Пам'ятки Київської області

Пішохідний міст із парку "Наталка" на Оболонський острів у Києві також відомий як "Міст-хвиля" завдяки характерній формі опор, що нагадує п'ять хвиль. Згідно із задумом архітектора Андрія Миргородського, хвилі символізують динаміку та рух річки Дніпро – головної водної артерії столиці.

Міст-хвиля збудований у 2021-2024 роках коштом меценатів, серед яких Метрополія Великого Парижа та уряд Тайваню. Близько 300 тон металу для мосту було виготовлено на комбінаті "Азовсталь" напередодні повномасштабного вторгнення росії.

Довжина мосту становить 176 метрів, ширина – 3,5 метри. Він спроєктований з урахуванням доступності для пересування маломобільних людей і не заважає проходу маломірних суден до затоки Оболонь.

Разом із будівництвом мосту було проведено облаштування рекреаційної зони "Острів Оболонський". тут проклали пішохідні та велосипедні доріжки, встановили лави, облаштували дитячі майданчики, відкрили громадські вбиральні. На острові висадили нові дерева та кущі, серед яких декоративні яблуні, рожева акація та бузок.

На острові є облаштований пляж із роздягальнями, працюють точки продажу кави та морозива.

Переяславська міська гімназія збудована в ХІХ столітті, спочатку належала до комплексу споруд Вознесенського монастиря. Цегляна будівля, в якій до 1917 року розміщувався гуртожиток духовного училища, досі вражає своєю монументальністю.

До 1941 року тут розташовувався дитячий будинок, під час війни - німецька комендатура. Під час війни будівля втратила більшу частину пишного декору. Після реставрації, у 1958 році у ньому відкрили навчальний корпус педучилища.

У 2000 році будівлю реорганізували у початкову школу № 6 та гімназію, потім у Переяславський академічний ліцей імені Івана Мазепи.

Кам'яний надгробок на могилі місцевого священика Федора Грушевського в Лісниках встановлено в 1894 році його онуком Михайлом Грушевським, великим істориком та громадським діячем.

Федір Грушевський служив у місцевій Преображенській церкві, він заснував у Лісниках середню школу. Після Другої світової війни надгробний камінь використали для оформлення Могили невідомого солдата в Круглику. Повернений на місце в 2001 році.

Поряд зі школою встановлено пам'ятник Михайлові Грушевському. З історією села можна ознайомитись у шкільному вестибюлі, де розгорнуто краєзнавчу експозицію.

Чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці - самотня обитель в урочищі Церковщина (Хутір Вільний) на виїзді з Києва Новообухівською трасою.

Виникнення в ХІ сторіччя пов'язують з ім'ям одного із засновників Києво-Печерської лаври преподобного Феодосія Печерського, який під час Великого посту таємно усамітнювався тут, у Гнилецьких печерах. Згодом у печерах було засновано Пречистенський Гнилецький монастир із підземною церквою, зруйнований у XIII-XV сторіччях.

У топоніміці збереглися назви: урочище Церковщина та село Ходосівка - спотворене Феодосіївка.

Знову відкрив печери Святий Інокентій тільки в XIX столітті, а в 1902 році при печерах засновано монастир Різдва Богородиці, який отримав назву "Скита Пречистої".

У радянські часи тут розмістили колонію для малолітніх, табір для військовополонених, потім лікарню, санаторій МВС (діє досі). Один із храмів був зруйнований, у приміщенні іншого влаштували актову залу.

Богослужіння у Церковщині відновлено в 1999 році під опікою Голосіївської пустині, відновлюється Миколаївська церква. Ченці проводять екскурсії до печер.

Монумент "Яйце життя" встановлений у 2000 році на виїзді з Іванкова в бік Овруча, неподалік автостанції.

Незвичайну бетонну скульптуру у вигляді величезного яйця подарував селищу німецький архітектор Армін Кьольблі як символ життя та родючості землі, які мають відродитися після тяжкої "чорнобильської хвороби".

Мотузковий парк пригод Seiklar знаходиться на Лівому березі, у Дарницькому районі Києва, на території Парку партизанської слави.

