Пам'ятки Чортківського району

Літературно-меморіальний музей Олени Кисілевської засновано в 1999 році на батьківщині письменниці – у місті Монастириська на Тернопільщині.

Видатна українська письменниця, журналістка, видавчиня, громадсько-політична та культурно-освітня діячка Олена Кисілевська була активісткою жіночого руху на Галичині. Перебуваючи в еміграції, вона очолювала Світову федерацію українських жіночих організацій.

Кімната-музей Олени Кисілевської розташовується у приміщенні Монастириської центральної районної бібліотеки. В музейній експозиції представлено рукописи праць письменниці, світлини, оригінали документів, прижиттєві видання її книг "Вражіння з дороги" (1910), "Швайцарія" (1933), "Українська селянка при праці: як вести працю в жіночих секціях УОТ" (1942).

Експозицію доповнюють вишиті рушники, скатертини, сорочки, запаски, предмети побуту.

Меморіальний музей Івана Пулюя відкрито в 1990 році в селищі Гримайлів, де він народився в 1845 році.

Український фізик та електротехнік Іван Пулюй прославився як першовідкривач так званих Х-променів (рентгенівського випромінювання) та винахідник першого у світі рентгенівського апарату.

Невелика експозиція музею, присвячена життю та роботі вченого, розміщена в одній із кімнат у приміщенні Гримайлівської загальноосвітньої школи.

Церква Святого Миколая в Скалі-Подільській збудована у 1882 році на місці старого дерев'яного греко-католицького храму, заснованого в 1720 році.

Нова кам'яна церква була зведена стараннями отця Келестина Костецького. Це був перший кам'яний греко-католицький храм на околицях.

У 1896 році в Миколаївській церкві історик Михайло Грушевський повінчався з Марією Вояківських, яка працювала в Скалі-Подільській вчителькою.

У 1946 році храм було передано православній церкві. Вівтарний мур з 2011 року прикрашає мозаїчне панно Святого Миколая. Поруч б'є джерело "Королівка", з якого, за легендою, пив воду князь Данило Галицький.

Музей більшовицького терору, політв’язнів і репресованих у Чорткові знаходитися у приміщенні єпархіального управління Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви. Ініціатива його створення належить колишній зв’язковій УПА, громадській активістці Марії Штепі.

У підвалах колишнього монастиря Сестер Милосердя (нині церква Непопрочного Зачаття Діви Марії), де за радянської окупації розміщувалися слідчі ізолятори НКВС, розміщено експозицію "Кальварія". Тут відтворено інтер'єр камери ув’язнення, реконструйовано криївку репресованої греко-католицької церкви, облаштовано церковну капличку.

В експозиції "Репресована церква" зібрані матеріали про блаженного владику Величковського. Представлено автентичні речі 1940–х років, фото репресованих, а також символічні частинки землі з місць, окроплених українською кров’ю боротьби з російськими окупантами: Батурина, Берестечка, Крут, Умані, Маківки тощо.

Окрема експозиція "Чортківська офензива" розповідає про наступальну військову операцію Української Галицької Армії 1919 року, яка стала однією з найзначніших подій польсько-української війни 1918-1919 років.

Музейна кімната всесвітньо відомого українського, канадського, швейцарського економіста, громадського діяча, мецената, колишнього члена Римського клубу Богдана Гаврилишина діє в селищі Коропець на першому поверсі Будинку культури з 2019 року.

Богдан Гаврилишин народився в Коропці в 1926 році. Був радником трьох президентів та 14-ти прем'єр-міністрів України.

В музейній екпозиції можна побачити стіл, за яким працював Богдан Гаврилишин, його особисті речі, нагороди та багато світлин з різних етапів його життя.

Музей Володислава Федоровича заснований у 2007 році як Музей історії села Вікно. Розташований в адмінбудівлі в центрі села.

Оновлена експозиція відкрилася 2021 року. Вона присвячена українському громадсько-політичному діячу та меценату Володиславу Федоровичу, чий батько Іван Федорович був дідичем з села Вікно у XIX столітті. Успадкувавши маєток у Вікні, Володислав Федорович збирав у ньому твори народного мистецтва, заснував школу та виробництво килимів.

