Пам'ятки Тернопільської області

Бучацький краєзнавчий музей знаходиться в самому центрі Бучача, біля ратуші.

В археологічній експозиції представлені предмети часів трипільської культури.

Етнографічна виставка розповідає про побут селян кінця ХІХ століття.

Окрім історії міста та району, представлена експозиція, присвячена творчості видатного скульптора Івана Георга Пінзеля, який тривалий час жив та працював у Бучачі.

Також викликає інтерес макет Бучацького замку.

"Кришталева печера" ("Кривчанська") - найвідоміша і найбільш пристосована для відвідування туристами печера Поділля.

Вхід розташований у відрогах гори на південно-західній околиці села Кривче. Це одна з найбільших серед гіпсових печер у Європі – довжина її дослідженої частини становить майже 23 кілометри.

Вперше Кривчанська печера згадується у 1721 році, заново відкрита у 1908 році. Являє собою вимиту підземними водами 20 мільйонів років тому розгалужену гіпсову систему ходів.

Екскурсійний маршрут очищеною та освітленою частиною "Кришталевої печери" складає близько 2,5 кілометрів, з яких 500 метрів - вхідний коридор. Стіни печерних галерей вкриті білими або різноманітними кольорами кристалами гіпсу, звідки походить назва. Багато кристалів нагадують силуети тварин: буйвола, ящірку, слона, орла тощо.

Постійна температура +11 градусів. Відкрита для відвідування цілий рік, екскурсія можлива лише у супроводі гіда.

Площа аквапарку "Алігатор" при готельному розважально-оздоровчому комплексі в Тернополі  складає 4,2 тисячі квадратних метрів. Тут можуть одночасно розміститися 400 відвідувачів.

В аквапарку три басейни глибиною 150, 90 та 30 сантиметрів, 8 водяних гірок для дорослих і дітей різного віку довжиною від 3 до 33 метрів і висотою від 1,5 до 10,5 метрів. Окрім водяних гірок є зона гідромасажу, водоспади та 2 захоплюючі атракціони: "Body Slay" (інтригуюча подорож закритою водяною трубою довжиною 86 метрів з висоти 6,5 метрів) та "Black Hole" (адреналіновий спуск закритою водяною трубою з висоти 12,5 метрів довжиною 160 метрів, що супроводжується ефектними ілюмінаціями та захоплюючими звуками). Інші атракціони: ві гірки "Камікадзе" (висота 10,5 метрів, довжина 33 метри), гірка "Труба" (висота 6,5 метрів), полога "Родинна гірка" (висота 4,5 метри і 20 метрів довжини).

До комплексу аквапарку входить SPA-зона (інфро-червона сауна, професійні масажисти, турецька баня хамам).

При готельному комплексі є боулінг, диско-клуб, ресторан, більярд, фітнес-клуб.

Бережанський замок Синявських – один із найкращих зразків оборонної архітектури епохи Ренесансу на території України, який поляки називали "Східним Вавелем".

Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення.

Розкішну оборонну резиденцію в Бережанах збудував у 1534-1554 роках руський (український) воєвода, великий коронний гетьман Микола Синявський. Неприступне укріплення з чотирма вежами зведене італійськими майстрами за новоголандською системою французького інженере Гійома де Боплана з використанням штучної водної перешкоди у заплаві річки Золота Липа. Фасади палацових корпусів на замковому подвір'ї увінчували двоярусні аркади-галереї на кшталт італійських палаццо, що оббігали корпуси по периметру, а вікна були прикрашені ренесансним різбленням. Інтер'єри 14 парадних залів були оформлені розписом з батальними сценами, на третьому ярусі палацу знаходилася багата картинна галерея.

На території замку розташовувався Троїцький костел, про колишню пишноту якого можна судити навіть у нинішньому напівзруйнованому стані. У XVII столітті до костелу була прибудована каплиця-усипальниця Синявських із мармуровими надгробками роботи Яна Пфістера. Тут були поховані Микола Синявський та його сини Гієронім і Ян, а також дружина Гієроніма - Анна.

У ХІХ столітті замок почав занепадати, сильних руйнувань зазнав під час двох світових воєн. За радянських часів був занедбаний і перетворювався на сміттєзвалище.

У 2002 році Бережанський замок Синявських увійшов до складу Державного історико-архітектурного заповідника в місті Бережани, розпочалася його реставрація. На території замку відкрито невелику музейну експозицію, встановлено макет Бережанського замку, проводяться екскурсії, можна придбати сувеніри.

Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) у місті Бережани створено у 2001 році для охорони, реставрації і використання об’єктів культурної спадщини міста, де збереглася європейська планувальна забудову з ХІV-ХVІІ століть, архітектурні ансамблі площі Ринок, вулиць Банкової і Вірменської.

