Пам'ятки Харківського району

Приватна садиба-музей слобожанського побуту "Українська хата" в селі Нижня Озеряна створена родиною Єлагіних у відреставрованій 300-річній сільській хаті-мазанці з автентичним інтер'єром.

В експозиції представлені різноманітні предмети сільського побуту: веретена, скрині, рогачі, казани, горщики. Багато рушників та вишитих покривал.

Проводяться театралізовані екскурсії.

Грандіозний архітектурний ансамбль у нововізантійському стилі з 75-метровою дзвіницею височіє над річкою Лопань.

Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці збудовано в 1901 році на місці старого Благовіщенського храму, історія якого починається з 1655 року. Тоді в поселенні Залопань на околиці Харкові було збудовано дерев'яну церкву, яку потім замінили кам'яною, але й вона незабаром перестала вміщати парафіян.

В 1888 році поряд почалося будівництво нового собору, кошти на який збирала місцева знать, купці та прості парафіяни. Зодчим обрали професора архітектури Михайла Ловцова. П'ятиголовий храм з високою дзвіницею відрізняється особливою "смугастою" кладкою та багатством декору. Іконостас роботи московського майстра Василя Орлова було зроблено з білого наррського мармуру, розписи виконані місцевими художниками.

Благовіщенський собор був закритий більшовиками в 1930 році, але знову став чинним у роки Другої світової війни. За легендою, з купола храму через урагани та пожежу тричі падав хрест.

Перша Свято-Миколаївська церква в селищі Жихор (тепер це околиця Харкова) була побудована в 1747 році коштом полковника Андрія Щербініна.

Церква була дерев'яною і незабаром згоріла. Нинішній кам'яний храм Миколи Чудотворця з одним престолом почали будувати в 1890 році коштом парафіян. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Після революції храм кілька разів закривали та відкривали.

Нині церву повністю відреставровано. Всередині надзвичайно красиво розписані стіни. Храм діє, при ньому знову відкрито церковно-парафіяльну школу.

Свято-Миколаївська церква в Люботині є частиною палацово-паркового комплексу садиби "Гиївка", останнім господарем якої був харківський генерал-губернатор, князь Дмитро Святополк-Мирський.

Церква в стилі класицизму стоїть на пагорбі над ставком на одній осі із палацом Святополк-Мирських.

За радянських часів будівля використовувалася як склад зерна, що постраждав під час Другої світової війни.

Наразі відреставрована Миколаївська церква знову приймає парафіян.

Церква Стрітення Озерянської ікони Божої Матері була закладена в 1892 році на колишній міській околиці Харкова. З 1874 року на цьому місці знаходилася каплиця, в якій служили молебень під час хресних ходів з Озерянською іконою Божої Матері (Одигітрії).

Новий величний Свято-Озерянський храм за проєктом Володимира Нємкіна був виконаний з червоної неоштукатуреної цегли в еклектичних формах візантійсько-руського стилю. Фасади будівлі насичені архітектурними деталями, запозиченими із давньоруської культової архітектури. Струнка чотириярусна дзвіниця висотою близько 40 метрів з'єднана із західним притвором.

В 1938 році храм було закрито, єпископську кафедру перенесено до Казанської церкви на Лисій горі. Богослужіння в Озерянській церкві у Харкові відновилися з 1942 року.

Храм в ім'я святого князя Олександра Невського в Харкові було збудовано в 1830 році при Харківській психіатричній лікарні, більш відомій як Сабурова дача.

Маленька церква не вміщала всіх парафіян і в 1904 році з державної скарбниці було виділено 20 тисяч рублів на будівництво нового храму. Проєкт виконав архітектор Михайло Ловцов, який сам і керував будівництвом. У 1907 році. будівництво, оздоблення та розпис храму було завершено. Ікони одноярусного різьбленого іконостасу були написані на цинку. Олександро-Невський храм був багато оздоблений ліпниною, через що важався одним із найвитонченіших у місті.

В 1920 році храм був закритий і використовувався під різні служби (клуб, лікарняний архів, агітпункт та інше). Знову відкритий в 1990 році, нині повністю відновлений.

Церква на честь святого великомученика та цілителя Пантелеймона (на Пісках) закладена в 1882 році.

