Пам'ятки Чернігівського району

Спасо-Преображенська церква збудована в 1817 році Григорієм Милорадовичем, який володів Любечем у XIX столітті.

Церква в стилі класицизму розташована на базарній площі. За радянських часів її використовували як клуб, склади. Тільки в 1992 році її повністю відродили.

Нині це єдиний діючий храм Любеча. Тут зберігається список ікони Богородиці "Любецької", втраченої в роки атеїстичних гонінь.

Спасо-Преображенський собор в Чернігові - один із найдавніших християнських храмів на території України, унікальний зразок давньоруської архітектури.

Побудований за князя Мстислава Хороброго, ставши його усипальницею. Тут же похований Ігор Святославович, герой "Слова про похід Ігорів".

В інтер'єрі збереглися фрагменти давньоруських фресок, чудовий іконостас XVIII століття. Частина колекції золотої і срібної церковної утварі Спаського собору зберігається в Чернігівському історичному музеї.

Чернігівський Спасо-Преображенський собор внесений до списку культурних цінностей ЮНЕСКО.

Поруч розташований будинок архієпископа (1780 рік), в якому зараз знаходиться архів.

З 1967 року Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Троїцька церква побудована в Бігачі в 1831 році за поміщиків Кейкуатових.

Величний кам'яний храм в стилі класицизму є пам'яткою архітектури національного значення. Бічні фасади прикрашені чотириколонними портиками тосканського ордену із трикутними фронтонами.

До наших днів Троїцька церква не збереглася у первісному вигляді - втрачено відкриту галерею і дзвіницю, які примикали до храму. Нині храм не використовується та потребує термінового капітального відновлення та реставрації.

Добре помітна з автотраси Трьохсвятительська церква в Лемешах зведена в 1755 році братами Розумовськими на могилі батька - Григорія Розума.

Архітектурні деталі оформлення фасадів церкви свідчать про поступовий відхід від стилю бароко та переважання рис класицизму. В 1865 році до церкви було прибудовано двоярусну дзвіницю, яка з'єднувалася з нею одноповерховим корпусом.

На стінах Трьохсвятительської церкви зберігся фрагмент розпису XVIII-XIX сторічь.

Невелика цегляна Успенська церква так званої єпархіальної архітектури є "наймолодшою" в Седневі. Розташована на пагорбі на околиці села.

Храм споруджено в 1860 році. Тоді по всій російській імперії старі дерев'яні церкви замінювали кам'яними спорудами. За основу брали "зразкові" (випробувані) проєкти, які єпархіальні архітектори підганяли під конкретне місце. Для окраси цих храмів використовували декоративні елементи російської архітектури XIV-XVI століть. Такою є і Успенська церква в Седневі.

Із західного боку розташовується шатрова дзвіниця. У повоєнний час це був єдиний діючий храм у всій окрузі.

Центральний парк культури та відпочинку Чернігова - популярне місце дозвілля містян. Розташований на березі Десни.

На території парку розміщується Літній театр просто неба, атракціонне містечко, американські гірки, цирк, фонтани, ботанічна пам'ятка природи "Група багатовікових дубів".

Упродовж року проводяться культурно-масові заходи, фестивалі.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована в Количівці під Черніговим у 1778 році, добудована в 1885 році.

Дерев'яна п'ятизрубна споруда з притвором та двоярусною дзвіницею. Зберігся триярусний іконостас з іконами XVIII сторіччя. Всередині дзвіниці можна побачити старовинні написи.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці – маловідомий зразок дерев'яної монументальної архітектури Сіверщини кінці XVIII сторіччя.

Церква Святих мучеників Чернігівського князя Михаїла і його боярина Федора розташована на березі річки Стрижень, на місці садиби відомого полковника Павла Полуботка.

До революції біля церкви знаходилася духовна семінарія - один із найстаріших навчальних закладів дореволюційного Чернігова. Зараз тут розташовані корпуси військового шпиталю.

У світі лише три храми носять ім'я святих мучеників чернігівського князя Михайла Всеволодовича та його боярина Федора, які відмовилися вклонитися монгольським ідолам під час нашестя Батия і були жорстоко страчені монголами. Такі храми є у Чернігові, у Москві та у невеличкому канадському містечку.

Належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква святого великомученика Димитрія Солунського збудована в Добрянці у 1790 році.

Це єдина старообрядницька церква на Чернігівщині. Тривалий час за указом імператора Миколи I у храмі було заборонено дзвін. Більшовики закрили церкву перед Другою світовою війною, але за німців вона знову стала чинною.

Головною святинею прихожани вважають ікону Божої Матері "Вгамування хвороби".

Нещодавно до Дмитрівського храму було прибудовано дзвіницю.

Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм розташований у колишній будівлі Миколаївського Єпархіального братства.

При будівництві до загального ансамблю будівлі увійшла зведена в 1870 році каплиця Олександра Невського. З 1932 року і аж до початку Другої світової війни в будівлі розташовувався Чернігівський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка.

Був спалений в серпні 1941 року під час німецьких бомбардувань. Відновлений у повоєнні роки з надбудовою 3-го поверху над колишньою каплицею.

Зразок архітектури неоруського стилю, поширеного на межі ХІХ і ХХ століть.

З 1964 року в будівлі розташовується філармонія.

Шестовицький археологічний комплекс розташований на правому березі річки Десна в урочищі "Коровель" на південь від села Шестовиця.

Складається із Шестовицького городища на горі, подола та курганного могильника зі скандинавськими похованнями. Більшість комплексу датується X сторіччям.

Історична назва цього зниклого міста не відома, оскільки воно не згадується у літописах. Імовірно, тут була фортеця, яка захищала південно-західні підступи до Чернігова. Украплення овальної форми розташовувалися на високому мисі, утвореному Десною та болотистою низовиною. Гарнізон фортеці складався з найманців-варягів (вікінгів), які або служили в дружині чернігівського князя, або контролювали Чернігів від імені київського князя. Ймовірно також, що це була самостійна варязька торгова колонія.

Розкопки ведуться з 1925 року. Археологами України та Норвегії Шестовицьке городище визнане одним із найбільших поселень вікінгів у Європі.

Щорічно в середині червня на території городища відбувається Міжнародний фестиваль слов'яно-варязької культури та історичного фехтування "Коровель".