Пам'ятки Берегівського району

Приватний винний підвал сім'ї Шош знаходиться у селі Кідьош за 5 кілометрах від Берегового.

Підвал закладений у 1923 році родиною виноробів Шош на власному сільському обійсті. Нині належить Карлу Шошу, члену Винного лицарського ордену імені Святого Вацлава, співорганізатору Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття.

Сім'я Шош обслуговує 7,5 гектарів виноградників, на яких вирощується близько 60 столових та винних сортів винограду. Білі та червоні сухі та десертні вина виготовляються в домашніх умовах за традиційними технологіями з витримкою у дубових діжках, з використанням старовинних та власних рецептів.

Дегустація вин проводиться у дегустаційній залі на 25-48 гостей поряд із винним льохом. На пробу пропонують до 20 сортів закарпатських вин, а також закуски домашнього приготування.

Завод-радгосп "Виноградівський" відкритий у 1972 році.

Шахта виносховища прорубана в Чорній горі у формі підкови та має довжину 350 метрів. Температура там коливається в межах 11-14 градусів. У дубових бочках можна одночасно зберігати до 720 тисяч літрів виноматеріалу та вина. Використовується класична технологія виготовлення вин із витримкою у дубовій тарі.

Тут вироблялися вина сортів "Леанка королівська", "Совіньйон", "Степняк", "Мюллер Тургау", "Ізабелла" та інші. В даний час винзавод "Виноградівський" призупинив виробництво, дегустації тимчасово не проводяться.

Виноградівський історичний музей розташований в історичному центрі міста, знаходиться у тимчасовому приміщенні (до останнього часу розміщувався у Францисканському монастирі, який зараз повернуто до католицької церкви).

Фонди налічують близько 10 тисяч експонатів.

Цікава бронзова колекція ІІ тисячоліття до нашої ери.

Представлено великий матеріал про повстання угочанських селян під керівництвом Дєрдя Дожа (початок ХVІ століття) та про визвольну війну угорського народу проти Габсбургів.

В одній із зал розміщена етнографічна колекція із зразками народного ткацтва та вишивки.

Вознесенський костел – найдавніший храм Виноградова. Заснований, ймовірно, у XIII сторіічі, але вперше згадується на рубежі XV-XVI століть.

Кам'яний, однонефний, укріплений контрфорсами. Спочатку костел міг виконувати оборонні функції, а триярусна дзвіниця служила сторожовою вежею.

Згодом храм неодноразово перебудовувався, нинішні форми набув у XVIII столітті.

Під час недавніх реставраційних робіт було відкрито романські та готичні портали на південному та північному фасадах, готичне кам'яне різьблення в апсиді. Збереглися фрагменти орнаментального фрескового живопису, різьблення та ліпний герб над головним входом.

Наразі Вознесенський костел – діючий католицький храм Виноградова.

Невеликий винний льох у власному сільському дворі в селі Великі Береги утримує відомий закарпатський винороб Іван Урста.

Будинок, в якому він приймає гостей, перетворений на приватний музей виноробства. Господар пропонує для дегустації 5 сортів вина - два білі (Ріслінг, Нектар) та три червоні (Сапераві, Чорний лікар, Кагор). До вина подається традиційна закуска: смажені волоські горіхи, солоні сухарики, сир.

За попередньою домовленістю, господиня може приготувати страви традиційної берегівської кухні: голубці, боб-гуляш, бограч.

Садиба-музей закарпатського села Великі Береги відкрилася 2013 року в старому сільському будинку 1898 року побудови з ініціативи Закарпатського угорського інституту імені Ференца II Ракоці.

Садиба розташована в центрі села, неподалік реформатської церкви. Відреставрована протягом 2009-2012 років. Житловий будинок складається з трьох приміщень, має комору та автентичну піч. В експозиції представлені ткацькі верстати, інші знаряддя праці та предмети побуту.

Внутрішній двір відокремлюється клунею від саду, де росте понад 500 видів рослин.

