Пам'ятки Хмельницького району

Новоселицький палац та парк – пам'ятка архітектури національного значення.

Палац у стилі романтизму з елементами готики збудував у 1820 році Людовік Гижицький. Двоповерховий будинок збудований з англійської цегли. Над ганком із масивним арковим під'їздом знаходиться балкон-тераса з кам'яною балюстрадою. Аттик фасаду прикрашають дві вежі. Стрілчасті вікна оформлені ліпним орнаментом, що імітує готичне кам'яне переплетення. У парадних залах збереглася ліпнина.

Пейзажний парк площею 200 гектарів сформовано на основі існуючого лісу. На галявині перед палацом ростуть столітні модрини та сосна, діаметр стовбурів яких перевищує 1 метр.

Зараз у садибі Гижицьких розміщується Новоселицький професійний аграрний ліцей.

Палац у Божиківцях збудований в кінці XIX – на початку XX століття польським поміщиком з італійським корінням Здиславом Колонна-Чесновським.

З 1923 року і дотепер в садибному будинку Чеснівського розміщена середня школа. Збереглися й інші садибні будинки. Флігель займає дитячий садок, у пекарні розміщений сільський клуб. Колишня винокурня в 1931 році перебудована під крохмальний завод.

У 1998 році відкрито музей журналіста та письменника Дмитра Прилюка, на будівлі школи встановлена меморіальна дошка.

Палац поміщиків Косельських у Віньківцях збудований Каролем Косельським у першій половині ХІХ століття у так званому "волоському стилі".

Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Нині це один із корпусів районної лікарні.

Палац Косельських у Маниківцях датують початком XIX століття, коли Маниковецький маєток придбав шляхтич Вінсент Косельський.

Двоповерховий будинок у романському стилі має прямокутну форму з трьом кутовими вежами – дві шестикутні з північного боку та прямокутну з півдня. Початково вежі мали гостроверхі дахи зі шпилями, та їх замінили звичайними шатровими дахами за радянських часів, коли в палаці розмістився сільськогосподарський технікум, потім місцевий клуб.

В окремих приміщеннях зберігся паркет і кахлі. Також збереглися підвальні приміщення, де колись була кухня і комори.

Зараз у палаці розміщується Маниковецька загально освітня школа І-ІІІ ступенів.

Палац польського письменника Юзефа Крашевського зберігся в селі Киселі, де він жив у 1854-1862 роках.

Киселівську садибу Крашевський отримав у спадок від Ельжбети Урбанівської, тітки своєї дружини Софії. В 1856 році він завершив розпочате Урбанівськими будівництво садибного будинку.

Над одноповерховим палацом височить триярусна вежа, в якій Крашевський тримав бібліотеку. Вхід із парадного східного фасаду знаходиться під балконом, який лежить на двох невисоких колонах.

Палац стоїть на пагорбі, схилом якого до річки раніше спускався парк, що нині практично не зберігся.

Нині у садибі розташовується середня школа.

Схожий на замок палац із трьома кутовими вежами в стилі неоготики збудував над ставком у Слобідці-Шелехівській у 1911 році поміщик Михайло Новицький (Новинський). Навколо палацу було облаштовано парк з розкішними квітниками.

На стіні з правого боку фасаду збереглася викарбувана дата будівництва палацу та родинний герб Новицьких.

В 1920 році, із встановленням радянської влади, Новицький разом із синами виїхали за кордон, а садиба була націоналізована. Спочатку в палаці розташовувалася будівельна контора, пізніше – дитячий санаторій зі школою, який діяв до 1989 року. Згодом приміщення перебувало в тимчасовій оренді різних підприємств, деякий час тут розташовувалася психіатрична лікарня. Після закритя лікарні будівля не використовується і приходить у занепад.

У 2009 році понівечений маєток Новицьких отримав нового приватного власника, який планував надати палацу нове життя. Було розчищено хащі, залатано шифером дах, закрито віконні та дверні отвори. Однак відновлення самого маєтку так і не розпочалося.

Чорноострівський літературно-краєзнавчий музей поета-байкаря Леоніда Глібова розміщується в одній із будівель колишнього маєтку графів Пшездецьких у Чорному Острові.

Палац у стилі класицизму побудував наприкінці XVIII століття Міхал Пшездецький на місці замку князів Вишневецьких. Частково збереглися інтер'єри палацу. На другий поверх ведуть дубові сходи, збереглася ліпнина та кахельні пічки.

У 1847 році у палаці Пшездецьких гостював видатний композитор Ференц Ліст. Маєток відвідував  видатний український поет Леонід Глібов, який з 1856 по 1859 роки викладав історію в місцевому училищі.

У музеї створено фотогалерею власників та власниць палацу у Чорному Острові. Тут можна познайомитись з родинами Вишневецьких та Пшездецьких і Катериною Ігнатьєвою, які у свій час володіли містечком.

Маєток в Красилові належала польському княжому роду Сапєг з 1753 року, коли князь Ігнацій Сапєга, воєвода Мстиславський, отримав Красилів із 30 іншими містечками та селами в результаті "Кольбушевської транзакції" - розділу Острозької ординації.

На початку ХІХ століття Микола Сапєга збудував у Красилові палац в стилі класицизму. За радянських часів будівлю перебудували до невпізнання. Відносно зберігся фасад, звернений до парку.

