Пам'ятки Мукачівського району

Кафедральний собор на честь Почаївської Ікони Божої Матері розташований в центрі Мукачева поруч з пішохідною площею Кирила та Мефодія.

Збудований в 1992-1993 роках. В основі споруди - будівля колишньої контори маєтку Шенборнів, яка за радянських часів використовувалася як прикордонна застава.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Поруч встановлено пам'ятник воїнам-афганцям.

Дегустаційна зала "Кельтський двір під Ловачкою" в Мукачеві розташована в старовинному підвалі завдовжки 45 метрів біля підніжжя гори Ловачка, на схилах якої вже понад 500 років вирощують виноград.

Назва пов'язана з тим, що неподалік знаходиться давнє кельтське поселення.

Дегустаційний підвал пропонує гостям скуштувати кілька видів фруктових паленок та настоянок (сливовиця, кедрівка, черешнівка, дичківка, хурмівка та інші), три види домашнього елю (кельтський, імбирний, кукурудзяний), домашній сидр, а також кількох видів вермуту, виготовленого на 30 травах.

З ексклюзивних та витриманих напоїв туристи можуть скуштувати джин, шнапс, грапу, орухо та ракію власного виробництва.

До напоїв подають солоні огірки та помідори, бутерброди із солоніною та смальцем домашнього приготування.

Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії в селі Верхній Коропець заснований в 1704 році, після того, як тут осіла велика група німецьких колоністів.

Нинішня будівля костелу належить до ХІХ століття.

Невеличкий краєзнавчий музей працює при Будинку культури закарпатського села Дерцен.

Експозиція розповідає про історію та культуру села.

В етнографічному розділі представлені сільські старожитності: старовинні меблі, керамічний посуд, традиційний одяг, закарпатські килими, знаряддя праці.

"Медовий дім" у Мукачеві - одна з визначних пам'яток "Медового шляху Закарпаття", що входить до туристичного маршруту "Солодке Закарпаття".

Мукачівський музей меду відкрито в 2010 році родиною бджолярів Переста. В експозиції представлений живий вулик із прозорими стінками, інструменти пасічників, колекція іграшкових бджіл, унікальна карта України в сотах, воскові свічки, зразки меду із 60 країн світу.

Відвідувачам "Медового дому" пропонують дегустацію 4 видів закарпатського меду, а також деяких медових напоїв: медовухи та медового бальзаму на травах.

Джерело лікувальної мінеральної води "Поляна Квасова" розташоване на території сааторію. "Сонячне Закарпаття".

Бювет відкритий разом із санаторієм у 1965 році.

Полянське родовище мінеральних вод знаходиться за два кілометри від центру села Поляна на лівому березі річки Велика Піня в урочищі Кваси. Джерело відоме з XVIII століття. На Закарпатті мінеральні води, що містять природну вуглекислоту, називають квасними, квасом.

Спочатку вода з полянського джерела вивозилася бочками, а в 1840 році вже розливалася у пляшки та експортувалася до Європи під назвою "Полянська". Новий промисловий розлив води "Поляна Квасова" було запущено в 1946 році.

Вміст гідрокарбонатів у ній значно більший, ніж у знаменитій "Боржомі". Однієї склянки достатньо для того, щоб позбутися відчуття печії. Вода застосовується для профілактики та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, суглобів.

Музей прикладного мистецтва Закарпаття створено в 2004 році при Мукачівському державному університеті з ініціативи відомого закарпатського художника, мистецтвознавця і педагога Аттіли Коприви.

Його особиста колекція закарпатських народних костюмів лягла в основу музейної експозиції.

Крім зразків народного одягу та вишивки, в музеї представлено предмети побуту (вироби з дерева, гончарство, ткацтво та лозоплетіння) та знаряддя праці (ткацький верстат, прялки тощо).

Музей художніх мистецтв заснований у 1997 році при Мукачівській художній школі-інтернату, нинішньому Мукачівському ліцеї №8. Ліцей розташовується в приміщенні колишньої Угорської державної королівської гімназії, яка була збудована у 1892 році.

Експонатами музею стали екзаменаційні роботи випускників школи з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва – кращі мистецькі твори живопису, графіки, вишивки, кераміки, витинанки, ліпки, аплікації соломкою, колажі тощо. Тут можна побачити вишивані рушники, писанки, живописні полотна з закарпатськими пейзажами, різноманітні вироби з глини.