Проводяться майстеркласи з традиційних ремесел.

2021 року Етнографічний музей-садиба села Великі Береги нагороджено премією "Будинок-музей року" від Асоціації краєзнавчих музеїв Угорщини.

Будівля колишньої єврейської ритуальної лазні в Береговому знаходиться на вулиці Сечені за колишнім будинком Великої синагоги (нині – центр культури та відпочинку міста).

Двоповерхова будівля зеленого кольору в стилі сецесії збудована в 1912 році. У радянські часи тут була звичайна лазня. Зараз у приміщенні колишньої єврейської ритуальної лазні розміщено Берегівський філіал "Приватбанку".

Квасівський замок "Мінта" закладений у XII сторіччі на торговому шляху з Марамороша до Задунав'я. Контролював сухопутний соляний шлях на виході з Боржавської долини.

Руїни замку розташовані на 15-метровому пагорбі у центрі села Квасово. Замок романського типу був трикутним у плані, мав круглу вежу-донжон діаметром 12 метрів. У східному куті замкового двору знаходився облоговий колодязь, прорубаний у скелі.

Вперше в документах замок "Мінта" згадується у 1390 році як власність феодала Яношу Нодьмігалі. У XVI столітті він належав Павлу Мотузнаї, який прославився розбоєм та пограбуваннями. На покарання за це в 1564 році австрійські війська на чолі з Лазарем Шевенді взяли замок штурмом і зруйнували, але господар встиг втекти, і пізніше частково відбудував твердиню.

Представники роду Мотузнаї володіли Квасівським замком до 1623 року, після чого він неодноразово переходив з рук в руки, потім був закинутий і майже повністю розібраний на будматеріали місцевими жителями. Збереглися лише ледь помітні руїни.

Руїни королівського замку Нялаб (Ньолаб) можна знайти на вершині високого пагорба ув центрі села Королево.

Існує легенда про войовничого лицаря Нялаба, який намагався силою взяти за дружину доньку бережського жупана Андрія Добоша красуню Ілку. Наздогнаний коханим Ілки лицарем Валентином, Нялаб убив вкрадену ним наречену на очах нареченого і сам кинувся до річки Вирки.

Точна дата заснування замку невідома. Ймовірно, він побудований у XIII сторіччі угорським королем Іштваном V (або його сином Ласло IV), вперше згадується в 1279 році.

Замок Нялаб був літньою резиденцією угорських королів, які приїжджали зі свитою полювати в навколишніх лісах. Крім того, замок контролював сплав солі по річці Тиса. У 1378 році король подарував Нялаб румунському воєводі Драге, а в 1405 році замок перейшов у володіння роду баронів Перені. У 1661 році Нялаб витримав невдалу турецьку облогу. В 1672 році замок було зруйновано за наказом короля Леопольда, який побоювався його впливових господарів.

Збереглися лише окремі фрагменти стін та веж. З найвищої частини пагорба відкривається чудовий краєвид на долину Тиси.

Літня резиденція графів Шенборнів, які володіли містом Берегове з XVIII сторіччя. Романтичного вигляду палац збудований у XIX столітті біля підніжжя гори на північно-східній околиці міста. На середньовічний замок його робить схожим висока вежа з гостроверхим дахом.

Поруч було розбито затишний парк.

У 1913 році тут відкрили угорське державне винне господарство, яке в 1920 році перейшло у власність чехословацької спілки виноробів. У 1954-му на базі резиденції було створено радгосп-завод "Берегівський", який виробляв знамениті марочні вина "Троянда Закарпаття", "Променисте", "Берегівське".

Зараз це винзавод СТОВ "Берегівське", що практично припинило виробництво. Доступ на територію заводу закрито. Будівля у поганому стані.

Затисянський музейний комплекс в селі Тисобикень поруч з Пийтерфолво заснований у 1970 році з ініціативи голови місцевого колгоспу Андора Бірова.

