Пам'ятки Хмельницької області

Оборонні вали літописного давньоруського міста Тихомель (Тихомль) розташовані на березі річки Горинь на околиці Ямполя поблизу сучасного села Тихомель.

За однією з версій, укріплення було зведено за наказом київського князя Володимира Великого в кінці Х сторіччя. Вперше місто згадується в 1152 році під час війни київського князя Ізяслава Мстиславича з галицьким князем Володимирком Володаревичем. У 1214 році місто захопили війська угорського короля, але невдовзі його відбив галицько-волинський князь Данило Романович. Наступні міжусобні війни розорили місто, і незабаром воно втратило значення.

У XVI столітті ці землі перейшли у власність віленського єпископа Януша, який заснував по сусідству місто Ямпіль, а давній Тихомель з того часу зник з карт.

З валів городища, що збереглися, відкривається панорама долини річки Горинь. Поруч знаходяться руїни єдиної в Україні аріанської каплиці XVI століття.

Тринітарський костел у Кам'янці-Подільському заснований в XVIII сторіччі ченцями ордена тринітаріїв, які спеціалізувалися на викупі невільників із турецького полону.

Храм виконаний у стилі бароко. Привертає увагу головний фасад, якому надають стрункості пілястри тосканського ордера. Фасад завершено фронтоном, прикрашеним скульптурами та вазами. Костел обгороджений кам'яною стіною. Ворота прикрашені статуями Жана де Мата та Фелікса Валуа – засновників Тринітарського чернечого ордену. Сходи, що ведуть до воріт, огороджені парапетом, на якому встановлено статую Діви Марії.

Після Другої світової війни у Тринітарському костелі розмістились фонди Хмельницького обласного державного архіву.

Нині це греко-католицька церква Святого Йосафата.

Турецький бастіон є частиною фортифікаційної системи Старого міста Кам'янця-Подільського. Входив у систему північно-західних укріплень, головним елементом якої була Польська брама.

Свою назву Турецький бастіон отримав після того, як цю частину фортеці, що найбільш підходить для обстрілу дороги, що веде до замку, удосконалили турки під час окупації Кам'янця в 1672-1699 роках.

Бастіон являє собою велику чотирихаричну споруду з казематними приміщеннями, дерево-земляними брустверами та амбразурами для гармат. У 1753 році комендантом фортеці військовим інженером Кристіан Дальке був зроблений ремонт з улаштуванням кам'яних брустверів на високій багатопрогоновій аркаді.

Кам'яні склепіння казематів на початку ХІХ століття були повністю перекладені і почали використовувати під склади.

"Турецьким стовпом" в селі Требухівці називають кам'яну колону, встановлену за часів перебування в Меджибожі турецького гарнізону (1672-1699 роки).

Являє собою стовп-обеліск, квадратний у плані, що поступово звужується вгору, з трисхилим завершенням. Знаходиться на південний захід від Меджибізького замку, на протилежному березі Південного Бугу, неподалік мосту. Спочатку стояв над могилою турецького воєначальника, згодом служив каплицею.

Ще одна колона-каплиця знаходиться у верхній частині Старого міста, неподалік Миколаївської церкви (поворот ліворуч за церквою).

Урочище Бакота на березі Бакотської затоки Дністра – одна з найпопулярніших природних туристичних локацій України, частина Національного природного парку "Подільські Товтри".

Розташовується на вапняковій Білій горі, що здіймається над рікою на 120 метрів, поблизу села Гораївка, за 45 кілометрів на схід від Кам'янця-Подільського, по дорозі на Стару Ушицю.

Назву Бакота носило давньоруське місто, що існувало на цьому місці у XII–XIII і було столицею Дністровського Пониззя. Згодом цю ж назву мало велике село на березі Дністра, яке було затоплене у 1981 році під час створення штучого Дністровського водосховища. Лише на схилі Білої гори збереглися залишки Бакотського Михайлівського скельного монастиря, куде веде туристична стежка.

Своєю популярністю Бакота завдячує приголомшливим краєвидам на Бакотську затоку, що відкривається з оглядового майданчика на вершині Білої гори, які особливо зачаровують на заході сонця. У межах проєкту "Бакота – у пошуках затопленої спадщини" тут встановлено пам'ятник затопленим селам.

На майданчику обладнана підвісна дерев'яна доріжка, бінокль для огляду протилежного беріга, тактильна мапа Бакоти для людей з порушеннями зору. Працює туристичний візит-центр. Облаштовано маршрут стежкою "Давня Бакота" з QR-кодами на ключових точках, які дозволяють прослухати екскурсію онлайн.

Вхід на територію парку та автомобільна парковка платні. Пропонуються послуги екскурсоводів, оренда місць для наметів та вогнищ, користування столами тощо. Біля підніжжя гори є пляж.

Хмельницький музей-студія фотомистецтва відкрився в 2010 році у триповерховій будівлі готелю "Континенталь" у стилі модерн, побудованому на початку XX століття проскурівським купцем Нафтулою Вассерманом.

