Пам'ятки Закарпатської області

Середньовічний замок "Сент-Міклош" (Святий Миколай) у Чинадійові споруджений у XV сторіччі як типова романська феодальна резиденція.

Замок є двоповерховою будівлею простої прямокутної форми з двома триярусними кутовими вежами. Товщина стін замку - понад 1 метр.

Чинадійовський замок належав багатому роду баронів Перені, охороняв карпатський перевал "Руська брама". В 1657 році замок постраждав під час штурму польськими військами князя Любомирського.

Ілона Зріні, дружина князя Ференца I Ракоці, таємно зустрічалася тут із ватажком угорських повстанців Імре Текелі, а після смерті чоловіка вийшла за нього заміж. Наприкінці антигабсбурської війни тут розташовувалася повстанська армія її сина Ференца II Ракоці.

Пізніше будівля виконувала функції в'язниці, складу. До останнього часу замок знаходився у вкрай занедбаному стані.

Нині Чинадійовський замок Сент-Міклош орендує художник Йосип Бартош. Ентузіасти ведуть реставраційні роботи, розгорнуто музейну експозицію та картинну галерею. У кількох відреставрованих кімнатах відбуваються художні виставки, художники періодично збираються на пленери, проводяться концерти живої музики, театралізовані екскурсії.

Працює туристичний інформаційний центр.

Літня резиденція графів Шенборнів, які володіли містом Берегове з XVIII сторіччя. Романтичного вигляду палац збудований у XIX столітті біля підніжжя гори на північно-східній околиці міста. На середньовічний замок його робить схожим висока вежа з гостроверхим дахом.

Поруч було розбито затишний парк.

У 1913 році тут відкрили угорське державне винне господарство, яке в 1920 році перейшло у власність чехословацької спілки виноробів. У 1954-му на базі резиденції було створено радгосп-завод "Берегівський", який виробляв знамениті марочні вина "Троянда Закарпаття", "Променисте", "Берегівське".

Зараз це винзавод СТОВ "Берегівське", що практично припинило виробництво. Доступ на територію заводу закрито. Будівля у поганому стані.

Затисянський музейний комплекс в селі Тисобикень поруч з Пийтерфолво заснований у 1970 році з ініціативи голови місцевого колгоспу Андора Бірова.

Комплекс складається з історичного музею, етнографічного музею просто неба та картинної галереї.

Історична експозиція розміщується в колишньому палаці графів Фогороші, зведеному 1890 року в стилі класицизму.

Поруч розташовані сімейна графська каплиця (нині – греко-католицька церква Пресвятої Трійці) та музей просто неба (скансен), що відтворює старе закарпатське село. Тут представлені автетничні дерев'яні будівлі, яким вже понад сто років: будинок заможного селянина (1882 рік), хата бідняка (1918 рік), сільська школа та будинок вчителя (1920 рік). В будинках відтворені тогочасні інтер'єри, представлені старовинні предмети побуту.

Картинна галерея розташовується у відреставрованому палаці Ендре Дьердя 1864 року побудови, що в сусідньому селі Пийтерфолво.

Зоологічний музей Ужгородського національного університету заснований в 1946 році при Біологічному факультеті УжНУ з ініціативи першого декана факультету Івана Рогаля.

Музей розташовується в неоготичній будівлі колишнього василіанського монастиря 1912 року, де також розміщується Фізичний факультет УжНУ.

В експозиції представлено понад 5000 екземплярів комах, риб, земноводних, плазунів, птахів та ссавців з усіх континентів та океанів світу (загалом у фондах 150 тисяч експонатів). Зокрема, представлені гігантський кенгуру з Австралії, африканський страус, американський кайман, індійський слон і бенгальський тигр, тібетські мавпи, антарктичний пінгвін тощо.

Значний інтерес становлять колекція денних хижих птахів та сов з території Закарпаття і Східної Словаччини ужгородського натураліста Олександра Грабаря та колекція тропічних комах, яку зібрав наприкінці XIX століття професор Іштван Лаудон.

