Пам'ятки Охтирського району

Колишній будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга у Тростянці зведений в 1911 році в дальній частині дендропарку "Нескучне".

Двоповерхова будівля асиметричної композиції з вежею в її східній частині виконана в стилі модерн. Тут мешкав керівник лісового господарства зі своєю родиною. За радянської влади в будинку відкрили агрошколу, а в 1923-му році - першу в Україні лісодослідну станцію.

Сьогодні це адміністративна будівля Краснотростянецької лісової науково-дослідної станції - відділення Інституту лісівництва і агромеліорації.

Будинок управителя має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Під час російської окупації Тростянця у 2022 році Будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга згорів. Зокрема, вогонь знищив дерев'яні сходи з червоного дуба та бібліотеку, яка нараховувала понад 15 тисяч книг і почала формуватися ще за часів Кеніга. Пам'ятка потребує повного відновлення.

Унікальна за архітектурою поміщицька садиба "Круглий двір" збудована в Тростянці в 1749 році Йосипом Надаржинським з братами - синами царського духівника Тимофія Надаржинського.

Споруда виконана в формі овальної фортеці чи замку. Спочатку планувалася як оборонна для захисту від татар. "Круглий двір" обнесений по периметру глухою цегляною стіною, посиленою контрфорсами, з одноповерховими приміщеннями всередині двору та чотирма круглими триярусними вежами.

В середині ХІХ століття садиба перейшла у володіння князя Олексія Голіцина, котрий пристосував фортецю "Круглий двір" під літній театр чи цирк. На відкритому майданчику внутрішнього двору було збудовано триярусні ложі для глядачів на кшталт давньоримських амфітеатрів. У вежах мешкали артисти. У центрі розташовувалась арена, на якій проходили циркові вистави та виступи трупи фортечного театру Голіцина.

В роки Незалежності України "Круглий двір" було відреставровано, проводяться різноманітні культурні акції. До нього примикає парк із палацом Голіцина (XIX століття), дендрарієм, озерами та дерев'яними скульптурами.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Тростянець будівлі "Круглого двору" російські війська завдали значних пошкоджень.

Пам'ятник підприємцю Леопольду Кенігу встановлено у 2010 році в Тростянці, навпроти прохідної Тростянецької шоколадної фабрики "Монделіз" (колишньої "Крафт Фудз", "Україна").

На місці цього підприємства в кінці ХІХ століття Кеніг відкрив цукрорафінадний завод. Також Кеніг побудував у Тростянці паркетну фабрику, млин, винокурню, чим сприяв економічному розвитку міста та регіону.

Парк-пам'ятнка садово-паркового мистецтва "Тростянецький" розташований на схилах пагорбів мальовничого урочища "Нескучне", де серед змішаного сосново-листяного лісу знаходяться три озера.

Ландшафтний парк закладений на початку ХІХ століття, коли Тростянець належав Олександрі Надаржинській, онуці засновника міста Тимофія Надаржинського. Сформований на основі старовинної діброви з використанням природного ландшафту Нескучнянський парк займає площу 256 гектарів (збереглися 400-річні дуби).

Біля заднього входу до парку в 1911 році зведено двоповерховий будинок керуючого в стилі модерн з вежею, в якому зараз розміщується лісодослідна станція.

На березі третього озера в глибині парку "Нескучне" розташований "Грот Німф" (1809 рік), споруджений із великих плоских каменів до 100-річчя Полтавської битви. За легендою, грот був входом у підземелля, розташовані під містом. За князя Василя Голіцина грот використовувався для театралізованих вистав на тему давньогрецьких міфів, звідки пішла назва.

Садиба Леопольда Кеніга (палац Голіцина) в Тростянці - садибний будинок у стилі неокласицизму з елементами бароко, закладений у 1762 році братами Надаржинськими поряд із садибою "Круглий двір".

Князь Василь Голіцин володів ним майже півстоліття з 1832 року, а в 1881 році садиба перейшла у власність цукрозаводчика Леопольда Кеніга, який провів реконструкцію. Зараз у палаці розміщується Музейно-виставковий центр "Тростянецький".

Будівля прикрашена багатою ліпниною на фасаді та скульптурами в нішах. Палац оточений розкішним парком з озером, альтанкою та парковими скульптурами. В інтер'єрі палацу збереглися парадні дубові сходи на другий поверх, дверні портали з волютами, танцювальна зала, прикрашена ліпниною та скульптурою. Влітку 1864 року в гостях у Олексія Голіцина у цьому будинку жив і працював композитор Петро Чайковський, тут він написав увертюру до драми "Гроза" - свій перший симфонічний твір.