Загалом заповідник об'єднує понад 30 пам’яток архітектури, 6 із них – національного значення, зокрема Бережанський замковий комплекс (замок Синявских).

Адміністрація заповідника розміщується в будівлі садибного типу в стилі пізнього класицизму (ампіру) початку XIX століття,  що є пам’яткою архітектури місцевого значення. Центральна частина фасаду оформлена портиком з чотирма колонами коринфського ордеру і класичним фронтоном. В 1828-1829 роках, під час навчання в місцевій гімназії, саме в цьому будинку жив відомий український письменник і просвітитель Маркіян Шашкевич, тому його ще називають "Будинок Шашкевича".

В адміністрації Бережанського історико-архітектурного заповідника можна замовити оглядові екскурсії містом, тематичні екскурсії замком Синявських та околицями міста Бережани.

Бережанський краєзнавчий музей розміщений на другому поверсі Бережанської ратуші, що є пам'яткою архітектури національного значення.

Споруджена в 1803-1811 роках двоповерхова будівля ратуші з годинниковою вежею відображає типовий галицький стиль провінційного містобудування періоду раннього класицизму. Вона є центральною архітектонічною домінантою площі Ринок в Бережанах.

На партерному поверсі розташовувалися торгові крамнички, а на другому 1805 року відкрилася Бережанська гімназія, де навчалися письменник і просвітитель Маркіян Шашкевич та письменник-літературознавець і громадський діяч Богдан Лепкий.

Бережанський краєзнавчий музей відкрився тут 1980 року. Музейну експозицію розгорнуто в 26 залах: "Природничий зал", "Зал археології", "Епоха Середньовіччя та козацькі часи на Бережанщині", "Бережанська гімназія – центр освіти, науки і культури", "Літературна Бережанщина", "Зал історії "Пласту" та політичних репресій", "Друга світова війна", "Хор "Боян", "Зал національного відродження", "Лемківська світлиця" та інші.

Привертає увагу й макет Бережанського замку, а також експонати, які розповідають про історію роду Синявських та зародження Бережан, герб династії Потоцьких.

Цінними артефактами є автентична бойова козацька коса, козацькі люльки, наконечник списа та козацький пістоль.

Окрему експозицію присвячено історії УСС на Бережанщині, зокрема бою на горі Лисоня.

Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Обласний комунальний музей Богдана Лепкого, Музей сакрального мистецтва та історії церкви, Бережанський музей книги.

Міський музей книги в Бережанах розташований на першому поверсі Бережанської ратуші.

Заснований у 1984 році, з 1994 року є відділом Тернопільського краєзнавчого музею. Розповідає про історію друкарства в Україні та про видатних письменників регіону.

В експозиції представлені стародруки XVII–XIX століть, перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка, "Грамматика язика малоруского в Галиції, сочиненная Іваном Вагилевичем" (1845 рік), "Граматика рутенської (русинської) мови" Йосипа Левицького (1834 рік).

Також експонуються картини Лева Лепкого, графіка Олени Кульчицької та інших.

Окрема експозиція присвячена громадській та меценатській діяльності Романа Смика.

Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Музей сакрального мистецтва та історії церкви, Музей Богдана Лепкого.

Суворий комплекс оборонних монастирських споруд ордену бернардинів височить над містом на пагорбі Сторожисько.

Зведений у XVII сторіччі в стилі бароко коштом великого коронного гетьмана Миколая Сенявського. Центральною спорудою є Миколаївський костел із кам'яною огорожею, що надає йому яскраво вираженого оборонного вигляду. Перебуваючи поблизу міських мурів, храм входив у систему міських укріплень.

Монастирські келії за радянських часів стали використовуваними як камери виправної колонії для неповнолітніх.

За незалежності України в Миколаївському костелі відновили богослужіння - монастирський костел став церквою Пратулинських мучеників Української греко-католицької церкви, діяльність якої в радянські часи була заборонена. Коштом прочан у храмі було відновлено купол з хрестом, роботи по відновленню храму тривають.

З висоти монастирського пагорба відкривається мальовнича панорама старого міста.

Заснований у XVII сторіччі Кременецький православний Богоявленський монастир нині займає приміщення збудованого в 1760 році Станіславом Потоцьким католицького монастиря реформаторів.

Саме при Богоявленському монастирі в 1633 році в Кременці було створено першу школу, друкарню та лікарню. Обитель отримала благословення митрополита Петра Могили. В 1638 році в братській друкарні було видано один із перших церковнослов'янських підручників - "Кременецьку граматику". Згодом школу було перетворено на єзуїтський колегіум, а нинішнє приміщення Богоявленський монастир отримав після ліквідації греко-католицької унії в 1832 році.

