Пам'ятки Золочівського району

Величний монастирський комплекс походження дерева Хреста Господнього (колишній Домініканський монастир) у пишному стилі бароко височить над горою Рожениця на околиці селища Підкамінь.

Нинішній архітектурний ансамбль склався в XVII-XVIII сторіччях, однак, за однією з версій, монастир заснували києво-печерські ченці ще у XIII сторіччі. Перша згадка про дерев'яний монастир католицького ордена домініканців відноситься до 1464 року, але незабаром він був спалений татарами.

В 1612 році архітектор Павло Гіжицький та інженер Христіан Дальке розпочали будівництво нового оборонного монастирського комплексу, яке тривало понад 80 років. Над комплексом домінує Вознесенський костел із високою вежею з барочним шпилем, який видно з Почаєва. До нього примикають келії, поряд знаходиться дзвіниця, каплиця Святого Яна Непомука (зараз - церква новомученика Миколая). Комплекс оточений стінами з баштами та бастіонами. У центрі двору розташована коринфська колона з фігурою Богоматері (1719 рік), на території знаходиться 100-метровий колодязь. Монастир мав складний титул - Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра та Павла та всіх Святих. Головною святинею була чудотворна ікона Богоматері Сніжної, яка зараз перебуває у Вроцлаві.

В 1944 році монастир був закритий радянською владою, на території було організовано концтабір для українського духовенства, де утримувався, зокрема, Микола Цегельський, проголошений блаженним мучеником Української греко-католицької церкви. Згодом у монастирських мурах було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу, а храм перетворили на конюшню і ще пізніше на гараж. В одній каплиці зберігали зерно, в іншій мінеральні добрива, а ще в іншій вигодовували сторожових собак в’язниці.

В 1997 році розпочалося відродження зусиллями невеликої братії греко-католицьких ченців Студитського статуту, ведеться реставрація. В жовтні 2022 року було освячено відреставровану коштом Євросоюзу монастирську дзвіницю.

Чудово збережений Золочівський замок є одним із ключових об'єктів туристичного машруту "Золота підкова Львівщини". Представляє неоголандський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу "palazzo in fortezzo", тобто поєднує функції оборони і житла.

Ренесансний замок у Золочеві збудував у першій половині XVII століття польський магнат Якуб Собеський, батько майбутнього короля Польщі Яна III Собеського. Це прямокутна цитадель з чотирма бастіонами по кутах і валами по периметру, всередині якої знаходяться житлові та господарчі споруди.

У 1686 році за наказом короля Яна III Собеського замок був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Його господинею тривалий час була дружина короля Марія Казимира.

З ХІХ століття замок почав занепадати, згодом використовувався як в'язниця австрійською, радянською, польською та німецькою владами. Наприкінці XX строліття проведено реставрацію.

Музейні експозиції розміщені у Великому палаці (житловому будинку зі складними комунікаціями) та Китайському палаці, що виконаний у рідкісному для Європи східному стилі. Велику цікавість відвідувачів викликає конструкція палацових туалетів.

У дворі встановлено знайдені на околицях камені із загадковими готичними письменами (XV сторіччя), які легенда пов'язує з діяльністю лицарів-тамплієрів.

Перед брамою відновлено замковий равелін (передове укріплення). Всередині працює кафе "Равелін" та сувенірна крамничка, зверху облаштований оглядовий майданчик.

Музей-заповідник "Золочівський замок" є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей-заповідник "Олеський замок", що входить до "Золотої підкови Львівщини", – один із найвідоміших замків України. Його вважають єдиною в Україні кам'яною фортецею, що збереглася, часів Давньої Русі.

Суворий середньовічний замок височить над містечком Олесько на 50-метровому пагорбі, його добре видно з траси. Споруджений у XIII-XIV сторіччях галицько-волинськими князями. Замок вперше згадується в 1327 році, коли він перейшов у власність князя Юрія II Болеслава. В середні віки твердиня неодноразово зазнавала нападів татар, руйнувалася та відновлювалася.

В XVII столітті Олеським замком володіли магнати Даниловичі, що відбудували його в нинішньому вигляді. В 1629 році тут народився онук Івана Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собеський. Тут служив батько Богдана Хмельницького Михайло Хміль.

Відновленням замку після сильного землетрусу в 1882 році займалося польське Товариство опіки над замком в Олесько.

