Пам'ятки Берегівського району

Костел Іоанна Хрестителя в селі Кідьош - один із найдавніших храмів Закарпаття.

Готичний костел зі стрілчастими бічними віконцями збудований у XIV сторіччі на основі каплиці XIII сторіччя. За легендою, монастир, що існував при храмі, був заснований ще раніше - в XII сторіччі.

Невиразний на вигляд храм відноситься до споруд оборонного типу. Збереглися фрагменти фресок.

Костел Іоанна Хрестителя є пам'яткою архітектури національного значення.

Реформаторський костел – найбільший храм Берегового.

Знаходиться в центрі площі Лайоша Кошута, навпроти будівлі колишнього палацу комітатського (міського) суду.

Заснований у XIII-XV сторіччях. Готичний костел реформаторів багато разів перебудовувався. У 1918 році храм згорів, був відновлений у 1922-1924 роках. Біля чотириярусної вежі з годинником зберігся готичний перший ярус.

Особливість оформлення протестантського храму – півники замість хрестів на шпилях. Під час богослужінь грає орган.

У костел не слід входити в шортах та з оголеними руками, а жінки мають бути з покритою головою.

Готичний костел Серця Ісуса у селі Бене – пам'ятка архітектури національного значення.

Перша письмова згадка про костел, розміщений на головній дорозі на правому березі річки Боржави, зустрічається в 1333 році, але швидше за все йшлося про більш давню споруду, на місці якої в кінці XIV сторіччя був споруджений монументальний кам'яний католицький костел Серця Ісуса.

Ймовірно, храм мав оборонне значення, оскільки невеликі вікна масивної вежі схожі на бійниці, на північній стіні храму вікна відсутні зовсім, а решта стін має невеликі стрілчасті вікна. Однонефна базиліка посилена контрфорсами.

В 1593 році жителі села приєдналися до реформаторської віри, костел був перебудований.

У 70-х роках XVII століття храм було реконструйовано після руйнації під час придушення поляками повстання князя Ференца Ракоці. Внаслідок останньої реконструкції XIX століття вежа, яка спочатку була у вигляді готичного шпиля, була перебудована у стилі бароко з центральним декоративним ліхтарем.

У 1999 році угорськими майстрами проведено реставрацію, яка повернула храму практично початковий готичний стиль. Дах споруди, як і контрфорси, вкриті гонтом (дерев'яною черепицею).

Костел Серця Ісуса діючий

Мала синагога побудована в Береговому на початку 1920-х років.

Також збереглася будівля єврейської ритуальної лазні.

Нині синагога чинна.

Шкільний музей художниці Ганни Горват відкрився в 2014 році в Берегівській загальноосвітній школі №6 (зараз це Берегівська гімназія імені Ганни Горват), в якій мисткиня працювала вчителькою. Це найстаріша школа Берегового, зведена в 1874 році.

В експозиції представлені скульптури, картини та інші твори відомої берегівчанки. Зокрема, можна побачити малюнки художниці в різних стилях – фарбами, кольоровою крейдою та навіть авторучкою.

При вході в музей встановлено меморіальну дошку, присвячену Ганні Горват.

Єдиний в Україні музей леквару (сливового повидла) відкрито в 2012 році в прикордонному закарпатському селі Ботар місцевим фермером Павлом Тизешем.

Тут представлено безліч видів закарпатського леквру, а також різноманітні джеми із 28 країн світу. Всі види леквару виробляються ручним способом – без консервантів, барвників та ароматизаторів.

При музеї діє дегустаційна зала, де, окрім повидла, можна також скуштувати копчене м'ясо зі свинини унікальної місцевої породи мангалиці, екологічно чисті соки, традиційні страви угорської кухні та інше.

Перед музеєм встановлено пам'ятник свині мангалиці, а також пам'ятник леквару.

Музей текстилю імені Каталін Полоні засновано в 2008 році при Закарпатському угорському інституті імені Ференца II Ракоці у Береговому.

Ініціаторкою створення музею стала заслужена майстриня народної творчості Каталін Полоні (Катерина Антоник) із села Великі Береги, яка передала в експозицію значну частину своєї приватної колекції тканих виробів.

В експозиції представлено весь асортимент текстилю селянської культури Закарпаття: хустки, рушники, сорочки, фартухи, скатертини та інші предмети побуту з орнаментами, які є типовими для Берегівщини. Серед найцінніших експонатів музею – два вишиті чоловічі фартухи початку ХХ століття з села Велика Добронь.

Також в експозиції представлені старовинні ткацькі верстати та інше устаткування для виробництва тканин у робочому стані.

Музей ткацтва та етнографії відкрився в 1992 році в приміщенні загальноосвітньої школи закарпатського села Великі Береги, яке є центром традиційного березького ткацтва.

Музей заснувала заслужена майстриня народної творчості Маріанна Профус за сприяння своєї вчительки Каталін Полоні (Катерини Антоник), яка ще в 1958 році створила у Великих Берегах гурток ткацтва та вишивання з метою відродження місцевих ткацьких традицій. За її ініціативи в Березькій школі запровадили обов’язкове навчання ткацтва і вишивання хрестиком.