Будівництво під керівництвом архітектора Федора Данилова велося швидко - вже в 1883 році були готові стіни, дах та дзвіниця. Перші богослужіння розпочалися в 1885 році. Храм виконано в русько-візантійському стилі.

В 1897-1818 роках його реконструював відомий архітектор Михайло Ловцов, автор Благовіщенського собору та Дмитрівської церкви. Він прикрасив фасад декоративними деталями, що надали церкві святкового вигляду.

В 1930 році храм було закрито, демонтовано вежу з куполом, декоративні вежі. З бані дзвіниці вирвали хрест. Храм повернений віруючим у 1989 році. Відновлювальні роботи завершено в 1999 році.

Свято-Покровський монастир у Харкові - найдавніша споруда, що збереглася в місті. В XVII сторіччі монастир входив до системи укріплень Харківської фортеці. Дзвіниця Покровського собору (1689 рік) має вигляд оборонної вежі.

В'їзна брама прикрашена іконою Нерукотворного Спасу. На території знаходиться Озерянська церква (1896 рік), архієрейський будинок, будинок настоятеля та корпус келій із трапезною. В 1726 році тут було засновано Харківський колегіум, у якому викладав філософ Григорій Сковорода (встановлений пам'ятник), працював письменник Григорій Квітка-Основ'яненко.

До 2000-річчя християнства встановлено фігуру Ісуса Христа.

Свято-Преображенська церква у Новій Водолазі була закладена у 1821 році на місці старого дерев'яного храму, що існував з 1750 року. У 1830 році стараннями парафіян будівництво було завершено, і наступного року церкву освятили.

Преображенський храм – зразок посткласицизму в архітектурі. Його оточує масивна кам'яна огорожа зі стилізованими баштами та залізними воротами, що підкреслює завершеність будови і робить її схожою на фортецю.

У 1920-х роках більшовики закрили храм і вилучили всі предмети із золота, срібла та слонової кістки. Богослужіння відновилося в 1943 році. У храмі багато ікон, є розписи давніх майстрів Нової Водолаги, зокрема іконописця Борисенка. Найбільш шанована ікони святителя Іоасафа Білгородського.

Високий і стрункий Свято-Успенський собор у стилі українського бароко споруджено в центрі Університетської гірки на місці старого храму 1688 року.

Дзвіниця з курантами, побудована архітекторами Євгеном Васильєвим та Андрієм Тоном, є найвищою будівлею в місті (89 метрів).Завдяки розташуванню вікон, храм має вигляд палацу.

За радянських часів храм був закритий, а в 1986 році в ньому відкрився Будинок органної та камерної музики. Після відкриття в 2016 році у Харкові нового філармонічного комплексу, Успенський собор повністю перейшов у власність єпархії.

В 2022 році під час російського вторгнення в Україну собор постраждав від обстрілу російських військ. Снарядом, що влучив в будівлю Успенського собору, були вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення.

Джерело у лісі на захід від Бабаїв названо ім'ям поета та філософа Григорія Сковороди, який неодноразово бував у Бабаях.

За легендою, гуляючи лісом, знаменитий український філософ встромив у землю палицю, і з-під неї забив холодний ключ.

Вода в джерелі має своєрідний тонізуючий смак.

Нині Сковородинівська криниця має статус гідрологічної пам'ятки природи.

Нижче за течією струмка знаходиться мальовниче Чорне озеро, на поверхні якого ростуть різнокольорові лілії. Прямо біля води є невеликий затишний ресторан.

Римо-католицький кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії збудований в Харкові в 1887-1892 роках за проєктом Харківського міського інженера Болеслава Михайловського.

Костел базилікального типу має високу готичну дзвіницю зі шпилем та круглим вікном-розеткою на другому ярусі. Орган, виготовлений в Баварії, встановлений у 1901 році. При храмі діяла богадільня, притулок для дітей-сиріт, парафіяльна школа, цвинтарна каплиця.

В 1940 році костел був закритий за рішенням міської влади. Перша повоєнна меса була відслужена на сходах храму тільки в 1991 році. До 2000 року було завершено реставрацію та відновлення інтер'єрів. Нині собор чинний.

Харківський стадіон "Металіст" - домашня арена однойменного футбольного клубу. Відкритий після реконструкції у 2009 році до чемпіонату Євро-2012. Вміщує понад 35 тисяч глядачів.

