Пам'ятки Вінницького району

Садиба колишнього маєтку графа Дмитра Гейдена розташована на гранітних берегах Південного Бугу на околиці Сутисків з боку Тиврова.

Побудована в другій половині ХІХ століття. Посеред ландшафтного парку зберігся один із флігелів з високою вежею в стилі неоготики, а також деякі господарські будівлі та в'їзна брама зі стилізованою сторожовою вежею.

Зараз на території садиби розміщена школа-інтернат, в флігелі знаходиться їдальня.

Садиба в Круподеринцях збудована в кінці ХІХ століття графом Миколою Ігнатьєвим, який оселився тут після відставки з посади міністра внутрішніх справ росії. До того Ігнатьєв прославився як один із найкращих російських дипломатів. Завдяки його зусиллям у 1878 році було підписано вигідний для росії Сан-Стефанський мирний договір з Туреччиною, який завершив російсько-турецьку війну. Одним із найважливіших пунктів договору було відновлення державності Болгарії, за що болгари вважають Ігнатьєва національним героєм.

У Круподерницях граф зі своєю родиною провів останні роки життя, налагоджуючи зразкове господарство. Двоповерховий кам'яний садибний будинок Ігнатьєвих, що зберігся, прикрашений різьбленим портиком та іншими дерев'яними деталями.

Після більшовицького перевороту 1917 року в садибі розмістилася місцева комуна, потім дитячий будинок, а зараз – середня школа.

У 2011 році при школі було відкрито музей Миколи Ігнатьєва, в якому представлені документи та фотографії, пов'язані з його життям.

Скеля Михайла Коцюбинського або ж Камінь Коцюбинського у Вінниці – це геологічна пам'ятка природи, що названа на честь видатного українського письменника Михайла Коцюбинського, який жив у Вінниці і часто відвідував цю місцевість.

Група мальовничих гранітних скель здіймається над лівим берегом Південного Бугу у Сабарівському лісі на південній околиці Вінниці, поблизу греблі ГЕС. Скелі розбиті вертикальними і горизонтальними тріщинами на окремості неправильної форми. Вік цих гранітів сягає 2,15 мільярда років.

Каменем Коцюбинського називають одну зі скель, що виступає від берега на кілька метрів. За спогадами сучасників, на цьому камені часто відпочивав письменник Михайло Коцюбинський під час прогулянок Сабарівським лісом. Дослідники припускають, що тут могли бути написані ранні твори молодого письменника: "Андрій Соловійко", "21-го грудня, на Введеніє" та інші. На камені по цей час проступають викарбувані цитати з повісті "Fata Morgana". Встановлено меморіальну табличку.

Скеля Коцюбинського є кінцевою точкою екологічного маршруту "Стежка Коцюбинського" довжиною 6 кілометрів, який прокладено Сабарівським лісом від комплексу відпочинку "Територія SUN" на вулиці Синьоводській.

Тиврівський краєзнавчий музей розташований на другому поверсі сільради. Створений в 1978 році місцевим вчителем малювання Леонідом Панкошею.

Колекція налічує 3 тисячі предметів. Зокрема, представлена ​​трипільська кераміка, нумізматична колекція, колекція ікон, зброї XVII-ХХ століть, предметів побуту та документів ХІХ-ХХ століть.

Етнографічна колекція представляє вишивку, ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, знаряддя праці.

Великий інтерес представляє колекція зразків рекламної продукції промислових підприємств Тиврівщини ХІХ-ХХ століть, які належали Ярошинським, Гейденам.

Центр ремесел "Дунстан" розташований у селі Стадниця на північно-східній околиці Вінниці. Це комплекс сімейного та корпоративного відпочинку з елементами європейської історії та українських традицій.

Центром комплексу є Музей Гластонбері, який знайомить гостей з британською міфологією – тут можна побачити встромлений у камінь меч короля Артура "Ескалібур", човен святого Дунстана, Гластонберійський терен, стан лицарів Круглого Столу, Колодязь чаші, середньовічну дров’яну піч.

В музеї Святого Дунстана представлені старовинні інструменти, зброя та предмети побуту з різних країн Європи.

У Парку середньовічних розваг гостям пропонують лучний тир, ходулі, бій мішками на колоді та інші командні активності.

