Пам'ятки Кіровоградської області

Державний заповідник-музей Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) "Хутір Надія" створено на території однойменної садиби у Миколаївці неподалік Кропивницького, яка належала драматургу в ХІХ-ХХ століттях.

Садибу названо на честь дружини Тобілевича Надії з роду Тарковських. Засновник українського театру оселився тут у 1887 році після заслання, перетворивши садибу на творчу оазу посеред української глибинки. Тут проходили репетиції першої української театральної трупи під керівництвом Марка Кропивницького, бували багато корифеїв українського театру, а сам Карпенко-Карий написав найкращі свої твори: "Сто тисяч", "Господар" та інші.

Зберігся будинок Тобілевичів, флігелі, літній театр, парк зі ставком, чумацька криниця.

Театрально-літературна та меморіальна експозиція налічує понад 7000 предметів, значна частина з яких передана сім’єю Тобілевичів-Тарковських. У кімнатах відновлено інтер’єр тих часів, у залах можна ознайомитися з життєвим шляхом корифеїв українського театру.

Зараз Заповідник-музей Івана Тобілевича "Хутір Надія" є філією Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею. Щорічно тут проводиться театральний фестиваль "Вересневі самоцвіти".

Музей історії в Захарівці вважається одним із найбільших сільських музеїв Кіровоградської області – його фонди налічують понад 13 тисяч предметів лише основного фонду. Експозиція розміщується у 15 кімнатах колишнього дитячого садка.

Основу колекції музею становлять матерали про 116-ту Харківську стрілецьку дивізію, яка звльнила Захарівку від німецьких окупантів у 1943 році. Пошуківцям вдалося встановити імена близько сотні загиблих героїв, що поховані у братській могилі на території села. Представлені фрагменти зброї та військового спорядження.

В етнографічному розділі експонуються речі, збережені жителями сіл Новогеоргіївського району, які були затоплені у 1960-х роках водами Кременчуцького водосховища під час будівництва Кременчуцької ГЕС. Серед них – меблі, предмети домашнього вжитку, знаряддя праці, світлини, іграшки, листівки. Представлена колекція вишиванок і старовинних рушників, серед яких весільний рушник, вишитий у 1813 році.

Вражають колекції старовинних музичних інструментів, а також ручних, кишенькових та настінних годинників, яких представлено близько 1,5 тисяч екземплярів.

Історико-краєзнавчий музей села Могильне відкрився в приміщені Могильненської загальноосвітньої школи в 1986 році за ініціативи вчителя історії Василя Дерезовського.  

Музейна експозиція поділена на чотири тематичні розділи, які розташовані в хронологічному порядку і відображають найхарактерніші етапи історичного розвитку краю.

В експозиції "Наш край у давнину" представлені знайдені поруч із селом предмети трипільскої культури (знаряддя праці з кременю та кісток, уламки керамічного посуду).

Експозиція "Трагедія українського народу" в документах та фотографіях свідчить про жахливі злочини радянської влади і Голодомор 1932-1933 років.

Велика експозиція присвячені подіям Другої Світової війни, Чорнобильскій трагедії та війні в Афганістіні.

Окрасою музею є предмети селянського побуту, серед яких візок на дерев'яних колесах, піч із розписом, різномаїття глечиків та посуду, вишиті рушники, селянський одяг тощо.

Нова експозиція присвячена подіям Революції Гідності та вшануванню пам'яті Героїв російсько-української війни.

Історико-меморіальний заповідник "Чорний Ворон" заснований в 2020 році в урочищі "Чорний Ворон" поблизу села Розумівка.

Саме тут загинув легендарний повстанський отаман часів Холодноярської республіки, командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Армії УНР Микола Скляр, більше відомий під псевдонімом Чорний Ворон.

За версією літописця Холодного Яру Юрія Горліс-Горського, загін Чорного Ворона дав свій останній бій червоноармійцям у жовтні 1920 року, прикриваючи відхід Степової дивізії на Херсонщину. В бою зі значно більшими силами ворога загинув сам отаман і всі 300 його козаків.

Мешканці села Розумівка поховали повстанців на місці бою. Це єдине точно відоме місце поховання одного з п'яти повстанських отаманів часів Української революції, що мали псевдонім Чорний Ворон (прототипом головного героя однойменної книги Василя Шкляра є інший Чорний Ворон – Іван Черноусов).

У 2005 році на могилі отамана було встановлено дерев'яний хрест. Поруч у 2017 році відкрито пам'ятник Юрію Горліс-Горському.

З 2020 року ведеться створення Історико-меморіального заповідника "Чорний Ворон", що є філією Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею. Згідно з проєктом, до складу заповідника увійдуть меморіальна композиція "Хрести", каплиця в козацькому стилі, реконструкція повстанського табору, тренувальний та туристичний табори.

Історико-меморіальний заповідник "Чорний Ворон" є об'єктом туристичного історико-краєзнавчого маршруту "Холодноярські стежки Чорнолісся".