За радянських часів у палаці розміщувався дитячий садок, потім будівля довго пустувала. У 2007-2009 роках проведено реставрацію.

Наразі у бальній залі та інших центральних приміщеннях палацу розташована картинна галерея та невелика експозиція, присвячена Петру Чайковському (на другому поверсі планується відкриття кімнати-музею Чайковського). У правому крилі працює Тростянецький краєзнавчий музей. У 2012 році у лівому крилі відкрився "Музей шоколаду", де представлена ​​продукція Тростянецької шоколадної фабрики "Монделіз" (колишній "Крафт Фудз", "Україна"), що випускається зараз переважно під брендом "Корона". Також відкрито кімнату кави.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році, коли Тростянець протягом місяця перебував під російською окупацією, садиба Леопольда Кеніга зазнала пошкоджень. Було частково зруйноване приміщення з краєзнавчою експозицією. Музей потребує реставрації.

Свято-Покровський кафедральний собор – головний храм Охтирки, візитівка міста.

Для його зведення було обрано те місце, де священик Данило Полянський у 1739 році знайшов чудодійну ікону Охтирської Божої Матері.

Проєкт Покровського собору в стилі українського бароко розробив у 1753 році знаменитий архітектор Бартоломео Растреллі. Частину коштів виділила імператриця Єлизавета, яка відвідала місто в 1744 році. Будівництво собору тривало 15 років і було завершено в 1768 році. У будівництві брав участь відомий архітектор Степан Дудинський. Інтер'єр Свято-Покровського собору прикрашений пілястрами з капітелями іонічного ордера, ліпленням рослинного та рокайльного мотивів, живописом на вітрилах.

Будівлю було пошкоджено під час Другої світової війни, відреставровано у 1970-1972 роках.

Ікону Охтирської Божої Матері було викрадено в 1903 році під час реставрації в Санкт-Петербурзі, у соборі зберігається список. Інші списки знаходяться в Москві, Петербурзі, Самарі, Харкові та багатьох інших містах.

До ансамблю Свято-Покровського собору також входять Введенська церква-дзвіниця (1784 рік) та Церква Різдва Христового (1825 рік).

Красива Спасо-Преображенська церква розташована в центрі Охтирки.

Невеликий храм у візантійському стилі збудовано за проєктом архітектора Володимира Нємкіна замість дерев'яної Преображенської церкви, заснованої ще в XVIII сторіччі. Проєкт нового кам'яного храму було схвалено і прийнято у 1904 році, і вже через рік церква була освячена. Будівництво велося на пожертвування міщанина Григорія Чикало.

Раніше над Преображенською церквою височіла нині втрачена дзвіниця, на другому ярусі якої розміщувався дзвін вагою 5 тонн. За часів радянської боротьби із релігією дзвіницю розібрали, церкву закрили. До 1994 року приміщення використовувалося як спортзал. Наразі Спасо-Преображенський храм належить Православній церкві України. Його купол позолочений, усередині проведено реставраційні роботи, встановлено іконостас.

2 березня 2022 року внаслідок російських обстрілів в ході повномасштобного вторгнення росіїї в Україну, Спасо-Преображенська церква зазнала значних пошкоджень.

Благовіщенська церква - одна з найдавніших кам'яних споруд Тростянця.

Побудована коштом місцевих дворян у 1750 році, коли Тростянець належав родині Надаржинських, нащадків царського духівника Тимофія Надаржинського.

Благовіщенський храм у Тростянці виконано в стилі раннього класицизму з елементами бароко. Відрізняється присадкуватим силуетом.

Нині храм діючий (УПЦ московського патріархату).

Триярусна Введенська церква-дзвіниця входить до комплексу Свято-Покровського собору в Охтирці.

Побудована за проєктом харківського архітектора Петра Ярославського, уродженця міста Охтирка. Виконана у стилі бароко з елементами класицизму. Має центричну пірамідальну композицію і складається із трьох ярусів, встановлених на невисокому цоколі. У першому ярусі розміщена церква, два верхні призначені для дзвонів. Споруда відрізняється хорошими пропорціями та чіткістю силуету.

Введенська церква-дзвіниця розташована біля головного входу до Покровського собору та є його дзвіницею.

Вознесенську церкву в Тростянці зведено на початку XX століття. Багато оформлений храм у шатрово-купольному стилі називають у народі "Червоною церквою" за характерний колір цегляних стін.

