Пам'ятки Чортківського району

Бучацька Ратуша - чудове барокове творіння львівського архітектора Бернарда Меретіна, є візитівкою міста.

Ратуша заввишки 37 метрів побудована в Бучачі коштом Миколи Василя Потоцького. Двоярусна вежа спирається на двоповерхову кубічну основу. Спочатку ратуша була увінчана 18-метровим шпилем (замінено нинішнім куполом після пожежі 1811 року) і прикрашена 17 скульптурами видатного скульптора Івана Пінзеля на тему боротьби добра і зла. Більшість скульптур знищила пожежа 1865 року, чотири з них збереглися лише фрагментарно.

Завдяки витонченому синтезу архітектури та скульптури Бучацька ратуша вважається видатним твором світової архітектури доби пізнього бароко.

В даний час ведеться реставрація, планується створення музею Івана Пінзеля. Втрачені скульптури планують замінити на копії. Відновлений годинник на верхньому ярусі ратуші відбиває кожну чверть години, а щогодини грає мелодії українських пісень.

Перед Бучацькою ратушею в 2014 році встановлено пам'ятник Івану Георгію Пінзелю.

Руїни оборонного Бучацького замку, який з XIV сторіччя захищав Бучач від татар та турків, височіють на пагорбі в центрі міста.

Фортеця була закладена в 1379 році місцевими магнатами Бучацькими, а через три століття укріплена новими господарями Потоцькими. В 1648 році Бучацький замок намагалося захопити козацьке військо, а в 1665 та 1667 роках невдало брали в облогу татари. Тільки в 1672 році місто змогла захопити турецька армія і фортеця була зруйнована.

Потоцькі намагалися відновлювати Бучацький замок, але в ХІХ столітті він остаточно втратив своє значення і майже повністю розібрали на будматеріали.

Збереглися фрагменти стін та веж.

Комплексна пам’ятка природи місцевого значення "Урочище Пустельня" з водоспадом "Дівочі сльози" та гротом "Печера відлюдника" розташована за 1,5 кілометри на південь від Ниркова. Це один із об’єктів Національного природного парку "Дністровський каньйон".

Невеликий грот вирубаний у травертиновій скелі над річкою Джурин. До Другої світової війни (за іншими даними, в кінці XIX століття) в печері жив чернець-самітник, який займався різьбленням по каменю. Частково збереглася вирізана відлюдником статуя Святого Онуфрія.

Частина печери зруйнована обвалом.

Над джерелом на підході до "Печери відлюдника" встановлено три статуї Богоматері. Води джерела стікають зі скелі тонкими струменями водоспаду "Дівочі сльози", навколо якого утворився особливий мікроклімат із незвичайною рослинністю. У 2024 році водоспад постраждав від обвалу травертинової скелі.

Піший підйом до "Урочища Пустельня" від Джуринського водоспаду займає близько півгодини. Автомобільний під'їзд можливий із боку села Устечко.

Джуринський (Червоногородський, Червоноградський) водоспад біля села Нирків – найбільший рівнинний водоспад України (висота – 16 метрів).

Знаходиться в урочищі Червоне, поряд із мальовничими руїнами Червоногородського (Червоноградського) замку, на території Національного природного парку "Дністровський каньйон".

За переказами, Джуринський водоспад має штучне походження. У 1620 році турки з татарами, прориваючись до неприступного замку, оточеного водою, зруйнували кам'яний кряж і змінили русло річки, щоб вона проходила повз замок.

За іншою версією, русло було змінено під час будівництва палацу Понінських у XVIII століття.

На скелястих берегах Джуринського водоспаду можна побачити руїни водяного млина, що існував у минулому. Це популярне місце літнього відпочинку мешканців Тернополя. Пропонується оренда альтанок та місць для наметів.

Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії ордену домініканських обсервантів збудований вінницьким старостою, полковником Людвіком Калиновським у стилі пізнього бароко.

