Пам'ятки Сумської області

Лебединський краєзнавчий музей створено в 1996 році на базі громадського музею історії Лебединщини. Розташований в історичній будівлі 1820 року, в якій колись розміщувалося жандармське відділення, потім гостинний двір, гуртожиток чоловічої гімназії, корпус педагогічного училища.

У фондах музею зібрано близько 10 тисяч експонатів, які розповідають про заселення краю, значні історичні події, економічний та промисловий розвиток регіону.

Постійні експозиції: "З історії краю", "Музична спадщина" (матеріали про композиторів Олександра Стеблянка та Сергія Рахманінова, співаків Івана Стешенка та Бориса Гмирі), "Під чорним тавром" (експозиція, присвячена Голодомору 1932-1933 років) та інші.

Сорокаметрова башта водогону - візитна картка Глухова. Її видно за багато кілометрів від міста, є виразним елементом його архітектурного силуету.

Водонапірна вежа побудована в 1927 році на місці Путивльської брами Глухівської фортеці після того, як було прийнято рішення про створення міського водогону. Унікальна по архітектурі - круглий конусоподібний стовбур у верхній частині м'яко переходить у розширений двоярусний циліндр із прямокутними віконцями.

Внутрішні гвинтові сходи в 186 ступенів ведуть на верхній рівень з оглядовим майданчиком, з якого відкривається чудовий вид на місто та його мальовничі околиці. Влітку доступ на оглядовий майданчик відкрито.

Колишній будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга у Тростянці зведений в 1911 році в дальній частині дендропарку "Нескучне".

Двоповерхова будівля асиметричної композиції з вежею в її східній частині виконана в стилі модерн. Тут мешкав керівник лісового господарства зі своєю родиною. За радянської влади в будинку відкрили агрошколу, а в 1923-му році - першу в Україні лісодослідну станцію.

Сьогодні це адміністративна будівля Краснотростянецької лісової науково-дослідної станції - відділення Інституту лісівництва і агромеліорації.

Будинок управителя має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Під час російської окупації Тростянця у 2022 році Будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга згорів. Зокрема, вогонь знищив дерев'яні сходи з червоного дуба та бібліотеку, яка нараховувала понад 15 тисяч книг і почала формуватися ще за часів Кеніга. Пам'ятка потребує повного відновлення.

Глухівський міський краєзнавчий музей розташований у двоповерховій будівлі Дворянського зібрання (1811 рік), виконаній у стилі провінційного класицизму.

Музей засновано в 1902 році як Глухівський музей української старовини. Основу експозиції склала приватна колекція глухівчанина Миколи Шугурова.

Експозиція висвітлює історію міста з найдавніших часів до другої половини ХХ століття. Розміщена в п'яти залах: зал природи, "Глухів середньовічний", Гетьманська зала, "Історія Глухова XIX століття", "Глухів у роки Другої Світової війни".

Представлено прапор Глухова 1878 року, напрестольне Євангеліє 1766 року, вироби Волокитинської фарфорової фабрики та інше.

Будинок цивільних зібрань для дворян у Сумах збудований у кінці ХІХ століття.

На першому поверсі розміщувався музичний салон, театральна зала, ресторан. На другому – кімнати для куріння та зали для гри в азартні ігри.

Після більшовицького перевороту 1917 року Будинок Дворянського зібрання перетворили на філармонію. Зала Сумської обласної філармонії славиться своєю акустикою. У 2008 році було проведено капітальний ремонт та встановлено орган.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

13 квітня 2025 року росіяни завдали ракетного удару двома балістичними ракетами типу "Іскандер-М"/KN-23 по центру міста Суми, забравши життя 35 людей, в тому числі двох дітей, 119 осіб отримали поранення.

Унаслідок російського ракетного удару будівля Сумської обласної філармонії зазнала сильних пошкоджень. Окрім того, руйнацій зазнали інші заклади культури та пам’ятки культурної спадщини міста, серед яких: Сумський обласний краєзнавчий музей, Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, обласний академічний театр для дітей та юнацтва, національний академічний театр драми та музичної комедії імені Щепкіна, обласний науково-методичний центр культури й мистецтв, обласна бібліотека для дітей, майстерня обласної організації Національної спілки художників України, садиба Суханових-Сумовських.

Київська брама Глухівських міських укріплень - єдина споруда Глухівської фортеці, що збереглася, один з чотирьох колишніх в'їздів на територію старого міста.

