Пам'ятки Київської області

Пам'ятка садово-паркового мистецтва Сулимівський парк площею 23,6 гектарів зараз більше нагадує дрімучий ліс.

Закладений у XVIII-XIX столітті представниками багатого роду Сулим – нащадками гетьмана Івана Сулими, який у 1615 році отримав маєток Сулимівку у подарунок від польського магната Станіслава Жолкевського.

У 1886 році поряд з Покровською церквою, що стоїть неподалік, був похований князь Петро Багратіон - племінник знаменитого полководця. Сестри князя були останніми господарками садиби.

За радянської влади майже всі садибні будівлі були знищені (зберігся лише один дерев'яний одноповерховий будинок поряд з церквою), парк запустився.

Колекція парку налічує 30 видів місцевих та екзотичних дерев та чагарників. Деяким дубам по 200 і більше років. У Сулимівському парку також є три штучні озера. Зусиллями місцевих ентузіастів один із них розчищений.

Таращанський історико-краєзнавчий музей з 1965 року розташовується в будинку ксьондза при костелі Марії Магдалини, зведеному в Таращі наприкінці XIX століття. Сам цегляний будинок священика збудований у 1917 році.

Експозиція музею знайомить з археологічними знахідками на території Таращі та околиць, історією цього краю від найдавніших часів до сучасності, самобутньою культурою мешканців цього району Київщини. Зокрема, представлено колекції глиняних фігурок, вишитих рушників, різноманітних дерев'яних знарядь праці.

Окрему експозицію присвячено видатним мешканцям Таращі, серед яких багато відомих вчених і педагогів.

Ташанський парк площею 144 гектари – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Садибу в Ташані заклав у 1775 році генерал-фельдмаршал, граф Петро Румянцев-Задунайський, призначений Катериною ІІ генерал-губернатором України. Замок-палац Румянцева був розташований на базарній площі, де раніше була військова фортеця. Великий ландшафтний парк було закладено на основі ділянки стародавнього дубового лісу. Помер граф на самоті саме в Ташані.

Онук графа Микола Голіцин розширив парк і збудував у ньому будинок із червоного дерева. При ньому насадження парку поповнилися такими деревами та чагарниками, як граб, сосна веймутова, модрина європейська, берест, ясен, ялівець звичайний.

Останній господар Ташані князь Костянтин Горчаков у 1901-1903 pоках доповнив парк системою із трьох ставків, у яких раніше вирощували рибу. Зараз лише один ставок із острівцем виглядає привабливо. На острові та на берегах його ростуть канадський клен і ялина срібляста. Подекуди можна зустріти осередки  каштанів, кленів та самшиту.

На Чмировій горі, яка була місцем прийому та розваг для гостей, знаходиться єдиний пірамідальний дуб, а зовсім поруч розташована криниця, вирита Горчаковим у 1901 році.

Тетіївський народний історико-краєзнавчий музей заснований у 1967 році. З 1989 року розташовується в приміщенні колишнього банку початку XX століття, навпроти Центрального міського парку Тетієва.

На сьогодні фонди музею налічують понад 4000 експонатів, які виставлені в семи кімнатах. Експозиція розповідає про далеке минуле Тетіївщини, події Української революції, Голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну та повоєнну відбудову.

Привертає увагу насичений матеріалами стенд "Тетіїв на перехресті віків" про історію розвитку міста. Постійно поповнюються експонатами виставки "Євромайдан" та "Неоголошена війна".

Комплекс торгових рядів у Білій Церкві збудовано на початку ХІХ століття графом Браницьким. Назва "БрУМ", що прижилася, розшифровується як "Браницьких Універсальний Магазин".

Збудований у стилі раннього класицизму замкнутий Гостинний двір звернений на площу великими арками з парадними портиками по осі чотирьох фасадів. Портики грали велику композиційну роль, замикаючи перспективу чотирьох взаємно перпендикулярних вулиць, спланованих по осях квадратної Базарної площі. Оригінально вирішений торговельний комплекс площею близько 5 тисяч квадратних метрів було розраховано на 85 лавок. Відкриття торгових рядів значно стимулювало торгівлю у Білій Церкві та сприяло розширенню єврейської громади.

