Пам'ятки Голованівського району

Благовіщенський історичний музей відкрився у 1970 році. Розташовується на другому поверсі Будинку культури "Мир" у центрі міста Благовіщенське.

Експозиція музею розкриває історію Благовіщенського краю від часів неоліту до наших днів  та розповідає про видатних земляків.

В археологічному розділі представлені матеріали кам’яної доби, трипільської культури, скіфського періоду, черняхівської культури, Київської Русі. Зокрема, експонуються археологічні знахідки біля сіл Данилова Балка, Сабатинівка, Луполове, де виявлені залишки двох поселень трипільської культури IV тисячоліття до нашої ери.

Другий розділ розповідає про заселення краю у XVIII-XIX століттях, побут селян і містян ХІХ століття та їхні етнографічні особливості, розвиток промисловості у Благовіщенському. У наступному розділі можна познайомитися з подіями XX століття в Благовіщенському, серед яких Українська революція, насильницька колективізація і Голодомор, Друга світова війна, повоєнна відбудова.

Окрема експозиція присвячена подіям сучасної російсько-української війни. В картинній галереї, зокрема, представлені роботи місцевого художника Анатолія Хольцмана.

Вільшанський українсько-болгарський історичний музей носить ім'я свого засновника Івана Гуржоса, який протягом життя зібрав велику колекцію краєзнавчих матеріалів з історії рідної Вільшанки та Вільшанщини.

Основна експозиція присвячена переселенню у цю місцевість понад 400 сімей придунайських болгар, які брали участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 років на боці росії. Найціннішим експонатом є ікона святого Іоана Милостивого (1874), написана до 100-річчя поселення болгар на Вільшанщину.

Також серед експонатів: болгарський національний музичний інструмент – гайда, шабля і піхви виробництва Златоустівського заводу, болгарське національне жіноче вбрання, козацька люлька, роботи місцевих килимарниць і вишивальниць тощо.

На окрему увагу заслуговує репринтне видання  "Літопису села Вільшанка", написаного священником храму святого  Іоанна Милостивого Володимиром Лобачевським, який описав період з 1773 по 1885 роки.

Мальовничі руїни водяного млина на річці Південний Буг у Луполовому незмінно приваблюють любителів водного туризму.

Триповерхова будівля млина побудована в 1901 році на рукаві Південного Бугу, що омиває один з островів. Греблю та водоспад, який раніше обертав водяне колесо, місцеві жителі називають "Джакузі" і використовують для купання.

Розпочату нещодавно реконструкцію з метою створення рекреаційного комплексу наразі призупинено.

Гайворонська вузькоколійна залізниця – одна з небагатьох діючих вузькоколійок в Україні. Збудована у 1897 році як частина великої мережі вузькоколійок, створеної на півдні України Південним товариством під'їзних шляхів.

Маршрут завдовжки 130 кілометрів починається у селищі Рудниця, проходить через Бершадь, Гайворон та закінчується у селищі Голованівськ. Гайворонська вузькоколійка є найдовшою в Європі.

Інфраструктура залізниці включала вокзал, паровозне депо, локомотиворемонтний завод, ремонтні майстерні. З того часу Гайворон вважається столицею українських вузькоколійок.

Станція знаходиться поруч із вокзалом звичайної залізниці, з іншого боку колій. Здійснюється регулярний пасажирський рух по всьому маршруту (тепловози ТУ-2). На замовлення туристичних груп на маршрут може вийти старовинний паровоз Гр-280.

Для популяризації та збереження Гайворонської вузькоколійки у 2021 році було запроваджено фестиваль "GoodoK_Fest", який планується проводити щорічно.

Гайворонський краєзнавчий музей створений у 2005 році на основі матеріалів Музею залізничників, який був заснований ще у 1950-х роках і розповідав про історію Гайворонської залізниці. Розташовується у Центрі культури і дозвілля Гайворонської міської ради.

Понад 2000 експонатів представлені у 40 тематичних експозиціях, які присвячені природі, історії, культурі та мистецтву Гайворонщини, видатним особистостям краю.

Історичний відділ музею оформлений у вигляді настінних книг, які висвітлюють історію Гайворонського краю та Гайворонської залізниці. Також експонується велика колекція трипільської кераміки.

