Пам'ятки Одеської області

Ізмаїльський міський військово-історичний музей розташований в особняку ХІХ століття, що належав міському голові Іоану Авраамову.

До колекції музею входить понад 30 тисяч експонатів: прапори, військове обмундирування та спорядження XVII-XX століть, колекція холодної та вогнепальної зброї, живопис та графіка на тему російсько-турецьких війн, предмети археології та побуту, нумізматика.

Відділом Ізмаїльського військово-історичного музею є діорама у Малій мечеті.

Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я заснований в Ізмаїлі 1990 року.

Розташований в старовинному двоповерховому особняку кінця XIX століття, що належав бессарабському землевласнику й міському голові Федору Тульчіанову.

Колекція музею налічує понад 40 000 експонатів. На експозиційній площі близько 1000 квадратних метрів представлені постійні експозиції: "Давня історія та археологія Нижнього Придунав'я", "Ізмаїл турецький", "Внесок купецької династії Тульчіанових в розвиток Ізмаїла", "Перша Світова в пам'яті Ізмаїла", "Зал бойової слави" та павільйон природи.

Можна побачити археологічні знахідки, дорогоцінні монети та прикраси, кераміку, меблі, годинники, музичні інструменти, зразки народного та світського (салонного) одягу тощо. На особливу увагу заслуговує колекція костюмів музейного театру "Софокл", створених у стилі різних епох: Київська Русь X-XI століть, аристократичний та народний одяг XVI-XIX століть.

Театр, в якому задіяні співробітники музею, демонструє низку вистав і міні-спектаклів.

Для відвідування відкрито двір музею з квітниками, деревами та екзотичними чагарниками, де розташований старовинний двоповерховий флігель XIX століття в балканському стилі з дерев'яною галереєю другого поверху й кутовою вежею.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Ізмаїлі - головний храм міста.

Зведений в центрі Ізмаїла в 1820-1831 роках, у період розквіту містобудування, дома старого дерев'яного храму турецьких часів. Собор у стилі класицизму побудований за проєктом архітектора Авраама Мельникова, професора архітектури та ректора академії мистецтв Москви (за іншою версією - Георгія Торічеллі).

Спочатку це був простий однокупольний храм. Поруч із ним у 1848 році було зведено 65-метрову триярусну дзвіницю, дзвони для якої відлили з металу трофейних турецьких гармат. Трохи згодом дзвіницю з'єднали із собором критою галереєю, а над нею влаштували верхній храм Миколи Чудотворця. Виразна овальна колонада була споруджена в 1837 році. У результаті форма Свято-Покровського собору почала віддалено нагадувати Казанський собор у Санкт-Петербурзі.

Інтер'єр розписаний у стилі модерн художником Павлом Піскарьовим, учнем Віктора Васнецова.

На дзвіниці на початку XX століття встановлений годинник з боєм, який йде досі.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії – головний римо-католицький храм Одеси.

Будувати його почали в 1848 році за проєктом Франческо Моранді за підтримки губернатора Новоросійського краю графа Воронцова. До того в місті діяв невеликий костел, збудований у 1822 році за проєктом Джованні Фраполлі на території, яку в 1805 році виділив католикам перший градоначальник Одеси Дюк де Рішельє.

У 1935 році костел було закрито, в ньому розмістили краєзнавчий музей, а після Другої світової війни – спортивний комплекс. Було зруйновано мармурові вівтарі, змінено форму готичних вікон, знищено кам'яні склепіння.

Лише в 1991 році костел повернули католицькій громаді міста. Тут похований генерал від інфантерії граф Олександр Ланжерон.

Кілійський історико-краєзнавчий музей відкрито у 1964 році. Розміщується у старовинному будинку, збудованому в середині ХІХ століття заможним єврейським хліботоргівцем, ребе Кахане.

Кількість експонатів музею налічує 2100 екземплярів. Експозиція висвітлює такі історичні теми, як давні часи, грецька та візантійська колонізація Придунав'я, Кілія під час татаро-монгольської навали, період князювання молдавських князів, козацька епоха та період російсько-турецьких війн, край у період румунської окупації, Татарбунарське період Другої світової війни, новітня історія.

Екскурсійне обслуговування  організованих груп за маршрутами містом  проводиться у заздалегідь узгоджений час, в тому числі у вихідні дні.

Руїни костелу Різдва Пресвятої Діви Марії розташовані у центрі маленького села Кам'янка.

Кам'яний костел у стилі неоготики побудований в 1850 році коштом німецьких колоністів.

Нині у напівзруйнованому стані.

Греко-католицький костел Святого Северина збудований у Северинівці в 1800-1801 роках коштом представника знаменитої польської династії, дійсного таємного радника Северина Потоцького, якому належало село.

У 1801 році костел було освячено єпископом Михайлом Сераковським. То була перша польська церква на всьому півдні України.

В радянські часи храм використовувався як склад, а зараз будівля перетворилася на руїни.