Старий БрУМ досі використовується за призначенням - тут розміщені магазини та кафе. На території проходять різноманітні фестивалі та культурні акції.

Трипільський етно-історичний комплекс розташований в мальовничому місці над дніпровською затокою в селі Трипілля на Київщині, навпроти Дівич-гори. Це приватний музейно-розважальний заклад сучасного формату, що в інтерактивній формі знайомить з історією і культурою України від найдавніших часів.

Ще у 2006 році на цьому місці відомий колекціонер Олександр Поліщук спільно з архітектором Володимиром Лазоренком, художником Анатолієм Гайдамакою та істориком-белетристом Юрієм Шиловим відкрили приватний історико-археологічний музей "Прадавня Аратта-Україна". Основу його експозиції складала зібрана Поліщуком особиста колекція предметів побуту трипільської культури.

Після тривалої перерви музей наново відкрився у 2023 році у новому форматі. Експозиція на трьох поверхах знайомить з археологічними знахідками на території Київщини та нематеріальною культурною спадщиною регіону.

На першому поверсі музею можна відвідати українську світлицю та залу ручної праці, де представлені старовинні ткацькі верстата, веретена, а також велика колекція старовинних вишитих сорочок, рушників, килимів. У залі Едіакарського періоду експонуються скам'янілості перших живих організмів і тварин, які були знайдені на території України. В експозиції трипільської культури представлена кераміка трипільського типу (переважно безпаспортна і неатрибутована). У виставковій залі зараз експонуються ляльки-мотанки майстрині Юлії Петренко.

В окремій будівлі взимку відкривається Резиденція-музей святого Миколая. Працює кафе з каміном в українському стилі, де проводяться дитячі майстеркласи, чайні церемонії, тематичні заходи, пропонуються обіди під замовлення туристичних груп. Крім звичайних екскурсій, в музеї проводять квести. У сувенірній крамничці продаються вироби ручної роботи.

Труханів острів - одне з найулюбленіших місць відпочинку киян.

За легендою, острів названо ім'ям половецького хана Тугорхана, оскільки наприкінці XI століття на ньому була резиденція його доньки - дружини київського князя Святополка.

Довгий час ця земля була безлюдною, з XIX століття стала набувати популярності як зона відпочинку з Центральним пляжем. У 1950-х роках була з'єднана з Правим берегом Дніпра підвісним Пішохідним мостом, який відчутно вібрує під ногами при великому скупченні народу.

Тюльпанове дерево або ліріодендрон тюльпановий не має прямого відношення до тюльпанів – це родич магнолії.

Походить із північного сходу Америки, де досягає висоти 50-60 метрів. Має листок незвичайної форми – без кінчика. Свою назву дерево отримало завдяки ніжним жовто-зеленим квітам, схожих на тюльпани.

У Ворзелі тюльпанове дерево посадили в 1914 року на садибі секретаря Київської земської управи Жеребцова. Це тюльпанове дерево – одне з найбільших в Україні (кажуть, що їх у країні лише два, але насправді – близько 30). Його висота становить близько 30 мтрів, а діаметр стовбура – понад один метр. Цвіте наприкінці травня – на початку червня.

Ремісничі поселення на Подолі виникли за часів Київської Русі, назви вулиць Гончарна, Кожум'яцька та Дегтярна відображають характер діяльності мешканців.

За радянських часів місцевість занепала.

В даний час ведеться забудова елітними особняками в стилі ХІХ століття.

В урочищі Кам'яниця у північно-західній частині Ржищева збереглися залишки козацької сторожової фортеці: вали, рів та підземний хід.

За легендою, під час тривалої облоги останні захисники фортеці, що залишилися живими, - три брати - сховали полкову скарбницю в колодязі Вигадка, який також зберігся до наших днів.

