.

Є зручне паркування.

Галерею Zenyk Art Gallery (ZAG Gallery) у Львові відкрив 2025 року засновник благодійного фонду We and the World Зіновій Козицький, присвятивши його пам'яті свого свого онука Зеника Козицького молодшого. Згідно із задумом засновника, це перший в Україні культурний простір, у якому поєднуються мистецтво, безбар’єрність та інновації.

Завданням галереї є професійне представлення українських митців на міжнародній арені, а також організація виставок іноземних художників у Львові, що сприяє глобальному культурному діалогу. Тут є сучасні виставкові зали, арт-крамниця українських брендів, книжкова зона з добірками мистецької літератури, 3D-зона для інтерактивних експозицій.

Безбар’єрний простір галереї дозволяє кожному відвідувачу, включно з людьми з інвалідністю, вільно взаємодіяти з мистецтвом через інтерактивні виставки, події та унікальні перформанси. Навколишній та внутрішній простори адаптовані для пересування користувачів крісел колісних. Передбачені інформаційні панелі з брайлівським шрифтом, аудіогіди, відео із субтитрами.

Проводяться освітні та мистецькі події для різних вікових груп, арт-терапії для ветеранів та соціально вразливих груп.

Найдавніша аптека у Львові працює на площі Ринок вже майже 300 років.

Аптеку в кам'яниці "Під чорним орлом" відкрив у 1735 році військовий фармацевт Франц Вільгельм Наторп, про що свідчить кована вивіска з емблемою медицини над входом. По обидві сторони акуратного порталу розташовано рельєфні портрети бога лікування Ескулапа та його доньки - богині здоров'я Гігієни.

В аптеці-музеї зберігся старовинний інтер'єр торгової зали, розписи віденських майстрів на стелі, старовинні ваги та касові апарати.

В 1966 році тут відкрився Музей історії фармацевтики, експозиція якого налічує понад 3 тисячі експонатів. В експозиційних залах аптеки-музею можна оглянути різноманітні фармацевтичні пристрої, реконструкцію житла аптекаря, підземну алхімічну лабораторію.

На подвір'ї відтворено вигляд житлового будинку багатого міщанина ХVI-XVII століття.

Аптека "Під чорним орлом" продовжує служити людям і в наш час, ставши державною аптекою № 15. Окрім ліків, тут можна придбати відоме у всьому світі "Залізне вино" (водний розчин сахарату заліза, що вживається при залізодефіцитній анемії) та популярну львівську настоянку "Вігор", яка вважається засобом підвищення потенції. Продаються тут і пам'ятні сувеніри.

Арт Центр "Дзиґа" у Львові є резиденцією творчого об'єднання "Дзиґа" - організації художників, громадських діячів та підприємців. Діє з 1993 року.

В галереї представлено сучасне мистецтво. Щовечора в клубі проходять джазові чи блюзові концерти.

При галереї працює кафе "Під клепсидрою" - місце зустрічей львівської богеми з демократичною та творчою атмосферою.

Артцентр "Фабрика Повидла" (Jam Factory Art Center) – центр сучасного мистецтва у Львові, який організовує виставки, театральні, музичні, освітні та спільното орієнтовані проєкти.

Виставковий простір площею 3410 квадратних метрів відкрився 2023 року в районі Підзамче, на території колишньої фабрики спиртових напоїв "Йозеф Кронік і син", де за радянських часів виготовляли повидло.

Архітектурною домінантою будівлі є неоготична вежа 1910 року, де збереглися автентичні сходи, вікна і двері. Історична виставка на другому поверсі неоготичної вежі розповідає про історію будівлі та підприємств, що діяли у цій пам'ятці індустріяльного передмістя Львова.

Серцем комплексу є Велика виставкова зала, де після відкриття артцентру розмістилася виставка "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми". Тут представлено більше сотні робіт українських художниць і художників: від ХІХ століття по сьогодні.

"Чорний куб" слугує мультифункційним простором для різноманітних подій. Театр для перформативних практик оснащено сучасними технологічними засобами.

На території комплексу працють, кафе, бар і сувенірна крамниця, є великий паркінг та укриття. У внутрішньому дворику, кафе та барі дозволено перебувати з тваринами.

Археологічний музей Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України працює у Львові з 2001 року.

Розміщений в історичному будинку Наукового товариства імені Шевченка, яке раніше керувало українськими археологічними дослідженнями у Галичині.

У музеї представлені артефакти від доби палеоліту до пізнього середньовіччя, виявлені на території Західної України.

Поряд з оригінальними артефактами з каменю, кістки, рогу, глини, чорних і кольорових металів представлено реконструкції у натуральну величину способів житлобудівництва доби палеоліту (більше 50 тисяч років тому), у період існування трипільської культури (IV–III тисячоліття до нашої ери), у ранньослов’янський час (V-VII столріччя нашої ери), відтворені стародавні методи обробки шкіри, свердління кам’яних сокир, виготовлення глиняного посуду, плавки заліза та інше.

Загалом представлено понад 2000 експонатів.

Монастир ордена бернардинів у Львові з костелом Святого Андрія Первозванного в XVII сторіччі являв собою окрему фортифікаційну одиницю за межами міста.

Бернардинський монастир був оточений ровом, валом і оборонною стіною, що частково збереглася, з вежею Глинянських воріт, що виходять на Митну площу. Потужні монастирські укріплення були пов'язані з кільцем міських мурів.

Костел Святого Андрія збудований у 1600-1630 роках за проєктом архітекторів Бернарда Авелідеса та Павла Римлянина в стилі ренесансу. Пишний інтер'єр виконаний в стилі бароко, багато дерев'яних вівтарів XVIII сторіччя. Декоративна колона перед фасадом встановлена в 1736 році на честь Святого Яна з Дуклі, покровителя бернардинців.

Приміщення Бернардинського монастиря тепер належить Центральному державному архіву Львова, а храм Андрія Первозванного передано Українській греко-католицькій церкві.