Пам'ятки Полтавської області

Свято-Успенський собор у Гадячі заснований у 1831 році коштом купця Івана Марулєва.

В 1934 році храм був закритий більшовиками, а після Другої світової війни розібраний на будматеріали.

Свято-Успенський собор відновлений у 1998 році на колишньому місці у первісному вигляді. Належить УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенський Собор у Хоролі заснований в 1802 році коштом купця Чеботарьова.

Зруйнований більшовиками в 1934 році. Відродження розпочато в 2002 році. Нині храм відбудовано заново. Належить до УПЦ московського патріархату.

Семенівський краєзнавчий музей розташовується у великому двоповерховому приміщенні в центрі селища міського типу Семенівка на Полтавщині. Відкрився у 1962 році та знайомить відвідувачів з історією та побутом регіону.

Основна експозиція музею має сім відділів: "Світлиця", "Народознавство", "Культура, наука, мистецтво", "Природа", "Російсько-українська війна", "Друга світова війна", "Історичний".

В картинній галереї музею проводяться виставки народних умільців та місцевих художників, серед яких Василь Артикульний, Іван Перетятько та інші.

Величний собор Різдва Богородиці у Козельщині зведений у 1906 році на місці першого храму, заснованого в 1882 році. Будівництво відвідував імператор Микола II.

Збереглися розписи Олександра Мурашка, іконостас. Головна святиня – чудотворна Козельщинська ікона Божої Матері, що була привезена з Італії у XVIII столітті дворянами Козельськими та перейшла у спадок до графів Капністів. У 1880 році після полум'яної молитви біля цієї ікони зцілилася тяжкохвора дочка графа Володимира Капніста Марія, якій вже не могли допомогти лікарі.

У 1886 році засновано жіночий монастир Різдва Богородиці. Після будівництва нового собору була також зведені готель для паломників, лікарняний корпус, іконописна майстерня, чоловіча та жіноча школи, цегельний завод, водогін, майстерні та господарські приміщення.

Після 1917 року майно монастиря було націоналізовано, у соборі влаштували театр.

З 1992 року собор Різдва Богородиці реставрується, Козельщинський Різдво-Богородичний жіночий монастир відроджено.

Собор Різдва Богородиці в Пирятині збудований у 1781 році на замовлення полкового осавула Андрія Ільченка.

Однокупольний храм у стилі українського бароко формами нагадує традиційні тричастинні дерев'яні церкви того часу. Стіни прикрашає характерна барочна ліпнина лиштви.

У ХІХ столітті храм було перебудовано, але в результаті реставрації, проведеної в 1980 році, йому повернули автентичний вигляд.

До 1990 року в будівлі розміщувався краєзнавчий музей. Нині собор Різдва Богородиці належить УПЦ московського патріархату.

Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях - храм-усипальниця гетьмана Данила Апостола.

Зведена в 1732 році в популярному на Лівобережжі стилі українського бароко. За однією з версій, проєкт храму розробив видатний український архітектор XVIII сторіччя Степан Ковнір, автор кількох будівель Києво-Печерської лаври та Кловського палацу в Києві. Будували його місцеві муляри. Спочатку сорочинський храм був дев'ятибанним, але після однієї з пожеж 4 бані довелося зняти.

Спасо-Преображенська церква відрізняється багатством оформлення фасадів. ЇЇ інтер'єр прикрашає увінчаний двоголовим орлом унікальний семіярусний філігранний різьблений іконостас з липи розмірами 17 на 20 метрів з більш ніж сотнею ікон.

В 1809 році в Спасо-Преображенській церкві у Великих Сорочинцях хрестили майбутнього письменника Миколу Гоголя.

В склепі під храмом поховано гетьмана Данилу Апостола, який помер у 1734 році, а також його дружину Уляну, його доньок та сина, миргородського полковника Павла Апостола.

Поруч із Спасо-Преображенською церквою встановлено пам'ятник Данилові Апостолу.

Спасо-Преображенський Мгарський монастир - одна з найшанованіших православних святинь в Україні.

Заснований у 1619 році митрополитом Ісаєю (Копинським) коштом княгині Раїни Могилянки Вишневецької, яка володіла Лубнами в XVII сторіччі. За легендою місце для спорудження Мгарського монастиря княгині вказали ангели.

В 1684-1692 році на місці першої дерев'яної церкви, коштом гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи було збудовано кам'яний Спасо-Преображенський собор (архітектор Іоганн-Баптист Зауер).

У зовнішньому вигляді храму об'єднано давньоукраїнський стиль XI-XII сторічь з бароко-ренесансною архітектурою Західної Європи, в оформленні багато неканонічного декору.

Також до комплексу Мгарського монастиря входить дзвіниця в стилі бароко (1837-1844 роки), Благовіщенська тепла церква (нині Святого Афанасія) у псевдовізантійському стилі (XIX століття), настоятельський та братський корпуси (ХVIII століття), дворівнева скитська церква Святого Афанасія (нині Благовіщенська, 1891 рік).

В Спасо-Преображенському Мгарському монастирі похований померлий під час відвідин улюбленої обителі Константинопольський патріарх Афанасій, інші церковні діячі. Монастир користувався підтримкою українських гетьманів та російських царів, його відвідували Іван Мазепа, Петро I, Тарас Шевченко, Олександр Пушкін та інші.

В радянські часи в монастирі дислокувався дисциплінарний батальйон, розміщувалися склади, потім піонерський табір. Більшість фресок було пошкоджено (на згадку про ці події збережено розстріляну ікону Святої цариці Олександри).