В етнографічному відділі відтворено колорит української хати кінця ХІХ – початку ХХ століття. Найцікавішими експонатами є діючий ткацький верстат, вишиті рушники та сорочки, старовинний сільськогосподарський  інвентар.

Художній відділ містить твори мистецтва видатних художників-земляків, серед яких 150 робіт Миколи Жидельова,  виконаних в різноманітних художніх техніках і стилях. Також представлені картини народної художниці Наталії Шевчук та дерев'яні скульптури майстра народної творчості Григорія Пилипишина.

У 2024 році музей отримав від латвійських партнерів унікальний вузькоколійний локомотив серії ESU2a, який може працювати як мобільна електростанція.

Меморіал "Хащуватська трагедія" - один із найбільших у Європі меморіалів пам'яті жертв Голокосту.

Відкритий у 2014 році на згадку про 978 євреїв з Хащуватого та околиць, розстріляних в 1942 році у Хащуватському яру.

Меморіал є зменшеною копією Стіни плачу, на якій укріплені плити чорного граніту зі списком загиблих, імена яких на сьогодні відомі.

Музей підпільної молодіжної організації "Спартак" відкрився у 1978 році у спеціально побудованому приміщенні в центрі села Красногірка. Присвячений історії села Красногірка, зокрема партизанському руху на Голованівщині під час Другої світової війни.

У першій залі музею можна дізнатися про заселення краю у XVIII столітті, побачити цікаві археологічні знахідки та побутові речі селян XIX століття, ознайомитися з матеріалами про насильницьку колективізацію, Голодомор і сталінські репресії.

Експозиція головної зали розповідає про історію підпільної молодіжної організації "Спартак", що діяла у Красногірці в роки Другої світової війни. Зокрема, представлено зброю та одяг партизанів.
Зала сучасності присвячена чорнобильським подіям, радянській інтервенції в Афганістан, російсько-українській війні тощо. У залі оформлено виставки майстрів та умільців села.

Приватний музейно-освітній комплекс "Музей від Трипілля до сьогодення" у селі Шепилове поблизу Голованівська відкрив у 2019 році відомий художник, педагог та громадський діяч, професор Валерій Марчак.

Основною частиною комплексу є Музей побутової культури українського народу. У придбаній засновником старовинній сільській хаті представлена його особиста колекція предметів народного побуту, які він збирає вже пів століття – твори кераміки, вишивки, ткацтва, народні картинки, ікони.

Також до комплексу входять Музей сучасного мистецтва та Музей трипільської цивілізації та Велесової книги.

Музей історії селища міського типу Голованівськ відкрився у 1985 як Голованівський районний історико-краєзнавчий музей. Розміщується на другому поверсі селищного центру культури та дозвілля. Фонди музею налічують понад 7600 експонатів.

Експозиції у дев'яти залах розповідає про історичні події Голованівщини від заселення краю і до сьогоднішніх днів. Зокрема, представлені предмети кам’яного віку, артефакти трипільської культури, речі часів Козаччини.

В експозиції "Українська світлиця" можна побачити відтворений фрагмент української хати з піччю, побутовим речами давнини та манекенами в українському одязі. Кужелі, веретена, прядки і деталі верстаків, ярма і пута, граблі і вила, черепиці дають уяву про традиційний побут українського села.

Наступні експозиції розповідають про революційні події 1917-1922 років, Голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну та відбудову народного господарства. В експозиції "Умільці Голованівщини" представлено роботи місцевих майстрів декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва.

Народний музей історії села Кальниболота з радянських часів функціонує при Кальниболотському сільському будинку культури.

Експозиція розповідає про історію населеного пункту з часів заснування віськових поселень на цих теренах у ХVІІІ столітті.

Також представлено багато старовинних речей, які відображають традиційних побут жителів села.

Народний музей історії села Надлак розташований у приміщенні сільського будинку культури. Відкрився у 1973 році з ініціативи вчителів місцевої середньої школи. Експозиція у чотирьох кімнатах висвітлює історію і культуру цього краю від найдавніших часів.

Експонати першої зали розповідають про давнє життя у цій місцевості, про виникнення села Надлак у середині XVIII століття та про його розвиток до 1917 року. Зокрема, можна побачити кам'яні ливарні форми для виготовлення металевих знарядь праці.