40-метрова дзвіниця церкви відрізняється високохудожньою роботою майстрів-кам'янотесів. Підлога в храмі виконана з метлахської плитки. Особливістю споруди є розміщення ризниці та дияконника центрального нефа за бічними апсидами.

Завдяки великим розмірам та виразній пластиці Вознесенська церква домінує над навколишньою забудовою Тростянця і надає місту відомий силует.

Гетьманський національний природний парк створено в 2009 році з метою збереження унікальних та різноманітних ландшафтів Лівобережного лісостепу – від низинних берегів та сфангових боліт до реліктових корінних лісів.

Парк площею понад 23 тисячі гектарів розташований у долині річки Ворскла. До парку віднесено ділянки заплави, сама річка, місцями надзаплавні тераси та правий корінний берег річки.

До складу Гетьманського національного природного парку увійшли гідрологічні заказники "Хухрянський", "Бакіровський", "Климентівський", "Ямний", а також 6 заповідних урочищ. Зокрема, урочище "Литовський бір" - це унікальний реліктовий сосновий бір, де зустрічаються дерева віком понад 200 років. Дві пам'ятки природи місцевого значення - "Джерело крем'яне" і "Криничка".

Городище "Замок" розташоване на Замковій горі над річкою Ворсклою, біля мосту при в'їзді в село Куземин, на його південно-східній околиці. Є частиною Куземинського укріплення Більського городища, пам’яткою фортифікації кількох епох.

Куземинське укріплення знаходиться в півночній частині Більського городища VІІІ-V століть до нашої ери, його площа складає близько 15 гектарів. Воно найменш досліджене з усієї системи укріплень стародавнього скіфського Гелона.

У ранньому середньовіччі частина скіфських валів була використана сіверянами (носіями роменської культури) для спорудження укріпленого поселення. Згодом воно увійшло до складу Київської Русі.

У період між 1642 та 1648 роками на місці старого укріплення давньоруського часу князь Ярема Вишневецький спорудив дерев'яний замок та заснував прикордонне містечко Куземин (Куземчин). Під час Визвольної війни в Куземині була сформована козацька сотня, що входила до складу Полтавського, а згодом Гадяцького полку. У 1708-1709 роках укріплення Куземинського замку використовували шведські війська – тут базувався Хельсінгландський полк.

Від давніх оборонних споруд на сьогодні залишилися тільки земляні вали. Експедиція Історико-культурного заповідника "Більськ" регулярно проводить археологічні дослідження.

Народний літературно-меморіальний музей Остапа Вишні відкрили в 1982 році його земляки на батьківщині письменника – в селі Грунь на Сумщині.

Основна експозиція присвячена життю і творчості українського письменника-гумориста, класика сатиричної прози Остапа Вишні.

Кілька стендів висвітлюють історію та етнографію села Грунь.

Щороку восени тут проводяться свята "Вишневі усмішки", на які приїжджають письменники-гумористи Сумщини і України, гості з ближнього зарубіжжя.

Музей Бориса Антоненка-Давидовича в Охтирці відкрився 1994 року з ініціативи місцевої вчительки Наталії Шейко. Експозиція розташовується в історичному приміщенні Охтирської гімназії, де навчався майбутній письменник. Зараз це Ліцей імені Бориса Антоненка-Давидовича.

В експозиції представлено багато особистих речей та родинних реліквій, переданих музею рідними письменника. Зокрема, у розділі "Про що розповідають світлини" можна побачити фотопортрети його батьків, доньок та сина Євгена, фото самого Антоненка-Давидовича у колі друзів, під час перебування в засланні, з родиною після повернення з заслання тощо. Представлені перші видання творів Бориса Антоненка-Давидовича. На особливу увагу заслуговує дерев’яна картина "Бранка", що належала письменнику.

Екскурсії музеєм проводять учні ліцею.

Народний музей історії авіації та космонавтики в Охтирській загальноосвітній школі №2 створений у 1988 році.

Експозиція музею має 11 тематичних розділів – "Початок ери космосу", "Піонери космонавтики", "Творці космічної техніки. Україна" (в якому зокрема представлено макети РН "Зеніт-38Т" та матеріали про ракетно-космічну техніку створену конструкторським бюро "Південне"), "Служили в Охтирському полку", "Перший землянин-космонавт", "Перший космонавт України" (присвячений Леонідові Каденюку), "Подвиг Берегового", "Меню космонавтів", "Космічне спорядження космонавтів", "Історія авіації України", а також багато інших експонатів, які розповідають про роль і місце України та українців у історії розвитку авіації та космонавтики.