Авторський історико-краєзнавчий музей створено у Вилковому художником Олександром Шароновим у 2002 році. Музей розташований в центрі міста.

В основу експозиції лягли 54 художніх полотна митця, а також ікони, предмети побуту старообрядців та інших народів, що проживали на території Бессарабії (анти, готи, греки, скіфи, римляни, турки та інші).

В експозиції музею представлена зброя часів Задунайської Січі, російсько-турецьких воєн, а також Другої Світової війни.

Фермерське господарство "Країна вільних троянд" створене у 1995 році квітникарем-аматором Миколою Громлюком.

Фермер розводить тут понад 500 сортів троянд, зокрема унікальних. На 20 гектарах колишніх полів місцевої птахофабрики одночасно вирощуються десятки тисяч саджанців.

"Трояндова республіка" користується популярністю як туристичний об'єкт - проводяться екскурсії з дегустацією трояндового варення та лікеру, які готуються за унікальними рецептами з пелюсток особливо пахучих сортів.

Троянди на фермі цвітуть з весни до пізньої осені, але краще обрати для відвідування "Країни вільних троянд" травень-червень.

Літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна відкрито в будівлі колишнього готелю "Hotel du Nord", в якому поет прожив місяць під час візиту до Одеси в 1823 році.

В Одесі ним створено поему "Цигани", закінчено поему "Бахчисарайський фонтан", написано тридцять ліричних віршів та два з половиною розділи роману "Євгеній Онєгін".

В експозиції представлені гравюри пушкінської Одеси, портрети сучасників поета, його малюнки, рідкісні прижиттєві видання.

Лютеранська кірха в Сараті побудована і відкрита в 1840 році німецькими колоністами, що оселилися тут у 1822 році. У храмі було встановлено орган.

Після виселення німців із Бессарабії храм було закрито, будівля використовувалася не за призначенням - у ній розміщувався будинок офіцерів, потім будинок культури.

Лише в 1995 році завдяки пожертвуванням з Німеччини лютеранську кірху було реконструйовано і знову освячено.

Кірха Святого Павла в Одесі – кафедральний собор німецької євангелічно-лютеранської церкви України, головний протестантський храм міста.

В 1824 році відбулося закладання фундаменту кірхи за проєктом архітектора Франческо Боффо. Проєкт виявився невдалим - наполовину завершена дзвіниця і 10 колон фасадної сторони невдовзі впали. Для завершення будівництва були залучені інші архітектори, і в 1827 році кірху Святого Павла було освячено. Виглядала вона тоді досить просто, у строгому класичному стилі, з невеликою вежею над вівтарною частиною.

Після капітальної реконструкції, проведеної в 1897 році німецьким зодчим Германом Шеврембрандтом, архітектура та внутрішнє оздоблення сильно змінилися. Шеврембрандт надав церкві рис готичного та романського стилів за прикладом німецьких храмів. 50-метрова дзвіниця стала найвищою на той момент спорудою Одеси.

Після Другої світової війни кірха Святого Павла десятиліттями використовувалася як спортивна зала і склад. У 1990-х роках повернута лютеранській громаді міста та відреставрована.

Меморіал героїчної оборони Одеси відкрито в 1975 році на місці 411 берегової батареї, яка захищала місто в 1941 році під час наступу румунських військ.

Розташований на південній околиці Одеси.

До складу меморіального комплексу входять музей, виставка військової техніки просто неба, батарея берегової оборони, парк.

Меморіальний музей Костянтина Паустовського розташований у будинку на тихій приморській вулиці Одеси, прямо над Ланжероном.

У дворницькій сусіднього будинку, що не збереглася, письменник жив з 1920 по 1922 рік, під час одеського періоду своєї творчості.

Музей відкрито в 1998 році з ініціативи громадської організації "Товариство Світ Паустовського". Основна експозиція присвячена написаній в Одесі книзі Паустовського "Час великих очікувань". Вона налічує понад 1000 експонатів, серед яких рукописи, фотографії, предмети домашнього побуту (початок ХХ століття) та особисті речі автора. Зокрема, представлений макет описаної Паустовським двірницької та макет теплохода "Костянтин Паустовський".

Кожен охочий може спробувати простукати "SOS" азбукою Морзе за допомогою знаменитого телеграфного ключа, а також доторкнутися до рукомийника, яким користувався Костянтин Георгійович під час риболовлі в селі Санжійка.

Будівля збудована у стилі класицизму (архітектор Франц Боффо) для Одеської товарної біржі. Головний фасад прикрашений 12 колонами та скульптурами. Згодом тут розмістилася Міська дума (зараз Одеська міська рада).

На площі перед Думою встановлено старовинну 250-пудову трофейну чавунну гармату з потопленого англійського парового фрегата "Тигр" на згадку про Кримську війну.

Пам'ятник Пушкіну, створений в 1888 роком коштом городян, встановлено на початку Приморського бульвару спиною до Думи (за легендою, так городяни висловили ставлення до міської влади, які виділили на пам'ятник ні копійки з бюджету).