Дерев'яна Успенська церква у Вільховці збудована у XIX столітті на місці старого Михайлівського храму, відомого з 1700 року.

Церква дев'ятизрубна п'ятиголова, зі складною композицією обсягів, що є рідкістю для Київщини. Верх виконаний у псевдовізантійському стилі, що робить церкву схожою на храми княжого періоду. Частково збереглися старовинні розписи в інтер'єрі.

На території знаходиться могила Колотновської, дружини місцевого священика.

Будівлю синагоги у Переяславі збудовано на початку XX сторіччя. Це єдина єврейська культова споруда міста, що збереглася, хоча наприкінці XIX століття населення Переяслава наполовину складалося з євреїв.

З радянських часів у будівлі розміщується Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького, на якій виготовляються вироби художнього ткацтва та вишивки ручної роботи (рушники, вишиванки та інше).

Проводяться екскурсії. Готові вироби можна придбати безпосередньо на фабриці.

Приватна фабрика ялинкових прикрас родини Бакунів розташована поруч з Києвом, в селі Луб'янка під Гостомелем.

У 2007 році Василем Бакуном та його дітьми Ігорем та Катериною тут налагоджено традиційне, але сучасніше виробництво скляних ялинкових куль, розписаних вручну. 

В ході екскурсії відвідувачам демонструють різні етапи іграшкового виробництва: видування куль зі скляних трубок, сріблення куль розчином оксиду срібла, сушіння у спеціальних печах та, нарешті, ручний розпис, який здійснюють студенти художніх вищих навчальних закладів. Відвідувачі можуть замовити персональний малюнок або зробити напис на кулі.

Луб'янська фабрика ялинкових прикрас виготовляє понад 2000 видів ялинкових іграшок, багато з яких можна купити у фірмовому магазині за ціною виробника.

В перший же день повномасштабного російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, фабрика і село Луб’янка були окуповані росіянами. Ігор Бакун, син засновника фабрики, який працював склодувом ялинкових прикрас та проводив екскурсії, був розстріляний російськими військовими. 

Наразі фабрика ялинкових прикрас в Луб’янці не приймає екскурсійні групи. Натомість фабрика організовує виїзні майстер-класи на базі шкіл чи дитячих садочків.

Фабрика ялинкових прикрас у Клавієво-Тарасовому працює з початку вересня до кінця грудня.

Під час екскурсії можна ознайомитись із процесом виготовлення скляних ялинкових прикрас, придбати підписані кульки – дуже приємний подарунок на Новий Рік та просто накупити гарних іграшок. Краще взяти з собою картонну скриньку - складно виїхати з порожніми руками, а іграшки такі тендітні.

Про екскурсію краще домовлятися заздалегідь телефоном, але якщо поїхати не перед Новим Роком, можна домовитися на місці. Чим ближче до Нового Року – тим більше екскурсій школярів великими автобусами.

В екскурсію входить: відвідування склодувного цеху і художньої майстерні, музей історії іграшки та виставкових експозицій, казкове містечко Lemax, знайомство з головним чарівником фабрики, поштовий офіс Діда Мороза, майстер-клас з розпису ялинкової іграшки, відвідування фірмового магазину іграшок.

Фастівський краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі банку (кінець XIX століття), яка є зразком так званої безордерної архітектури в "цегляному" стилі.

Музей засновано в 1990 році, хоча його колекція почала створюватися ще в 1970-х роках. Нинішня експозиція створена на основі результатів археологічних досліджень, етнографічних експедицій, пошуків у архівах.

Серед матеріалів історичного відділу є рідкісні архівні та фотоматеріали, а також історичні предмети, що розповідають про перебування у Фастові Директорії УНР, про бій під Мотовилівкою, про об'єднання УНР і ЗУНР та інші події.

Особливий інтерес викликає діюча модель залізниці та інші експонати про півторастолітню історію Фастівської залізниці.