Пам'ятки Кіровоградської області

Літературно-меморіальний музей письменника Юрія Яновського розташований у селі Нечаївка, де він народився у 1902 році. Будівля музею зведена в центрі села в 1972 році з ініціативи односельців.

Родина Яновських мала козацьке походження, вони були дальніми родичами Гоголів-Яновських. Мешкали на хуторі Майорівка, яка зараз є частиною села Нечаївка (на місці садиби встановлено пам'ятний знак). Юрій Яновський прожив тут перші 15 років життя, навчався у місцевій земській школі. У 1917 році родина переїхала до Єлисаветграда, але спогади про рідне село відбилися у творчості письменника.

Оформлення музейної експозиції виконав художник-монументаліст Володимир Волохов, реалізувавши у художній формі дві головні теми творчості Юрія Яновського – степ і море.

В основі музейної експозиції – особисті речі Юрія Яновського, книги, фотоальбоми, документи, орденські книжки, квиток члена спілки письменників. Відтворено інтер'єр їдальні та робочого кабінету письменника в його київській квартирі. Також експонуються декорації до вистав, поставлених за п'єсами Яновського, театральні афіші.

Меморіальний музей Марка Кропивницького в місті Кропивницькому відкрито в 1982 році в будинку, де корифей українського театру прожив майже 20 років. Тут драматург написав свої класичні п'єси, тут же на початку 1880-х років формував уславлену українську театральну трупу.

Експозиція музею складається з кількох розділів, які розповідають про сім'ю драматурга та актора, про його дитинство та навчання у гімназії та університеті, про його шлях у мистецтві як засновника першого професійного українського театру – Театру корифеїв.

Меморіальний музей Марка Кропивницького є філією Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею.

Пам'ятник Марку Кропивницькому встановлено біля Театру корифеїв.

Народний меморіальний музей Юлія Мейтуса у Кропивницькому діє з 1985 році при Музичній школі №2, яка також носить ім'я видатного українського композитора, фундатора української опери ХХ століття Юлія Мейтуса.

Основу експозиції становлять понад 200 унікальних експонатів, переданих музею родиною Юлія Мейтуса. Серед них рукописи, афіші, фотодокументи, клавіри, листи, нотні збірки, книги та особисті речі композитора.

Крім екскурсій, в музеї проводяться музичні вечори, авторські концерти, конкурси та фестивалі, уроки-концерти, майстеркласи, презентації нових експонатів.

Меморіально-педагогічний музей Василя Сухомлинського відкрито в 1971 році у Павлиській середній школі, якою видатний педагог керував з 1948 року протягом 22 років.

Тут він проводив свій тривалий педагогічний експеримент, у результаті якого створив оригінальну систему виховання дітей.

Фонд музею налічує понад 20 тисяч одиниць зберігання. Представлено педагогічну документацію школи 1950-1960-х років, рукописи літературних та науково-педагогічних праць Сухомлинського, особисті документи. Збережено обстановку робочого кабінету та квартири родини Сухомлинських.

Можна оглянути шкільну садибу: кілька приміщень навчального призначення, шкільний сад, зелені класи.

Дендропарк у Кропивницькому - одне з найпопулярніших місць відпочинку містян.

Парк площею 45 гектарів створений у 1958 році. На першому етапі було висаджено близько 50 видів різноманітних дерев та чагарників. А в 1972 році парк був віднесений до категорії парків-пам'яток.

У 2001 році паркову зону, що з часом прийшла в запустіння, почали відроджувати: відтворили зелену зону, побудували дитячі майданчики, відреставрували атракціони і поставили нові - зараз їх у парку 40.

У 2008 році дендропарк у Кропивницькому визнано найкращим парком в Україні. Справжня його родзинка - 100 тисяч тюльпанів, які розквітають наприкінці квітня.

В 2009 році в парку було висаджено алею туй на честь 70-річчя області.

На території парку розважальна є зона із 44 атракціонами. Цілий рік відвідувачів пригощає чаєм величезний самовар. Також на території є 2 кафе та 2 ресторани.

