Пам'ятки Гайсинського району

Дерев'яна Свято-Михайлівська церква збудована в Дашеві в 1764 році за графа Плятера.

Знаходиться на протилежному від палацу березі річки, у частині селища, яку називають Старим Дашевом.

Цей яскраво-блакитний п'ятиголовий храм вважається одним із найкращих творів подільської школи дерев'яної архітектури. В інтер'єрі - олійний живопис ХІХ століття.

Садиба представників графського роду Потоцьких у Дашеві розташована в мальовничому місці над порогами річки Соб.

У нинішньому вигляді дашівський палац відбудував у 1850-х роках Влодзімеж Потоцький, онук господаря Тульчина та Умані Станіслава Щенсного Потоцького. Річка з мостом і греблею входили до композиції палацового парку, який частково зберігся у західній частині садиби.

Ансамбль складається з палацу та будов стайней. Дашівський палац виконано у формах пізнього класицизму. На парковому фасаді, що виходить на річку - відкрита лоджія з колонами з чавуну. Стайні збудовані з граніту та цегли, знаходяться через дорогу від палацу.

Нині у садибі розміщено школу-інтернат для дітей з розумовою відсталістю.

Комунальний заклад "Бершадський краєзнавчий музей" засновано 1927 року з ініціативи місцевого краєзнавця і громадського діяча Іполита Зборовського.

Зараз фонди музею налічують понад 8500 експонатів, що відображають звичаї, побут, культурні традиції місцевих жителів. Музейна експозиція складається з трьох відділів: природи, історії та етнографії. Експозиція побудована за культурно-хронологічним принципом і відтворює історію Бершадщини від найдавніших часів до сьогодення. В етнографічній колекції відображені всі види ужиткового мистецтва: килимарство, ткацтво, вишивка, гончарство, лозоплетіння. Про найбільш поширені ремесла краю та їх розвиток розповідає виставка предметів народного побуту XIX-XX століть.

У музеї проводяться виставки народної творчості сучасних майстрів писанкарства, ткацтва, різьби на дереві, вишивки, музичних інструментів.

Будівля Великої синагоги у Чечельнику зведена у XVIII сторіччі з вапняку. Зберегла елементи багатого декоративного оздоблення. Головним фасадом будівля виходить на невеличку вулицю Антонішина.

Після закриття в 1926 році синагога була перебудована під меблевий магазин, після відновлення Незалежності України будівлю було передано у приватну власність. Знаходиться в напівзруйнованому стані, обговорюється можливість відновлення.

Костел Святого Йосипа Обручника в Чечельнику заснований в 1751 році воєводою Краківським та Київським Станіславом Любомирським.

У 1786 році на місці згорілого дерев'яного храму було збудовано кам'яний, який зберігся до наших днів.

У костелі міститься чудотворна копія ікони Божої Матері Ченстоховської роботи невідомого художника.

За радянської влади костел був зачинений, дзвіниця зруйнована (зараз на її місці стоять інші будинки). Чудотворний образ ховали віруючі, проте від неналежного зберігання його було пошкоджено. У 1991 році отці-францисканці Максимілян Жидовський і Ян Дуклян Павлюк вивезли полотно до Польщі, де його було відреставровано та освячено Папою Іваном Павлом II, після чого ікона повернулася до Чечельника.

Нині костел Святого Йосипа реставрується зусиллями ченців-францисканців та сестер-альбертинок. Будиночок священика також зберігся, але перебуває в аварійному стані.

В 2015 році храм проголошений дієцезіальним санктуарієм Матері Божої Чечельницької.

Краєзнавчий музей Гайсинщини створено в 1995 році з ініціативи ветеранської організації Гайсина.

Музей розміщується в колишньому будинку директора чоловічої гімназії – пам'ятці архітектури початку ХХ століття.

В краєзнавчому музеї зберігаються предмети матеріальної та духовної культури як минулого цього краю, так і його сьогодення.

В експозиції представлені зразки зброї часів Другої Світової війни, предмети міського та сільського побуту ХХ сторіччя, ікони XVIII–XX століть, народна кераміка Бубнівського заводу, твори українського декоративно-ужиткового мистецтва.

Музей Батозької битви відкрито в 1990 році як музей історії села Четвертинівка. В 2003 році музей набув статусу народного.

Експозиція розміщена в чотирьох залах на другому поверсі будівлі. У першій залі представлено життя селян XIX століття. Друга зала розповідає про історію виникнення села, а також про Батозьку битву.

В інших залах розміщені матеріали про Голодомор, Другу світову війну та становлення села в 1960-1990 роки.

З 2015 року це музей "Батозька битва", частина майбутнього історико-культурного заповідника "Батог".

Музей українського поета-дисидента Василя Стуса у його рідному селі Рахнівка на Вінничині розташовується в приміщенні Рахнівської загальноосвітньої школи імені Василя Стуса.

Територія школи межує з селянською садибою, де Стус народився у 1938 році та провів перші роки життя до переїзду родини Стусів у Донецьк (в рахнівському будинку досі мешкають їх родичі).

Експозиція у першій кімнаті музею знайомить з життєвим і творчим шляхом поета. Друга експозиція, оформлена у вигляді тюремної камери, присвячена перебуванню Стуса у засланні на Колимі. Серед експонатів музею – вишита сорочка Стуса, його дитяча колиска, старовинний патефон та інші речі родини Стусів. Загалом понад 500 експонатів.

На подвір'ї збереглася криниця, яку викопав батько поета. У 2006 році встановлено пам'ятник Василеві Стусу.

Музей гончарного мистецтва в селі Новоселівка – це музей-садиба братів Якима та Якова Герасименків, які прославилися на весь світ завдяки майстерним витворам художньої кераміки.

