Пам'ятки Харківської області

Перший дерев'яний храм Миколи Чудотворця на Григорівці (передмістя Харкова) було споруджено в 1765 році.

В 1821 році за проєктом архітектора Євгена Васильєва на місці колишнього храму коштом полковника Олександра Норова була збудована однокупольна Миколаївська церква з дзвіницею з червоної цегли, що має форму хреста.

В 1938 році, під час гонінь на церкву радянською владою, був заарештований і розстріляний диякон Філіпп (Ординець). В наш час зарахований до лику святих новомучеників Слобідського краю.

З 1960 по 1989 рік Свято-Миколаївський храм було закрито. В 1989 році залишки храму, що збереглися, були передані православній громаді УПЦ московського патріархату.

Харківський аеропорт почав працювати в 1932 році після завершення будівництва аеродрому "Основа" та службових будівель аеропорту.

В 1933 році йому було надано ім'я Павла Постишева. В 1936 році Харківський аеропорт був визнаний найкращим аеропортом СРСР. У період перед Другою світовою війною - самостійна госпрозрахункова одиниця безпосередньо підпорядкована Головному управлінню цивільної авіації. Через аеропорт "Харків" проходять повітряні дороги, що ведуть у Крим, Кавказ. Найбільший пасажирський літак тих років - шестимоторний гігант П-124 (АНТ-20біс) робив, прямуючи до аеропорту Мінеральні Води, посадку в Харкові. В 1941 році на аеродромі була побудована бетонна злітно-посадкова смуга. З початком Другої світової війни особовий склад аеропорту увійшов до складу Київської та Харківської спеціальних авіагруп Громадянського Повітряного флоту.

Існуючий аеровокзал було споруджено після Другої світової війни за типовим проєктом, розробленим московським НДІ "Аеропроєкт" у 1951 році (архітектори Елькін, Крюков, Міткевич). Цей проєкт був застосований у Львові, Свердловську (нині - Єкатеринбург), Челябінську та інших містах СРСР. Будівництво аеровокзалу розпочалося в 1951 році, а його відкриття було присвячене помпезному святкуванню 300-річчя возз'єднання України з росією. Зовні будівля аеровокзалу відрізняється підвищеною парадністю, характерною для "сталінської" архітектури 30-х - 50-х років. Центральний вхід прикрашає восьмиколонний портик із високим парапетом складного контуру. Над будинком височить витончена восьмигранна башточка зі струнким наметом і шпилем, увінчаним золоченим вінком. Інтер'єри рясно оснащені ліпними архітектурними деталями та розписами.

В 2010 році було відкрито новий міжнародний термінал "A", а старий - реконструйовано і перетворено на термінал з обслуговування VIP-пасажирів.

Харківський морський музей висвітлює історію мореплавання в моделях.

Експозиція наочно розповідає про те, як будували та спускали на воду дерев'яні кораблі, як були влаштовані військові кораблі XVII століття, як працювали зі знаряддями на старовинному вітрильнику, як діставали золото з затонулих галеонів.

В експозиції музею представлені чудово виконані моделі кораблів, створені впродовж десятків років. Також можна побачити прилади навігації, факсимільні карти, гравюри, документи (частково з архівів королівського товариства Великобританії), написані власноруч відважними мандрівниками.

Авіаційний музей просто неба створено авіаторами-ентузіастами Харківського аероклубу імені Валентини Гризодубової.

На музейному майданчику аеродрому "Коротич" можна ознайомитися з історією та зразками літаків Ан-2, МіГ-21, МіГ-23, МіГ-27, Су-17 і Су-27, а також вертольотів Мі-1, Мі-2. Техніка належить Університету повітряних сил.

Крім того, Харківський аероклуб проводить ознайомчі та тренувальні стрибки з парашутом (з десантним парашутом та в парашутній системі - "тандем"), польоти на літаках та вертольотах.

Також проводяться змагання (регіональні, всеукраїнські та інші) з парашутного, вертолітного та авіамодельного спорту.

