Пам'ятки Косівського району

Рушірський водоспад (Рушірський Гук), що на південній околиці села Люча, розташований на річці Рушір, яка впадає у Лючку.

Водоспад висотою 4 метри утворився на місці прориву річки Рушір крізь складку Мегури та Тарниці.

Дерев'яна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці розташована в селі Вербовець - передмісті Косова.

В 1850 році жителі двох сіл – Вербовець та Старий Косів – найняли на зібрані всією громадою гроші майстра Івана Лаврука, який за допомогою мешканців та під керівництвом священика Івана Валевського збудував храм протягом року.

В даний час Благовіщенська церква майже повністю вкрита бляхою, що не дозволяє повною мірою оцінити майстерність архітекторів.

Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста в Микитинцях збудована в 1859 році. Воздвиженський храм, що існував з 1764 року, переробили на дзвіницю.

Комплекс є пам'яткою архітектури національного значення. Хрестовоздвиженська церква належить до Української греко-католицької церкви. Храмовий день – 27 вересня.

Дерев'яна церква Вознесіння Христового в Лючі на Косівщині – пам'ятка архітектури національного значення.

Вознесенська церква збудована в 1844 році. Поруч знаходиться дзвіниця.

Дерев'яна церква Зачаття Івана Хрестителя – пам'ятка гуцульської архітектури ХІХ століття.

Церкву перевезено до Черганівки в 1811 році з села Красноїлля. Поруч двоярусна кам'яна дзвіниця.

За радянських часів у приміщенні був Музей природи Карпат. Наразі храм діючий, належить Православній церкві України.

Дерев'яна православна церква Різдва Іоанна Хрестителя збудована ву Косові у 1912 році в гуцульському стилі.

Розташована на цвинтарі, де збереглося чимало цікавих склепів та надгробків. До XVIII сторіччя на цьому місці був давній монастир із храмом Святого Миколая.

Нинішня церква Різдва Іоанна Хрестителя відома тим, що у ній у 1990 році прийняв постриг у чернецтво патріарх Володимир (Романюк), який похований біля Софії Київської.

Дерев'яна церква Святих Апостолів Петра і Павла в Космачі споруджена в 1904 році.

Спочатку проводила греко-католицькі богослужіння, але після собору 1946 року стала приходом російської правславної церкви, а на початку 1990-х років перейшла до Української автокефальної православної церкви.

В 1965-1770 роках у Петропавлівській церкві Космача служив священиком Володимир Романюк, майбутній патріарх Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святого Василія Великого (Москалівська церква) розташована в Косові в районі Москалівка на протилежному від центру міста березі Рибниці.

Початковий храм було побудовано в 1895 році в традиційному гуцульському стилі. У тому ж році споруджено дерев'яну дзвіницю.

У 2009 році Василівська церква повністю згоріла, але через два роки її відновили в первісному вигляді.

Поруч із церквою Святого Василія Великого в 1997 році встановлено пам'ятник борцям за волю України (скульптор Іван Андрійканич), в якому закладено список 1186 жителів Косівщини, які загинули в 1939-1952 роках.

Дерев'яна церква Святої Великомучениці Параскеви П'ятниці побудована в Шешорах в 1874 році.

В даний час пам'ятка народної гуцульської архітектури місцевого значення втратила автентичний вигляд - церква майже повністю покрита жерстю, дерев'яні вікна замінені на пластикові.

Храм належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святої Параскеви П'ятниці з дзвіницею була збудована в центрі села Космач в 1753 році.

На початку 1960-х років церкву було закрито радянською владою. Тоді ж до Києва було вивезено частину ікон з церковного іконостасу для зйомок фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Після зйомок ікони передали на зберігання до Музею мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, що врятувало їх від знищення пожежею, яка зруйнувала церкву Святої Параскеви в 1983 році.

Пошкоджену пожежею дзвіницю вдалося врятувати і відновити.

Дерев'яна п'ятизрубна церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована в 1600 році на пагорбі на правому березі річки Пістинь у західній частині села, поряд із Шешорами.

Вважається найстарішим гуцульським храмом, але в деяких довідниках датою побудови вказано 1858 рік. Місцеві жителі також називають цю церкву "Горішньою", тобто "верхньою". Для захисту від татарських набігів храм був оточений валом та кам'яними стінами, залишки яких збереглися донині.

Горішня церква добре збереглася, проте автентичний вигляд псує покриття з оцинкованого заліза. Поруч із Успенською церквою знаходиться кам'яна дзвіниця (XVIII стоіття).