Пам'ятки Одеської області

Міський сад (Міськсад) в Одесі – найстаріший громадський парк міста та один із головних центрів міського суспільного життя.

Це невелчкий сквер площею близько 1,5 гектари наприкінці вулиці Дерибасівської, у кварталі між Дерибасівською та Ланжеронівською, неподалік Соборної площі. Заснований у 1803 році Феліксом де Рибасом, братом засновника Одеси Йосипа Дерибаса як приватний садок на його власній земельній ділянці, згодом був переданий місту.

Головною прикрасою Міськсаду є двохсотрічний фонтан із чашею з карарського мармуру. Тут же розташовані Літній театр міської філармонії (1949 рік, архітектор Регіна Володимирська), музичний павільйон-ротонда (1943 рік), а також кілька оригінальних скульптур: пам'ятник Леоніду Утьосову, пам'ятник Сергію Уточнику, скульптури "Лев" та "Левиця", пам'ятник "Дванадцятому стільцю".

Монумент апельсину, що врятував Одесу - сучасний пам'ятник в центрі міста.

Становлення Одеси наприкінці XVIII століття безпосередньо залежало від завершення ініційованого Катериною II будівництва морського порту, але за царювання імператора Павла I фінансування припинилося. Щоб висловити цареві свою "вірнопіддану старанність" і випросити позику в розмірі 250 тисяч рублів, магістрат відправив до Петербурга обоз з першими апельсинами, що прибули в порт на початку лютого. Південні фрукти в кінці зими припали цареві до двору, гроші на добудову порту виділили, і Одеса була врятована.

Моумент апельсину-рятівнику встановили на Думській площі в 2004 році, але невдовзі вирішили перенести на бульвар Михайла Жванецького.

Пам'ятник являє собою встановлений на постаменті апельсин зі знятою з однієї половини шкіркою і з вийнятими кількома часточками. Замість цих часточок всередину апельсина вставлено постать російського імператора Павла I. Скульптурна композиція включає трійку коней, запряжених в апельсин. На апельсині розташовані найвідоміші будинки Одеси: Оперний театр, Спасо-Преображенський собор, колонада Воронцовського палацу.

Пам'ятник імператриці Катерині II та її сподвижникам (Платону Зубову, Григорію Потьомкіну, Францу де Волану, Йосипу Дерибасу) було встановлено до 100-річчя міста.

За радянських часів його замінили на пам'ятник Потьомкінцям.

Відродження монумента в 2007 оці супроводжувалося протестами націонал-патріотів, які виступали проти увічнення пам'яті гнобительки, яка ліквідувала незалежність України.

28 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, рішенням Одеської міської ради пам'ятник Катерині було демонтовано та передано до Художнього музею Одеси.

Одеський порт - один із найбільших морських портів Східної Європи, був найбільшим у Російській Імперії. Будівництво нового порту при захопленій російськими військами фортеці Хаджибей започаткувало місто. Повністю реконструйований в 1968 році.

Перед будинком морського вокзалу встановлено скульптуру Ернста Невідомого "Золоте дитя", на причалі - пам'ятник дружині моряка. Над морвокзалом височить вежа багатоповерхового готелю "Одеса" (2001 рік). Наприкінці причалу – церква Святого Миколая, новий яхт-клуб. На території - музей якорів просто неба.

Музей "Таємниці підземної Одеси" розповідає про знамениті одеські катакомби, на яких стоїть все місто. Їхня загальна довжина оцінюється приблизно в 2,5 тисячі кілометрів.

Здебільшого одеські катакомби є підземними каменоломнями, в яких видобувся будівельний камінь ракушняк, що використовувався для будівництва більшості будівель міста. Також у систему катакомб входять порожнини природного походження – карстові та дилатансійні печери.

В різні часи катакомби виконували роль перевалочних баз контрабандистів, "малин" для банд, місця збору підпільників, укриття для партизанських і диверсійних загонів, бомбосховищ.

Музей в підземеллях на Молдаванці створено в 2013 році військово-історичним клубом "Військова доблесть". Входячи до катакомб, відвідувачі занурюються в минуле міста. Тут можна побачити протиатомний бункер, пройти через заводнену частину, відвідати дикі катакомби, побувати на партизанській стоянці та бандитській малині тощо.

