Пам'ятки Львівського району

Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця, одного з ідеологів українського націоналізму, засновано у 1990 році з ініціативи Товариства української мови імені Тараса Шевченка у родинному будинку Коновальців у селі Зашків на Львівщині.

В першій кімнаті представлено матерали про дитячі та юнацькі роки Коновальця: запис в метричній книзі про народження Євгена, світлини родинної садиби Коновальців, документи місцевого осередку "Просвіти" та періоду навчання Коновальця у Львівському університеті, книги з бібліотеки Коновальців.

Експозиція другої кімнати розповідає про військову діяльність Коновальця у 1917-1920 роках і тогочасний визвольний рух. Представлено схеми найважливіших боїв підрозділів Січових стрільців.

Основна експозиція у третій кімнаті висвітлює створення Першого проводу українських націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем та проведення Першого конгресу українських націоналістів, на якому засновано Організацію українських націоналістів (ОУН).

Завершує експозицію музею документальна розповідь про трагічну загибель Коновальця у 1938 рці в Роттердамі.

Серед меморіальних речей родини: образ Святої Терези – родинна реліквія сім’ї Коновальців, серветка, яку вишила мати Євгена, крісло його батька, меблі з помешкання Коновальця у Римі.

На подвір'ї ростуть три дуби, посаджені Євгеном Коновальцем на честь своїх синів Євгена, Степана та Мирона. З нагоди 100-річчя від дня народження Коновальця встановлено пам’ятник.

Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця є сектором Музею визвольної боротьби України, відділом Львівського історичного музею.

Історичний музейний комплекс Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького розташовується в колишній віллі професора львівського університету Еміля Дуніковського, яка збудована у 1896-1898 роках за проєктом архітектора Владислава Рауша в стилі необароко.

У 1911 році її придбав для потреб Церковного музею його засновник і меценат митрополит Андрей Шептицький. Саме тут у 1913 році відбулося відкриття першої експозиції Національного музею у Львові.

Зараз в Історичному музейному комплексі розгорнута постійна експозиція "Українське мистецтво ХХ століття". Вона є продовженням експозиції українського мистецтва ХІІ-ХІХ століть, яка знаходиться у головній будівлі музею на проспекті Свободи.

Представлені твори презентують становлення та розвиток української художньої культури у руслі основних стилів та напрямків світового мистецтва минулого століття, а також відображає культурно-мистецькі процеси радянського періоду, що розвивалися поза рамками нормативної естетики соцреалізму.

Католицька каплиця у неоготичному стилі розташована на цвинтарі Малих Підлісків, прямо біля перехрестя доріг на Луцьк та Рівне.

В інтер'єрі збереглися залишки поліхромії та невеликий тетрапод.

Княжий Храм Святого Миколая Чудотворця - найдавніша пам'ятка монументальної архітектури Львова.

Мабуть, храм будувався як усипальниця галицьких князів, був головним духовним центром львівських русинів. Перша згадка про церкву Святого Миколая датується 1292 роком. Ще в князівські часи церква служила не тільки храмом, а й центром суспільно-політичного життя.

Розташовувалася біля підніжжя гори Високий Замок, поряд із площею Старий Ринок, де за часів раннього середньовіччя був центр нижнього міста. Товщина стін храму свідчить також про оборонне значення споруди.

Земляні вали Комарнівського замку бастіонного типу збереглися у місті Комарно на виїзді у бік Переможного.

Замок заклав у XV сторіччі галицький староста Станіслав Ходецький. У XVIII столітті замок втратив значення після того, як господар Комарно Антоній Юзеф Лянцкоронський збудував неподалік нову магнатську резиденцію.

Зараз замок використовується як стадіон "Газовик" з футбольним полем на замковому дворі і трибунами на валах з кутовими бастіонами, що добре простежуються. Поруч розташована старовинна цегляна будівля у вікторіанському стилі, в якій зараз розташований один із корпусів міської лікарні.

Королівський арсенал Львова споруджено в стилі бароко архітектором Павлом Ґродзицьким за наказом польського короля Владислава ІV.

Як стратегічно важливе місто Львів мав два арсенали. Міський формували громадяни міста, а королівський утримувався коштом монарха. З 1939 року в приміщенні Королівського арсеналу розміщується Львівський обласний державний архів.

Перед будівлею арсеналу в 1977 році встановлено пам'ятник першодрукарю Іванові Федорову, відкритий до 400-річчя друкарства на українських землях. Біля пам'ятника розташований букіністичний ринок, популярний у іноземних туристів. Тут збираються торговці старими книгами та предметами старовини.

Римо-католицький костел Богоматері Ченстоховської закладено у Великому Любені в 1930 році з ініціативи єпископа Бореслава Твардовського.

Храм було освячено в 1932 році, але будівництво тривало ще 5 років.

З 1949 року костел використовувався як склад зерна та гараж для сільськогосподарської техніки.

Повернутий католикам в 1992 році.

Костел Воздвиження Чесного Хреста – головний католицький храм Городка, який існував уже за часів Владислава Ягайла.

У його образі оригінально поєдналися архітектурні прийоми різних стильових напрямів – готики, бароко та модерну.

Ймовірно, перший дерев'яний Воздвиженський костел було закладено в 1372 році польським намісником Владиславом Опольчиком. У нинішньому вигляді традиційного готичного храму відбудований в 1419 році. У XVI сторіччі було проведено реконструкцію та збудовано дзвіницю з шістьма дзвонами, найбільший з яких був освячений у 1753 році.

В ході останньої реконструкції, проведеної у 1930-х роках ХХ століття архітектором Броніславом Віктором, була добудована західна, найбільша частина костелу. Фасад прикрасили скульптури Матері Божої, апостолів Петра та Павла.

