Пам'ятки Полтавської області

Свято-Михайлівська церква в Ковалях заснована в 1901 році. Початковий храм було збудовано з дуба без жодного цвяха.

Під час Другої світової війни церкву було пошкоджено, пізніше використовувалось як хімсклад. У 1960-х роках була зруйнована радянською владою. І лише в 1993 році Михайлівську церкву було відроджено і відбудовано з цегли на старому фундаменті.

Церква святого великомученика та цілителя Пантелеймона розташована в парку імені Івана Котляревського, на території якого раніше знаходився міський цвинтар.

При цвинтарі діяла Всесвятська цвинтарна церква, в якій у кінці ХІХ століття служив священиком знаменитий піп Гапон, лідер християнської профспілки Санкт-Петербурга, організатор масової ходи робітників у день "Кривавої неділі". За радянських часів Всесвятську церкву було знищено.

В 1999 році рішенням міської влади Полтави неподалік було розпочато будівництво храму Святого Пантелеймона. 19 вересня 2000 року відбулося освячення церкви, а 23 вересня - перша божественна літургія.

Свято-Покровська церква в Кам'яних Потоках відома з 1692 року. Тоді вона була дерев'яною і незабаром згоріла під час грози.

Ймовірно, з тих часів церква кілька разів перебудовувалась, і була остаточно розібрана лише на початку ХХ століття. Будівництво цегляного храму Покрови Пресвятої Богородиці було завершено в 1913 році. На той час храм був найбільшим у районі.

Нині храм діючий.

Свято-Покровська церква у селі Плішивець на Полтавщині вважається однією з найбагатокупольніших в Україні.

До неї в Плішивці був звичайний триголовий дерев'яний храм, але до кінця ХІХ століття він остаточно занепав. За допомогою у спорудженні нового храму місцеві жителі звернулися до свого земляка, ректора московської семінарії архімандрита Парфенія, який зумів зібрати кошти на будівництво великого кам'яного храму.

На прохання владики відомий архітектор Олександр Кузнецов створив проєкт храму у стилі козацького бароко – копію Свято-Троїцького собору в Самарі. Дев'ятиголова церква Покрова Пресвятої Богородиці висотою 45 метрів виконана у формі хреста.

Позолочений 6-ярусний іконостас заввишки близько 10 метрів, виконаний у московській іконописній майстерні, було втрачено за радянських часів, дзвіницю висадили в повітря в 1934 році, але сам храм зберігся навіть після того, як під час Другої світової війни в нього потрапило 7 снарядів.

Наразі Свято-Покровська церква у Плішивці належить УПЦ московського патріархату, триває реставрація.

200-річна Свято-Троїцька церква, що прикрашає центр Котельви, є пам'яткою архітектури.

Споруджена в 1812 році на місці згорілого дерев'яного храму, заснованого ще в XVII сторіччі. Кам'яна церква стала четвертою після трьох дерев'яних, що були до неї на цьому місці.

Авторство проєкту Троъцької церкви в стилі класицизму приписують харківському архітектор Петру Ярославському. В 1835 році була прибудована кам'яна дзвіниця. Зі східного боку збереглася цегляна огорожа з металевими ажурними воротами та хвіртками. Інтер'єри прикрашені розписами ХІХ століття.

У храмі є бібліотека духовної літератури, працює недільна школа.

Свято-Троїцька церква у Великих Будищах - єдина, що збереглася в селі з дореволюційних часів.

Побудована в 1819 році у стилі класицизму. Пам'ятка архітектури ХІХ століття. Є одним із об'єктів Регіонального ландшафтного парку "Диканський".

Свято-Троїцька церква у Лубнах розміщується у будівлі колишнього гуртожитку медучилища на Нижньому Валу, хоча до 1961 року це був центральний та найбільший храм міста.

Вперше дерев'яна Троїцька церква згадується в 1622 році. Вона простояла до 1869 року, коли замість старого храму було зведено білокам'яний п'ятикупольний храм, який прикрасив і облагородив центральну площу міста.

У 1960 році під приводом розчищення місця для будівництва готелю Троїцьку церкву перенесли до непристосованого приміщення на околиці міста, а храм у центрі міста підірвали.

Нині храм відбудовано у класичних православних формах.

Свято-Успенський собор у Гадячі заснований у 1831 році коштом купця Івана Марулєва.

В 1934 році храм був закритий більшовиками, а після Другої світової війни розібраний на будматеріали.

Свято-Успенський собор відновлений у 1998 році на колишньому місці у первісному вигляді. Належить УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенський Собор заснований у Хоролі в 1802 році коштом купця Чеботарьова.

Зруйнований більшовиками в 1934 році. Відродження розпочато в 2002 році. Нині храм відбудовано заново. Належить до УПЦ московського патріархату.

Семенівський краєзнавчий музей розташовується у великому двоповерховому приміщенні в центрі селища Семенівка на Полтавщині. Відкрився у 1962 році та знайомить відвідувачів з історією та побутом регіону.