Нині у колишньому палаці Сапєг розміщено Красилівський професійний ліцей.

"Маєток Ілляшівка" - палацово-парковий комплекс у класицистичному стилі. Палац збудував в 1780 році польський шляхтич, герой російсько-польської війни, мемуарист Северин Букар.

За однією з версій, автором проєкту був відомий польський архітектор італо-швейцарського походження Доменіко Мерліні, представник пізнього класицизму та ампіру.

Парковий фасад палацу прикрашає ризаліт-напівротонда. Портал парадного фасаду не зберігся. Бічні фасади оформлені портиками. Ліпнина залів виконана скульптором-декоратором Жан-Батіст Цагляно (автором ліпного декору Самчиківського палацу).

Парк спланував відомий паркобудівник Діонісій Міклер (Макклер).

Останніми власниками маєтку "Ілляшівка" були представники роду Дорожинських.

Нині у палаці Северина Букаря розміщується місцева школа, також тут діє невеличкий сільський краєзнавчий музей.

Пам'ятник Богданові Хмельницькому в місті Хмельницький – один із найекстравагантніших монументів українському гетьманові в країні, четвертий за рахунком та найбільший у Хмельницькому.

Бронзовий кінний пам'ятник роботи скульптора Валентина Борисенка та архітектора Миколи Копила встановлено у 1993 році навпроти філармонії, поряд із будівлею Хмельницької обласної адміністрації.

Незважаючи на те, що скульптура вийшла дуже виразною та помпезною, монумент викликав багато нарікань хмельничан через неприродну пози коня та загальну диспропорцію фігур.

Парк-притулок для диких тварин "Арден" створений у 2020 році для реабілітації хижаків та інших звірів, які постраждали від неналежного утримання людьми в неволі. Розташовується на площі 32 гектари на території Національного природного парку "Подільські Товтри", поруч із бальнеологічним курортом Сатанів.

В умовах максимально наближених до природних тут мешкають понад два десятки бурих ведмедів, а ще вовки, лиси, олені, лані, муфлони та інші лісові звірі. У 2023 році до в парку оселилася родина левів і білий бенгальський тигр.

Тварини перебувають на відокремлених та розділених парканами ділянках лісу та вільно гуляють по землі. По всій території на висоті близько 5 метрів прокладений кілометровий оглядовий міст-галерея у формі підкови, з якого відвідувачі можуть спостерігати за тваринами у супроводі гіда. Під час екскурсій відвідувачам розповідають про походження кожної тварини, про їхні повадки та особливості харчування.

Збірні екскурсії проводяться щогодини. Індивідуальні екскурсії для організованих необхідно замовляти заздалегідь.

На території парку "Арден" працює піцерія та сувенірний магазин.

Нинішня будівля кінотеатру "Планета", відома жителям Хмельницького як "каланча", збудована як пожежне депо в 1954 році, у період інтенсивної забудови міста, що набуло статусу обласного центру.

Спроектована архітектором Гнатом Чекірдою, який збудував багато знакових архітектурних споруд сучасного Хмельницького (встановлена ​​меморіальна дошка).

Розташована на найжвавому перехресті в центрі міста будівля з високою вежею, що нагадує ратушу, вважається неформальним символом Хмльницькогое.

З 1987 року це дитячий кінотеатр на 3 зали.

Покровська церква-замок стоїть в оточенні ставків на південній околиці села Шарівка.

Її дзвіниця споруджена в XIV сторіччі як оборонна вежа на "Кучманському шляху". Спочатку була п'ятиярусною, квадратною в плані. Товщина кам'яних стін – 1,7 метри. У 1430-ті роки шляхтич Ян Домарат прилаштував до східного фасаду храмове приміщення. Обсяг церкви є рівномірним хрестом.

У 1567 році церкву було пошкоджено під час набігу татар, але незабаром відремонтовано панським старостою Якубом Претвичем. Деякий час храм був католицьким костелом.

Внаслідок багатьох переробок споруда втратила первісні готичні форми. В інтер'єрі збереглися розписи художника Прагтля.

Покровська церква-замок – унікальна пам'ятка оборонної архітектури України, що представляє тип межового триконхового храму.

Один із найвідоміших рибних ринків виник у Летичеві на початку 1990-х років.

У період розвалу радянської економіки багато жителів селища, розташованого на березі Щедрівського (Подільського) водосховища. при впаданні річки Вовк у Південний Буг, зайнялися рибним промислом, переробкою та торгівлею рибою. Спочатку стихійна торгівля йшла вздовж траси, але в середині 2000-х років було відкрито централізований критий рибний ринок.

Тут можна купити як свіжу рибу, так і копчену, в'ялену, сушену, солону. З місцевої риби представлений карась, короп, лящ, товстолобик, але переважно летичівці зараз переробляють привозну рибу. Популярністю користуються смажені котлети з ікри коропів.

Колишній особняк родини Раціборовських у Деражні зараз є одним із корпусів місцевої лікарні.

Садиба в Деражні заснована в кінці XVIII століття банкіром Петром Теппером, який значно сприяв економічному розвитку містечка. Поруч із центром містечка Теппер збудував невеликий палац, оточений парком.

У 1844 році власником Деражні став Станіслав Раціборовський. Його нащадки в 1902 році реконструювали палац в стилі модерн.

За радянських часів будівлю перебудували під лікарню, внаслідок чого вона майже повністю втратила історичний вигляд.