Інтер'єри за часів радянської влади були повністю знищені.

Нині костел Воздвиження Чесного Хреста знову чинний.

Перший дерев'яний католицький костел у селі Наварія під Львовом було збудовано на рубежі XVI-XVII сторічь, але незабаром його спалили татари.

Така сама доля спіткала другий дерев'яний храм.

Лише в 1641-1645 роках коштом Ельжбети Гумницької було збудовано кам'яний Вознесенський костел. Храм постраждав під час Визвольної війни і в 1739 році святиню частково розібрали. Кошти на реконструкцію виділила родина Венявських й у 1740-1748 роках видатний львівський архітектор з італійським корінням Бернард Меретин побудував на старих фундаментах новий Вознесенський костел у популярному тоді стилі пізнього бароко. Імовірно, це була перша робота майстра.

Оздоблення та оформлення за участю художника Антоніо Тавеллі тривали ще кілька десятиліть. У 1766 році споруджено дзвіницю.

У 1991 році відновлений після радянського періоду храм було наново освячено як костел Успіння Пресвятої Діви Марії, а після 2011 року змінив титул на Святого Валентина, оскільки з XVII століття тут зберігалися мощі цього святого.

Костел Усіх Святих у селі Годовиця збудовано в 1751-1758 роках видатним львівським архітектором італійського походження Бернардом Меретином.

Кошти на будівництво виділив львівський архідиякон Стефан Мікульський. Це один із проєктів, над яким Меретин працював спільно зі знаменитим скульптором Іваном Георгієм Пінзелем. Скульптор виготовив вівтар, деякі скульптури якого зараз представлені у Музеї Пінзеля у Львові та в Олеському замку. В інтер'єрі збереглися розписи художника Олександра Ролінського. Барочний фронтон костелу оздоблений характерними декоративними кам'яними вазами.

Пізніше костел у Годовиці послужили прототипами ще кількох храмів у "меретинівському" стилі, які створювалися за типовими проєктами архітектора. Розп'яття та чудотворний образ Марії з немовлям було вивезено до Польщі.

Тим часом, Костел Усіх Святих у Годовиці з радянських часів залишається покинутим та поступово руйнується.

Костел Пресвятої Діви Марії Королеви ангелів і Святого Станіслава у Переможному поряд із Комарно – один із небагатьох на Львівщині храмів у стилі конструктивізму.

Вражаючий розмірами костел зведений з червоної цегли у вигляді трикутної конструкції з круглими вікнами у верхній частині та високими вузькими вікнами внизу, які розділені ребрами, що нагадують контрфорси.

Нині це греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Ансамбль монастиря бенедиктинок у Львові – костел та монастирський корпус – споруджувався за участю архітектора Павла Римлянина. Має яскраво виражений оборонний характер.

Костел Усіх Святих - невелика кам'яна, прямокутна у плані споруда. До південно-східної частини примикає двоповерховий будинок келій, що зберіг прийоми та елементи ренесансної архітектури. Комплекс оточений стінами з барочними воротами ХVІІ сторіччя.

Нині це діючий Свято-Покровський монастир Сестер Студійського Статуту.

Костел та монастир кармеліток босих Матері Божої Громничої заснований у Львові Якубом Собеським, батьком короля Яна Собеського.

Будівництво почалося в 1644 році і тривало до кінця століття. Монастирський комплекс із костелом належав ордену босих кармеліток до 1792 року.

Храм у стилі бароко має форму латинського хреста, формами нагадує церкву Санта-Сусанна в Римі.

Нині належить до Української греко-католицької церкви як церква Стрітення Господнього.

Костел Марії Сніжної в районі Старого Ринку у Львові – один із найдавніших храмів міста.

Побудований у XIV сторіччі німецькими колоністами поряд із старою ринковою площею. В документах костел вперше згадується у 1352 році.

Початковий вид будівлі було сильно змінено наступними перебудовами у XVII та XIX століттях. Після останньої реконструкції, проведеної архітектором Юліаном Захаревичем, костел став однонефним, базилікового типу, з подовженою вівтарною частиною, квадратним притвором та квадратною двоярусною дзвіницею.

Раніше інтер'єр був прикрашений фресками 1750-1751 років художника Станіслава Строїнського. На їх місці в XIX столітті художник Едвард Лєпший виконав нові розписи, що імітують мозаїку.

Нині це храм Матері Божої Неустанної Помочі Української греко-католицької церкви.

Оборонний костел Різдва Пресвятої Богородиці в Комарно закладений у 1656 році коштом магната Миколая Остророга, що володів містом. Освячений у 1658 році.

Можливими авторами проєкту називають архітекторів Войцеха Капіноса та Яна Покоровича, хоча обидва померли задовго до початку будівництва.

Чудова архітектура костелу Різдва є яскравим зразком переходу від ренесансу до бароко. Типово ренесансними елементами є обрамлення головного входу та ніш зі скульптурами, а також пілястри з головками херувимів. У той же час фронтон фасаду та обрамлення центрального вікна характерні для стилю бароко.

Фасад прикрашений численними скульптурами святителів та складним білокам'яним різьбленням (припускають, що у будівництві брав участь майстер, який оформляв фасад костелу єзуїтів у Львові).

Оборонний характер споруди видають ключові бійниці, розташовані по периметру вздовж карниза.

В середині XVIII сторіччя поряд із храмом було споруджено дзвіницю у формі тріумфальної арки.

В 1946 році костел було закрито, частину церковного майна було вивезено до Польщі. У 1992 році костел Різдва Богородиці було передано греко-католицькій громаді Комарно.