Пам'ятки Київської області

Луганський обласний краєзнавчий музей - один із найстаріших музеїв Донбасу.

В березні 2015 року музей було переміщено з Луганська на підконтрольну Україні територію міста Старобільськ. Музей розташовувався у приміщеннях колишнього ремісничого училища, побудованого в 1895 році коштом дворянки Домни Деменкової, яке є пам'яткою архітектури XIX століття.

З початком широкомасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році, Луганський обласний краєзнавчий музей знайшов прихисток у Львові та два роки функціонував на базі Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору". Тепер музей перемістився до Києва в Гуманітарний хаб "Луганщини моя", де й працюватиме найближчий час. На жаль, музей не має власного приміщення та виставкових просторів для повноцінного відновлення музейної діяльності.

Будинок письменників України, відомий як "Маєток Лібермана", розташовується в урядових кварталах Києва, поруч із Офісом Президента України. Неоренесансна будівля є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Особняк на Банковій, 2 побудував у 1879 році архітектор Володимир Ніколаєв на замовлення генерал-ад’ютанта Федора Трепова. У середині 1898 році його перебудували в стилі неоренесансу для нового власника, київського купця та цукрозаводчика Симхи Лібермана. Всередині будинку збереглися унікальні інтер'єри – ліпні стелі і карнизи, різьблені двері, кахляні груби, мармурові підвіконня, інкрустований паркет.

З 1953 року в маєтку Лібермана розміщується Національна спілка письменників України. Тут працювали знані класики української літератури, серед яких Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Світличний. У 1989 році тут було засновано Народний рух України за перебудову (НРУ).

За радянських часів у підвалі Будинку письменників розташовувалося легендарне кафе "Еней", де були іменні столики Максима Рильського, Павла Загребельного, Євгена Гуцало й інших митців. Його стіни прикрашали шедевральні ілюстрації Анатолія Базилевича до "Енеїди". Пізніше в його приміщеннях відкрився ресторан "Сад".

Виставка-магазин ялинкових іграшок і новорічної атрибутики "Маєток різдвяних історій" відкрилася 2023 року в селі Петропавлівська-Борщагівка на західній околиці Києва. У період зимових свят заклад пропонує гостям зануритися в українські різдвяні традиції.

Маєток має велику територію з різдвяною ялинкою та цілий поверх новорічного декору для дому: дідухи, свічки, ялинки, павуки та різноманітні ялинкові прикраси ручної роботи зі скла, порцеляни та текстилю. Усі вироби можна придбати на місці. В маєтку працює майстерня склодува.

Відвідувачам пропонується екскурсія "Повернення різдвяної зірки", наприкінці якої проводиться майстерклас із розпису скляної кульки. Також можна замовити майстеркласи з виготовлення ватяних іграшок, солом'яних виробів тощо.

На другому поверсі розташована кав'ярня, що пропонує домашні смаколики та гарячі напої. А в альтанці біля каміну на дітлахів чекає Святий Миколай.

Макарівський історико-краєзнавчий музей розташований у Панському парку на валах Макарівського замку в центрі містечка Макарів. Відкрився у 1967 році з ініціативи краєзнавця і громадського діяча Германа Черешньова.

Експозиція розповідає про історію Макарова з часів Середньовіччя, про гайдамацький рух на Київщині, про події Української революції та Другої світової війни, а також про повоєнне життя містечка.

Окрема експозиція присвячена воїнам 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, які в лютому-березні 2022 року у запеклих боях звільняли Макарівську громаду від російських окупантів.

Меморіал на честь героїв Чорнобиля встановлено в 1988 році на Центральній площі Славутича.

Архітектори меморіалу – Готальський, Белик, Аптукова. Композиція складається з пілону, в котрому встановлений дзвін, та двох плит на яких розмістили 30 фотографій працівників ЧАЕС та пожежників, які в перші години ліквідації аварії набрали критичну дозу радіації.

Меморіал “Героям Чорнобиля” є традиційним місцем для покладання квітів під час урочистостей.

