Пам'ятки Тячівського району

Солоне озеро антропогенного походження, аналог Мертвого моря за рівнем мінералізації води.

Виникло в Солотвині в 1902 році на місці соляної шахти, що просіла. Названо ім'ям угорської цариці Кунігунди, дружини київського князя Ярополка, яка, за легендою, зупинялася тут дорогою до Києва.

Нині оточено безліччю аналогічних озер. Солоність води в них досягає 32-35%, що спричиняє відчуття невагомості при зануренні. Для хімічного складу характерна підвищена концентрація іонів брому. Протягом року температура води не опускається нижче за 17°С, влітку тримається на рівні 25-27°С. Берег та дно озера вкриті шаром лікувальної грязі чорного кольору.

Озеро є курортом, широко застосовується грязелікування та лікування сольовим розчином (рапою). Грязі дають позитивний ефект при лікуванні серцево-судинної системи, остаточних явищах флебітів та тромбофлебітів, захворюванні кісток, нервової системи, урологічних захворюваннях, псоріазі та легеневої системи.

Приватний етнографічний музей у Великій Угольці відкрив у 2009 році колишній єгер Карпатського біосферного заповідника Андрій Регуш.

Експозиція розміщена в одній із кімнат його власного будинку. Подано кілька сотень експонатів, що характеризують старовинний закарпатський побут: знаряддя праці, посуд, одяг, прикраси та інше.

Експонати можна брати до рук, а одяг приміряти. Також господарі надають послуги зеленого туризму.

Народний історико-краєзнавчий музей імені Степана Вайди розташований у селі Дулово на Закарпатті. Носить ім'я танкіста Степана Вайди, який народився в селі Дулово в 1922 році, за часів Другої світової війни воював на боці Радянського Союзу у складі 1-го чехословацького армійського корпусу та загинув у боях за польське місто Творкув у 1945 році.

Експозиція у 4 залах відображає історію і культуру Тячівщини. Представлено чимало предметів старовинного одягу, побутових речей, знарядь праці. Також зібрано колекції місцевих народних майстрів – ткацтво, вишивка тощо. На території музею встановлено танк та погруддя Степана Вайди.

Музей історії соляних копалень у селищі міського типу Солотвино розповідає про зародження та розвиток соляних промислів на Закарпатті, способи видобутку солі на території краю у різні історичні епохи.

З 1974 року музей розташовувався неподалік Солотвинського солерудника, який є одним із найбільших у Європі (запаси солі тут становлять 300 мільйонів тонн, товщина шару промислової розробки - 300 метрів). Проте через аварійний стан будівлі у зв'язку з карстовими процесами на території солерудника Історичний музей солекопалень тимчасово припинив роботу.

В 2021 році Солотвинська  селищна рада виділила музею нове приміщення для експозиції. Тут представлені знаряддя праці солекопів, різні ліхтарі та світильники, одяг та особисті речі шахтарів, різноманітні інженерні конструкції, документи, карти та фотографії.

Костел Святого Стефана (Іштвана) в Тячеві побудований у 1883-1885 роках після того, як у місті було відроджено католицьку громаду, яка так і не змогла повернути собі костел реформаторів.

Храм освячений у 1888 році й отримав ім'я угорського короля Святого Іштвана (Стефана).

У 1940-х роках святиня була закрита, богослужіння відновилися лише в 1988 році. Зберігся орган 1890 року. Цікаво, що годинник на дзвіниці не справжній, а намальований.

Приватний краєзнавчий музей "Сріберна земля" в селі Грушово відкрився 1994 року в будинку закарпатського художника Василя Тегзи, який протягом життя зібрав чималу колекцію старожитностей.

Після смерті художника музейну справу продовжила його дружина Людмила.

Сьогодні музей налічує понад 5000 експонатів у 12 відділах. Серед них – рукописне "Євангеліє" XV століття та ще 65 стародруків, старовинна церковна чаша, ікона закарпатської школи живопису, монети римського періоду, рідкісні марки багатьох країн.

В етнографічній експозиції представлено понад 200 зразків одягу, переважно гуцульського, 250 домотканих рушників, прялки з мотовилами, велика кількість предметів домашнього вжитку (діжки, маслобойки, глечики, бербенички, розписані  тарілки).

Також експонуються деякі картини Василя Тегзи, зокрема, закарпатські пейзажі.

Приватний музей історії та етнографії румун Закарпаття відкрився в 2014 році в селі Нижня Апша, яке називають найбагатшим селом України. Значну частину населення тут становлять етнічні румуни.

Музей створив на на власному подвір'ї апшанський лікар та письменник, етнічний румун Іон Ботош, що колекціонує румунські старожитності ще з 1984 року. Окрасою комплексу є 200-річна дерев’яна хата в марамороському стилі.

В експозиції представлена румунська вишивка, автентичний одяг, рушники, предмети побуту, ікони, книги, рукописи, документи. Також можна ознайомитися зі знаряддями селянської праці та робочими інструментами ремісників.

Народний етнографічний музей "Калина" створив у 2005 році закарпатський краєзнавець і колекціонер Юрій Куцин на власному подвір'ї в селі Калини.