У 1873-1874 років у віконському маєтку жив і працював український маляр Корнило Устиянович. На запрошення Федоровича до маєтку приїжджав Іван Франко. Детальніше про цем це можна дізнатися в музейній експозиції, яка розгорнута у п'яти залах.

Центральними експонатами музею є частина килиму та статуетка папуги, які селянам вдалося врятувати з пожежі в маєтку Федоровичів у 1917 році. Також представлені зразки гончарської школи села Товсте і копії килимів, які ткали в селі Вікно. В етнографічній залі експонуються старовинні предмети селянського побуту.

Музей пропонує відвідувачам як традиційні екскурсії, так і аудіогіди.

Музей Магдебурії та самоврядування у вежі Нової ратуші Чорткова створений з ініціативи міського голови Володимира Шматька з нагоди 500-ліття Чорткова та до 100-річчя будівництва ратуші. Для цього другому поверху адміністративної будівлі повернули його історичний вигляд.

Експозиція музею присвячена добі Магдебурзького права, коли Чортків мав широкі автономні повноваження, а його розвиток визначали місцеві урядники. Особливу увагу в музеї приділено Людвіку Носсу – бургомістру, який зробив значний внесок у розбудову міста, зміцнення його економіки та збереження культурної спадщини.

Про історію розвитку Чорткова на між 1883 і 1913 роками розповідають, зокрема, артоб’єкти, створені талановитим подружжям Біленків з Київщини. Стіни музею прикрашають старовинні годинники, що символізують невпинний рух часу та сталий розвиток Чорткова. Серед експонатів є тритомник з історії Чорткова Петра Федоришина, який детально описує минуле міста, його визначні події та постаті.

Також у вежі Нової ратуші розміщується візит-центр Чортківського туристично-інформаційного центру. Працює сувенірна крамничка. Планується відкриття оглядового майданчику на вежі.

Музей політв'язнів "Меморіал" імені Василя Стуса відкрито в Бучачі в 1990 році в підвальному приміщенні колишньої будівлі КДБ, де за радянських часів знаходився слідчий ізолятор.

В експозиції представлені документи, фотографії та особисті речі, пов'язані з подіями визвольної боротьби ОУН-УПА та сталінських репресій. Встановлено, що від рук сталінських катів у ті роки загинуло понад 1,5 тисячі мешканців району. Частина загиблих була похована у підвалах Покровської церкви.

Музей села Більче-Золоте відкрився в 2020 році напередодні Дня Незалежності України з ініціативи Лідії Міськів та народної майстрині Катерини Бутовської.  

В експозиції представлені давні предмети побуту жителів села, знаряддя праці, ікони, постоли, старовинний робочий жіночі та чоловічий одяг, меблі (ліжко, бамбетель, замисник (креденець), скриня). 
 
У кімнаті "Історія села в постатях" розміщено багато старих фотографій, експонати з печери "Вертеба". Незвичним експонатом є дерев’яна колода, всередині якої вирізьблений тризуб та напис "Слава Україні". Патріотичний напис вирізали українські повстанці на молодому дереві і він так вріс у стовбур. 

Окрема кімната відведена для ляльок-мотанок, які створює місцева майстриня Катерина Бутовська.

В 2022 році колекція музею поповнився листівками українських повстанців, які знайшли місцеві жителі, коли прибирали в старій хаті.

Народний музей було створено при Будинку дитячої та юнацької творчості міста Заліщики в 1985 році. В 1992 році його було переоформлено в "Музей стрілецької слави". 

В експозиції музею – історія виникнення Легіону Українських Січових Стрільців, інформація про структуру бойового формування, бойові операції, експонати про побут і культуру.

Копичинський музей театрального мистецтва Тернопільщини засновано в 1968 році з ініціативи Ореста Савки, режисера Копичинського народного аматорського драматичного театру імені Богдана Лепкого.