Спасо-Преображенський Мгарський монастир повернуто церкві в 1993 році, проведено реставрацію. Ченці проводять екскурсії.

Поруч на горі Зажури в 1990 році споруджено Меморіал народної скорботи "Голодомор-33" у вигляді великого дзвона на кургані, з якого відкривається найкращий вид на монастир.

Спаська церква - один із найдавніших храмів Полтави, зразок традиційної української архітектури.

Точна дата заснування церкви невідома. Перші згадки про Спаський преділ Преображенської церкви зустрічаються в XVII сторіччі. Офіційною датою побудови вважається 1705 рік, коли Спаський преділ було відбудовано коштом козацького полковника Івана Іскри вже як самостійний дерев'яний храм на місці згорілої Преображенської церкви.

За легендою, після перемоги над шведами на полі Полтавської битви, Петро I, який відпочивав у будинку полковника Келіна по сусідству з храмом, відслужив в Спаській церкві молебень подяки за порятунок міста.

В 1845 році над Спаською церквою спорудили кам'яне шатро, а через два роки звели невелику кам'яну дзвіницю. В 1849 році поруч було встановлено пам'ятник на місці відпочинку Петра I.

Троцька церква збудована у Вишняках коштом представників козацького роду Оболонських у 1794-1799 роках.

Однокупольний, хрестовий у плані храм виконаний у стилі класицизму.

За легендою, Троїцька церква раніше з'єднувалася з садибою Котляревських, що розташована неподалік, підземним ходом, який зараз засипаний.

Полтавський академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя - головна та найстаріша театральна сцена області.

Датою його народження вважається 1808 рік, коли в місті був відкритий "Полтавський вільний театр", яким з 1818 року керував Іван Котляревський. У 1901 році для полтавського театру було збудовано нове приміщення - Просвітницький будинок.

Після Другої світової війни постраждалу будівлю переробили під кінотеатр "Колос", а для драмтеатру імені Гоголя в 1958 році було збудовано нову помпезну будівлю за проєктом архітекторів Олексія Крилова та Олега Малишенко.

В 1970-1980 роках гоголівський театр вважався одним із найкращих в Україні. Його постановка "Наталки Полтавки" за участю народного артиста СРСР Івана Козловського з успіхом йшла в Москві.

В 2006 році в сквері поряд із театром було встановлено пам'ятник легендарній Марусі Чурай, прозваний пам'ятником українській пісні.

Успенська церква у Веприку збудована в 1821 році в стилі ампір поміщиком Семеном Масюковим.

Чотири потужні пілони несуть арки, що підтримують високий циліндричний барабан з напівсферичним куполом. Північний та південний фасади Успенської церкви прикрашені чотириколонними портиками, а східний – колонадою композитного ордера.

В інтер'єрі західна частина ділиться композитними колонадами на три нефи. Верхня частина стін та пілонів обведена карнизом, прикрашеним ліпними розетками.

Успенська церква у Веприку є пам'яткою архітектури національного значення.

Триповерхова будівля учительської семінарії у Великих Сорочинцях зведена у 1905 році.

Це був перший навчальний заклад, який готував учителів на Полтавщині. За семінарії діяв храм. У 1922 році семінарію було перейменовано на Великосорочинські педагогічні курси, потім на педагогічний технікум, педучилище.

Нині це Великосорочинська санаторна школа-інтернат. При школі працює музей духовності.

Перший народний краєзнавчий музей було організовано в Хоролі етнографом Володимиром Бірюковим ще в 1917 році, але у 1930-х роках він був закритий радянською владою.

Нинішня експозиція діє з 1995 року та розміщена в історичній будівлі початку XX століття, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Філією Хорольського краєзнавчого музею є Новоаврамівський краєзнавчий музей.

У відділі природи музею представлена ​​діорама, опудала тварин, геологічні зразки. В археологічній колекції зібрано стародавню зброю, кераміку, кам'яні знаряддя праці. У відділі етнографії хорольського краєзнавчого відтворено інтер'єр сільської хати, виставлено народні костюми, предмети побуту. Експонується діорама табору смерті "Хорольська яма".

Храм на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії споруджено в 2002 році з ініціативи міської влади та жіночої релігійної громади Полтави.

Автор проєкту - заслужений художник України архітектор Анатолій Чорнощоков. Всередині храму на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії земне житло Ісуса Христа відокремлює на всю висоту церкви різьблений іконостас, виконаний майстрами львівської фірми "Сяйво". Деякі ікони привезені із Почаївської Лаври.

П'ятибанний храм у стилі класицизму увінчує центральний п'ятиметровий хрест. Декоративні бані містять сім дзвонів. Усі вони відлиті на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Найпотужніший із них, вагою 271 кілограм, носить ім'я "Полтава".

Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві заснований в 1650 році на березі річки Ворскла коштом полковника Мартина Пушкаря, полтавської старшини та міщан.

Полтавський Хрестовоздвиженський собор (1699-1709 роки) - єдина в Україні семиглава церква в стилі бароко, яка збереглася до наших днів. Чотириповерхова дзвіниця (1786 рік) в стилі пізнього бароко має висоту 43 метри. До комплексу монастиря також входить однокупольна Троїцька церква (1750 рік) та Симеонівська церква (1887 рік).

Під час війни зі шведами на територіїї Хрестовоздвиженського монастиря розташовувалась ставка Карла XII.

В першій половині XX століття монастир був закритий та розграбований, приміщення використовувало НКВС як в'язницю для малолітніх, потім як школу-інтернат.

Комплекс Хрестовоздвиженського монастиря повернуто церкві в 1991 році.