З 1970-х років у приміщенні Олеського замку розміщується філія Львівської національної галереї мистецтв. Зокрема, в експозиції представлені роботи всесвітньо відомого українського скульптора Івана Пінзеля.

Перлина колекції – величезне (7,65 метрів на 7,3 метрів) батальне полотно Мартина Альтомонте "Битва під Віднем".

На схилах пагорба розбитий італійський парк із старовинними та сучасними скульптурами.

Музей-криївка вояків ОУН-УПА біля села Гавареччина урочисто відкритий до 65-річниці УПА у 2007 році. Саме на цьому місці в ніч з 17 на 18 лютого 1947 року загинув у бою з московськими загарбниками референт крайової округи ОУН Іван Керницький (псевдо "Крилатий").

У лісовій криївці поблизу Гавареччини повстанці готували вишкільні матеріали та антивиборчу пропагандистську літературу. Грунтовна реконструкція схованки демонструє обстановку типової криївки та побут бійців УПА. Також відкрито Галерею Героїв, де представлені портрети борців за волю і незалежність України та розповідається історія боротьби УПА за Українську державу. 

Поруч споруджено меморіальний комплекс, насипано символічну могилу і встановлено дубовий хрест з пам'ятною таблицею.

Екскурсії проводять праційники Національного природного парку "Півнчне Поділля".

Унікальна дерев'яна церква Святого Архістратига Михаїла в Кутах збереглася завдяки студентам Університету банківської справи Національного банку України, які зуміли зібрати кошти на її повну реконструкцію у 2008 році. До цього часу храм перебував у жалюгідному стані.

Цей шедевр сакральної архітектури був створений теслею Григорієм Гебичем з Сасова у 1697 році. Храм тризрубний, розміром 13,3 на 6,1 метрів. У 1865 році по периметру була прибудована аркова галерея, що надала Михайлівській церкві романтичного вигляду.

Сьогодні церква Архістратига Михаїла набула зовні первозданного вигляду. Зібрані студентами кошти було витрачено на перекриття даху церкви, встановлення протипожежної системи та обладнання сигналізації. Наступного року невеличку територію навколо храму було замощено бруківкою. Також до церкви було повернуто старий іконостас XVII сторіччя, який до цього часу зберігався у Олеському замку. Урочисте відкриття відновленого храму відбулося 26 вересня 2010 року.

Бродівський історико-краєзнавчий музей знаходиться у старій кам'яниці на центральній площі міста.

Будівля була побудована у XVIII сторіччі для католицького монастиря, потім тут розташовувалися різні адміністративні установи.

Музейна експозиція у семи залах висвітлює історію краю з найдавніших часів до середини XX століття. Також представлена ​​фотогалерея визначних пам'яток району, панорама "Броди XVII-XVIII століття".

Особливий інтерес мають матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України в період ЗУНР, а також діяльності ОУН-УПА.

Співробітники музею проводять екскурсії містом та Бродівським замком.

Старовинна аустерія розташована в селі Новий Милятин неподалік Воздвиженського костелу.

Збудований у стилі бароко заїжджий двір складався з корчми, стайні та кімнат для торговців, які приїжджають на ярмарок.

У 1934-1935 роках проводилися реставраційні роботи будівлі, і з 1961 року тут розміщувався продуктовий магазин.

Новомилятинська аустерія є пам'яткою архітектури національного значення, проте нині перебуває у занедбаному стані.

Бродівська гімназія була заснована в 1865 році. Будівництво нинішньої будівлі в стилі класицизму почалося в 1881 році, а перші заняття були проведені в 1883 році.

Під час обох світових воєн будівля використовувалася як казарма та госпіталь. У післявоєнний період їй повернули основне призначення – тут було відкрито середню школу №1.

У 1997 році на базі школи було відроджено гімназію, якій присвоєно ім'я колишнього випускника, видатного українського художника Івана Труша. Також тут навчався класик австрійської літератури Йозеф Рот, генерал УГА Мирон Тарнавський.

Працює музей Бродівської гімназії з п'яти розділів: "Австрійська гімназія імені архикнязя Рудольфа", "Польська гімназія імені Юзефа Коженевського", "Середня школа №1", "Відроджена гімназія імені Івана Труша", "Обличчя в історії гімназії".

Потужну цитадель збудував у Бродах коронний гетьман Станіслав Конецпольський у 1630-1635 роках на місці старого замку.