Екскурсії Музеєм художніх мистецтв проводять члени гуртка "Юні екскурсоводи".

Мукачівський літературно-мистецький музей відкрився 2021 року на першому поверсі Центральної міської бібліотеки імені Олександра Духновича в центрі міста Мукачево.

Музей створено коштом громадськості з ініціативи письменників Віктора Дворниченка та Тетяни Рибар.

В експозиції представлені старовинні та сучасні зразки літератури, образотворчого та театрального мистецтв, музики, скульптури. Можна побачити старовинні друкарські машинки, музичні платівки, театральні афіші, твори декоративно-ужиткового мистецтва.

Пам'ятник сажотрусу в центрі Мукачево встановлено в 2010 році з ініціативи колишнього голови закарпатської обласної державної авдміністрації Віктора Балоги.

Скульптура роботи Івана Бровді розміщена на бруківці біля фонтану, навпроти міського Будинку культури. Пам'ятник "щасливому сажотрусу" одразу прозвали "Берталон-бачі - щасливий коминар", оскільки прототипом послужив добре відомий місцевим жителям мукачівський сажотрус Берталон Товт. Він зображений зі своїм спорядженням, що оглядає дахи навколишніх будинків. Поруч із ним - вірний кіт.

Вважається, що зустріч із сажотрусом приносить удачу.

Площа Кирила і Мефодія в Мукачеві (колишня площа Миру) - затишний брукований бульвар, що становить основу пішохідного трикутника турзони в центрі міста.

Домінантою є міська ратуша в стилі модерн (1906 рік), на вежі якої встановлено годинник зі складним механізмом. На іншому кінці площі височить кафедральний костел Святого Мартина, який є покровителем міста. Поруч знаходиться готична каплиця Святого Йосипа (XVI століття), в якій збереглися середньовічні розписи.

На площі встановлено пам'ятник святим Кирилові та Мефодію.

Це місце проведення масових заходів, зокрема щорічного фестивалю "Червене вино".

Свалявський історичний музей розміщується на першому поверсі адміністративної будівлі в центрі міста Свалява.

Близько 1300 експонатів музею розповідають про історію Савлявщини та традиційну культуру мешканців цього закарпатського краю, відомого своїми цілющими мінеральними водами. В історичній частині представлені архівні матеріали та старі фотографії міста.

Етнографічна експозиція оформлена у вигляді інтер'єру традиціної закарпатської хати. Тут експонуються побутові речі жителів Сваляви та навколишніх сіл: знаряддя праці, народний одяг і взуття. Детально представлено традиційну технологію виготовлення тканин і тканих виробів: прядка, ткацький верстат та інші знаряддя.

Дерев'яна Свято-Димитрівська церква у Вільховиці є однією з визначних пам'яток дерев'яної архітектури Закарпаття. Зведена без жодного цвяха, презентує бойківський тип споруд.

В інтер'єрі церкви привертає увагу проріз між бабинцем та нефом, декорований різьбленням, а також різьблені зображення стародавніх символів сонця та "соняшників".

Храм був побудований з дубових колод у XVII сторіччі в селі Бистриця. В 1910 році Церква Святого Великомученика Димитрія була перенесена до Вільховиці. За однією версією, її викупили більш заможні члени вільховицької громади, за іншою - донька місцевого господаря взяла шлюб і як посаг забрала храм із собою. Саме це й уберегло церкву від руйнування.

Свято-Димитрівська церква є пам'яткою архітектури національного значення.

Греко-католицька Свято-Іллінська церква в Чинадійові – це перебудований католицький костел XIV сторіччя.

Спочатку храм був виконаний у готичному стилі, наступні перебудови спотворили його вигляд.

Тут зберігається дерев'яна колода з хрестом усередині, який у 2002 році виявили мукачівські лісоруби, коли спиляли бук віком близько 100 років.

Свято-Миколаївська церква в Чинадійові розташована на березі річки серед сільської забудови за 250 метрів від замку Перені.

Збудована в XVIII сторіччі.

Церква та замок з'єднані підземним ходом. Нині хід із боку замку замуровано.

Храм належить громаді УПЦ московського патріархату.