Музей військової слави та Афганської війни відкрився в приміщенні Одеського обласного союзу ветеранів Афганістану в 2014 році, до 25-річчя виведення рядянських військ з Афганістану.

Музейна експозиція налічує 450 експонатів. Це афганські газети, розмовники, афганські гроші, фотографії, а також зразки зброї та військового спорядження: протитанкові та протипіхотні міни, бронежилет, каска, протигази тощо.

Музей геноциду "Територія пам'яті" в Одесі відкрив у 2024 році Одеський центр дослідження Голокосту. Заклад розташований у приміщенні відділу Головпоштамту в центрі міста.

Експозиція розкриває історію появи терміну геноцид, долю його автора Рафаеля Лемкіна, сутність поняття злочину геноциду в міжнародному праві, трагічні сторінки Голокосту та історії порятунку, теми геноциду вірмен та ромського народу, Голодомору в Україні, депортації кримських татар, геноцидів ХХІ століття. Окрема локація присвячена російсько-українській війні.

Мініатюрами представлені залізнична станція, звідки депортували татар, порохові склади, де спалювали одеських євреїв, епізод масового розстрілу та катувань у Бучі, зруйнований драмтеатр у Маріуполі, острів Зміїний та знищення крейсера "Москва".

Сучасний інтерактивний експозиційний простір широко використовує мультимедійні цифрові технології. Особлива емоційна атмосфера створюється за допомогою точкового освітлення. Багатофункціональний музейний простір включає бібліотеку та дискусійний майданчик.

Одеський музей західного та східного мистецтва - один із найкращих в країні музеїв даного профілю.

Займає колишній палац поміщика Олексія Абази, збудований у 1856-1858 роках за проєктом архітектора Луї Сезара Оттона. Будинок виконаний у стилі еклектики: риси барокового характеру співіснують з елементами стилів ампір та рококо. "Розпашні" парадні сходи у вестибюлі, висічені з карарського мармуру, зведені без несучих балок-косоур разом з майданчиками утворюють ефектну висячу споруду. Інтер'єри палацу Абази відрізняються багатим  ліпниною декором, різьбленням, фурнітурою з бронзи.

Музей західного та східного мистецтва заснований в Одесі в 1923 році на базі приватних колекцій, зібраних місцевим комітетом охорони пам'яток мистецтва та старовини.

В експозиції представлені полотна голландських майстрів, порцеляна найкращих європейських заводів XVIII-XX століть, скульптури та кераміка Ірану, Тибету, Китаю, Індії, Японії. Перлини колекції: "Святий Лука" та "Святий Матвій" великого голландця Франса Хальса, "Мадонна на троні" флорентійського живописця ХVI століття Франческо Граначчі, "Амур, що загрожує" Етьєна Фальконе, а також унікальні гравюри на дереві знаменитого японського майстра Кацусікі Хокусая із серії "Книга про птахів".

Музей звуку в Одесі – ексклюзивне зібрання історичних раритетів звукової техніки, виставка аудіоапаратури, експозиція всіх поколінь носіїв звуку, клуб живої музики та музикантів, студія професійного звукозапису, школа звукорежисерів та DJ.

Колекцію зібрав одеський звукорежисер Василь Пінчук, голова Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки звукорежисерів.

В експозиції представлені грамофони та патефони, радіоли та магнітофони, вінілові пластинки, плівкові бабіни, аудіокасети, CD-диски, афіші, плакати, етикетки для платівок - з логотипами численних фірм та фабрик грамзапису, що змінювали одне одного протягом цілого століття.

Інститут виноградарства та виноробства імені Василя Таїрова створений на околиці Одеси в 1905 році як дослідне господарство "Виноробна станція російських виноградарів та виноробів".

Ініціатором його створення був редактор журналу "Вісник виноробства", ентузіаста культури винограду Василь Таїров. На першому етапі було обладнано невеликий підвал, зібрано бібліотеку. В період із 1910 по 1912 рік на березі Сухого лиману було закінчено спорудження комплексу приміщень станції. Для розробки питань виноградарства було закладено дослідний виноградник (3 гектари) та побудовано майстерню щеплення саджанців.

У 1931 році станцію було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут виноградарства та виноробства. До його 100-річчя відкрито музей винограду та вина, який розповідає про основні напрямки розвитку вітчизняної виноробної школи.