"Дунстан" має власну теслярну майстерню та різноманітні локації для проведення майстеркласів з народних ремесел (гончарство, ковальство, плетіння, валяння тощо). Також пропонується приготування та частування стравами за середньовічною рецептурою.

На території центру є будинок для гостей і майданчик для наметового містечка. Поруч знаходиться база відпочинку "На Яру".

На базі центру "Дунстан" проводиться щорічний фестиваль ремесел "Дунстан".

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці у Малій Ростовці – козацький храм, зведений у XVIII сторіччі. За архітектурою храм являє собою дерев'яний тетраконх із прибудованою в єпархіальному стилі дзвіницею.

Після більшовицького перевороту 1917 року радянська влада закрила храм. Під час німецько-фашистської окупації богослужіння були відновлені. У післявоєнний час святиня почала занепадати і до останнього часу Покровський храм був у аварійному стані.

Друге життя Покровській церкві дала родина місцевих фермерів Мотузюків, коштом і зусилями яких козацьку церкву в 2020 році відновили такою, якою вона була після спорудження у 1776 році. Для цього використали матеріал дуба і зберегли всі елементи, що залишилися у храмі зі старих часів як всередині, так і зовні.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у Вороновиці в 1771-1777 pоках коштом Міхаїла та Францішека Ксаверія Грохольських як костел.

Спочатку була дерев'яною, але після пожежі була відбудована в камені. Пізніше була перебудована у православному дусі.

За радянських часів у приміщенні розміщувався кінотеатр.

Нині храм діючий.

Дерев'яну старообрядницьку церкву Святого Нерукотворного Образу збудовано в 1911 році коштом поміщика Дмитра Гейдена як тимчасовий храм, після того як у Борскові згоріла стара церква Знамення Пресвятої Богородиці.

Невеличкий храм має вигляд глинобитного будинку з одним куполом та двома входами. Церкву було освячено на честь Успіння Пресвятої Богородиці, цей день є храмовим святом, але парафіяни називають її по-своєму - церквою Святого Нерукотворного Образу.

Інтер'єр розписаний місцевими майстрами рослинними орнаментами.

Церква-мавзолей Різдва Богородиці в Круподеринцях побудована в 1895 році графом Миколою Ігнатьєвим як родова усипальниця.

Під час проєктування храму архітектор Олександр Померанцев обрав за зразок кафедральний собор Святого Олександра Невського в столиці Болгарії Софії, де Ігнатьєва вважають автором Сан-Стефанського договору, що відродив болгарську державність.

За архітектурним стилем, розмірами та оздобленням церква в Круподеринцях не мала собі рівних в окрузі. Після смерті Ігнатьєва в 1908 році він був похований у нижній частині мавзолею, а через 9 років там же спочила його дружина.

Богослужіння у храмі Різдва Богородиці відновлено в 1944 році.

У глибині церковного двору височить пам'ятний хрест на масивній кам'яній брилі, з боків якої - чотири старовинні корабельні якорі. Це пам'ятник лейтенанту Василю Ігнатьєву та іншим морякам, які загинули в Цусімській битві 1905 року, встановлений матір'ю та вдовою лейтенанта до 10-річчя битви.

Руїни двох замкових веж на пагорбі над Південним Бугом нагадують про колись велике подільське місто Черленкове, відоме з XIII сторіччя.

Замок імовірно збудували князі Коріатовичі (Корятовичі) в XIV сторіччі, після того, як литовський князь Ольгерд розгромив ординців і приєднав Поділля до Великого князівства Литовського. Замок Черленград довгий час належав до роду українських шляхтичів Кмитів-Черленківських, контролював переправу через Південний Буг. Зруйнований в 1624 році під час походу татарського війська Кантемир-мурзи на Поділля.

В 1670 році Анатас Черленківський заснував на руїнах замку василіанський монастир. У ХVІІІ столітті трахтемирівський староста Станіслав Щеневський спробував реконструювати замок, але незабаром його спадкоємець Онуфрій Щеневський перебудував твердиню під магнатську резиденцію. Одна з веж, що біля дороги поряд із мостом через Південний Буг, була перетворена на каплицю-усипальницю. Другу з веж, що збереглися, намагалися підірвати в радянські часи, але три її стіни вціліли.

Наразі територія замчища забудована приватними будинками. Над руїнами, що збереглися, ведеться будівництво туристично-розважального комплексу з готелем, рестораном і музеєм.