Музей авіації Харківського державного авіаційного виробничого підприємства "Харківський авіаційний завод" створений у 1966 році. 

Експозиція музею налічує понад п'ять тисяч експонатів, які відображають більше ніж 90-річну історію літакобудування від моменту створення авіазаводу в Харкові і до нині, впродовж якої з заводського аеродрому у небо піднялося понад чотири тисячі літаків. Експонати музею розміщені в експозиційній залі та на виставковому майданчику просто неба. 

Основу експозиції складають 24 спеціально виготовлені точні копії всіх основних літаків, які випускалися на заводі в різний час. Це літальні апарати розробки багатьох видатних авіаконструкторів.

Експозицію відкривають моделі перших ХАЗівських літаків марки "К" – Калінінські К-2, К-3, К-4, які стали прототипом усіх надзвукових літаків майбутнього. Серед експонатів є також копії немановського ХАІ-1, бомбардувальника Сухого Су-2, навчальних літаків Як-18 і МіГ-15УТІ. Літальні апарати конструктора Андрія Туполєва, які виготовлялися на Харківському авіаційному заводі (Ту-104, Ту-124, Ту-134 і безпілотник Ту-141) також представлені у вигляді зменшених моделей в експозиційній залі Музею авіації. В музеї представлені копії літаків конструктора Олега Антонова марки "Ан", які виготовлялися на Харківському авіазаводі протягом останніх чотирьох десятиліть – Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-200, Ан-74ТК-300, Ан-140, Ан-148. 

На виставковому майданчику просто неба представлені справжні Ту-104А, Ту-124, Ту-134А-3.

Серед незвичайних експонатів музею – снігохід "Харків’янка-2", на якому досліджували Південний полюс Землі. Серед цінних експонатів зберігся справжній шолом і костюм-комбінезон першого льотчика-випробувача авіаційного заводу Михайла Снєгірьова. Фотографії, документи, особисті речі знайомлять відвідувачів з біографіями творців авіаційної техніки – від генеральних конструкторів до ветеранів праці, які все життя працювали в цехах підприємства.

Є в музеї і зовсім несподівані для авіаційного підприємства експонати. На одному зі стендів представлена установка "штучне серце", створена в 1965 році фахівцями Харківського авіаційного заводу.

Російсько-українська війна

Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році Музей авіації зазнав значних руйнувань внаслідок російських ракетних атак та авіаударів, як і більшість споруд на території авіапідприємства. Ризикуючи життям, працівники музею та заводу перемістили вцілілі і пошкоджені експонати у безпечніше місце. На Харківському авіаційному заводі впевнені, що після справедливої Перемоги України у російсько-українській війні, Музей авіації буде відновлено і сюди знову прийдуть відвідувачі.

Музей видатних харків'ян імені Клавдії Шульженко було засновано в 1996 році з ініціативи родича співачки Бориса Агафонова на базі квартири, в якій Клавдія Шульженко проживала з 1959 до 1974 рік. Будівля музею є пам'яткою архітектури ХХ століття. 

Колекція музею збиралась за участі сина співачки Ігоря Кемпер-Шульженка. В одній з кімнат відтворено інтер'єр будинку Клавдії Шульженко – тут можна побачити особисті речі, меблі, посуд співачки. Експонати трьох інших залів розповідають про життєвий і творчий шлях легенди естради. Експонуються видання творів Клавдії Шульженко, рукописи, ноти, листи, програми концертів, афіші, численні рідкісні фотографії з сімейного альбому, особисті меморіальні речі, концертні сукні, в яких виступала артистка.

В експозиції музею є спеціальні тематичні виставки, присвячені життю і творчості Леоніда Бикова, Ірини Бугримової, Людмили Гурченко, Ісаака Дунаєвського, Анатолія Ефроса, Володимира Крайнєва, Леся Курбаса, Євгенії Мірошниченко, Вадима Мулермана, Наталії Фатєєвої та багатьох інших, що складають славу мистецьких діячів Харкова.