Біля пам’ятника висаджено 30 кущів троянд під назвою "Славутич". Цей абсолютно новий сорт був створений до 30-ї річниці Чорнобильської трагедії французькою компанією "Meilland".

Меморіальний комплекс, присвячений воїнам-визволителям, загиблим у роки Другої світової війни, відкритий у Переяславі в 2000 році.

Комплекс включає Пагорб слави та виставку військової техніки. На Пагорб слави веде алея з ліхтарів та напівкруглих лав. Центральне місце меморіалу займає скульптура воїна в арці, увінчаної хрестом. За скульптурою півколом розміщено стіну з прізвищами загиблих земляків.

На виставці військової техніки представлені танк ІС-3, самохідка ІСУ-152, гаубиця Б-4, "Катюша", бойовий катер, літак МіГ-15 та інші. Деякі експонати мають відкритий доступ.

Меморіальний будинок-музей Івана Сошенка в Богуславі відкрито в 1973 році в будинку батька художника, в якому він народився в 1807 році.

Експозиція музею розміщена в трьох кімнатах. У першій кімнаті експонуються матеріали, що розповідають про дитячі та юнацькі роки Івана. Експозиція наступної кімнати висвітлює перебування художника у Петербурзі та навчання в Академії мистецтв (1832-1838 роки). У третій кімнаті розповідається про зустріч Івана Сошенка з Тарасом Шевченком, роботу художника вчителем малювання.

В музеї представлені фоторепродукції численних ескізів та малюнків художника, а також фотокопії, які розповідають про діяльність Івана Сошенка як педагога, про останні роки його життя.

На території  музею встановлено пам'ятник Івану Сошенку (скульптор Іда Копайгоренко, архітектор Вольдемар Богданівський).

Меморіальний будинок-музей Івана Сошенка є філією Музею історії Богуславщини.

Комплекс будівель Миколаївського артилерійського училища було збудовано в Києві в 1915-1917 роках архітектором Дмитром Зайцевим, який використав у своєму проєкті елементи романо-готичного стилю.

Училище встигло підготувати 5 випусків. У 1919 році на його базі були відкриті Київські артилерійські курси, потім Київська артилерійська школа, Київське артилерійське училище, Київське найвище зенітне ракетне інженерне училище (КВЗРІУ).

До 2013 року це був головний корпус Національного університету оборони України. З 2013 року в ньому розміщується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та з 2017 року розташовується Касаційний цивільний суд Верховного Суду України.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, на загальний розсуд підняте питання про повернення Національному університету оборони України будівлі колишнього Миколаївського артилерійського училища з метою повноцінної підготовки офіцерських кадрів Збройних Сил України.

Миронівський історико-краєзнавчий музей відкрився у 2019 році в двоповерховому будинку колишнього кінотеатру в самому центрі містечка Миронівка на Київщині. Експозиція розповідає про історію Миронівського краю від найдавніших часів до сьогодення.

В археологічному розділі представлені предмети і зброя середньодніпровської, зрубної, чорноліської, скіфської та черняхівської археологічних культур. Також музей представляє чудову колекцію різноманітних прикрас часів Київської Русі.

Історична експозиція розкриває теми Козаччини, російського панування у XIX-XX століттях, Української революції, Голодомору, Другої світової війни, сучасної російсько-української війни тощо. Тут можна дізнатися і про історію заснування міста Миронівка.

В експозиції "Український побут ХІХ – першої полавини ХХ століть" відтворено інтер'єр тодішнього житла, експонуються знаряддя сільськогосподарської праці. Унікальними експонатами є жорновий млин, віялка і ткацький верстат.

Також можна побачити великий макет Миронівського цукрового заводу.

Дерев'яну Михайлівську церкву в Підгірцях під Києвом збудовано 1742 році з ініціативи ігумені Флорівського монастиря на місці зруйнованого храму Петра та Павла на честь Чуда архістратига Михаїла. В ХІХ столітті прибудовано дзвіницю.

