Пам'ятки Черкаської області

Дерев'яна церква Святих Петра і Павла закладена в селі Чорнявка за розпорядженням палати державного майна у 1860 році, а закінчена у 1863 році.

Тривалий час церква була нечинною. Відроджена у 1990-х роках, тоді ж на церкві відновили три невеликі бані, зняті за радянських часів. Імпровізована дзвіниця являє собою обрізок труби, що висить на кран-балці.

26 липня 2015 року Петропавлівська церква в Чорнявці згоріла.

Дерев'яна церква Святого Архангела Михаїла в Михайлівці заснована в 1820 році, проте під час пожежі 1841 року храм було повністю знищено.

Михайлвська церква відновлена ​​коштом місцевого поміщика Георгієм фон Шталем (Стаалем) в 1845 році.

Храм був закритий радянською владою в період із 1920 до 1990 року. В середині 1990-х років розпочалася реставрація. В 1997 році Михайлівська церква в Михайлівці була відкрита для парафіян. Належить до Православної церкви України.

На території храму збереглися могили членів родини Шталь (Стааль).

Церква Святого Воскресіння була побудована в селі Безпальче в першій половині ХІХ століття.

В радянські часи використовувалася як склад.

В середині 1990-х років Воскресенська церква була передана УПЦ московського патріархату. В даний час надбудовано дзвіницю і повільно реставрується сама будівля церкви.

Церква Святого Георгія (Юрія) у Мізинівці збудована у 1906-1908 роках на місці іншого храму, який відомий із XIX століття. Коли він став дуже малий для зростаючої парафії, парафіяни звернулися до церковної влади за дозволом побудувати значно більшу церкву.

Новий храм було освячено як Свято-Георгіївський. Він мав хороші пропорції та різноманітне декоративне різьблене оздоблення, був досить компактним і добре вписувався у ландшафт.

За радянських часів церкву закрили, скинули з неї хрести та дзвони. Приміщення храму перетворили на склад. Під час Корсунь-Шевченківської битви німці використали дзвіницю церкви як опорно-спостережний пункт. Із радянських літаків на церкву скинули п'ять бомб, але жодна не потрапила. У повоєнний час у мізинівському храмі знову тримали зерно. Він поступово руйнувався.

В 1984 році інститутом "Укрпроєктреставрація" було проведено обстеження церкви як пам'ятки архітектури, але реставраційні роботи розпочалися лише через 20 років. Нині Георгіївська церква у хорошому стані. На церковному обійсті збереглася могила священика Лисянського, датована 1897 роком.

Дерев'яна церква Святого Димитрія в селі Залізнячка під Єрками збудована в 1773 році, донині дійшла з деякими перебудовами.

Церква хрестова у плані, одноголова, із восьмигранним центральним зрубом, складена з тесаних дубових брусів. У композиції споруди домінує центральний об'єм, завершений плескатим шатровим верхом на барабані. Усі фасади увінчані трикутними фронтонами. В інтер'єрі бічні гілки підпорядковані висотно розкритому центральному об'єму та з'єднані з ним арками-вирізами.

Димитріївська церква вважається унікальним твором народної дерев'яної архітектури Правобережжя, проте остання реконструкція позбавила її автентичного вигляду – храм потинськували цементною "шубою", розібравши частину дерев'яного каркасу.

Дерев'яна церква Святого Димитрія Солунського побудована в селі Тернівка в 1822 році коштом генерал-майора Кристіана Граве, героя франко-російської війни 1812 року.

Під час війни Граве керував Київським арсеналом, де були відлиті гармати, що брали участь у Бородинській битві. Дмитрівська церква будувалася як родова усипальниця Граве. Поруч із нею зберігся сімейний склеп із пам'ятником.

За радянських часів у приміщенні церкви мали намір розмістити музей війни 1812 року, але на початку 1990-х років його перенесли у будинок школи, а храм повернули віруючим.

Сама церква святого Димитрія Солунського хрещата у плані, з дзвіницею, що примикає до неї. По всьому периметру храму розташовані невеликі хрести. Над входом розміщено зображення Святого Димитрія Солунського з написом: "Мученик Димитрій".

