Пам'ятки Київської області

"Золоті ворота" - одна з небагатьох пам'яток фортифікації Стародавнього Києва. Були головними, парадними воротами міста Ярослава.

Назва походить від золотої бані Благовіщенської церкви, яка вінчала споруду.

В 1832 році проведено археологічні розкопки. "Золоті ворота" реконструйовано до 1500-річчя Києва. Стародавні фундаменти можна оглянути у музеї всередині споруди.

Поруч у сквері - пам'ятник Ярославу Мудрому (1997 рік), чавунний фонтан (XIX століття). Звідси починається вулиця Ярославів Вал, прокладена вздовж одного із оборонних валів Стародавнього Києва.

Кирилівська церква в Києві - унікальна пам'ятка архітектури та монументального живопису.

Храм заснований київським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII століття, був родовою усипальницею Ольговичів.

У ХVII-ХVIII століттях набув рис українського бароко, фрески XII століття збереглися майже повністю.

Проводяться служби.

Понад 100 реалістичних фігур видатних діячів української історії представлено в експозиції інноваційного музею "Становлення української нації" в Києві.

Він розташований на території Національного музею історії України у Другій світовій війні, зі зворотного боку постаменту Батьківщини-матері.

Протягом двогодинної екскурсії відвідувачі знайомляться з з багатовіковою історією української нації та її дійовими особами: королями та гетьманами, військовими та вченими, артистами та спортсменами.

Експозиція складається з 25 сюжетних композицій, що моделюють різні історичні сцени або відтворюють реальні події історії України у хронологічній послідовності: доісторичний період від трипільської культури до ранніх слов'ян, Київська Русь (княгиня Ольга, Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Ярослав Мудрий), козацька доба (князь Костянтин Острозький, Дмитро "Байда" Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа та Пилип Орлик), періоди відродження нації (Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка та інші), Української революції (Михайло Грушевський, Симон Петлюра та інші), визвольних рухів (Степан Бандера, Андрій Мельник, Роман Шухевич), сучасності (Ігор Сікорський, Микола Амосов, В'ячеслав Чорновіл, Богдан Ступка та інші).

Кожну інсталяцію супроводжує інтерактивний аудіо і відео контент в поєднанні із спецефектами, що занурюють глядача в атмосферу відповідної епохи. Представлені діорами, мультимедійні стенди, інтерактивні екрани, мапи, голограми. Відвідувачам доступні медіагіди на восьми мовах. Інсталяції спеціально облаштовані як фотолокації. Окремі стенди адаптовані для дітей. Наявні зони відпочинку, кафе, сувенірна крамниця.

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей інноваційний музей з об'ємними скульптурами діячів в історії України має безбар'єрний експозиційний простір.

Музей у темряві "Третя після опівночі" у Києві – перший в Україні музейний заклад, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві та у супроводі незрячих гідів.

Музейний простір площею 150 квадратних метрів відтворює на 5 локаціях типові місця з реального життя – вулицю, квартиру, парк, мистецьку галерею. Але все, що оточує відвідувачів, вони можуть сприймати лише на дотик, а також чути звуки та відчувати запахи.

Протягом 90-хвилинної екскурсії відвідувачам пропонують пройти всі 5 кімнат, переживаючі звичайні побутові ситуації, але не користуючись при цьому зором, що дає можливість дізнатись більше про можливості людського організму, а також про те, як живуть незрячі люди.

Також музей пропонує екскурсії містом "Відчуй Київ" у супроводі незрячого гіда та онлайн-квест для дітей "5 чуттів", який у форматі гри допомагає дітям розвинути відчуття та емпатію.

У 2023 році відкрився музей "Третя після опівночі" у Львові.

Великий музейний квартал між вулицями Саксаганського, Жилянською, Паньківською та Льва Толстого у Києві об'єднує музеї кількох видатних українських родин, які жили тут в один період наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть: Косачів, Лисенків, Старицьких, Тобілевичів.

Район Паньківщини тоді називали Латинським кварталом, бо тут мешкала київська інтелігенція: професори та студенти університету Святого Володимира, лікарі, інженери, діячі мистецтв.