Комплекс із оборонним валом та системою казематів у формі восьмикутника спроєктував Гійом де Боплан за зразком бастіонних голландських та італійських фортець. Будівельними роботами керував італійський архітектор Андреа дель Аква. В 1648 році твердиня витримала облогу військ Богдана Хмельницького.

В середині XVIII століття Станіслав Потоцький реконструював фортецю, що втратила стратегічне значення, під власну резиденцію. На внутрішньому дворі зберігся палац Потоцького в стилі рококо.

До останнього часу Бродівський замок знаходився у віданні військових, внаслідок чого сильно занепав. Зараз в палаці розміщується школа-інтернат, екскурсії замком проводять співробітники Бродівського краєзнавчого музею.

Міська ратуша Буська – архітектурна домінанта центру міста. Побудована лише в 1999 році, хоча традиції самоврядування у місті дуже давні - Магдебурзьке право воно отримало в 1411 році одним із перших на Галичині.

Нинішню будівлю ратуші збудовано на місці повітового суду, в якому в роки Другої світової війни розміщувалося Гестапо.

Нині тут розташована міськрада та податкова інспекція. В 2011 році на вежі ратуші встановили годинник, який виготовив відомий львівський майстер Олексій Бурнаєв. У репертуарі годинника 12 мелодій, які лунають щогодини. Опівдні грає гімн України.

Поруч знаходиться новий храм Петра та Павла (1998 рік).

Золочівський монастир ордену василіан заснований у 1567 році, знаходився тоді за 10 кілометрів на схід від Золочева (нинішнє село Монастирок).

Незабаром його було зруйновано татарами, але в 1665 році відновлено Яном Собеським, майбутнім королем Польщі.

У 1704 році Теодор Яворський заснував новий монастир із Вознесенською церквою - вже на нинішньому місці, на західній околиці Золочева. У 1740 році дві обителі були об'єднані в один греко-католицький василіанський монастир. Коштом графині Лукії Комарницької у 1840-1860-х роках комплекс було відбудовано в камені.

За радянських часів на території монастиря розміщувався туберкульозний диспансер.

Нині це діючий монастир Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа василіанського ордена Святого Йосафата.

Велична міська синагога у Буську збудована у ХVІІІ сторіччі завдяки пожертві Якоба Гланзера.

Знаходиться біля площі Ринок, де раніше проживала єврейська громада міста, що утримувала більшість магазинів.

За радянських часів у синагозі діяв спортзал, згодом її перетворили на склад будівельних метріалів, пізніше частину синагоги перетворили на житловий будинок. Будівля швидкими темпами руйнувалася. На початку 2000-х роках, з метою збереження пам’ятки, незаселену частину синагоги передали громаді християн-євангелістів, яка частково відновила будівлю.

Велика хоральна синагога оборонного типу була побудована в Бродах у 1742 році замість дерев'яного храму, що згорів. Великий цегляний будинок синагоги увінчаний двоярусним аттиком.

Під час Другої світової війни синагога сильно постраждала, за радянських часів не реставрувалася. Наразі перебуває у напівзруйнованому стані. В березні 2021 року впала одна з колон та провалилася частина даху.

Каплиця на честь перемоги під Хотином знаходиться на в'їзді до села Новий Милятин на трасі Київ – Львів.

Монумент встановлено за наказом короля Яна III Собеського на честь спільної перемоги козаків на чолі з Петром Сагайдачним та польського війська під Хотином у 1621 році.

Каплиця має форму триярусної вежі-стовпа з нішами у вигляді арок на кожному ярусі.

Карстові озера "Сині вікна" (Блакитні вікна, Блакитний колодязь, Хованець) розташовані на території Національного природного парку "Північне Поділля" серед пагорбів, що утворюють Вороняцький кряж.

Знаходяться на узліссі за 2 кілометри на південний схід від села Ясенів, за 4 кілометри на схід від села Підгірці. Тут розташовано три озера, два з яких зовсім поруч, а третє – трохи далі на схід. Озера є пам’ятками природи місцевого значення, хоча не мають природоохоронного статусу.

Назва "Сині вікна" походить через яскраво-бірюзовий відтінок води, який утворюється, найвірогідніше, за рахунок розчинення вапнякових гірських порід. Колір води змінюється залежно від пори року. Глибина двох унікальних водойм дорівнює приблизно 3,5-3,8 метри. Вода прохолодна і прозора. Окрасою синіх водойм є могутні багатолітні буки північно-західного краю Подільської височини.

Зимою карстові озера "Сині вікна" не замерзають.