Відвідувачі мають змогу подолати п'ять маршрутів різної складності, пересуваючись між деревами за допомогою мотузкового спорядження на висоті до 12 метрів та здійснюючи швидкісні спуски (до 30 кілометрів на годину!).

Перебуваючи на стежці, відвідувач пристебнутий до надміцного троса "лінія життя", який прокладено по всьому маршруту. Мотузковий парк розрахований як на підготовлених любителів екстремальних розваг, так і на новачків у світі активного відпочинку.

Планується відкриття двох дитячих стежок.

Перлина бароко - Андріївська церква - зустрічає відвідувачів Андріївського узвозу в Києві.

Церква закладена на місці Андріївського бастіону Старокиївської фортеці в 1744 році до приїзду Єлизавети I до Києва. За легендою, Святий Андрій Первозванний встановив на цьому місці хрест і передрік виникнення "вічного міста". Ймовірно, це єдина робота архітектора Франческо Бартоломео Растреллі, що збереглася в Україні. Багате внутрішнє оздоблення близьке до стилю рококо. З балюстради церкви відкривається мальовнича панорама Подолу.

В Андріївській церкві проводяться богослужіння ПЦУ - щоденні ранкові літургії, вечірні богослужіння, освячення води, хрещення, вінчання, інші обряди та духовні обряди. У ніч із суботи на неділю проводиться всенічна служба.

Музей "Андріївська церква" є сектором Національного заповідника "Софія Київська".

Музей "Берегиня" в селі Стайки є одним із найстаріших історико-краєзнавчих музеїв Обухівщини. Заснований у 1977 році з ініціативи місцевого краєзнавця, ветерана Другої світової війни Михайла Мелаха.

Сім тематичних розділів знайомлять відвідувачів з історією та культурою села Стайки та найближчих околиць. Зокрема, в експозиції представлена велика колекція старожитностей: традиційні вишиті сорочки та рушники Київщини, побутові речі, знаряддя праці.

Також експонуються історичні та археологічні матеріали, мистецькі твори, старовинні ікони.

Резиденція Митрополитів Київських і всієї України на території Софійського монастиря у Києві заснована у 1722–1730 роках, за часів архієпископа Варлаама Ванатовича.

Добудована його наступниками, митрополитами Рафаїлом Заборовським та Тимофієм Щербацьким.

Триповерховий палац у стилі українського бароко поруч із Софією Київською зведений за участі архітекторів Йогана-Ґоттфріда Шеделя та Семена Антонова. Наприкінці XIX століття з західного боку зроблено прибудову та облаштовано балкон зі сходами, якими з другого поверху можна було спуститися в митрополичий сад.

В інтер'єрах митрополичих покоїв зберігся автентичний живопис XVIII століття, а також автентичні груби, облицьовані кахлями київського керамічного заводу Андржейовського. Серед оригінальних предметів інтер'єру XVIII-XIX століть: підлоговий годинник, бюро-циліндр, камін з червоного мармуру. Представлені стародруки старослов’янською та іноземними мовами XVI-XVIII століть.

З колишніми мешканцями Будинку митрополита знайомить галерея портретів з колекції Київської православної богословської академії Православної церкви України.

"Золоті ворота" - одна з небагатьох пам'яток фортифікації Стародавнього Києва. Були головними, парадними воротами міста Ярослава.

Назва походить від золотої бані Благовіщенської церкви, яка вінчала споруду.

В 1832 році проведено археологічні розкопки. "Золоті ворота" реконструйовано до 1500-річчя Києва. Стародавні фундаменти можна оглянути у музеї всередині споруди.

Поруч у сквері - пам'ятник Ярославу Мудрому (1997 рік), чавунний фонтан (XIX століття). Звідси починається вулиця Ярославів Вал, прокладена вздовж одного із оборонних валів Стародавнього Києва.

Музей "Кам'яниця київського війта" розташований в Києві в найдавнішій зі збережених цивільних будівель Подолу, що зазнала безліч перебудов. Згідно з Державним реєстром нерухомих пам’яток України приміщення має назву - “Житловий будинок Яна Биковського (будинок Петра І)”.