Філією музею видатних харків’ян імені Клавдії Шульженко є Меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових.

Унікальний Музей води створено в 1983 році на базі Кочетоцької водопровідної станції (сьогодні ПУВКГ "Донець") з ініціативи талановитого інженера Сергія Комара.

Понад 2 тисячі експонатів музею розповідають про історію річки Сіверський Донець, про будівництво водопровідної станції та роль води в житті людей взагалі.

Великий інтерес у відвідувачів музею води викликають схеми басейну річки Сіверський Донець із колекціями археологічних знахідок та зразками корисних копалин.

Музей води розташований у будівлі громадсько-культурного центру ПУВКГ "Донець".

Музей Гната Хоткевича відкрито у Високому в 1995 році в будинку, в якому відомий письменник, історик і мистецтвознавець провів останні 9 років свого життя. Ця садиба була одним з неформальних культурних центрів Слобожанщини. Після арешту Хоткевича НКВС і його страти в 1938 році, будинок було конфісковано радянською владою. 

Створення музею відбулося з ініціативу доньки і дружини митця – Галини та Платоніди Хоткевич, які в 1988 році приїхали до Харкова після довгих років еміграції. Їм вдалося викупити кілька кімнат будинку у нових власників і на площі в 50 квадратних метрів відкрити меморіальну кімнату-музей Гната Хоткевича. Одночасно всю територію садиби Хоткевичів було включено до державного реєстру пам’яток історії й культури України. З 2005 року кімната-музей Гната Хоткевича є філією Харківського літературного музею.

Експозиція музею відтворює образ письменника, історика, мистецтвознавця. В ній представлені рідкісні документи, рукописи, листи, фотографії, книги, концертні афіші, музичні інструменти, ноти, прижиттєві видання книг Хоткевича, переклади творів європейських авторів українською мовою. Постійна виставка "Гнат Хоткевич – художник" представляє цикл його живописних робіт, створених в 1908-1909 роках на Гуцульщині.

Планується реконструкція садиби Хоткевичів з поверненням їй первісного вигляду.

Перший український музей горілки відкрився в 2008 році на території лікеро-горілчаного заводу Prime під Чугуєвом.

В експозиції представлені незвичайні чарки, вилиті вручну графини, самогонні апарати, старовинні та сучасні пляшки, етикетки та плакати різних історичних епох та багато інших. Більше 1000 унікальних експонатів розкривають історію виготовлення та споживання традиційного для слов'янських народів напою.

Проводяться безкоштовні екскурсії на завод, у ході яких можна ознайомитися з виробничим процесом та відвідати основні цехи заводу: депалетизації, водопідготовки, три рівні купажних цехів, цех розливу, палетизації, а також приміщення адміністративно-побутового комплексу – лабораторію, дегустаційну залу, галерею Менделєєва тощо.

Можна замовити професійну дегустацію продукції ТМ Prime.

Музей дитинства був створений у Харкові педагогом-новатором Валерієм Лейком у 2009 році. Музей розташовується на третьому поверсі Освітнього центру Nickname (Honey Academy), поруч  із Харківським театром юного глядача.

Мета музею – показати дитині, ким вона хоче бути і чим займатись у подальшому житті, через інтерактивні лекції допомогти дітям вчитись і розвиватись, дати можливість побачити їм світ мандрівок, спорту, книг, колекціонування, творчості.

Експонати музею – старовинні та сучасні іграшки, ігри, книги, конструктори, ігри, елементи різних колекцій, предмети побуту дітей XIX-XX століть. Музей є інтерактивним – всі експонати можна чіпати та грати ними.

Музей історії ізюмської оптики відкрито в одній із зал ТЦ "Оптик-Сіті" в Ізюмі, навпроти верхньої прохідної знаменитого Ізюмського оптико-механічного заводу (ІОМЗ), продукція якого відома вже понад сто років.

Свого часу ізюмським скловарам належало п'яте місце серед світових лідерів виробництва оптичного скла. Експозиція починається словами Михайла Ломоносова: "Співаю перед тобою у захваті похвалу ні каменям дорогим, ні злату, але склу".