Проєкт костелу розробив відомий архітектор Ян де Вітте, комендант Кам'янецької фортеці. В плані храм виконано в формі родового герба Калиновських - стріли з двома зірками біля роздвоєного хвоста. Роль зірок виконують багатогранні вежі, вістря стріли вгадується у вівтарній частині. Фасад увінчує скульптура Діви Марії.

Поруч із костелом знаходиться монастирський корпус, який після скасування домініканського монастиря австрійською владою у 1784 році використовувався як будинок священика.

За радянських часів храм був закритий і покинутий, нині іноді проводяться служби. Розпочато реставрацію.

Домініканський костел Матері Божої Святого Розарія та святого Станіслава в Чорткові збудовано в стилі неоготики на початку XX століття за проєктом архітектора Яна Кароля Сас-Зубжицького на місці старого собору, збудованого в 1610 році господарем міста Станіславом Гольським як свою усипальницю.

Спочатку костел Святого Станіслава входив до комплексу оборонного домініканського монастиря, оточеного стінами з вежами та бійницями, але перед Першою світовою війною він був повністю перебудований (з тильного боку зберігся фрагмент оборонної стіни).

Домініканський костел у Чорткові вважається однією з найкрасивіших неоготичних споруд в Україні. Архітектор Сас-Зубжицький, будучи прихильником історичних стилізацій, яскраво втілив у цьому храмі характерні риси власного архітектурного стилю "надвіслянської готики". Нижня частина костелу виконана з каменю, а верхня - із червоної цегли. Фігури святих виготовили скульптори Чеслав Стовп та Діаман Станкевич.

За радянської влади костел Святого Станіслава було закрито, але в 1989 році повернуто домініканцям.

Костел у Чорткові від 2009 року є санктуарієм (святим сховищем) ікони Божої Матері Святого Розарію (Чортківської Богородиці).

Дві вежі та фрагмент оборонної стіни залишилися від Кривченського замку, спорудженого у 1639-1650 роках польськими шляхтичами Концькими у селі Кривче.

Кривченський замок Концьких мав майже правильну прямокутну форму з чотирма кутовими та однією в'їзною вежею. Протягом першого століття свого існування постійно перебував в епіцентрі польсько-турецьких воєн, переходячи з рук до рук. Під час Визвольної війни був захоплений козаками. У 1672 році тут зупинявся турецький султан Магомет IV, коли повертався із Бучача після підписання Бучацького миру.

Лише у XVIII столітті Кривченський замок втратив стратегічне значення і був перетворений на резиденцію польських магнатів Голійовських. У ХІХ столітті руїни викупив підприємець Лазар Зейдман, наказавши розібрати більшу частину на будматеріали для винокурні.

Спробу реставрації замку в Кривчому було проведено в 1920 році Подільським туристично-краєзнавчим товариством.

Нині замок Концьких входить до складу Національного заповідника "Замки Тернопілля". Дві вежі  законсервовані, доступ вільний.

Мальовничі руїни замку Творовських прикрашають високий берег річки Стрипа у Підзамочку поряд із Бучачем. Це один із об'єктів Національного заповідника "Замки Тернопілля".

Напис над головною в'їзною вежею свідчить, що замок збудував у 1600 році воєвода Ян Бучацький-Творовський. Ренесансний портал споруди прикрашає герб з перехрещеними стрілами, походження якого невідоме, оскільки він не відповідає ні гербу "Абданк" роду Бучацьких, ні гербу "Пілява" роду Потоцьких, які володіли замком пізніше (можливо, це древній герб Бучацьких або герб позашлюбного сина власника Бучача).

Замок у Підзамочку захищав підступи до Бучача із північного сходу, а також служив заміською резиденцією місцевим феодалам. Неодноразово руйнувався, в XVIII столітті скасований австрійською владою. Нині у занедбаному стані.

Від руїн замку Творовських відкривається захоплююча панорама долини Стрипи.