В експозиції представлені особисті речі Василя Таїрова, прижиттєві видання наукових праць, старовинне лабораторне обладнання, подарунки інституту.

Проводяться екскурсії з дегустаціями.

Музей історії євреїв Одеси "Мігдаль-Шорашим" відкрито з ініціативи одеського єврейського общинного центру "Мігдаль".

Його експозиція розміщена в маленькій квартирі та відображає історію єврейської громади, яка нерозривно пов'язана з культурою Одеси.

В постійній експозиції близько тисячі предметів: документи, фотографії, книги, газети, листівки, релігійні та побутові предмети, музичні інструменти, твори мистецтва тощо.

Музей історії розвитку українського козацтва в Одесі заснувала 2006 року Міжобласна громадська організація "Чорноморський округ. Козацтво Запорозьке". Заклад розміщується у відреставрованому будинку XIX століття в центральній частині міста, на Пересипу.

У трьох залах на площі 120 квадратних метрів працює постійна експозиція, в якій представлено близько 1000 експонатів та різноманітні діорамами.

Зала "Героїка Українського козацтва" розповідає про передумови виникнення козацтва, створення Запорозької Січі, визвольні рухи XVII-XVIII століть, руйнування Січі та створення Чорноморського козацтва, визволення півдня України з під турецько-татарського впливу, роль козацтва у Першій та Другій світових війнах. Представлено діорами "Штурм турецького фрегата козаками", "Поселення на Пересипу", "Штурм фортеці Хаджибей", "Застава на Шкодовій горі". Окрасою експозиції є копія картини Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть лист турецькому султану" роботи невідомого художника.

У залі "Козацький побут та мистецькі витвори" експонується типовий козацький одяг, посуд XVIII-XIX століть, старовинні ікони, а також роботи скульптора Петра Кравченка. Зал "Українська світлиця XIX століття" відтворює побут українських селян і демонструє предмети повсякденного вжитку, зокрема колекцію вишитих і домотканих рушників та сорочок понад столітньої давнини.

Співробітники музею організують екскурсії козацькими місцями Одещини, а також тематичні туристично-екскурсійні програми з майстеркласами.

Музей морської слави відкрито в приміщенні Одеського мореплавного училища імені Олександра Маринеско.

Організаторами та засновниками музею виступили члени Асоціації підводників, які спільно з училищем підготували експозицію.

Виставка присвячена розвитку морського флоту з часу заснування училища дотепер. Основна експозиція розповідає про одеського підводника Олександра Маринеско, який здійснив у роки Другої Світової війни легендарну "Атаку століття". В 1945 році підводний човен С-13 під командуванням Маринеско потопив німецький корабель "Вільгельм Густлофф", на борту якого перебували понад 3 тисячі солдатів і офіцерів. В результаті було завдано суттєвої шкоди флоту нацистської Німеччини.

Вхід до музею вільний.

Музей Одеського порту імені Франца де Волана засновано в 1990 році з ініціативи працівника порту та колекціонера Миколи Гліб-Кошанського, відкрито до 200-річчя Одеси.

Музей розміщується у старовинній будівлі баржани – нічліжного будинку для вантажників порту.

В основі експозиції – унікальна колекція документів, присвячених історії будівництва та розвитку Одеського морського порту, заснованого в 1796 році за планами голландського інженера Франца де Волана. Зокрема, представлені плани де Волана щодо облаштування міста та гавані.

Також тут розміщується експозиція музею морського флоту, що раніше знаходиться у будівлі Одеського морвокзалу. Гордістю музею є кілька сотень моделей кораблів.

Проводяться екскурсії з відвідуванням музею та порту.

Музей сучасного мистецтва Одеси створено в 2008 році бізнесменом, інтелектуалом та меценатом Вадимом Мороховським.

В основу експозиції покладено унікальну колекцію творів "другої хвилі одеського авангарду" Михайла Кнобеля, суттєво розширену за час існування музею.

Особливий інтерес становлять зали нонконформістського мистецтва 60-70-х років та "Нової південнороссійської хвилі" 80-90-х.

Окрема зала присвячена легендарній "парканій" виставці Валентина Хруща та Станіслава Сичова 1967 року, що стала першою радянською несанкціонованою художньою акцією.

В Музеї також є виставкова зала та галерея, в яких проводяться виставки сучасного мистецтва, конференції та різні арт-проєкти.