Дерев'яна церква Святого Іоанна Предтечі збудована в селі Сичівка на місці старого храму в 1896 році.

Храм зведений відповідно до типового єпархіального проєкту, але на відміну від більшості своїх "побратимів", він пофарбований не блакитною чи синьою, а білою фарбою.

Дерев'яна церква Святого Миколая Чудотворця у Тубільцях заснована в 1843 році князем Михайлом Воронцовим.

Спочатку церкву планували освятити як Покровську, оскільки так називався попередній храм у Тубільцях, але через те, що нову будували з матеріалів розібраної у Мошнах церкви Святого Миколая, збудований храм також присвятили цьому святому.

На початку XX століття з ініціативи графині Катерини Балашової Миколаївську церкву реконструювали.

У радянський період з неї скинули бані та перетворили на склад.

Зараз це знову діючий храм. Купол та дзвіницю поки що не відновили, однак і без них церква виглядає дуже колоритно. Особливо вражають високий кам'яний фундамент та величезні вікна.

Церква Святого Михаїла розташована в селі Юрчиха під Кам'янкою.

Церква цегляна, 1897 року побудови. Хрестова у плані. Висота купола з хрестом – 30 метрів.

На території Свято-Михайлівської церкви є могила невідомого (напис не читається). Богослужіння проводяться в неділю. Решту часу церква закрита.

Церкву Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) збудовано на хуторі Буда в 2012 році з ініціативи громадської організації "Вільне козацтво Холодного Яру" коштом підприємців Олесі та Олега Островських, яким належить розташований поруч етнографічний комплекс "Дикий хутір".

Цегляний храм виконаний у формах традиційних козацьких церков та оздоблений деревом. Це перший в Україні храм, присвячений останньому кошовому отаману Запорозької Січі Петрові Калнишевському, канонізованому в 2008 році.

Поруч в 2014 році встановлено перший в Україні пам'ятник героям "Небесної сотні".

Дерев'яна церква Святої Великомучениці Параскеви збудована у Тимошівці в 1914 році.

На території церковного двору знаходяться кілька старих могил із надмогильними плитами. На одній з них видно напис "Святий раб божий Тимофій". Поруч розташований цвинтар із монументальним пам'ятником жертвам Голодомору.

Церква Святої Олександри в Яблунівці на Лисянщині споруджена в 1838 році на місці старого храму Йосипа Обручника, заснованого в 1814 році.

Схожу на костел кам'яну православну церкву в ім'я цариці Олександри збудувала графиня Софія Потоцька на гроші своєї матері Олександри Браницької. Архітектура храму дуже цікава та незвичайна для Подніпров'я. Характерною особливістю є дві вежі-дзвіниці над входом.

На початку ХХ століття при храмі діяла церковно-парафіяльна школа. У 1930-х роках церкву закрили, приміщення використовували як склад.

У 1990-х роках церкву Святої Олександри відреставрували та повернули віруючим.

Дерев'яна церква Святої Параскеви в Антипівці збудована у 1890 році з ініціативи настоятеля Іоанна Дроздовського на місці старого згорілого храму.

Нинішня церква відрізняється незвичайними різьбленими карнизами та нехатактерними бічними восьмигранними виходами, які схожі на веранди, вкриті невеликими куполами з хрестами.

Серед кількох могильних хрестів на церковному обійсті виділяється старовинний кам'яний козацький хрест.

Дерев'яна церква Святої Параскеви побудована в селі Собківка в 1870 році й має рідкісну особливість - три входи з одного боку, і всі входи мають окремі ганки.

Церква майже прямокутна у плані, хоча колись була хрещата. Коли саме було зроблено бічні добудови – невідомо, але швидше за все за радянських часів.

Церква Успіння Божої Матері в Чаплинці була заснована в ХІХ столітті коштом місцевого землевласника.

У 1933 році храм було закрито, а після Другої світової війни зруйновано.

Успенську церкву відновили лише в 1993 році коштом уродженця сусіднього села Порадівка Миколи Супруна, чоловіка народного депутата Людмили Супрун.