Музей відкрито в хаті, де народились відомі майстри, у 1988 році, з нагоди 100-річчя від дня народження Якима Герасименка. Брати виготовляли яскраві, оздоблені рослинними та геометричними орнаментами куманці, барильця, баньки, баклаги, кахлі, тарілки, полумиски, гладущики, горщики, іграшки, фігурний посуд, а також чайні та столові сервізи.

В музейній експозиції представлено роботи братів Герасименків та інших гончарів з Новоселівки та сусідньої Бубнівки, які здавна спеціалізувалися на виготовленні ужиткового посуду, а також робили будівельну кераміку. Адже гончарний промисел існував тут ще з ХVІІ століття, коли граф Станіслав Потоцький оселив у ціх селах 30 майстрів з Умані. Особливе місце серед виробів бубнівського гончарного мистецтва посідали керамічна іграшка і дрібна пластика (ікони, хрестики, тощо).

Окрему колекцію в музеї складають традиційний одяг і предмети побуту мешканців Новоселівки.

Народний музей історії села Баланівка Гайсинського району відкрито у 1989 році в історичній будівлі Дзигарні – триярусної годинникової вежі XVII століття.

Музейний фонд налічує близько 6000 експонатів. Нестандартно організована експозиція у формі лабіринту розповідає про давні часи заснування Баланівки, добу козаччини, події XX століття на Вінничині.

Представлена старовинна зброя, знаряддя праці (ткацький верстат, дерев’яний млинок), предмети побуту, посуд, одяг, вишиті й ткані рушники, скатерки, доріжки та інші предмети декоративно-ужиткового мистецтва. Можна побачити й інтер’єр традиційної баланівської хати ХVІІ століття.

Музей історії та етнографії Тепличчини розташовується в одному приміщенні з дитячою музичною школою, в основі якого – старовинна будівля церкви XVIII-XIX століть. За радянських часів вона була капітально перебудована і тепер зовні зовсім не схожа на храм.

Музей Тепличчини заснований у 2014 році відділом освіти, культури, молоді та спорту Теплицької селищної ради. В основній експозиції представлені предмети побуту та знаряддя праці ХІХ – початку XX століть.

Також розгорнуто виставку військового спорядження та амуніції учасників російсько-української війни.

Музей Миколи Леонтовича відкрито у селі Марківка, де жив батько композитора, автора всесвітньо відомого "Щедрика".

Саме в будинку батька Миколу Леонтовича було застрелено чекістом в 1921 році. В Марківці він тоді ж і був похований. А в 1977 році, до століття від дня народження композитора, було відкрито музей і встановлено бронзове погруддя (художник Ярослав Ульгурський).

В музеї представлені фотографії родини Леонтовичів, оригінальні рукописи партитур, титульних обкладинок Першої та Другої збірки пісень з Поділля, піаніно, книги, ноти та меблі.

На могилі Леонтовича встановлений гранітний обеліск. Планується встановлення пам'ятника "Щедрику".

22 серпня 2016 року відбулося відкриття оновленного музею Миколи Леонтовича як філії Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Музей культури села та галерея Прокопа Колісника відкриті в селі Поташня 2004 року.

Ініціатором створення музею був український живописець та письменник, заслужений художник України Прокіп Колісник, чиє ім'я тепер носить заклад.

Музей розміщується в одноповерховому будинку в центрі села, побудованому наприкінці XVIII століття у стилі класицизму.

В експозиції представлені старовинні речі сільського побуту і народного мистецтва, а також колекція живописних творів художника, що народився і провів дитинство в Поташні.

Музей видатного подільського фольклориста і етнографа Гната Танцюри відкрито 1990 року в його будинку в Гайсині, де він жив і працював з 1944 року до останніх днів свого життя.

Танцюра став відомим як збирач понад 2500 українських пісень та автор багатьох друкованих праць, серед яких відомі "Записки збирача фольклору". Записані ним зразки усної народної творчості становлять основу музейної колекції, яка нараховує понад 4500 предметів. Реліквії життя Танцюри розповідають про працю видатного фольклориста. Тут можна побачити особисті речі, рукописи, друковані видання, світлини, вишивки. Чільне місце серед експонатів посідає фісгармонія, придбана Танцюрою в костьолі святого Яна Непомука в селі Куна. 

Музей фольклору Гната Танцюри є культурно-освітнім осередком з вивчення та пропаганди усної народної творчості, народознавства, пісенного багатства Гайсинщини.

Ободівський краєзнавчий музей створено у 1959 році.

Тривалий час експозиція розміщувалася у чотирьох залах невеликого приміщення біля будинку культури в центрі Ободівки. Зараз музей частково переїхав у реконструйоване приміщення колишньої доброчинної лікарні, побудованої у 1890 році родиною Собанських, яка володіла Ободівкою впродовж 130 років.

Фонди музею нараховують близько 5000 предметів, серед яких побутові речі ободівчан ХІХ-XX століть, знаряддя праці, зразки військового спорядження, нумізматичні та археологічні знахідки, документи, листи, фотографії, нагороди, літературні твори місцевих авторів.

Експозиція музею розміщується в чотирьох залах, кожна з яких відтворює історію Ободівки певного періоду. Перша зала знайомить з історією села від XVI століття до 1924 року. Зокрема, тут представлено фотографії та речі родини Собанських. Матеріали другої зали розповідають про соціально-економічний розвиток села впродовж 1924-1941 років. Наступні зали розповідають про події Другої світової війни та російсько-української війни, пр відомих ободівчан та про історичні місця села.

В етнографічній експозиції представлена колекція вишитих рушників з вишивкою різних регіонів, виставка оздоблених яєць, наперстків, ляльок мотанок місцевої талановитої майстрині декоративно-прикладного мистецтва Любові Сиворог.