Міський краєзнавчий музей Новоукраїнки розташовується на другому поверсі Центрального палацу культури "Ювілейний". Заснований у 1972 році.

У чотирьох виставкових залах репрезентована історія Новоукраїнки та навколишніх територій від прадавніх часів до сьогодення. Зокрема, представлені артефакти давніх археологічних культур, знайдені на території міста, матеріали про землеробську колонізацію цих земель та розвиток економіки у дореволюційні часи, предмети побуту та знаряддя праці XIX – початку XX століть, спорядження та зброя Другої світової та сучасної російсько-української війни.

Значне місце в експозиції відведене творчості народних майстрів і умільців району: вишивка, різьблення по дереву, образотворче мистецтво, вироби з дерева й металу.

Міський краєзнавчий музей Знам'янки заснований у 1961 році як "Кобзарева світлиця" з ініціативи дальніх родичок поета Тараса Шевченка – Катерини та Антоніни Красицьких. З 2004 року краєзнавчий музей має офіційний статус, а "Кобзарева світлиця" функціонує як його філія. Значний внесок у розвиток закладу зробив інший нащадок Шевченка – В’ячеслав Шкода (біля входу встановлено меморіальну дошку).

Експозиції музею розташовані у чотирьох кімнатах. Вони розповідають про історію заснування Знам'янки за козацьких часів, її розвиток як станції на залізниці Одеса – Харків, культурних і громадських діячів кінця XIX – першої половини XX століть, події Другої світової та сучасної російсько-української війн. Центральним експонатом тут є макет залізничної станції "Знам'янка" та прилеглого містечка початку XX століття.

В експозиції "Кобзарева світлиця" чільне місце посідає ткацький верстат початку XX століття. Також експонується колекція українських рушників, предмети сільськогосподарської праці та домашнього господарства, твори сакрального мистецтва. Представлені картини члена Національної спілки художників України Бориса Єгорова, роботи з природних матеріалів Антоніни Красицької, різьблення по дереву майстрів Сергія Батюка і Миколи Пунтуса, портрети Красицьких роботи знам’янчанина Михайла Гришина тощо.

Монумент "Янгол-охоронець України" встановлений у Кропивницькому до 2000-річчя Різдва Христового та до 250-річчя міста.

По периметру основи колони є напис: "Храни, Боже, Україну".

Під час створення пам'ятника майстри використовували граніти Капустинського, Крупського та Войновського родовищ. Пам'ятник Янголу-охоронцю створили скульптор Анатолій Гончар та архітектор Віталій Кривенко.

Морозівський вугільний розріз - одне з двох "кладовищ екскаваторів" у районі Олександрії, де можна побачити унікальну кар'єрну техніку.

Морозівський кар'єр знаходиться біля селища Пантаївка на захід від Олександрії. Введений в експлуатацію в 1970 році. Був одним із найбільших буровугільних кар'єрів країни. Планова потужність – 2,75 мільони тонн бурого вугілля на рік.

У 2004 році видобуток зупинився через фінансові проблеми підприємства, яке було вирішено ліквідувати. Кар'єр поступово затоплюється ґрунтовими водами. Унікальну гірничодобувну техніку ріжуть на брухт. Зокрема, гігантський кроково-рейковий роторний екскаватор ЕРШР-1600 масою близько 4 тисяч тонн продуктивністю 1600 кубометрів на годину.

З одного берега кар'єра на інший перекинуто єдиний в Україні транспортно-відвальний міст довжиною понад 300 метрів. Міст та два екскаватори - довоєнні, німецького виробництва.

Музей підпільної молодіжної організації "Спартак" відкрився у 1978 році у спеціально побудованому приміщенні в центрі села Красногірка. Присвячений історії села Красногірка, зокрема партизанському руху на Голованівщині під час Другої світової війни.

У першій залі музею можна дізнатися про заселення краю у XVIII столітті, побачити цікаві археологічні знахідки та побутові речі селян XIX століття, ознайомитися з матеріалами про насильницьку колективізацію, Голодомор і сталінські репресії.