Основна експозиція музею має сім відділів: "Світлиця", "Народознавство", "Культура, наука, мистецтво", "Природа", "Російсько-українська війна", "Друга світова війна", "Історичний".

В картинній галереї музею проводяться виставки народних умільців та місцевих художників, серед яких Василь Артикульний, Іван Перетятько та інші.

Величний собор Різдва Богородиці у Козельщині зведений у 1906 році на місці першого храму, заснованого в 1882 році. Будівництво відвідував імператор Микола II.

Збереглися розписи Олександра Мурашка, іконостас. Головна святиня – чудотворна Козельщинська ікона Божої Матері, що була привезена з Італії у XVIII столітті дворянами Козельськими та перейшла у спадок до графів Капністів. У 1880 році після полум'яної молитви біля цієї ікони зцілилася тяжкохвора дочка графа Володимира Капніста Марія, якій вже не могли допомогти лікарі.

У 1886 році засновано жіночий монастир Різдва Богородиці. Після будівництва нового собору була також зведені готель для паломників, лікарняний корпус, іконописна майстерня, чоловіча та жіноча школи, цегельний завод, водогін, майстерні та господарські приміщення.

Після 1917 року майно монастиря було націоналізовано, у соборі влаштували театр.

З 1992 року собор Різдва Богородиці реставрується, Козельщинський Різдво-Богородичний жіночий монастир відроджено.

Собор Різдва Богородиці в Пирятині збудований у 1781 році на замовлення полкового осавула Андрія Ільченка.

Однокупольний храм у стилі українського бароко формами нагадує традиційні тричастинні дерев'яні церкви того часу. Стіни прикрашає характерна барочна ліпнина лиштви.

У ХІХ столітті храм було перебудовано, але в результаті реставрації, проведеної в 1980 році, йому повернули автентичний вигляд.

До 1990 року в будівлі розміщувався краєзнавчий музей. Нині собор Різдва Богородиці належить УПЦ московського патріархату.

Спасо-Преображенський Мгарський монастир - одна з найшанованіших православних святинь в Україні.

Заснований у 1619 році митрополитом Ісаєю (Копинським) коштом княгині Раїни Могилянки Вишневецької, яка володіла Лубнами в XVII сторіччі. За легендою місце для спорудження Мгарського монастиря княгині вказали ангели.

В 1684-1692 році на місці першої дерев'яної церкви, коштом гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи було збудовано кам'яний Спасо-Преображенський собор (архітектор Іоганн-Баптист Зауер).

У зовнішньому вигляді храму об'єднано давньоукраїнський стиль XI-XII сторічь з бароко-ренесансною архітектурою Західної Європи, в оформленні багато неканонічного декору.

Також до комплексу Мгарського монастиря входить дзвіниця в стилі бароко (1837-1844 роки), Благовіщенська тепла церква (нині Святого Афанасія) у псевдовізантійському стилі (XIX століття), настоятельський та братський корпуси (ХVIII століття), дворівнева скитська церква Святого Афанасія (нині Благовіщенська, 1891 рік).

В Спасо-Преображенському Мгарському монастирі похований померлий під час відвідин улюбленої обителі Константинопольський патріарх Афанасій, інші церковні діячі. Монастир користувався підтримкою українських гетьманів та російських царів, його відвідували Іван Мазепа, Петро I, Тарас Шевченко, Олександр Пушкін та інші.

В радянські часи в монастирі дислокувався дисциплінарний батальйон, розміщувалися склади, потім піонерський табір. Більшість фресок було пошкоджено (на згадку про ці події збережено розстріляну ікону Святої цариці Олександри).

Спасо-Преображенський Мгарський монастир повернуто церкві в 1993 році, проведено реставрацію. Ченці проводять екскурсії.

Поруч на горі Зажури в 1990 році споруджено Меморіал народної скорботи "Голодомор-33" у вигляді великого дзвона на кургані, з якого відкривається найкращий вид на монастир.

Троцька церква збудована у Вишняках коштом представників козацького роду Оболонських у 1794-1799 роках.

Однокупольний, хрестовий у плані храм виконаний у стилі класицизму.

За легендою, Троїцька церква раніше з'єднувалася з садибою Котляревських, що розташована неподалік, підземним ходом, який зараз засипаний.

Успенська церква у Веприку збудована в 1821 році в стилі ампір поміщиком Семеном Масюковим.

Чотири потужні пілони несуть арки, що підтримують високий циліндричний барабан з напівсферичним куполом. Північний та південний фасади Успенської церкви прикрашені чотириколонними портиками, а східний – колонадою композитного ордера.

В інтер'єрі західна частина ділиться композитними колонадами на три нефи. Верхня частина стін та пілонів обведена карнизом, прикрашеним ліпними розетками.

Успенська церква у Веприку є пам'яткою архітектури національного значення.