Історія стадіону почалася в 1925 році, коли керівництво міста Харків, яке тоді мало статус столиці, вирішило використати пустир поруч із центром міста під стадіон, і через рік він уже був відкритий як головна спортивна арена України.

В 1950 році стадіон довелося відновлювати після Другої світової війни. Серйозній реконструкції він не піддавався аж до 2009 року. Зараз стадіон "Металіст" у Харкові є одним із найсучасніших в Україні та має один із найкращих газонів. За характерні металеві опори, що нагадують павукові лапки, його прозвали "Павуком".

Проводяться екскурсії, в ході яких можна відвідати чашу стадіону, приміщення для футболістів, офіційних представників команд та ЗМІ, відвідати дитячу футбольну академію ФК "Металіст", придбати сувеніри в магазині футбольної атрибутики. Екскурсії проводяться за заявками для груп не менше 10 осіб. Тривалість екскурсії - 60 хвилин.

Церкву на честь Трьох Святителів - Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоуста споруджено в 1915 році з ініціативи голови Міського купецького товариства, купця першої гільдії Григорія Гольдберга, який мав братів Василя та Івана (ймовірно, з цим пов'язаний вибір назви храму).

Проєкт церкви в формах московського п'ятиголов'я з наметовою дзвіницею розробив авторитетний харківський зодчий, професор Технологічного інституту Михайло Ловцов, взявши за основу об'ємно-планувальне та конструктивне рішення церкви на Петербурзькому подвір'ї Києво-Печерської лаври. Закладка церкви відбулася в 1906 році, будівництво велося 9 років.

Особливу цінність становлять високохудожні інтер'єри. Розпис виконав петербурзький художник Олексій Сокол. Оригінальний іконостас був виготовлений в Італії за кресленнями Володимира Покровського.

Після 1917 року Трьохсвятительська церква була перетворена на склад, але вже в 1925 році її знову відкрили.

Комплекс сімейного відпочинку "Фельдман Екопарк" (Feldman Ecopark) під Харковом – благодійний проєкт МБФ "Фонд Олександра Фельдмана". З 2013 року має статус регіонального ландшафтного парку.

Екопарк являє собою територію для сімейного відпочинку з розвагами та зоопарком, де утримуються тигри, вовки, мавпи, кенгуру, носухи, єноти та інші. У відвідувачів є можливість не лише спостерігати за тваринами, а й близько поспілкуватися з деякими з них у зоні "Контактного зоопарку" – нагодувати та погладити тварин так званої тактильної групи: кури, гуси, качки, павичі, кролики, альпаки, камерунські кози, декоративні вівці, віслюки, поні, в'єтнамські свині (корм надається екопарком). Працює гурток молодих натуралістів.

Для любителів активного відпочинку в екопарку є канатне містечко, батути. Територія обладнана альтанками, у кожній з яких є самовар, заварка, цукор, чашки та бублики. У зимовий час у вихідні дні відвідувачів пригощають кулішем і солодощами, а весняно-літній період маленьким відвідувачам належить солодка вата і попкорн.

Російсько-українська війна

У перші ж дні повномасштабного вторгнення росії в Україну, в лютому 2022 року, територія екопарку, де мешкали близько п’яти тисяч тварин, опинилася в зоні російських обстрілів, поруч йшли бої. 199 днів Фельдман Екопарк перебував під щоденними ворожими обстрілами.

Щодня співробітники та волонтери Екопарку, ризикуючи своїм життям, проривалися на його територію, щоб погодувати, напоїти та обігріти тварин. Намагаючись врятувати своїх підопічних, загинули шестеро людей - співробітників парку й волонтерів. Серед них – неповнолітній хлопець, який допомагав батькам.

В ході боїв за Харків росіяни зруйнували 97% відсотків вольєрів та будівель Екопарку. Загинуло більше 300 тварин. 4750 тварин та птахів вдалося врятувати від загибелі та евакуювати.

Від лютого 2023 року триває розмінування 140 гектарів території Екопарку від розтяжок, залишків касетних боєприпасів, протипіхотних і протитанкових мін, розчищення завалів. Розстріляні вольєри, як нагадування про російську агресію, поки що прибирати не будуть.