Першим в будинку № 95 оселився видатний композитор, основоположник української класичної музики Микола Лисенко. В помешканні, де він прожив 18 останніх років життя та написав основні свої твори, відтворено інтер'єри передпокою, робочого кабінету, їдальні та вітальні, де і сьогодні можна почути чарівні звуки Лисенкового роялю.

У сусідньому будинку № 93 жив письменник і театральний діяч Михайло Старицький з дружиною Софією, донькою Марією та сином Юрієм. Експозиція музею Старицього складається з меморіальної квартири, де відтворено інтер’єри вітальні, їдальні, кабінету Старицького та кімнати старшої доньки Марії, а також з експозиції "Продовження сімейних традицій", яка присвячена життєвому та творчому шляху дітей і онуків письменника.

Музей Лесі Українки створено в будинку № 97, де впродовж десятиліття мешкала родина Косачів і періодично бувала сама Леся. Фактично, тут базувалася редакція журналів "Рідний край" і "Молода Україна", головним редактором яких була мати поетеси Ольга Косач з роду Драгоманових (літературний псевдонім – Олена Пчілка). Сім залів літературної експозиції розповідають про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, про родини Драгоманових і Косачів, коло друзів та однодумців поетеси.

Музей одного з корифеїв українського театру Панаса Саксаганського з роду Тобілевичів буде відкрито у меморіальному будинку № 96 по вулиці Жилянській після його реставрації.

В ході повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року, 10 жовтня Росія вчергове здійснила масований ракетний удар по Києву. Одна з російських ракет влучила поблизу Музею видатних діячів української культури. Будинки видатних діячів зазнали значних пошкоджень. Надзвичайно цінні унікальні артефакти з колекції музею не постраждали, бо були завчасно убезпечені, але є пошкодження у музейних приміщеннях.

Водно-інформаційний центр "Музей води" організовано в 2003 році в приміщеннях старовинних водонапірних веж і резервуарів на пагорбі в Міському саду (колишній Царський сад) в Києві.

Експозиція Музею води знайомить відвідувачів з природою кругообігу води, технологією водозабору, водопостачання та каналізації. Можна здійснити подорож по каналізаційному колектору до очисних споруд Бортницької станції аерації, поспостерігати за таненням льодовиків, зародженням дощу та виверженням гейзера.

Для дітей є можливість змінити русло річки, погратися з мильними бульбашками, перевірити силу на водяному насосі, а також доторкнутися до живої риби.

Музей гетьманства в Києві присвячений історії державотворення України в період Війська Запорозького та Гетьманщини XVII-XVIII століть, а також Гетьманату початку XX століття.

Експозиція розкриває сутність специфічної гетьманської форми правління та структуру військово-цивільної адміністрації в тогочасній України, розповідає про історію і традиції козацько-гетьманської доби.

Музей засновано у 1993 році і розміщено в будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ століття, відомому киянам як "будинок Мазепи". Справді, цей двоповерховий особняк в характерному для архітектури козацької доби стилі бароко був побудований за часів правління гетьмана Івана Мазепи, хоча прямих свідчень про його перебування тут нема.

З 1717 року будинком володіла козацько-міщанська родина Сичевських, представники якої входили в міський магістрат. Серед небагатьох подільських особняків цей будинок уцілів під час пожежі 1811 року, на що вказує його розташування під кутом до більш пізнього вуличного планування. Під час реконструкції Подолу архітектор Андрій Меленський добудував другий поверх і фронтон з колонами.

В радянські часи тут були комунальні квартири. В 1992 році Фонд Івана Мазепи провів реставрацію для створення Музею гетьманства.

Фонди музею налічують понад 9000 музейних предметів. В залі Богдана Хмельницького представлена хоругва гетьмана з його родинним гербом. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа", "Пилип Орлик - гетьман, автор першої демократичної конституції України" і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року". Серед експонатів: гравюра 1706 року "Мазепа серед добрих справ своїх", карта України Йоганна Баптиста Гоманна 1716 року, речі з особистої колекції родини Скоропадських.

Музей періодично проводить засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня".

Чудова будівля в стилі італійського Відродження була збудована для Київської контори Державного банку.

Спочатку була двоповерховою, але через 30 років було надбудовано ще два поверхи. Центральне місце в будівлі відведено операційній залі з кольоровими вітражами у вікнах та скляним плафоном.

