Пам'ятки Богодухівського району

Садиба поміщиків Павлових була закладена в Малижиному на початку ХІХ століття.

Садибний будинок побудований Костянтином Павловим у 1823 році за типовим проєктом міського будинку, затвердженим у 1809 році. Також зберігся флігель та комора.

За радянських часів у садибі Павлових розмістили будинок для літніх людей. Нині це Малижинський психоневрологічний інтернат. Відвідування ускладнене.

Церква Святого Архангела Михаїла в Краснокутську збудована в 1873-1880 рока на місці старого дерев'яного храму, відомого з XVII століття.

Проєкт п'ятикупольного храму у псевдоруському стилі розробив штатний єпархіальний архітектор Федір Данилов. При церкві діяла парафіяльна школа та бібліотека.

У 1934 році радянська влада закрила храм, було знесено всі 5 глав і верхні яруси дзвіниці. В даний час Михайлівська церква в Краснокутську відроджена та відреставрована.

Свято-Вознесенська церква - єдиний храм Золочева, що зберігся з чотирьох існуючих до більшовицького перевороту 1917 року.

Заснована в 1884 році.

В радянські часи Свято-Вознесенську церву було закрито, проте після Другої світової війни вона відновила діяльність.

"Співочими терасами" називають незвичайний за плануванням фруктовий сад у вигляді величезного амфітеатру, який в XIX столітті заклав на березі річки Мерла відомий цукрозаводчик Іван Харитоненко.

Місцеві кліматичні умови не дозволяли вирощувати тут екзотичні сорти дерев, проте було знайдено оригінальний вихід. На схилі балки було збудовано 6 звернених на південь терас, які протягом цілого дня освітлювалися сонцем. Тепло акумулювала і сама кам'яна кладка, що дозволило тут вирощувати південні плодові дерева.

Сад-амфітеатр у Городньому має ще одну особливість – унікальну акустику. Навіть тихі звуки можна почути на відстані до 60 метрів. За легендою, тут давав концерт знаменитий бас Федір Шаляпін. У вітряну погоду складається враження, що й самі тераси видають мелодійні звуки, за що їх і прозвали "Співочими терасами".

Перша дерев'яна церква Всіх Святих була заснована в Старому Мерчику в 1680 році.

Коштом графа Шидловського в 1778 році її замінили на нову кам'яну церкву.

За радянських часів церкву Всіх Святих було закрито, відроджена лише в 1994 році.

Неподалік церкви на території парку було знайдено сліди язичницького культу: кам'яна баба та камінь-жертовник.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці була частиною графської садиби Подгорічані.

Перший дерев'яний храм у Пархомівці був заснований ще в 1704 році, на її місці граф Іван Подгорічані після 1769 року збудував п'ятикупольну дерев'яну церкву, а в 1808 році вдова графа Варвара Подгорічані (Шидловська) вирішила звести нову кам'яну церкву.

Однокупольний храм у стилі класицизму спроєктував харківський губернський архітектор Петро Ярославський, якого вважають основоположником української школи класицистської архітектури. Цікава особливість архітектури Покровської церкви - дві дзвіниці. На думку фахівців, це своєрідна інтерпретація трикупольного храму, відлуння української народної архітектури XVII сторіччя.

Особливістю інтер'єру Покровської церкви є хори у трьох гілках споруди. Зберігся живопис на вітрилах та над головним входом.

У 1960-х роках церкву Покрови Пресвятої Богородиці закрили та перетворили на склад. Лише через 50 років Покровський храм знову почав використовуватися за призначенням.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована в Малижиному в 1823 році місцевим поміщиком Костянтином Павловим.

У 1833 році зведено кам'яну дзвіницю.

Тут зберігалася давня ікона Богоматері "Стягнення загиблих", перенесена з колишнього дерев'яного храму.

Нині Успенська церква в занедбаному стані.

Музей сторічної історії Шарівського поселення з 2018 року розташовується у приміщення будинку управляючого Шарівським маєтком цукрозаводчика Леопольда Кеніга.

Двоповерховий мурований будинок зведено 1910 року за проектом архітектора Якобі на території господарського двору садиби Кеніга.

Музейна експозиція створюється ентузіастами на громадських засадах.