Друга зала присвячена періоду між двома світовими війнами. У ньому розміщені експонати, які наочно демонструють побут та культуру тогочасого села Надлак – від дерев’яної сохи до залізного плуга.

Третя зала музею присвячений Другій світовій війні та життю людей у період окупації. Тут представлені старі світлини, листи та предмети, виявлені на полях битв: обмундирування, солдатські фляги, гільзи, патрони, кулеметні стрічки та інше.

Четверта зала музею знайомить відвідувачів із повоєнним періодом, відновленням та розвитком села Надлак. Окрема музейна експозиція присвячена дружнім стосункам українських та болгарських землеробів.

Музей історії села Підвисоке відкритий у 1967 році. Розміщується на другому поверсі сільського будинку культури, у трьох кімнатах загальною площею близько 170 квадратних метрів.

Перша кімната музею знайомить відвідувачів з історією місцевості починаючи від доби бронзи і до розпаду Російської імперії. Представлені фрагменти трипільського посуду, побутові речі пізніших епох, матеріали про заснування села Підвисоке у першій половині XVIII століття. Гайдамацьке минуле краю влюструє діарама штурму міста Умань загонами Максима Залізняка та Івана Гонти. В етнографічній експозиції можна побачити ткацький верстат, прялку, різноманітні домашні прилади та посуд.

Центральним елементом експозиції про Другу світову війну є велика діарама, яка відтворює один з боїв 1941 року, які вели поблизу Умані оточені німцями 6-та і 12-та радянські армії.

В третій кімнаті можна ознайомитися з повоєнною історією Підвисокого та побачити численні артефакти радянської пропаганди.

Музей історії села Кам'янече відкрився у 1966 році з ініціативи місцевих краєзнавців. Розташовується у приміщенні Будинку культури в центрі села.

Значна частина експозиції присвячена Гайдамацькому руху на теренах Новоархангельщини, адже в лісах поблизу села містилися кузні, у яких повастанці виготовляли зброю. Представлені речі, знайдені на місці виробництва. Можна дізнатися про місцеві легенди та перекази, пов'язані з цією сторінкою української історії.

Також експозиція розповідає про інші етапи розвитку Кам'янечного та про традиційний сільський побут його мешканців.

Музей ракетних військ стратегічного призначення в Побузькому неподалік Первомайська унікальний і не має аналогів у світі. Для огляду відкрита надсекретна стартова позиція міжконтинентальних балістичних ракет, що повністю збереглася з часів "холодної війни".

Музей створено в 2001 році на базі розформованого 309 полку 46 ракетної дивізії РВСН. Комплекс складається із шахтно-пускової установки ракети РС-22А (SS-24 "Scalpel"), уніфікованого підземного командного пункту, енергоблоку, холодильного центру, казарми, охоронних та господарських приміщень. На території можна побачити зразки ракетних двигунів, автомобілі-ракетовози, паливозаправники для ракетного палива, макет ядерної боєголовки, а також ракети Р-12 та РС-20 (SS-18 "Satan").

Екскурсії проводять офіцери, які раніше служили на цій базі. За окремою домовленістю можна спуститися до підземного командного пункту на 30-метровій глибині, де знаходилася "ядерна кнопка".

Нерубайський народний краєзнавчий музей заснований у 1967 році. Розміщений у п'яти кімнатах на другому поверсі Будинку культури села Нерубайка.

Значну увагу в експозиції приділено козацькому періоду історії краю та виникненню села Нерубайка у XVII-XVIII століттях. Представлено велику колекцію зброї різних епох.

Гордістю Нерубайського історико-краєзнавчого музею є колекція зразків народної матеріальної культури, яка представлена в інтер’єрі традиційної української хати. У ній можна побачити фігури господарів у автентичному українському одязі. Тут розміщено ткацький верстат для виготовлення полотна, прядка, столовий та кухонний посуд та інші предмети побуту українців. Підлога застелена домотканими доріжками, які передали музею місцеві жителі.

Ще два музейні зали присвячені революційним подіям початку XX століття, Голодомору 1932-1933 років, пов'язаним з цими краями епізодам Другої світової війни та післявоєнному періоду.