Експозиція музею грошей Національного банку України розповідає про грошовий обіг на українських землях із давніх часів понині. Тут представлені примітивні форми грошей, античні, середньовічні монети, гроші Російської імперії, банкноти Української Народної Республіки, а також гроші радянського періоду та сучасної незалежної України.

Особливий дозвіл потрібен для відвідування Музею коштовностей "Скарбниця України".

Музей декоративно-ужиткового мистецтва в Богуславі є відділом Музею історії Богуславщини.

Розташовується у найдавнішій цивільній будівлі міста, яку місцеві мешканці називають "Кам'яниця". Ця архаїчна масивна двоповерхова будівля із зовнішніми дерев'яними сходами зведена у XVIII сторічі для єврейської релігійної школи. Товщина її стін сягає 1,2 метри, будівля є глибокі підвали.

Під час Другої світової війни тут розміщувалося гестапо, потім музей комсомольської слави.

Зараз у відреставрованій "Кам'яниці" розміщується виставка сучасного місцевого декоративно-ужиткового мистецтва - роботи дибинецьких гончарів і майстрів художнього ткацтва. Зокрема, експонується найдовший в Україні тканий рушник довжиною майже 105 метрів, створений у 2017 році на честь 985-річчя заснування Богуслава.

Щоб оглянути експозицію, необхідно звернутися до Музею історії Богуславщини, що розташований неподалік.

Музей "Заповіту" в Переяславі присвячено найвідомішому твору видатного українського поета-пророка Тараса Шевченка. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Експозиція розташовується в старовинному дерев'яному будинку 1820 року побудови, який належаав родині переяславського лікаря Андрія Козачковського. Саме в нього Шевченко гостював під час перебування в Переялаві, і саме тут 25 грудня 1845 року, під час важкої хвороби написав свого програмного вірша, що став закликом до визвольної боротьби українського народу та посланням до нащадків.

В будинку відтворено попереднє планування та інтер'єри гостьової кімнати, де жив поет, вітальні, бібліотеки, кабінету Козачковського. Тривалий час тут розміщувався історичний музей. Значна частина його експозиції збережена і тепер розкриває в хронологічній послідовності історію Переяславщини козацького періоду через призму її розуміння Шевченком.

Найцікавіші експонати відносяться до козацької доби: старовинна зброя, козацькі клейноди, особисті речі козацьких лідерів, копії важливих документів того часу. Зокрема, представлена особиста шабля гетьмана Богдана Хмельницького, подарована йому польським королем Яном Казиміром. Також можна побачити гетьманську булаву XVIII століття, бунчук XVII століття, полковницький пірнач, каламар гетьманського писаря тощо.

Три літературно-художні зали розповідають про навчання Тараса Шевченка в Петербурзькій Академії мистецтв, його ранню творчість, а також знайомство поета з багатьма переяславцями та особисто з господарем будинку, про "Переяславську осінь Кобзаря" – період справжнього творчого злету митця.

Перед садибою росте акація, яку посадив Шевченко разом із Козачковським. Навпроти музею працює сувенірна крамничка.

Музей історії Богуславщини вважається одним із найкреативніших історичних музеїв малих міст України.

Розташовується у двоповерховому будинку колишньої міністерської школи 1907 року.

В експозиції представлене цікаве зібрання археологічних знахідок епохи палеоліту, предметів побуту скіфів і давніх слов'ян, давньоруських прикрас, козацьких реліквій, фотографій і документів періоду Української революції, пов'язаних із Медвинським повстанням.

Оригінальним є оформлений експозиційних залів у дусі свого часу. Спочатку відвідувачі потрапляють у печеру кам'яної доби, потім переходять від скіфського поховання до дерев'яного зрубу Богуславського замку, далі опиняються в інтер'єрах сільської хати й міщанського будинку, звідки залізними сходами потрапляють в епоху індустріалізації.

Філіями Музею історії Богуславщини є Музей декоративно-ужиткового мистецтва, Меморіальний музей-садиба Івана Сошенка, Меморіальний музей-садиба Марка Вовчка.