Історичний музей у селищі міского типу Компаніївка заснований у 2009 році. Розташовується в приміщенні Компаніївського будинку культури.

Фонди музею налічують 330 постійних експонатів і понад 200 предметів тимчасового користування.

В експозиції представлені археологічні знахідки різних епох, зокрема козацької доби, фрагменти зброї та спорядження часів Другої світовової війни, матеріали про видатних земляків, колекції монет і банкнот різних часів.

Окрема експозиція присвячена подіям російсько-української війни.

Кам'янецький краєзнавчий музей розташований у центрі селища Кам'янець. Заснований у 1974 році при місцевому будинку культури, в нинішньому приміщенні працює з 1991 року.

В експозиції "Археологічні знахідки Кам'янеччини" представлені матеріали досліджень двох курганів, розташованих поблизу Кам'янця, що відносяться до різних археологічних культур - від ІІІ тисячоліття до нашої ери до VIII-IX століть нашої ери. Найдавніший експонат – амоніт (скам’яніла мушля) віком близько 25 мільйонів років, знайдений в Кам'янецькому кар’єрі.

Експозиція "Кам'янеччина – коза­цький край" присвячена періоду заснування Кам'янця у другій половині XVIII століття. Тут експонуються предмети побуту та зброя часів Козаччини. В етнографічній колекції експонуються рушники ХІХ-ХХ століть, одяг, прикраси, предмети побуту і знаряддя праці.

Особливим експонатом є унікальний рушник, присвячений 25-річчю незалежності України, започаткований Петрокорбівською громадою, який впродовж двох років вишивали 25 майстринь з кожної сільської громади району.

Співробітники проводять екскурсії музейними експозиціями та організовують подорожі туристичними маршрутами краю.

Кам'яна церква Пресвятої Володимирської Богородиці зі дзвіницею збудована коштом грецької громади Єлисаветграда (нинішній Кропивницький).

Спочатку на цьому місці знаходився дерев'яний храм, споруджений в 1766 році грецькими купцями. В 1898 році будівлю було перебудовано, поряд знаходиться будинок настоятеля.

В інтер'єрі збереглися старовинні розписи, які були відреставровані в 1905 році. Нині це Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці.

Кімната-музей Левка Мацієвича в Олександрівці відкрита 2003 року в будинку, де у 1877 році народився цей видатний український громадський діяч, конструктор, піонер авіації.

Левко Мацієвич був автором першого в світі проєкту авіаносця, проєкту одного з перших у світі гідропланів, багатьох проєктів підводних човнів. Він був серед засновників Революційної української партії (РУП) – першої в Наддніпрянській Україні політичної партії. Загинув в авіакатастрофі під час проведення першого Всеросійського свята повітроплавання 1910 року поблизу Санкт-Петербурга.

В експозиції Кімнати-музею Левка Мацієвича представлені деякі його особисті речі, фотографії і документи, подаровані музею нащадком роду Мацієвичів, українським політиком і громадським діячем Юрієм Сахном. Також пердставлено макет літака "Фарман-4", на якому літав і загинув авіатор.

На фасаді музею встановлено меморіальну дошку.

Кімната-музей Левка Мацієвича є філією Олександрівського краєзнавчого музею.

Костянтинівський вугільний розріз - одне із двох "кладовищ екскаваторів" у районі Олександрії, де можна було побачити унікальну кар'єрну техніку.

Костянтинівський кар'єр знаходиться у селі Березівка ​​на північ від Олександрії. Це наймолодший вугільний розріз ГХК "Олександріявугілля" - введений в експлуатацію у 1987 році. У найкращі часи тут видобували понад мільйон тонн вугілля на рік. До останнього часу Костянтинівський розріз залишався єдиним діючим вугледобувним підприємством Олександрівського буровугільного комплексу, проте з 2010 року не працює і кар'єр поступово заповнюється ґрунтовими водами.

Тут можна було побачити законсервований 16-ківшовий роторний екскаватор ЕРШРД-5250 масою 4100 тонн, висотою понад 30 метрів з літною конвеєрною довжиною 190 метрів. Також був доступний до огляду німецький багатоковшовий ланцюговий екскаватор TAKRAF.

Наразі Костянтинівський вугільний розріз являє собою затоплений ґрунтовими водами кар'єр із островом посередині.

Комунальний заклад "Бобринецький міський краєзнавчий музей імені Миколи Смоленчука" на Кіровоградщині носить ім'я українського письменника, дослідника життя й творчості корифеїв українського театру Миколи Смоленчука, який заснував цей заклад в 1959 році.

Зараз фонди музею налічують понад 5500 експонатів. Зокрема, представлена археологічна колекція, предмети побуту різних епох, старовинні зброя й гроші.

В основній експозиції представлено фотографії, документи, листи, запрошення, пов’язані з постаттю Марка Кропивницького і братів Тобілевичів. З-поміж унікальних речей – шаль видатної української акторки Марії Заньковецької, а також меблі з будинків, де зупинялися корифеї під час гастролей у Бобринці. Збереглися автентичні столик, стілець, люстро, грамофон.

