Пам'ятки Золочівського району

Дерев'яна церква Святого Онуфрія розташована у західному передмісті Буська, на Волянах.

Церква ховається за стародавніми валами Буського городища, південний вал якого стрімко спускається до притоку Буга - річки Рокитної.

Онуфріївська церква збудована у 1642 році (за іншою версією її збудували у 1670 році на місці спаленого козаками у 1654 році василіанського монастиря).

Церква тризрубна, одноверха. Входи до храму захищені двосхилими дахами, що спираються на дерев'яні стовпи. На фронтоні головного входу, оздоблений вишитим рушником, висить образ Святого Онуфрія з довгою бородою. Двоярусна дзвіниця розташована на захід від церкви, на місці розриву валів.

У 1864 році при церкві з'явилася оригінальна каплиця у дуплі тисячолітнього дуба, який в обхваті мав 6 метрів. Обрізаний зверху ствол покритий дахом. Каплиця стоїть біля входу на церковний цвинтар, її стінки скріплені залізним обручем.

Церква Святого Юра у Бродах - так звана "Мала церква", видатна споруда у стилі галицької народної архітектури.

Храм оборонного типу. Побудований на початку XVII сторіччя, відреставрований у 1867 році.

Всередині знаходиться високохудожній іконостас у стилі рококо.

Дерев'яна церква Св. Параскеви у Буську – пам'ятка архітектури національного значення.

Церква розташована на східній околиці міста, у передмісті Довга сторона.

Церква-ротонда відрізняється оригінальною бочкоподібною формою. Восьмигранний об'єм нефа чітко домінує над гранованим вівтарем. Напис над дверима свідчить, що храм збудовано у 1708 році. При церкві Святої Параскеви діяло братство зі школою та лікарнею.

Біля храму була плебання, в якій жила сім'я президента Західноукраїнської Народної Республіки Євгена Петрушевича, батько якого був деканом цієї церкви. Саме під його керівництвом поряд із храмом збудовано школу.

Оборонний костел Святої Трійці був побудований в Олеську в 1481 році в стилі ренесансу. В 1625-1627 роках тодішній власник Олеська Іван Данилович добудував до костелу  дві бічних каплиці, які пізніше було освячено на честь Найсвятішої Матінки Божої та Святого Іоанна Богослова.

Костел зазнав сильних руйнувань під час пожежі 1806 року, був відновлений у 1809 році, але знову горів вже в 1841 році і був відбудований у 1847 році. В результаті цих подій інтер'єр втратив свій первісний готичний характер, отримав опорні стовпи, які поділяють його на нави. В 1927 році костел ще раз був видозмінений в ході чергової реставрації.

Головною домінантою споруди є кругла оборонна башта-дзвіниця. Збереглася епітафія Іванові Даниловичу (1618 рік).

В 1945 році радянська влада зачинила храм та використовавула його як складське приміщення. В 1993 році костел передали громаді Української Автокефальної Православної Церкви. Нині колишній костел є храмом Пресвятої Трійці Православної Церкви України.

Величезний 16-метровий камінь-останець "Чортів камінь", що дав назву селищу, знаходиться на вершині пагорба на південно-східній околиці Підкамня.

Унікальність і велич цієї пам'ятки природи з давніх-давен приваблювали до неї людей. Одна з легенд свідчить, що шмат скелі з Карпат принесли чорти, маючи намір скинути його на Почаївську лавру, проте Бог відкинув камінь убік. Згідно з науковою версією, це фрагмент древнього коралового рифу.

На вершині каменю видовбано 6 ям-могил. У дохристиянські часи тут було язичницьке капище. За часів Галицько-Волинського князівства зверху було збудовано оборонну церкву, від якої на поверхні залишилися сліди у вигляді пазів та канав.

Поруч знаходяться кам'яні хрести XVII сторіччя.