Музей кобзарського мистецтва в Переяславі розташовується в старовинному будинку, де на початку XX сторіччя була крамниця переяславського купця Архипа Марченка. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Близько 250 експонатів розповідають про історію зародження та розвитку кобзарства, про життя найвідоміших українських народних співаків, а також про сучасні напрямки кобзарського мистецтва – традиційний народно-фольклорний та сценічно-академічний.

Найдавнішими експонатами є автентичні давньоруські музичні інструменти: свистульки, бубонець та гуслі. Особливе місце в експозиції посідає традиційна українська кобза – лютнеподібний струнний щипковий музичний інструмент, що був неодмінним супутником запорозьких козаків.

Крім козацької кобзи, в музеї експонуються лютня, цитра і торбан, а також 26 бандур, що є більш сучасними і досконалими музичними інструментами. Зокрема представлені бандури, що належали видатному кобзарю XIX століття Гнату Гончаренку та знаменитому майстрові Олександру Корнієвському.

В музеї проводяться концерти переяславських кобзарів та інші заходи.

Тильна сторона будинку оформлена керамічними художніми плитками на історичні сюжети, що розповідають про переяславських князів та єпископів.

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини - перший та один із найбільших в Україні скансенів (музеїв просто неба). Заснований в 1964 році з ініціативи історика та етнографа Михайла Сікорського. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Забудова музею імітує планування класичного українського села з майданом посередині. На мальовничій парковій території площею 25 гектарів на околиці міста Переяслав розташовано близько 300 експонатів. Майже половина з них – це автентичні дерев'яні храми, селянські хати й вітряки XVII-XIX століть, перевезені сюди з різних куточків регіону. 20 селянських дворів із житловими та господарськими будівлями презентують побут представників різних професій та верств населення Наддніпрянської України – від хати незаможного селянина до мисливського будинку графа Горчакова. В інтер'єрах представлено більше 20 тисяч експонатів: твори народних майстрів, знаряддя праці, речі побуту, археологічні матеріали, документи, фотографії.

Серед найцінніших архітектурних пам’яток: церква Покрови Пресвятої Богородиці (початок XVII сторіччя) та дзвіниця (середина XVIII століття) з Правобережної Київщини; церква Святого Георгія (середина XVIII століття) з Переяславщини, увічнена Тарасом Шевченком на сепії "Андруші"; лісний кордон – будинок лісної охорони (кінця XIX століття) з Київського Полісся; корчма (початку XIX століття) з міста Переяслава.

В деяких пам'ятках та експозиційних павільйонах працюють 13 тематичних музеїв: Музей історії української православної церкви, Музей декоративно-ужиткового мистецтва Київщини, Музей українських обрядів, Музей українського рушника, Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини, Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини, Музей хліба, Музей "Поштова станція", Музей історії народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини, Музей космосу, Музей Миколи Бенардоса, Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема, Музей пам’яті Поліського району.

В археологічному відділі експонуються реконструкції жител доби пізнього палеоліту, черняхівської культури, Давнього Києва, козацької доби, а також лапідарій із кам'яними стелами та поховальними конструкціями різних епох.

Окрасою музею є природний ландшафт Татарської гори з майстерно вписаними в нього штучними ставками, вулицями, дворами, садами, городами та вигонами, що надають скансену життєвості та особливої затишності.

Музей совєцької (радянської) окупації України створено 2001 року зусиллями Київського осередку Всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса.

Експозиція відображає злочини комуністичного режиму в період 1917–1991 років та поділена на 10 розділів: "Забуттю не підлягає. Хроніка комуністичної інквізиції в Україні", "Народна війна", "Українські Соловки", "Київський мартиролог", "Втрачена пам'ять", "Мовна експозиція", "Зламані долі", "Нищення духовності".

Представлено копії документів, зокрема із розсекречених архівів Служби безпеки України, фотографії приватних осіб, спогади та свідчення очевидців і їх родичів, відео і аудіо матеріали.

Музей сучасного образотворчого мистецтва України (МСІІУ) в Києві – перший у країні приватний музей, що представляє роботу сучасних українських художників.

Музей створив меценат Сергій Цюпко на основі особистої колекції живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.

Музейна колекція налічує понад 6000 унікальних експонатів та розташовується на площі 3,5 тисячі квадратних метрів. Її основу складає сучасний нефігуративний живопис.

Крім того, у залах музею постійно проводяться виставки українських митців.