Зала "Українська світлиця" розповідає про традиційний побут мешканців краю.

У військовій залі представлені матеріали про Другу світову й сучасну війну на сході України, відкрито куточок пам’яті Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка.

Краєзнавчий музей історії сіл Суботцівської сільської ради створений у 2005 році як Знам'янський районний краєзнавчий музей. У 2020 році заклад перейшов у підпорядкування Суботцівської громади та оновив свої експозиції, які тепер присвячені переважно історії та видатним мешканцям саме цих населених пунктів. Але музей і надалі розташовується у місті Знам'янка.

Основний фонд музею складає понад 3000 предметів. Серед них архівні документи, унікальні фотографії, археологічні знахідки, предмети побуту, роботи майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

Зокрема, в археологічній колекції представлені уламки кераміки скіфської і сарматської доби, наконечники стріл, рала та уламки шлаку знаменитого Мельгуновського кургану.

Також представлена велика етнографічна колекція вишитих рушників, стародавнього одягу та предметів побуту, зібраних на території колишнього Знам'янського району.

Музей пропонує 5 туристичних маршрутів: "Чорне озеро – перлина Чорнолісся", "Партизанська слава Чорноліських дібров", "І ліс, і степ з’єдналися воєдино на благословенній Суботцівській землі" (село Богданівка), "Козацька слава не поляже, а про себе розкаже" (село Мошорине), "Лита могила: від скіфів до сьогодення" (село Трепівка).

Кременчуцька ГЕС - третій ступінь Дніпровського каскаду гідроелектростанцій.

В експлуатації з 1959 року, коли був введений в дію 1-й агрегат. Останній, 12-й агрегат, запущений у 1960 році.

Водосховище Кременчуцької ГЕС – одне з найбільших в Україні (площа дзеркала – 2250 квадратних кілометрів). Потужність станції становить 700,4 МВт, середньорічне виробництво електроенергії – 1506 мільйонів кВт·год.

Екскурсії на Кременчуцьку ГЕС проводяться за попереднім погодженням.

Літературно-меморіальний музей Іван Карпенка-Карого відкритий у Кропивницькому відкрився 1995 року з нагоди 150-річного ювілею знаного українського драматурга, корифея українського професійного театру Івана Карпенка-Карого (Тобілевича).

Музей розміщено у меморіальному будинку, де письменник мешкав у Єлисаветграді (тодішня назва міста) з 1872 по 1883 рік. Тут він розпочав свою літературну діяльність, написавши оповідання "Новобранець" і дві перші п’єси – "Бурлака" та "Не так пани, як підпанки". У нього в гостях бували відомі діячі культури другої половини ХІХ століття, серед яких: Микола Лисенко, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Микола Аркас, Марія Заньковецька, Михайло Старицький та інші.

Основна експозиція "Іван Карпенко-Карий: життєвими стежками корифея" висвітлює єлисаветградський період життя письменника, його ролі на аматорській та професійній сцені. Представлені прижиттєві видання творів Карпенка-Карого, оригінали світлин корифеїв українського театру, театральні афіші.

У другому та третьому залах розгорнуті тимчасові виставки: "Хутір Надія – театральна мекка України", "Голоси літературної Кіровоградщини" (історія літературного життя краю за 80 років), "Слово про місто над Інгулом" (згадки про місто Кропивницький у творах відомих письменників).

Літературно-меморіальний музей письменника Юрія Яновського розташований у селі Нечаївка, де він народився у 1902 році. Будівля музею зведена в центрі села в 1972 році з ініціативи односельців.

Родина Яновських мала козацьке походження, вони були дальніми родичами Гоголів-Яновських. Мешкали на хуторі Майорівка, яка зараз є частиною села Нечаївка (на місці садиби встановлено пам'ятний знак). Юрій Яновський прожив тут перші 15 років життя, навчався у місцевій земській школі. У 1917 році родина переїхала до Єлисаветграда, але спогади про рідне село відбилися у творчості письменника.

Оформлення музейної експозиції виконав художник-монументаліст Володимир Волохов, реалізувавши у художній формі дві головні теми творчості Юрія Яновського – степ і море.

В основі музейної експозиції – особисті речі Юрія Яновського, книги, фотоальбоми, документи, орденські книжки, квиток члена спілки письменників. Відтворено інтер'єр їдальні та робочого кабінету письменника в його київській квартирі. Також експонуються декорації до вистав, поставлених за п'єсами Яновського, театральні афіші.

Меморіал "Хащуватська трагедія" - один із найбільших у Європі меморіалів пам'яті жертв Голокосту.

Відкритий у 2014 році на згадку про 978 євреїв з Хащуватого та околиць, розстріляних в 1942 році у Хащуватському яру.

Меморіал є зменшеною копією Стіни плачу, на якій укріплені плити чорного граніту зі списком загиблих, імена яких на сьогодні відомі.