Земляна фортеця була закладена старостою новгород-сіверським Олександром Пісочинським у 1635 році на місці давньоруського городища.

Значно розширена в 1685 році. Коли Глухів став гетьманською резиденцією, фортецю реконструювали, й у 1766-1769 роках спорудили з каменю Київську та Московську в'їзні брами. Проте вже на початку ХІХ століття, згідно з проєктом перепланування міста, фортеця була ліквідована, Московська брама розібрана. Окрім Київської брами, збереглися лише фрагменти оборонної лінії вздовж вулиці Валової.

В приміщенні кардигардії відкрито експозицію, присвячену Глухову часів німецької окупації 1941-1943 років (звертатися до адміністрації заповідника "Глухів").

Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Сумах збудований за принципом романських церков-базилік та готичних храмів.

Невелика споруда з червоної цегли з високим двосхилим дахом повернута торцем до вулиці. Сам торець прикрашений центральним порталом та круглим вікном-трояндою над ним. Стрільчасту арку на високому фронтоні підтримують мініатюрні кутові загострені башточки. На бічних фасадах Благовіщенського костелу видно чіткий ритм стрілчастих вікон та пілястр.

У 1945-1953 роках у приміщенні костелу розміщувався краєзнавчий музей, у 1953-1972 роках - спортивна зала педінституту, в 1972-1994 роках - спортивна зала школи. У 1994 році костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії повернули католикам.

Унікальна за архітектурою поміщицька садиба "Круглий двір" збудована в Тростянці в 1749 році Йосипом Надаржинським з братами - синами царського духівника Тимофія Надаржинського.

Споруда виконана в формі овальної фортеці чи замку. Спочатку планувалася як оборонна для захисту від татар. "Круглий двір" обнесений по периметру глухою цегляною стіною, посиленою контрфорсами, з одноповерховими приміщеннями всередині двору та чотирма круглими триярусними вежами.

В середині ХІХ століття садиба перейшла у володіння князя Олексія Голіцина, котрий пристосував фортецю "Круглий двір" під літній театр чи цирк. На відкритому майданчику внутрішнього двору було збудовано триярусні ложі для глядачів на кшталт давньоримських амфітеатрів. У вежах мешкали артисти. У центрі розташовувалась арена, на якій проходили циркові вистави та виступи трупи фортечного театру Голіцина.

В роки Незалежності України "Круглий двір" було відреставровано, проводяться різноманітні культурні акції. До нього примикає парк із палацом Голіцина (XIX століття), дендрарієм, озерами та дерев'яними скульптурами.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Тростянець будівлі "Круглого двору" російські війська завдали значних пошкоджень.

Лебединський міський художній музей імені Бориса Руднєва розташований у старовинній будівлі в центрі міста. Це був колишній маєток лікаря-хірурга та засновника земської лікарні Костянтина Зільберника, зведений на початку XX століття. 

Початок створення художнього музею в Лебедині було покладено в 1918 році інженером-технологом з Харкова Борисом Руднєвим. Експозиція створювалася на основі націоналізованих колекцій місцевих поміщиків, зокрема зі Строганівської садиби в Хотіні під Сумами.

Нині в експозиції лебединського художнього музею близько 2 тисяч раритетів. Серед них непогані колекції українського портрету XVIII століття, роботи художників Дмитра Левицького, Василя Полєнова, Сергія Васильківського, Григорія Мясоєдова, Валентина Сєрова, родини Кричевських тощо.

Старовинна козацька Миколаївська церква - найдавніша архітектурна пам'ятка Глухова. Споруджена майстром Матвієм Єфимовим у стилі бароко.

За гетьманських часів на площі перед Миколаївською церквою проходили козацькі ради, на яких вирішували різні державні питання, а в самому храмі проводилися "елекції" - пишні церемонії посвячення в гетьмани.

Тут знаходиться могила політика і державного діяча Гетьманщини, генерального хорунжого Миколи Ханенка.

Ефектна Михайлівська церква у Воронежі – шедевр пізнього українського бароко. Збудована в 1781-1786 роках за проєктом архітектора Івана Григоровича-Барського (за іншою версією – Раставеллі).

За плануванням близька до побудованої Григоровичем-Барським Покровської церкви на Подолі в Києві. Відмінною особливістю архітектури Михайлівської церкви є поєднання архітектурних прийомів, що використовуються при будівництві православних і католицьких храмів, що практично не зустрічається в культових спорудах Лівобережної України. Для прикраси зовнішньої поверхні церкви використано тематичні горельєфи, що зображають апостолів.

