Пам'ятки Миколаївського району

Двоповерхова будівля Офіцерського зібрання в Миколаєві - зразок цивільної архітектури ХІХ століття.

Будинок виконаний у стилі класицизму, побудований в 1820-х роках за розпорядженням адмірала Олексія Грейга як клуб для офіцерів-моряків. У 1872 році отримало статус Морського зібрання та перетворилося на культурний і просвітницький центр морських службовців під час зимування кораблів. Тут збирались видатні флотоводці - Павло Нахімов, Михайло Лазарєв, Володимир Корнілов, Фадей Беллінсгаузен, Олексій Бутаков, Степан Макаров, Микола Аркас та інші.

Досі зберігає профіль - зараз у ньому розміщується Будинок офіцерів флоту.

Будівля Офіцерського зібрання в Очакові збудована в середині ХІХ століття у стилі класицизму.

У 1906 році в цій будівлі проходив суд над лейтенантом Петром Шмідтом та іншими учасниками закоолоту на крейсері "Очаків".

Пам'ятник Шмідту встановлено навпроти Офіцерського зібрання. На постаменті висічено текст сигналу, піднятого над "Очаковом" після початку повстання на кораблях Чорноморського флоту: "Командую флотом. Шмідт".

За радянських часів у колишній будівлі Офіцерського зібрання розміщувався Будинок офіцерів флоту та картинна галерея. Наразі будівля в аварійному стані.

Пам'ятний знак на честь 50-річчя заснування Державного підприємства НВК газотурбобудування "Зоря - Машроєкт" встановлено в 2004 році на площі перед ПК "Молодіжний".

Газотурбінними двигунами підприємства оснащено 458 бойових та цивільних кораблів, що ходять під прапорами 16 країн світу.

Пам'ятник віце-адміралу Степану Макарову встановлено в 1976 році в його рідному місті Миколаєві, на Флотському бульварі.

Макаров був видатним полярним дослідником, вченим та військово-морським теоретиком. Герой російсько-турецької війни 1877-1878 років, під час війни він уперше в світі успішно застосував торпедну зброю.

Фігура адмірала виконана скульпторами Анатолієм Коптєвим та Олексієм Сопелкіним з металу, постамент - з полірованого граніту. Напис на постаменті свідчить: "Макаров Степан Йосипович. 1848-1904. Віце-адмірал, видатний флотоводець і вчений. Народився в Миколаєві, загинув на броненосці "Петропавлівськ".

Пам'ятник бригадиру Іванові Горичу – найнезвичайніший в Очакові. На вершині піраміди з 30 гарматних ядер сидить орел із розкритими крилами.

Під час штурму Очакова російськими військами та чорноморськими козаками Горич командував 6-ю колоною, на яку була покладена безпосередньо атака фортеці. На чолі колони бригадир одним із перших піднявся на фортечну стіну і героїчно загинув у бою.

Пам'ятник Горичу встановлено у сквері на перехресті вулиць Шмідта та Лоцманської. Автори: скульптор Юрій Макушин та архітектор Олексій Руденко.

Монумент на честь засновника міста князя Григорія Потьомкіна-Таврійського встановлено в 2007 році поряд з першим суднобудівним заводом, на місці, де, на думку істориків, князь ухвалив рішення про будівництво Миколаєва.

Бюст виконаний із чорного граніту миколаївським художником та архітектором Віктором Макушиним.

Меморіал пам'яті жителів Миколаївщини, які стали жертвами голодомору на Україні 1932-1933 років, встановлено в Миколаєві в 1993 році до 60-ї річниці Голодомору. Реконструйовано в 2003 році.

Висота пам’ятного знака - 15 метрів. Головна конструкція та хрест - із металу, терновий вінок - із алюмінію, дзвони - із бронзи.

Пам'ятник розташований на перетині вулиць Херсонське шосе та Кругова.

Скульптура Святого Миколая Чудотворця, покровителя міста Миколаєва, відкрита в Каштановому сквері в 2005 році на відзначення 216-річчя міста.

Святий Миколай Угодник з давніх-давен вважається покровителем мореплавців, що оберігає їх кораблі в далеких походах. Пам'ятник Миколі Чудотворцю з сіро-блакитного мармуру (архітектор Анатолій Павлов та Олександр Бондар, скульптор Іван Булавицький) створювався 1,5 року на народні гроші, тому імена всіх, хто вніс пожертви, увічнені на постаменті.

Каштановий сквер - одне з найулюбленіших місць відпочинку мешканців Миколаєва. Біля входу до сквера встановлено скульптури левів.

Пам'ятник Суворову в Очакові встановлено в 1907 році.

Полководець Олександр Суворов відіграв вирішальну роль у захопленні російською імперією турецької фортеці Очаків та всього Північного Причорномор'я. У 1787 році військам Суворова під час Кінбурнської битви вдалося відбити атаку турецького десанту і втримати фортецю Кінбурн на косі навпроти Очакова. Наступного року Кінбурнська фортеця стала базою для штурму Очакова російськими військами Григорія Потьомкіна та чорноморськими козаками Антіна Головатого. Берегові батареї Суворова підтримували дії російської ескадри під командуванням принца Нассау-Зігена та козацької флотилії отамана Сидора Білого, які частково знищили, частково відтіснили від Очакова турецький флот Гассана-паші.