В залі представлені вироби ізюмських заводів ІОМЗ та ІПО: окуляри, техніка, прилади, різні види скла, фотографії та інші експонати, що представляють історію виробництва, унікальні характеристики та інновації.

Музей історії курорту "Березівські мінеральні води" розташовується в центрі селища Березівське, на лівому березі балки річки Уди, в старовинному двоповерховому дерев'яному дачному будинку.  

Експозиція музею розповідає історію заснування та розвитку курорту та санаторію "Березівські мінеральні води" (Бермінводи), знайомить з особливостями використання води місцевих цілющих мінеральних джерел тощо. В колекції музею – предмети побуту другої половини ХІХ – початку ХХ століття, старовинний одяг, унікальні фотографії, документи і листи.

Музей історії метрології діє при Національному науковому центрі "Інститут метрології", який бере свій початок від першої в Україні повірочної палатки для вивірки і таврування торговельних мір і вагів, яку відкрив в Харкові в 1901 році Дмитро Менделєєв.

В експозиції музею представлені зразки старовинних засобів вимірювальної техніки, серед яких еталони: унікальний робочий еталон маси – позолочена гиря масою 1 кг, що очолювала перевірну схему засобів вимірювань маси в Україні з перших місяців роботи повірочної палатки (з 1901 до 1939 року); маятниковий годинник Рифлера з точністю ходу 0,01 секунд на добу, який використовувався в службі часу і частоти з 1925 по 1941 рік; штрихова міра довжини – метр, що застосовувався в метрологічній практиці до 1973 року.

Зразки метрологічної техніки, що представлені в музеї, створені в різні роки. Починаючи з 1993 року, в інституті створені і затверджені Держстандартом України 47 державних первинних еталонів (з 57-ми наявних в Україні) та 15 вторинних еталонів. Крім еталонів, що існують в єдиному екземплярі, інститут розробляє і виробляє засоби вимірювальної техніки, призначені для масового застосування.

Багато з приладів, представлених у музеї, експонувалися на вітчизняних і міжнародних виставках.

Музей історії метрополітену в Харкові розміщується у кількох залах будівлі адміністрації КП "Харківський метрополітен".

На стендах музею метро відображена історія будівництва, становлення та розвитку підприємства, представлені різні експонати, що так чи інакше належать до багаторічної діяльності Харківського метрополітену, експонуються нагороди підприємства, пам'ятні подарунки.

Зокрема, можна побачити моделі потягів, які щодня возять пасажирів, макет електродепо, відбійний молоток, яким метробудівники пройшли перші метри тунелів Холодногірсько-Заводської лінії, зразки уніформи працівників метро різних періодів, ліхтар шляхівців та інше.

Музей історії та залізничної техніки Харківської залізниці (колишня Південна) засновано в 1967 році, повністю реконструйовано в 2014 році до 140-річного ювілею Харківської залізниці.

Розміщується у реконструйованій будівлі товарного складу 1950-х років. Представлено три основні експозиції: "Зелена зала" (дореволюційний період будівництва та становлення Курсько-Харківсько-Азовської дороги), "Червона зала" (радянський період розвитку Південної залізниці (нині - Харківська залізниця) та "Синя зала" (історія розвитку за часів незалежної України).

В музеї Харківської залізниці зібрано безліч старовинних та рідкісних експонатів, унікальні документи та фотознімки, макети рухомого складу.

Представлено макет маршруту швидкісного "Столичного експресу Харків – Київ", який з точністю відтворює не тільки сам потяг, а й залізничну ділянку з копіями будівель вокзалів Києва, Харкова, Полтави-Київської та Миргорода. На макеті функціонує система автоматичної централізації зі світлофорами, стрілочними перемиканнями та залізничним переїздом, а поїзд відправляється та робить зупинки під музику та оголошення дикторів.

На відкритому майданчику представлені старовинні паровози та інша ретротехніка.