Інтер'єри Михайлівської церкви розписував видатний український художник Микола Мурашко.

Музей археології Національного заповідника "Глухів" відкрито в 2008 році у відреставрованому садибному будинку Кочубеїв.

В експозиції музею представлена ​​кераміка, знаряддя праці, посуд, фрагменти одягу, зразки будівельних матеріалів, знайдені у Глухові та околицях.

Зала давньої історії охоплює археологічну спадщину міста від палеоліту до І тисячоліття нашої ери.

Зала давньоруської епохи представляє історію Глухова Х-ХІІІ століть та періоду Великого князівства Литовського XIV-XV століть.

Зала пізнього середньовіччя присвячена Глухову XVIII століття, коли він мав статус столиці Гетьманщини.

Також в археологічному музеї відбуваються тимчасові виставки. Тут же розміщується адміністрація Національного заповідника "Глухів". Співробітники організують екскурсії містом.

Музей-садиба генерала Михайла Драгомирова відкрився у 2007 році у відреставрованому будинку генерала в Конотопі.

Військовий і державний діяч російської імперії українського походження, генерал від інфантерії Михайло Драгомиров народився в родовому хуторі Драгомирівському поблизу Конотопа, а останні роки життя прожив у своїй міській садибі.

В музейній експозиції представлені меблі кінця XIX – початку ХХ століття, картини місцевих художників та інші експонати.

Музей-садиба генерала Драгомирова є відділом Конотопського міського краєзнавчого музею Олександра Лазаревського.

Романтичний палац зі сторожовою вежею та стрілчастими вікнами прикрашає колишню садибу графині Параскеви Штерич (Штеричової), уродженої Донець-Захаржевської.

Садиба Баси розташована на південній околиці Сум (Зарічний район), на березі річки Псел. Маєток у Басах графиня Штерич отримала у спадок від свого батька Михайла Донець-Захаржевського в кінці XVIII сторіччя. Для будівництва палацу вона запросила відомого слобожанського архітектора Олександра Палицина, який розробив проєкт незвичайної в цих краях асиметричної будівлі у псевдоготичному стилі. У палаці була передбачена домашня Вознесенська церква.

Після смерті графині маєток перейшов у володіння її брата Андрія Донець-Захаржевського, потім до його доньки, яка продала його вдові Гамалій. У 1890-х роках палац було реконструйовано у стилі англійської неоготики за проєктом Карла Шольца. Останніми власниками були Борис Золотницький та Самуїл Штейнер.

Наразі на території садиби Параскеви Штерич розміщується санаторій-профілакторій Сумського державного університету.

Панський маєток путивльських князів Львових у селі Бочечки Конотопського району є унікальною для Сумщини пам'яткою палацово-паркового мистецтва доби високого класицизму, що добре збереглася до наших днів.

Садиба була заснована у 1745 році (за іншими даними – у 1783 році), коли на цих землях, що належали Львовим, було закладено ландшафтний парк. Нині це парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею майже 15 гектарів. В ньому ростуть липа, дуб, клен, осокір та інші рослини.

Головним елементом садиби є мурований двоповерховий палац у стилі класицизму з елементами неоренесансу. Часом його побудови більшість джерел вказують 1866 рік, хоча, можливо, тоді відбулася реконструкція більш ранньої будівлі. Маєтком тоді володів підполковник Олександр Львов. Останньою ж його власницею була княгиня Анна Львова.

Палац прямокутний у плані, з масивною напівротондою танцювального залу та галереєю колонади, що виступає на парковому фасаді. Парадний фасад вирішено у класицистичних архітектурних формах. Первісно розпланування обох поверхів було анфіладним.

Після більшовицького перевороту палац княгині Львової у Бочечках було конфісковано, в ньому розмістили сільськогосподарський технікум, потім сільську школу. При цьому було повністю втрачено декор інтер'єрів, а також коринфські капітелі колон і пілястр паркового фасаду.

Зараз у палаці розміщується Бочечківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів. У 2010 році було реконструйовано фасад та дах будівлі. У 2012 році відбулось урочисте відкриття оновленого ландшафтного парку: проведено освітлення алей, висаджені квіти, встановлено лавочки для відпочинку.