Його колекція матеріалів про історію театрального життя краю стала основою експозиції, розміщеної у 7 залах Будинку культури. Експозиція розповідає про витоки зародження українського театру з глибини століть, про театральні товариства "Руська бесіда" в Галичині 1864-1924 років, про "Тернопільські театральні вечори" - перший професійний стаціонарний український театр у Тернополі 1915-1917 роках, про Копичинський народний драматичний театр імені Богдана Лепкого.

Представлені фотографії, живописні та графічні картини, ляльки, афіші, ескізи декорацій та костюмів, макети декорацій, театральні костюми, меблі тощо.

При музеї працює театральне кафе.

Музей щітки відкрився 2025 року в приміщенні Заболотівського староства з ініціативи старости села Заболотівка Марії Гаджали. Експозиція присвячена місцевим щіткарям і їхньому ремеслу – щіткарству (виготовленню щіток), яке здавна було поширене в цьому селі.

В експозиції представлені старовинні знаряддя та інструменти щіткарів, снопи місцевої осоки, яка слугувала основним матеріалом для виготовлення щетини, зразки готової продукції.

Інтер'єр музейної зали оформлено іншими предметами старовини – бамбетлем, столітніми образами, речами домашнього вжитку, зразками місцевої вишивки зі сховків сільчан. Окремий куточок присвячено місцевим учасникам російсько-української війни.

За попереднім замовленням музей може організувати майстерклас із виготовлення щіток.

Музейна резиденція Чорткова (колишній Чортківський краєзнавчий музей) з 2022 року розташовується у будівлі колишньої дитячої бібліотеки, неподалік від Чортківського замку.

Резиденція заснована у 1976 році як краєзнавчий музей на громадських засадах. Початково заклад розміщувався у будівлі першої половини XX століття по вулиці Зеленій. Основні фонди музею налічують понад 10 тисяч предметів.

У Музейній резиденції Чорткова представлено експозиції, присвячені різним періодам історії краю. Зокрема, різноманітний археологічний матеріал розповідає про життя людей у ​​давнину, про старовинні ремесла та промисли.

Висвітлено історію українського війська та національно-визвольної боротьби на Чортківщині. Окрема експозиція розповідає про наслідки більшовицького терору та про вигнання гітлерівських окупантів.

Відділ природи музею відображає флору та фауну краю.

Музейний комплекс "Лемківське село" розташований в урочищі "Бичова" неподалік Монастирисьок.

Складається з кількох дерев'яних будівель, що відображають побут та культуру народності лемків.

У першому експозиційному будиночку "Лемківська світлиця" представлені старовинні ікони XIX-XX століть, вишиті рушники, сорочки, скатертини, священні ризи з церков Монастирищині, стародруки та інше.

У другому будиночку "Лемківська столярня" зібрані верстати та інструменти , а також житлова обстановка: ліжко, стіл, прядка, бамбетлі.

В "Будинку гончаря" можна побачити гончарну піч, гончарне коло, інструменти гончаря, а також виставку гончарних виробів.

В "Будинку кравчині" представлені меблі, швейна машинка, а також виставка ляльок у лемківських костюмах майстрині Ірени Криницької.

Поруч знаходиться "Садиба лемківського ґазди", каплиця, дзвіниця, колодязь.

Музейний комплекс включає Ватряне поле, на якому щорічно проходить фестиваль "Дзвони Лемківщини".

Будівля Народного дому збудована в Чорткові напередодні Першої світової війни коштом польської громади міста.

Народний дім служив центром розвитку культури та спорту – у будівлі була театральна сцена та спортивна зала. При Народному домі діяли аматорський театральний колектив та військово-спортивне товариство "Сокіл".

Тут робила свої перші кроки на театральній сцені українська актриса та співачка Катерина Рубчакова (Косаківна). її ім'ям назвай Чортківський районний будинок культури, який тепер розміщено у будівлі Народного дому.

Перед будівлею Народного дому встановлений пам'ятник Катерині Рубчаковій.