Експозиція головної зали розповідає про історію підпільної молодіжної організації "Спартак", що діяла у Красногірці в роки Другої світової війни. Зокрема, представлено зброю та одяг партизанів.
Зала сучасності присвячена чорнобильським подіям, радянській інтервенції в Афганістан, російсько-українській війні тощо. У залі оформлено виставки майстрів та умільців села.

Приватний музейно-освітній комплекс "Музей від Трипілля до сьогодення" у селі Шепилове поблизу Голованівська відкрив у 2019 році відомий художник, педагог та громадський діяч, професор Валерій Марчак.

Основною частиною комплексу є Музей побутової культури українського народу. У придбаній засновником старовинній сільській хаті представлена його особиста колекція предметів народного побуту, які він збирає вже пів століття – твори кераміки, вишивки, ткацтва, народні картинки, ікони.

Також до комплексу входять Музей сучасного мистецтва та Музей трипільської цивілізації та Велесової книги.

"Ельворті" - один із найстаріших і найбільших у Європі заводів сільгоспмашин, що спеціалізується на виробництві сівалок.

Заснований братами-англійцями Робертом та Томасом Ельворті. Успіх заводу, на якому в дореволюційний час працювало більше половини населення Єлисаветграда, сприяло розвитку міста.

В радянський час був перейменований на "Червону зірку", продукція якого була відома у всьому світі. Наразі заводу повернуть історичне ім'я Ельворті.

Після реставрації та капітального ремонту будинку Ельворті у 1994 році відкрито музей заводу, який налічує зараз понад 3500 експонатів.

Музей історії селища міського типу Голованівськ відкрився у 1985 як Голованівський районний історико-краєзнавчий музей. Розміщується на другому поверсі селищного центру культури та дозвілля. Фонди музею налічують понад 7600 експонатів.

Експозиції у дев'яти залах розповідає про історичні події Голованівщини від заселення краю і до сьогоднішніх днів. Зокрема, представлені предмети кам’яного віку, артефакти трипільської культури, речі часів Козаччини.

В експозиції "Українська світлиця" можна побачити відтворений фрагмент української хати з піччю, побутовим речами давнини та манекенами в українському одязі. Кужелі, веретена, прядки і деталі верстаків, ярма і пута, граблі і вила, черепиці дають уяву про традиційний побут українського села.

Наступні експозиції розповідають про революційні події 1917-1922 років, Голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну та відбудову народного господарства. В експозиції "Умільці Голованівщини" представлено роботи місцевих майстрів декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва.

Музей історії Маловисківщини імені Олександра Ковтуна відкрився у 1979 році в приміщенні Будинку культури міста Мала Виска. Його засновником і першим директором був відомий вчитель і краєзнавець Олександр Ковтун.

Експозиція музею нараховує близько 9000 експонатів основного та науково-допоміжного фондів. Усі вони розкривають історію Маловисківщини від найдавніших часів до сьогодення.

Окрема експозиція присвячена подіям російсько-української війни. Її центральним експонатом є такий самий керамічний півник виробництва Васильківського майоликового заводу, що завдяки світлинам зі зруйнованої окупантами Бородянки став символом української стійкості.

Громадський музей історії села Мошорине розташований на другому поверсі Мошоринської загальноосвітньої школи. Має два розділи: етнографічний та історичний.

В етнографічному розділі відтворено інтер'єр традиційної української хати з пічкою, лавами, скринями, мисниками, іконами та вишитими рушниками. Тут представлені речі сільського побуту: ночви, бочка, мірка, хлібна діжа, решето, сито, рубель для прасування, коромисло, плетені вироби з кори й лози – кошики й корзини. Також можна побачити сільськогосподарське знаряддя: серп, ціп, зернотерку, ручний млин і ярмо для волів.

Історичний розділ присвячений переважно подіям Другої світової війни. Представлено близько 200 портретів мешканців Мошориного, які загинули на фронті. Серед експонатів: обріз гвинтівки, ніж-багнет, кулеметні стрічки, гранати, каски, фляги, протигазна коробка німецького зразка.

Нова експозиція присвячена вихідцям із села Мошорине, які беруть участь в російсько-українській війні.