Екскурсії необхідно замовляти за три дні до їх проведення.

Зразковий Іршавський історико-краєзнавчий музей засновний в 2006 році з ініціативи місцевого історика-краєзнавця Василя Керечанина.

Музей розташовується в приміщенні Іршавського міського центру позашкільної освіти. Основні фонди музею налічують понад тисячу експонатів.

В археологічній експозиції представлені речі, знайдені під час розкопок палеолітичної стоянки поблизу села Малий Раковець, слов’янського поселення IX-X століть поблизу Іршави, кургану куштановицької культури поблизу села Чорний Потік тощо.

Етнографічна колекція включає предмети побуту та одяг XVIII-XIX століть. Також представлені грошові купюри регіону першої половини XX століття, колекції скляних пляшок і гасових ламп.

Окремі експозиції розповідають про історію Боржавської вузькоколійної залізниці та про життя найсильнішого чоловіка ХХ століття Івана Фірцака-Кротона, який народився на Іршавщині в 1899 році.

Останнім часом експозицію поповнили предмети, пов'язані з Революцією Гідності та російсько-українською війною.

Центральний міст Іршави, що з'єднує береги річки Іршавка в центрі міста, збудований у 1924 році, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини. До цього у місті був лише дерев'яний міст.

Новий іршавський міст став частиною чехословацького проєкту щодо розвитку транспортної інфраструктури Закарпаття.

До наших днів він зберігся у майже незмінному вигляді - дві опори по берегах і арка, що несе. Через Іршавський міст проходить жвава траса Т-0719.

Народний історико-краєзнавчий музей імені Степана Вайди розташований у селі Дулово на Закарпатті. Носить ім'я танкіста Степана Вайди, який народився в селі Дулово в 1922 році, за часів Другої світової війни воював на боці Радянського Союзу у складі 1-го чехословацького армійського корпусу та загинув у боях за польське місто Творкув у 1945 році.

Експозиція у 4 залах відображає історію і культуру Тячівщини. Представлено чимало предметів старовинного одягу, побутових речей, знарядь праці. Також зібрано колекції місцевих народних майстрів – ткацтво, вишивка тощо. На території музею встановлено танк та погруддя Степана Вайди.

Музей історії соляних копалень у селищі міського типу Солотвино розповідає про зародження та розвиток соляних промислів на Закарпатті, способи видобутку солі на території краю у різні історичні епохи.

З 1974 року музей розташовувався неподалік Солотвинського солерудника, який є одним із найбільших у Європі (запаси солі тут становлять 300 мільйонів тонн, товщина шару промислової розробки - 300 метрів). Проте через аварійний стан будівлі у зв'язку з карстовими процесами на території солерудника Історичний музей солекопалень тимчасово припинив роботу.

В 2021 році Солотвинська  селищна рада виділила музею нове приміщення для експозиції. Тут представлені знаряддя праці солекопів, різні ліхтарі та світильники, одяг та особисті речі шахтарів, різноманітні інженерні конструкції, документи, карти та фотографії.

Елегантна будівля казино "Золота пава" в центрі Берегового збудована в XIX столітті з ініціативи піджупана Томаша Етвеша.

Тут збиралася місцева богема, знані й поважні мешканці міста, проходили урочисті заходи - бали, засідали представники еліти та громадські культурні організації Берегового. В закладі приймали багатьох відомих митців світу, відбувалися музичні вечори - в казино "Золота пава" виступали зірка оперети Анна Баті, зірка оперети та кінематографу Шарі Федак, піаніст Бейла Борток, відвідувачами закладу були угорський граф Іштван Сечені, письменники Ференц Мора та Жигмонд Моріц.

В 1912 році заклад був перебудований та оновлений. Саме тоді з’явилися різьблені з дерева Пави та фрески на стінах у стилі чесько-моравського живописця Альфонса Мухи.