За переказами, в 1706 році тут зупинявся Петро I, який керував спорудженням Печерської фортеці. Проте відомості щодо проживання тут російського царя документально не підтверджені.

Пізніше будинок належав київському війту Биковському, який утримував в ньому шинок. Потім тут розміщувався "будинок покори", парафіяльне училище, сирітський притулок.

Зараз приміщення займає Музей "Кам'яниця київського війта", що функціонує на правах підрозділу Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ". 

Експозиція музею досліджує історію середньовічної пам`ятки на розі вулиць Костянтинівської та Хоривої в контексті самоврядування та традицій благодійності в Києві. З найбільш цінних експонатів - рідкісна барочна ікона "Божа Матір з немовлям" XVIII століття.

Кирилівська церква в Києві - унікальна пам'ятка архітектури та монументального живопису.

Храм заснований київським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII століття, був родовою усипальницею Ольговичів.

У ХVII-ХVIII століттях набув рис українського бароко, фрески XII століття збереглися майже повністю.

Проводяться служби.

Музей "Літературно-мистецькі Плюти" відкрився у 1975 році як Літературно-меморіальний музей драматурга Олександра Корнійчука та його дружини, письменниці Ванди Василевської на території їхньої дачі у Плютах.

Зараз архітектурно-мистецький комплекс "Літературно-мистецькі Плюти" є відділом Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва України.

Двоповерховий дачний будинок на березі річки Козинки Корнійчук збудував у 1954 році за проектом свого друга, архітектора Володимира Заболотного. У його будинку та в сусідніх сільських хатах у повоєнний час часто гостювало багато українських та російських літераторів, акторів та режисерів. Після смерті Корнійчука дача була перетворена на будинок-музей.

Збережено обстановку робочого кабінету письменника. У музеї зберігаються книги, картини та особисті речі Корнійчука та Василевської.

На території садиби щорічно у день народження письменника проходить літературно-мистецьке свято "Весна у Плютах".

Музей "Садиба на Кудрявці" (колишній музей Пушкіна) відкрито у Києві в двоповерховому будинку 1816 року, в якому в дитинстві жив письменник Михайло Булгаков.

Інтер'єри помешкання відтворюють атмосферу та репрезентують життя та побут міста першої половини ХІХ століття. Тут можна побачити меблі, тканини, фарфор, скло, бісерні вишивки, гравюри ХVIII-XIX століть та інші речі, що характерні для побуту тогочасного дворянства.

В основу експозиції лягла колекція "Пушкініана" дослідника Якова Бердичевського, який подарував її місту у 1987 році. Загалом представлено понад 1200 експонатів. Перлиною колекції є екземпляр журналу "Современник" (1836, том другий) з цензурним дозволом за підписом цензора Крилова. Не менш цінними є прижиттєві видання поета, такі як окремі розділи роману у віршах "Євгеній Онєгін", що видавалися так званими "зошитами" протягом семи років до виходу повного тексту твору в березні 1833 року.

Наразі колектив музею "Садиба на Кудрявці" працює над розробкою структури та наповненням нової експозиції, частково ведуться ремонтно-реставраційні роботи, яких вкрай потребує приміщення музею.

Музей у темряві "Третя після опівночі" у Києві – перший в Україні музейний заклад, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві та у супроводі незрячих гідів.

Музейний простір площею 150 квадратних метрів відтворює на 5 локаціях типові місця з реального життя – вулицю, квартиру, парк, мистецьку галерею. Але все, що оточує відвідувачів, вони можуть сприймати лише на дотик, а також чути звуки та відчувати запахи.

Протягом 90-хвилинної екскурсії відвідувачам пропонують пройти всі 5 кімнат, переживаючі звичайні побутові ситуації, але не користуючись при цьому зором, що дає можливість дізнатись більше про можливості людського організму, а також про те, як живуть незрячі люди.

Також музей пропонує екскурсії містом "Відчуй Київ" у супроводі незрячого гіда та онлайн-квест для дітей "5 чуттів", який у форматі гри допомагає дітям розвинути відчуття та емпатію.

У 2023 році відкрився музей "Третя після опівночі" у Львові.