Протягом життя він зібрав понад 4000 експонатів, деяким із них по 300-400 років. В експозиції представлені старовинні вишивані сорочки та рушники, традиційне гуцульське вбрання для свят і для буднів, жіночі прикраси, розписний керамічний посуд, гасові лампи, музичні інструменти.

Найбільшими цінностями колекціонер вважає крісло, в якому сидів президент Карпатської України Августин Волошин, та меч опришка Штаєра 1810 року.

Перед входом в музей встановлено кілька дерев’яних скульптур, серед яких опришок Пинтьо Хрущ.

На території знаходяться діючий макет млина, автентична закарпатська хата ХVIII століття та невеличкий ботанічний сад, де ростуть банани, лимони, кавове дерево.

В кінці екскурсії гостей частують чаєм з гірських трав домашнього виробництва з гірським медом з власної пасіки та домашнім вином.

Господар пропонує послуги організації зеленого туризму, екскурсій околицями, походів у гори. Працює сауна з басейном.

Карстова печера "Молочний Камінь" в однойменній вапняковій скелі розташована на території Угольського лісництва Карпатського біосферного заповідника, за 2 кілометри на північ від села Велика Уголька.

Печера завдовжки 92 метри утворилася внаслідок ерозії. Назва пов'язана з кольором вапняного розчину, що просочується з тріщин у скелі. Печера двоярусна, з двома ходами, що розходяться від входу. Східний хід веде до просторої зали розміром 10 на 15 метрів та висотою до 15 метрів.

У печері "Молочний Камінь" можна побачити сталактити. Тут було виявлено стоянку давніх людей.

Реформаторський костел у Тячеві заснований у XIII сторіччя угорським королем Ласло Великим як римо-католицький. У 1546 році костел відійшов реформаторам.

Храм однонефний, прямокутний у плані. У 1810 році до західного фасаду було прибудовано триярусну дзвіницю з шатровим завершенням. На верхньому ярусі дзвіниці встановлено старовинний годинник. Бічні стіни храму посилені потужними контрфорсами, що надають будівлі особливу значущість. Неф перекритий дерев'яним кесоном з унікальними розписами із 200 частин, серед яких є зображення лева, русалки, пелікану, дракона та інших. Кожна частина розпису є шедевром сама по собі. Інтер'єр прикрашений стилізованим рослинним орнаментом, близьким до українських народних розписів.

До 1944 року у реформаторському костелі Тячева зберігалася найбагатша бібліотека Мараморощини.

Поруч із костелом знаходиться цікавий за архітектурою лютеранський парафіяльний будинок, а також бронзове погруддя угорського художника Шимона Голлоші, який мешкав у Тячеві.

Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир був заснований в 1925 році в селі Дубовому, але за кілька років було прийнято рішення перенести його до Бедевлі.

У 1955-1960 роках монастир був закритий, а відродився він у 1990 році. На території розташований великий храм Іоанна Хрестителя, зимовий храм Божої Матері Почаївської та житловий корпус із трапезним храмом. Нині тут живуть 16 ченців, які у вільний від слухняності час займаються мистецькою обробкою ікон бісером. Частина робіт виставляється на продаж.

До святинь обителі належать ікона небесного покровителя монастиря - Святого Іоанна Предтечі з часткою мощей Хрестителя Господнього, старовинний образ Богородиці, писаний Святим Апостолом Лукою (давній точний список), чудотворна ікона Святого Трифона, яку кілька разів викрадали, але вдавалося повернути її назад.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Скеля "Карстовий міст" - рідкісна пам'ятка природи, одна з найбільш вражаючих природних визначних пам'яток Карпат. Розташована в урочищі "Чур" на території Угольсько-Широколужанського заповідного масиву на північ від села Мала Уголька.

"Карстовий міст" є гігантською кам'яною аркою у вапняковій скелі, що сформувалася протягом тисячоліть карстовими процесами.

Збереглися сліди язичницького капища. В XVI-XVIII сторіччях тут існував православний монастир, який було закрито в 1788 році австрійською владою.

Краєзнавчий музей села Терново носить ім'я свого засновника, колишнього голови Тернівської сільської ради Івана Зайця.

За його ініціативою на початку 1980-х років Тернівський краєзнавчий музей почав функціонувати як структурний підрозділ Закарпатського краєзнавчого музею, а у 2003 році музей став самостійною установою.

В експозиції, зокрема, представлено макет села на початку XX століття.

В етнографічній частині експонується старовинний одях, предмети побуту та знаряддя праці.

Представлено документи періоду Австро-Угорщини та Чехословаччини, історичні світлини, стародруки.

У розділі, присвяченому засновнику музею, можна побачити раритетні фотоапарати і кінокамери Івана Зайця, який захоплювався кінозйомкою.

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці у Тячеві збудована в 1852-1889 роках на місці дерев'яного храму.

Сучасний іконостас виготовлений у будапештських майстернях. На вежі встановлені 2 величезні дзвони, один із яких спочатку був відлитий для кафедрального храму в місті Сігет (Румунія).

У 1948 році, після заборони греко-католицької церкви, святиню передали православній громаді, і лише у 2009 році Успенську церкву остаточно повернули греко-католикам.