Поблизу Подільських Товтр на околиці села Вікно на широкій галявині знаходяться карстові озера, які називають у цих краях "вікнами".

20 мільйонів років тому тут плескалися хвилі теплого Сарматського моря. Від його підводного рифу сформувалися гігантські бічні утворення (товтри), а коли море відступило, утворилися пагорби заввишки кілька сотень метрів. Тепер у низині – поле, де й утворилися карстові озера.

Раніше їх було кілька десятків, потім залишилося п'ять, але після меліорації у 1980-х роках збереглися лише два озера: Синє та Безодня. Озера утворилися у вапнякових порожнинах, глибину яких неможливо визначити. Хоча дно озер сягає чотирьох метрів, підземні ходи, звідки б'ють потужні джерела, набагато глибші.

Температура води в озерах завжди залишається на рівні +12 градусів. Поверхня води в них покрита водоростями, тому протягом дня, залежно від освітлення, озера змінюють свій колір – від темно-синього до блакитного та фіолетового.

Карстові озера не замерзають у найміцніші морози і світяться вночі.

Римо-католицький костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії збудований в Скалі-Подільській у 1719 році коштом Валентія Межеєвського, який володів на той час містом.

Виконаний у стилі неоготики, шпиль дзвіниці закінчено в XIX столітті. Дзвіницю прикрашають баштовий годинник, встановлений в ході реконструкції 1852 року. Тоді ж будівлю костелу було обнесено оборонними стінами з кутовими вежами.

За радянських часів храм був закритий, у ньому розміщувалися склади та електростанція.

Наразі костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії повернуто віруючим та відреставровано.

Костел Святого Антонія збудований у селі Лосяч в кінці XIX – на початку XX століття (за іншими даними - в 1889 році) коштом родини Голуховських.

Храм у стилі неоготики має високу гостроверху дзвіницю, яка домінує над навколишнім пейзажем.

За радянських часів будівля костелу Святоо Антонія використовувалася як склад. В 1990 році храм повернуто католицькій громаді Лосяча.

Парафіяльний костел Святого Станіслава засновано в Заліщиках в 1763 році краківським кастеляном Станіславом Понятовським.

Був закритий радянською владою у 1940-х pоках, розграбований і перетворений на склад солі.

Костел Святого Станіслава в Заліщиках повернуто віруючим в 1991 році, йде реставрація.

Римо-католицький костел святого Яна Непомука в Турильчому збудований в 1871 році коштом графа Яна Старженського, хоча село на той час належало поміщикам Івановським.

Струнка будівля костелу виконана в стилі неоготики. Статуї апостолів Петра та Павла встановлені у нішах на фасаді з боків від головного входу, через що костел іноді називають Петропавлівським.

За часів радянської влади в приміщенні костелу Яна Непомука розміщувався сількогогосподарський склад.

Усередині зберігся різьблений вівтар із розп'яттям та апостолами з боків. Нині костел не діє.

Римо-католицький костел Святої Анни збудовано в Товстому в 1912 році за проєктом архітектора  Теодора Мар'яна Тальовського на місці римо-католицького монастиря, заснованого у 1717 році.

За радянських часів костел Святої Анни було закрито, приміщення використовувалося для господарських потреб.

У роки незалежності України костел Святої Анни повернуто католицькій громаді, йде реставрація.

Прекрасний неоготичний костел Святої Анни в Озерянах збудований в 1875 році князем Леоном Сапєгою.

Проєкт костелу розробив віденський архітектор Адольф Кун, автор палацу Сапєгів у Львові. Вишуканий портал прикрашений багатим декором. На фасаді збереглися герби Сапєгів.

Після Другої світової війни приміщення храму стали використовувати як склад.

Наразі костел Святої Анни повернуто католицькій громаді Озерян. Його високий силует добре помітний над навколишньою забудовою, з якого боку ви не під'їжджали б до села.