Пам'ятки Коломийського району

Греко-католицький собор Святого Архистратига Михаїла збудований у Коломиї в 1855 році на місці давнього домініканського монастиря та святого джерела.

В 1871 році споруджено дзвіницю. З того часу зовнішній вигляд "Руської церкви" (руської, русинської, тобто української) практично не змінювався.

Авторами первісного іконостасу та образів були відомий український художник Корнило Устиянович та угорський художник Міклош. Внутрішні розписи виконав місцевий художник Валеріан Крицінський.

При храмі Архистратига Михаїла діяло кілька церковних братств.

За радянської влади Михайлівську церкву було передано православній громаді Коломиї, але у 1990 році повернуто греко-католикам. В 1996 році завершилася реставрація.

Через дорогу зі зворотного боку собору б'є життєдайне джерело, яке зберегло давню назву "Кляштор" (монастир). Вода з нього вважається цілющою. Щорічно на Богоявлення Господнє відбувається освячення джерела.

Сувенірний ринок "Коломия" розташований на об'їздній дорозі міста.

Яскраво оформлена торгова площа, криті дерев'яні торгові павільйони.

Тут можна придбати унікальні вироби народних майстрів зі шкіри, хутра, кераміки, дерева та металу.

Художньо-меморіальний музей Василя Касіяна у Снятині відкрито 1982 року в одноповерховому будинку з оригінальною дерев'яною терасою поруч із центром міста.

Експозиція присвячена видатному українському художнику-графіку, засновнику школи української графіки XX сторіччя Василю Касіяну, що народився 1896 року в селі Микулинці на околиці Снятина.

В трьох музейних кімнатах розміщена постійно діюча експозиція, яка знайомить відвідувачів музею із життєвим і творчим шляхом митця. Тут представлені кращі графічні твори  Василя Касіяна та його учнів, ліноритний верстат, книги художника-мистецтвознавця, його особиста бібліотека, рукописи, фотоматеріали, одяг та інші предмети, якими користувався художник.

В інших залах музею проходять виставки відомих живописців, фотохудожників, молодих художників-початківців, майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Перед музеєм встановлено пам'ятник Василю Касіяну.

Центр української форматності, молодіжного руху, місце проведення фестивалів, дитячих та молодіжних спортивно-патріотичних таборів"Кузня "Уніж" заснований у 2008 році на мальовничому березі Дністра громадським діячем і підприємцем Владиславом Кириченком (ГО "Реформація").

На руїнах господарських будівель колишнього колгоспу йде створення сучасного центру патріотичного, культурного та інтелектуального виховання молоді. На території "Кузні" в Уніжі відбуваються музичні фестивалі, дискусійні клуби, творчі майстерні, дитячі табори.

Комплекс створюється руками ентузіастів та волонтерів.

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії - одна з найстаріших дерев'яних прикарпатських церков, прекрасний зразок гуцульської школи народної дерев'яної архітектури.

Спочатку храм входив до комплексу споруд монастиря, який був зруйнований татарами. Збереглися розписи, виконані в 1648 році. Знаходиться біля цвинтаря.

За радянських часів тут розміщувалася експозиція Музею писанки. В 1990 році Благовіщенську церкву передали церковній громаді Української Православної Церкви Московського патріархату. В 2018 році храм повернено греко-католикам.

Дерев'яна церква Вознесіння Господнього у Снятині збудована в 1838 роіц (за іншими даними – у 1784 році).

Зберігся іконостас 1894 року.

Дружиною настоятеля храму Теофіла Кобринського була відома письменниця, активістка ґендерного руху Наталя Кобринська.

Парафія Свято-Вознесенської церкви належить до Православної церкви України.

Церква Преображення Господнього в селі Спас побудована в 1811 році коштом парафіян. До того в селі була лише каплиця, збудована після того, як у XVII сторіччі татари спалили Іспаський монастир.

Храм дерев'яний, п'ятибанний, хрестовий у плані. Іконостас було замовлено італійським майстрам.