До наших днів збереглися оригінальні пластичні форми фасаду, ажурні ковані балкони, декоративне оздоблення стін кольоровим склом-смальтою.

Відкритий у ньому музей фотомистецтва – перший музей такого профілю в Україні. Експозиція налічує понад 1500 експонатів (фотоапарати, об'єктиви, збільшувачі, експонометри та інше приладдя), які ілюструють розвиток фотографії та фототехніки з кінця XIX до кінця XX століття. Колекцію зібрав директор музею, хмельницький фотомайстер Костянтин Жданов.

У фойє знаходиться постійно діюча експозиція "Старе-нове місто" з чорно-білими та кольоровими фотографіями пам'яток Хмельницького. Проводяться фотовиставки найкращих фотохудожників із різних міст України.

Хмельницький обласний краєзнавчий музей розташований в сучасній будівлі в центрі міста.

Фонди налічують 60 тисяч предметів, серед яких скарби середньовічних монет та прикрас часів Київської Русі, зокрема 4 скарби ювелірних прикрас Болохівської землі.

Представлене велике зібрання порцеляни XIX-XX століть, старовинних меблів та посуду.

Хмельницький обласний літературний музей відкрився 1992 року як Музей письменника Олександра Купріна та літераторів Хмельниччини.

Розташовується в маленькому одноповерховому будиночку в середмісті Хмельницького, навпроти парку Шевченка.

Експозиція першої зали розповідає про усну народну творчість, фольклор, давню писемність, започаткування нової української літератури.

В другій залі можна познайомитися з класиками української літератури, чиї імена пов’язані з сучасною Хмельниччиною: Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Леонід Глібов, Михайло Старицький та інші. Також тут представлена література національних меншин краю.

Третя експозиційна зала розповідає про письменників XX століття та сучасну українську літературу.

В літературно-музичній світлиці "Сяйво калини" з експозицією про поета-байкаря Микиту Годованця проходять зустрічі з письменниками, презентації нових видань, тематичні літературно-музичні вечори.

Хмельницький обласний художній музей (ХОХМ) розташований у колишній будівлі банку (1903 рік).

Колекція музею налічує 8 тисяч мистецьких творів сорока сучасних художників. Усі твори мають яскраве національне забарвлення - від сюжетних мотивів та традиційного елемента у художній формі, до колористичної структури. Зокрема, постійно діє виставка робіт художника Георгія Верейського. 

Музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко.

При музеї працює художній салон та галерея моди "Арт-подіум".

Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква з дзвіницею знаходиться в передмісті Кам'янця-Подільського Карвасари на вузькій прибережній смузі на річці Смотрич, під мурами Старого замку.

Церква збудована в XVIIІ сторіччі на місці храму, що існував в XVII столітті. Фундамент церкви складений із каменю-вапняку. Сама церква – тризрубна, одноголова з ганком та ризницею з північного боку та прибудованою із заходу дзвіницею.

Хрестовоздвиженська церква є яскравим твором подільської школи народної дерев'яної архітектури.

Церква святого Іоанна Богослова у Требухівцях поряд з Меджибожем збудована в 1812-1818 роках на місці більш давнього дерев'яного храму.

Хрестова в плані церква з дзвіницею, що розташована окремо, виконана в стилі класицизму.

За радянської влади було закрито. Наразі належить УПЦ московського патріархату.

Основною архітектурною пам'яткою Старого Острополя є Преображенська церква – пам'ятка архітектури національного значення.

Кам'яна церква Преображення Господнього є ротондою з прямокутним у плані притвором, перекритою складною системою склепінь, що спираються на чотири пілони і стіни.

У декоративному оформленні фасадів та інтер'єрів застосовані елементи класицизму. Верхня частина змінена в результаті недобросовісної реконструкції.

З травня 2022 року належить громаді Української православної церкви.

Греко-католицький монастир Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському заснований в 1722 році ченцями-василіанами.

Вперше православна Троїцька церква згадується в 1582 році. Ймовірно, що у цьому місці існував древній храм XIII-XIV сторічь. За часів турецького панування церкву було перетворено на мечеть, а після відходу турків вона перейшла до греко-католиків і стала соборною. Після приєднання Поділля до російської імперії уніатські монастирі були передані православним.

У 1836 році до монастирського корпусу було прибудовано двоповерховий кам'яний флігель з теплою церквою Антонія та Феодосія Печерських, а у 1855 році було закінчено реконструкцію Троїцької церкви з наданням їй православних форм.

За радянських часів храм було повністю зруйновано. В останні роки Троїцька церква була відновлена на розчищених фундаментах силами монахів-василіан.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Старокостянтинові в 1807 році на місці дерев'яного православного храму, відомого з 1687 року.

Це єдина культова споруда епохи зрілого класицизму, що збереглася в місті.

За радянських часів храм Різдва Богородиці був єдиним діючим у Старокостянтинові.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Славуті споруджена в 1819 році коштом парафіян і за участі князя Євстахія Сангушка.

Виконана в стилі українського бароко, розписана за образом київського Володимирського собору.

Пізніше храм було розширено, поруч збудували будинок священика, будинок псаломника, просфорню.