На початку XX століття над Святою брамою звели триярусну дзвіницю. При монастирі діяла братська Свято-Миколаївська церковно-парафіяльна школа. В 1959 році монастир було закрито, в 1990 році відродився як жіночий УПЦ московського патріархату.

Божою горою називають гору-останець, яка знаходиться поряд із селом Великі Бережці під Кременцем на території заповідника Медобори, але відокремлена від Кременецької гряди річкою Іквою.

Висота гори над рівнем моря - 366 метрів. Гора вкрита лісом із багатою рослинністю. На гору веде стежка здоров'я, де знаходяться кілька святинь. Під самою вершиною розташоване Живоносне джерело, перетворене на колодязь.

За легендою, у давнину на цьому місці стояв монастир. Коли татари обклали його, і захисників святині почала мучити спрага, їм з'явився образ Божої Матері, і на цьому місці із землі забило цілюще джерело. Поруч із джерелом знаходиться печера монаха-самітника з цілющою глиною, над якою споруджена дерев'яна церква Ікони Божої Матері.

На найвищій точці Божої гори, на місці каплиці зі слідом стопи Божої Матері, яка була знищена у 1950-х роках, нещодавно споруджено дерев'яну церкву Святої Трійці та майданчик для огляду околиць. Під храмом знаходиться система печер монастирського сикту XIII сторіччя.

Буданівський замок збудовано на початку XVII століття Яном Ходоровським на місці спаленого татарами дерев'яного замку, закладеного в кінці XVI сторіччя воєводою Якубом Будзановським, чиє ім'я село носить й досі.

Новий кам'яний замок на вершині пагорба був чотирикутним у плані, з чотирма круглими кутовими вежами по периметру. За час свого існування замок кілька разів захоплювали та руйнували війська Богдана Хмельницького, а також турецькі війська. Щоразу його відновлювали, а в середині XVIII століття нові власники замку Потоцькі перебудували західну частину фортифікацій на костел.

До наших днів, крім костелу, збереглися дві круглі вежі та частина замкових стін. На території замку з радянських часів знаходиться жіноча психіатрична лікарня, але замок можна вільно оглядати як зовні, так і з внутрішнього двору.

Будинками-близнюками в Кременці називають незвичайний за архітектурою житловий будинок у стилі бароко.

Складається із двох симетричних частин, які накриті окремими двосхилими дахами і трохи відрізняються один від одного в деталях оформлення.

За легендою, колись тут мешкали брати-близнюки.

Планується реставрація.

Будівлю міського Магістрату в Бережанах зведено в середині XIX століття. Її суто адміністративна функціональна роль як органу міського самоврядування пояснює оздоблювальну скромність фасадів.

У 1920-1930-х роках на першому поверсі будівлі було розташовано міський музей. Актовий зал Магістрату часто використовувався для проведення різноманітних урочистих подій, зокрема в 1898 році відомий український поет Богдан Лепкий виголошував тут промову на честь 100-річчя від часу видання "Енеїди" Івана Котляревського.

У наші дні приміщення будівлі займають науково-дослідний відділ Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани, виставкова зала ДІАЗ, художня школа, районний архів.

Бучацька Ратуша - чудове барокове творіння львівського архітектора Бернарда Меретіна, є візитівкою міста.

Ратуша заввишки 37 метрів побудована в Бучачі коштом Миколи Василя Потоцького. Двоярусна вежа спирається на двоповерхову кубічну основу. Спочатку ратуша була увінчана 18-метровим шпилем (замінено нинішнім куполом після пожежі 1811 року) і прикрашена 17 скульптурами видатного скульптора Івана Пінзеля на тему боротьби добра і зла. Більшість скульптур знищила пожежа 1865 року, чотири з них збереглися лише фрагментарно.

Завдяки витонченому синтезу архітектури та скульптури Бучацька ратуша вважається видатним твором світової архітектури доби пізнього бароко.

В даний час ведеться реставрація, планується створення музею Івана Пінзеля. Втрачені скульптури планують замінити на копії. Відновлений годинник на верхньому ярусі відбиває кожну чверть години, а щогодини грає мелодії українських пісень.

Перед ратушею в 2014 році встановлено пам'ятник Пінзелю.

Руїни оборонного Бучацького замку, який з XIV сторіччя захищав Бучач від татар та турків, височіють на пагорбі в центрі міста.

Фортеця була закладена в 1379 році місцевими магнатами Бучацькими, а через три століття укріплена новими господарями Потоцькими. В 1648 році її намагалося захопити козацьке військо, а в 1665 та 1667 роках невдало брали в облогу татари. Тільки в 1672 році місто змогла захопити турецька армія і фортеця була зруйнована.

Потоцькі намагалися відновлювати Бучацький замок, але в ХІХ столітті він остаточно втратив своє значення і майже повністю розібрали на будматеріали.

Збереглися фрагменти стін та веж.