Преображенську церкву декілька разів реставрували, внаслідок чого тепер вона покрита не автентичними дерев'яними гонтами, а бляхою.

Дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі споруджено у 1808 році коштом місцевого жителя Григора Семенюка.

За легендою, в молодості Семенюк був опришком у повстанському загоні Олекси Довбуша, але втік від спільників зі скарбницею, а храм почав будувати на спокуту гріхів. Будівництво розтяглося на 20 років.

П'ятибанний храм Різдва Богородиці вважають шедевром дерев'яної гуцульської архітектури, проте проблемою є повернення йому автентичного вигляду, оскільки нині церква вкрита оцинкованою жерстю. Планується реставрація.

Храм входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Церква Святого Димитрія Солунського у Печеніжині датується 1629 роком.

Спочатку це була невелика каплиця, збудована на місці спаленого татарами храму. Пізніше до неї прибудували великий дерев'яний храм Святого Димитрія, який зараз належить Православній церкві України. У ньому зберігаються старовинні церковні книги XVII-XVIII сторічь, різьблені та мальовані ікони.

Поруч із храмом збереглася будівля дияконської школи (XVIII століття).

Пам'ятний хрест "Свобода" споруджено коштом печеніжинської громади в 1873 році з нагоди 25-річчя від дня скасування панщини. На церковному подвір'ї поховано багато видатних людей Печеніжина.

Велична церква святого Йосафата (колишній  костел Діви Марії) височить в центрі Коломиї, поруч із ринковою площею.

Парафіяльний римо-католицький костел у стилі бароко побудований за проєктом знаменитого італійського архітектора Бернарда Меретина в 1775 році (за іншими даними - в 1762 році). Перебудований в 1895 році після пожежі.

За радянських часів храм було закрито та перетворено на магазин "Дитячий світ". З 1991 року відновив діяльність як греко-католицька церква святого мученика Йосафата Кунцевича.

Церква святого Миколая збудована в 1879 році.

На час побудови розташовувалася на північно-західній околиці Городенки.

Споруджена коштом православних городенківських парафіян.

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Діви Марії споруджена в Городенці в XVIII сторіччі коштом Миколи Василя Потоцького.

За легендою, храм заснований Потоцьким на викуп свого гріха - вбивства місцевої дівчини (за однією з версій, ці події лягли в основу народної "Пісні про Бондарівну").

Автор проєкту – відомий архітектор Бердард Меретин. Замість традиційного хреста храм увінчаний хрестом "Пілява" родового герба Потоцьких.

Іконостас Успенської церкви схожий на іконостас собору Святого Юра у Львові – його також створив видатний український скульптор Іван Пінзель, який часто працював у парі з Меретином.

Греко-католицька церква Чуда Святого Архистратига Михаїла збудована в центрі Снятина в 1880-1886 роках з ініціативи місцевого священика Теофіла Кобринського, чоловіка відомої письменниці та активістки ґендерного руху Наталії Кобринської.

Чернелицький замок у XVII сторіччі був одним із найпотужніших східних форпостів Речі Посполитої.

Побудований в 1659 році брацлавським воєводою Михайлом Чарторийським, про що свідчить його герб "Погон" на надбрамній вежі. З іншого боку розміщено герб "Пілава" дружини князя, Єфросинії Станіславіцької (з нею пов'язана легенда про смуглолицю господиню замку, яка наклала на себе руки після зради чоловікові).

Замок квадратний у плані, з високими стінами на земляних валах та чотирма бастіонами по кутках. Він відіграв важливу роль у ході польсько-турецьких воєн, польські війська зберігали тут зброю та припаси. Польський король Ян III Собеський неодноразово зупинявся у замку під час молдавських походів.

Як магнатська резиденція замок проіснував до 1817 року, коли помер останній його господар Миколай Ценський. За радянських часів на території розміщувалася лікарня.

Нині замок у занедбаному стані.