В музеї зібрана колекція зразків старовинної вишивки на домотканому полотні з орнаментами, які є типовими для Великих Берегів та всієї Берегівщини. Також в експозиції представлені старовинні ткацькі верстати та інше устаткування для виробництва тканин у робочому стані, побутові речі, старі світлини.

Проводяться майстеркласи з ткацтва та вишивки.

Новоселицький сільський музейний комплекс створений в 1989 році з ініціативи мешканців закарпатського села Новоселиця.

До складу комплексу входить дерев'яна Успенська церква 1669 року, в якій функціонує Музей народної дерев’яної архітектури і живопису, та Музей етнографії, що розташований в будинку навпроти.

Етнографічний музей має чотири відділи: "Ткацтво та вишивка", "Знаряддя праці", "Побутові речі", "Світлиця". Зокрема, представлене старовинне весільне, святкове та повсякденне вбрання закарпатців. Також можна побачити ткацький верстат, прялки, веретена та інші знаряддя праці.

Палац роду Береги (Берегєєв) у селі Великі Береги збудований у 1905 році. Одноповерхова будівля в стилі бароко.

Нині у палаці розміщується угорський гуманітарний ліцей, який фінансується реформаторською церквою.

Старовинна реформаторська церква, заснована в Четфалві в XV сторіччі, вирізняється високою готичною дзвіницею в стилі чеських оборонних веж.

Скромний однонефний кам'яний храм з одним віконцем укріплений із південно-західного кута контрфорсом. Стеля оформлена 60 квадратними дерев'яними кесонами з яскравим рослинним орнаментом. Ім'я автора Шандора Ференца вписано до одного з квадратів.

Дерев'яна дзвіниця була прибудована до західної сторони костелу під час реконструкції 1753 року. Квадратна в плані двоярусна вежа стоїть прямо на землі на 16 дерев'яних опорах (без фундаменту і паль). Дзвіницю вінчає гострий восьмигранний шпиль, що по висоті займає половину загальної висоти дзвіниці (близько 30 метрів).

Поруч із реформатроською церквою розташований католицький храм Святого Духа (1998-2001 роки) в стилі модерн.

Реформаторська церква в Мужієвому збудована у XV сторіччі в стилі пізньої готики.

Храм має монументальний вигляд, його кути та стіни укріплені контрфорсами. На західній стіні влаштований вхід у вигляді перспективного порталу з аркою. На південній стіні між контрфорсами влаштований вхід з обрамленням у формі стрілчастої арки. Стрілчасті арки вікон на південній стороні прикрашає витончене кам'яне різьблення.

Біля храму стоїть дерев'яна каркасна двоярусна дзвіниця зі шпилем, зведена у XVIII-XIX століттях.

Готичний костел реформаторів у Великих Берегах збудований у 1405 році. Проте, ймовірно, частина костелу була збудована ще до 1237 року.

У 1657 році храм зруйнували поляки, але незабаром він був відновлений. Останню реконструкцію проведено в 1869 році.

Термальний басейн відкритого типу розташований в центрі Берегового в комплексі навчально-спортивної бази "Закарпаття", при якому діє готель, кафе-їдальня та сауна.

Басейн з термальною мінеральною водою функціонує з 1967 року. Заповнюється з гейзера глибиною 1080 метрів кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвими водами високої мінералізації. Берегівське джерело гарячої хлоридно-натрієвої мінеральної води (+35) обладнано для цілорічного прийняття лікувальних ванн.

Використовується для лікування органів опорно-рухового апарату, нервової системи, шкірних захворювань та інших.

Оздоровчо-рекреаційний комплекс "Термальні води "Косино" збудовано на місці зони відпочинку "Шошто-Термал" з гарячими джерелами термальних вод.

Купальня знаходиться за 1,5 кілометри від закарпатського села Косонь поряд з угорським кордоном, серед 200-річного дубового гаю.

Термальна вода піднімається зі свердловини завглибшки 1190 метрів і потрапляє до басейну за температури 41 градус. Мутна, солона на смак вода має жовтуватий відтінок завдяки надлишку заліза. Купання в ній сприяє лікуванню захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, периферичної нервової системи, периферичних судин та міліарних систем.

На території комплексу "Косино" розміщено п'ять басейнів, три з яких термальні. Великий термальний басейн частково заходить до "Королівської зали", де можна відпочити і перейти в чайну кімнату, душову, роздягальню, масажний кабінет або магазин комплексу. Прісний басейн з аква-баром та музичним супроводом виконаний у мексиканському стилі. Також є дитячий басейн. Усі басейни оточені лежаками, обладнані фонтанами та підводними гейзерами. Працює "Ванна Кнайпа" для ніг.

Відвідувачам комплексу "Косино" є безкоштовна фінська сауна, а також зона барбекю з мангалами і альтанками, безкоштовний Wi-Fi.