Комплекс складається з історичного музею, етнографічного музею просто неба та картинної галереї.

Історична експозиція розміщується в колишньому палаці графів Фогороші, зведеному 1890 року в стилі класицизму.

Поруч розташовані сімейна графська каплиця (нині – греко-католицька церква Пресвятої Трійці) та музей просто неба (скансен), що відтворює старе закарпатське село. Тут представлені автетничні дерев'яні будівлі, яким вже понад сто років: будинок заможного селянина (1882 рік), хата бідняка (1918 рік), сільська школа та будинок вчителя (1920 рік). В будинках відтворені тогочасні інтер'єри, представлені старовинні предмети побуту.

Картинна галерея розташовується у відреставрованому палаці Ендре Дьердя 1864 року побудови, що в сусідньому селі Пийтерфолво.

Елегантна будівля казино "Золота пава" в центрі Берегового збудована в XIX столітті з ініціативи піджупана Томаша Етвеша.

Тут збиралася місцева богема, знані й поважні мешканці міста, проходили урочисті заходи - бали, засідали представники еліти та громадські культурні організації Берегового. В закладі приймали багатьох відомих митців світу, відбувалися музичні вечори - в казино "Золота пава" виступали зірка оперети Анна Баті, зірка оперети та кінематографу Шарі Федак, піаніст Бейла Борток, відвідувачами закладу були угорський граф Іштван Сечені, письменники Ференц Мора та Жигмонд Моріц.

В 1912 році заклад був перебудований та оновлений. Саме тоді з’явилися різьблені з дерева Пави та фрески на стінах у стилі чесько-моравського живописця Альфонса Мухи.

Після Другої світової війни в приміщенні було відкрито ресторан "Карпати". В 1980-х роках будівлю було відреставровано і в 2003 році ресторан було перейменовано на готельно-ресторанний комплекс "Золота пава". 

Нині це респектабельний заклад із розкішними інтер'єрами, що зберігають аристократичний дух довоєнного Закарпаття. Вхід зі стелі холу осяює фреска із зображенням жінки "Вранішня зірка", на стінах в залі зображені розкішні німфи, кожна з яких асоціюється з порою року та часом доби.

Ресторан "Золота пава" пропонує найкращі страви закарпатської, угорської та української кухні.

Картинна галерея у селі Пийтерфолво є частиною Затисянського музейного комплексу. Розташовується у відреставрованому палаці міністра сільського господарства Угорщини Ендре Дьердя 1864 року побудови.

Галерея заснована в 1986 році з ініціативи голови місцевого колгоспу Андора Бірова. Першими експонатами стали портрети колгоспників, створені під час пленеру видатними закарпатськими художниками.

Зараз в експозиції представлено близько 200 полотен відомих закарпатських митців, серед яких Антон Кашшай, Василь Габда, Володимир Приходько, Василь Скакандій, Володимир Микита тощо.

Римсько-католицький костел Воздвиження Святого Хреста - одна з найстаріших готичних споруд в Україні. Ймовірно, заснування костелу належить до XI сторіччя.

За переказами, перший храм на цьому місці збудував легендарний засновник Берегового - пастух Сас, який знайшов тут горщик із золотом. У писемних джерелах Воздвиженський костел у Берегові вперше згадано в 1247 році.

Перебудовано в стилі готики в 1418 році, проте на північному порталі збережено романський стиль. Реставраційні роботи проводились у XIX та XX століттях.

На подвір'ї встановлено пам'ятник угорському королю Іштвану Святому.

Руїни костелу Святого Іоанна Хрестителя розташовані у полі ліворуч від траси на в'їзді до села Мужієво з боку Берегового.

Ранньосередньовічний костел у романському стилі побудований у 1117 році. В XIV сторіччі храм реконструювали, надавши йому готичні риси. У 1552 році домініканська святиня перейшла до протестантів.

У 1657 році костел Іоанна Хрестителя у Мужієвому зруйнували поляки. З того часу він не відновлювався.