Завдяки майже однаковим розмірам об'єднаних під загальним дахом зрубів церква архістратига Михаїла нагадує найстаріший клітський тип дерев'яних храмів, характерний для князівської доби. Головною особливістю цього є розташування в основі будівлі найпростішої дерев'яної конструкції - кліті, тобто зрубу, утвореного покладеними одне на одне вінцями з колод.

В інтер'єрі Михайлівської церкви збереглися розписи та різьблення ХІХ століття. Ансамбль церкви та дзвіниці є типовим прикладом української дерев'яної архітектури ХІХ століття, пам'яткою архітектури національного значення.

Храм на честь Чуда архістратига Михаїла в Підгірцях належить до Православної церкви України.

Кам'яний надгробок на могилі місцевого священика Федора Грушевського в Лісниках встановлено в 1894 році його онуком Михайлом Грушевським, великим істориком та громадським діячем.

Федір Грушевський служив у місцевій Преображенській церкві, він заснував у Лісниках середню школу. Після Другої світової війни надгробний камінь з могили Федора Грушевського використали для оформлення Могили невідомого солдата в Круглику. Повернений на місце в 2001 році.

Поряд зі школою встановлено пам'ятник Михайлові Грушевському. З історією села можна ознайомитись у шкільному вестибюлі, де розгорнуто краєзнавчу експозицію.

Чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці - самотня обитель в урочищі Церковщина (Хутір Вільний) на виїзді з Києва Новообухівською трасою.

Виникнення в ХІ сторіччя пов'язують з ім'ям одного із засновників Києво-Печерської лаври преподобного Феодосія Печерського, який під час Великого посту таємно усамітнювався тут, у Гнилецьких печерах. Згодом у печерах було засновано Пречистенський Гнилецький монастир із підземною церквою, зруйнований у XIII-XV сторіччях.

У топоніміці збереглися назви: урочище Церковщина та село Ходосівка - спотворене Феодосіївка.

Знову відкрив печери Святий Інокентій тільки в XIX столітті, а в 1902 році при печерах засновано монастир Різдва Богородиці, який отримав назву "Скита Пречистої".

У радянські часи тут розмістили колонію для малолітніх, табір для військовополонених, потім лікарню, санаторій МВС (діє досі). Один із храмів був зруйнований, у приміщенні іншого влаштували актову залу.

Богослужіння у Церковщині відновлено в 1999 році під опікою Голосіївської пустині, відновлюється Миколаївська церква. Ченці проводять екскурсії до печер.

Монітор "Желєзняков" - легендарний бойовий корабель часів Другої світової війни, що прославився під час бойових дій на Дунаї, на Чорному морі та на Азові. Пройшов всю війну, отримавши в народі прізвисько "невловимий".

Монітори – це низькобортні броньовані артилерійські кораблі, призначені для бойових дій на мілководді. Монітор СБ-37 збудовано в 1934 році на київській верфі. Названий радянською владою на честь російського анархіста і заколотника Анатолія Желєзнякова.

Другу світову війну монітор "Желєзняков" зустрів у складі Дунайської флотилії та воював до перемоги.

В 1965 році встановлений на постамент на Рибальському острові, одразу за Гаванським мостом.

Монумент "Яйце життя" встановлений у 2000 році на виїзді з Іванкова в бік Овруча, неподалік автостанції.

Незвичайну бетонну скульптуру у вигляді величезного яйця подарував селищу німецький архітектор Армін Кьольблі як символ життя та родючості землі, які мають відродитися після тяжкої "чорнобильської хвороби".

Мотузковий парк пригод Seiklar знаходиться на Лівому березі, у Дарницькому районі Києва, на території Парку партизанської слави.

Відвідувачі мають змогу подолати п'ять маршрутів різної складності, пересуваючись між деревами за допомогою мотузкового спорядження на висоті до 12 метрів та здійснюючи швидкісні спуски (до 30 кілометрів на годину!).

Перебуваючи на стежці, відвідувач пристебнутий до надміцного троса "лінія життя", який прокладено по всьому маршруту. Мотузковий парк розрахований як на підготовлених любителів екстремальних розваг, так і на новачків у світі активного відпочинку.

Планується відкриття двох дитячих стежок.