Відкриття пам'ятника Суворову в Очакові було присвячено 120-м роковинам Кінбурнської битви. Скульптор Борис Едуардс зобразив Суворова в той момент, коли полководець, отримавши поранення в груди, все ж таки продовжив командування військами.

Пам'ятник розташований у сквері біля Свято-Миколаївського собору.

Бюст генералісімуса Суворова був відкритий у Миколаєві в 2010 році біля кафедри військової підготовки МНУ імені Василя Сухомлинського до 280-річчя від дня народження полководця XVIII сторіччя.

Пам'ятник роботи скульптора Дмитра Кориновського створено коштом студентів та викладачів військової кафедри, активістів Миколаївської обласної організації випускників суворовських та нахімівських училищ та інших меценатів замість скульптури, викраденої кілька років тому на Кінбурнській косі.

5 січня 2023 року, під час широкомасштабного військового вторгнення Росії в Україну, пам'ятник російському генералу Суворову в Миколаєві був демонтований в рамках дерусифікації. Перед тим небайдужі миколаївці облили пам'ятник червоною фарбою.

Довідка: Олександр Суворов був організатором придушень національно-визвольних повстань та депортацій, зокрема придушення Коліївщини в Правобережній Україні й повстання Костюшка, а також, у 1778 році - депортації кримських християн до російської імперії й 1782-1783 роках - депортації з Кубані ногайців. Всі ці заходи відзначалися жорстокістю та мали ознаки геноциду.

Пам'ятний знак на місці заснування міста Миколаєва завдяки миколаївським студентам більше відомий як "Пам'ятник Студентській Шарі".

Спочатку він стояв на видному місці перед спуском на нижню набережну (на місці нинішнього пам'ятника Михайлові Фалєєву), потім був перенесений на кілька сотень метрів убік.

Пам'ятник має вигляд куба, на гранях якого висічені зображення кораблів та довгий напис, перше та останнє слово якого складають фразу "тут шара".

Згідно з місцевою студентською традицією, перед сесією студенти, які хотіли отримати заступництво всемогутньої Шари, повинні були прийти до пам'ятника битися головою об вищерблений кут пам'ятника, просячи про легкі оцінки на іспиті.

Регіональний ландшафтний парк "Тилігульський" розташований на східному узбережжі Тилігульського лиману.

Створений у 1995 році з метою збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів Тилігула, створення умов для організованого туризму та відпочинку, проведення наукових досліджень, пропаганди екологічних знань.

Тилігульський лиман вважається найчистішим на Північно-Західному Причорномор'ї. У районі Ташинської затоки та гирла річки Царега знаходиться один із найбільших на півдні України цілинних степових масивів. 350 видів рослин та 384 види хребетних тварин. Із занесених до Червоної книги України видів птахів тут зустрічаються: малий баклан, ходулечник, морський зуйок, кулик сорока, ковпиця, коровайка, жовта чапля та інші. Лиман має великі запаси цілющого сірководневого бруду.

Туристична інфраструктура в заповідній зоні практично відсутня, навіть у високий сезон кількість туристів невелика.

Адміністрація Тилігульського ландшафтного парку знаходиться у селищі Березанка за 20 кілометрів на схід від Тилігульського лиману.

Кам'яна Свято-Микільська соборна церква в Миколаєві збудована в 1813 році в стилі класицизму. Збереглися орнаменти та розписи XIX століття.

З моменту освячення храм ніколи не закривався надовго, навіть у розпал боротьби з релігією. Після створення Миколаївської та Вознесенської єпархії, коли місто Миколаїв став єпархіальним центром, Свято-Микільському храму було надано статус собору. Храм було відреставровано, на дзвіниці з'явилися дзвони. У південній частині собору було споруджено бічний вівтар на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Біля північних дверей із зовнішнього боку споруджено місце для освячення води.

Микільский собор у Миколаєві внесено до переліку архітектурних пам'яток державного значення.

Колишня турецька мечеть - єдина будівля Очакова, що збереглася з турецьких часів.

Розташована на валах фортеці Очаків (Ачі-Кале), взятої російськими військами та чорноморськими козаками в 1788 році після розгрому турецької ескадри російсько-запорозьким флотом та військами Олександра Суворова.

Після захоплення міста мечеть в 1794 році була перетворена на православний храм Святого Миколая Чудотворця. Спочатку був надбудований дерев'яний купол, а в 1804-1807 роках було проведено капітальну реконструкцію: прибудовано кам'яний вівтар, притвор і паперть, а кам'яний мінарет перероблений на дзвіницю.

В радянські часи тут знаходився військово-історичний музей імені Суворова. Наразі будівлю знову передано церкві і тут знову розташовується очаківський Свято-Миколаївський Собор, триває реставрація.

На церковному обійсті поховані художник-мариніст Руфін Судковський та очаківський комендант Орест Щетинін.

Сквер Пушкіна відкрито в Миколаєві в 1988 році. Розташований на перехресті вулиці Пушкіна та Набережної, де починається Інгульський міст.

В 2011 році проведено реконструкцію скверу, а паркан навколо нього, який регулярно розмальовували графіті, був оформлений малюнками на сюжети відомих казок та епізодами з життя письменника.

В сквері була встановлена бронзова скульптура двадцятип'ятирічного Пушкіна на гранітному постаменті, що була створена Юрієм Макушиним. В 2022 році, під час російсько-української війни, рішенням міськради Миколаєва скульпутра Пушкіна була демонтована комунальними службами міста.