Після Другої світової війни в приміщенні було відкрито ресторан "Карпати". В 1980-х роках будівлю було відреставровано і в 2003 році ресторан було перейменовано на готельно-ресторанний комплекс "Золота пава". 

Нині це респектабельний заклад із розкішними інтер'єрами, що зберігають аристократичний дух довоєнного Закарпаття. Вхід зі стелі холу осяює фреска із зображенням жінки "Вранішня зірка", на стінах в залі зображені розкішні німфи, кожна з яких асоціюється з порою року та часом доби.

Ресторан "Золота пава" пропонує найкращі страви закарпатської, угорської та української кухні.

Картинна галерея у селі Пийтерфолво є частиною Затисянського музейного комплексу. Розташовується у відреставрованому палаці міністра сільського господарства Угорщини Ендре Дьердя 1864 року побудови.

Галерея заснована в 1986 році з ініціативи голови місцевого колгоспу Андора Бірова. Першими експонатами стали портрети колгоспників, створені під час пленеру видатними закарпатськими художниками.

Зараз в експозиції представлено близько 200 полотен відомих закарпатських митців, серед яких Антон Кашшай, Василь Габда, Володимир Приходько, Василь Скакандій, Володимир Микита тощо.

Римсько-католицький Кафедральний костел на честь Святого Мартина, покровителя міста Мукачева, збудований у 1904 році на місці старого готичного храму.

Від первісної споруди збереглася готична каплиця Святого Йосипа XIV сторіччя із середньовічними розписами та надгробками. Вона служила вівтарною частиною стародавнього храму, більшу частину якого довелося розібрати через ветхість. Особливий інтерес представляють різьблені кам'яні наличники вікон з багатим орнаментом, що неповторюється, кольорові вітражі, опори (контрфорси) стін, а також готичні склепінчасті перекриття.

В 1976 році було проведено реставрацію.

Кафедральний собор на честь Почаївської Ікони Божої Матері розташований в центрі Мукачева поруч з пішохідною площею Кирила та Мефодія.

Збудований в 1992-1993 роках. В основі споруди - будівля колишньої контори маєтку Шенборнів, яка за радянських часів використовувалася як прикордонна застава.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Поруч встановлено пам'ятник воїнам-афганцям.

Дегустаційна зала "Кельтський двір під Ловачкою" в Мукачеві розташована в старовинному підвалі завдовжки 45 метрів біля підніжжя гори Ловачка, на схилах якої вже понад 500 років вирощують виноград.

Назва пов'язана з тим, що неподалік знаходиться давнє кельтське поселення.

Дегустаційний підвал пропонує гостям скуштувати кілька видів фруктових паленок та настоянок (сливовиця, кедрівка, черешнівка, дичківка, хурмівка та інші), три види домашнього елю (кельтський, імбирний, кукурудзяний), домашній сидр, а також кількох видів вермуту, виготовленого на 30 травах.

З ексклюзивних та витриманих напоїв туристи можуть скуштувати джин, шнапс, грапу, орухо та ракію власного виробництва.

До напоїв подають солоні огірки та помідори, бутерброди із солоніною та смальцем домашнього приготування.

Музей карпатської вузькоколійної залізниці знаходиться на території Колочавського скансену "Старе село".

Мережа вузькоколійних доріг була збудована на Закарпатті наприкінці ХІХ століття, але зараз майже повністю припинила існування. В Колочаві відновлено станцію "Чертьожник". На коліях стоїть поїзд, що складається з паровоза та десяти пасажирських та вантажних вагонів. Представлені різні інструменти та прилади, якими користувалися залізничники.

Особливий експонат - автомобіль "Волга" ГАЗ-21 на залізничному шасі.

Римсько-католицький костел Воздвиження Святого Хреста - одна з найстаріших готичних споруд в Україні. Ймовірно, заснування костелу належить до XI сторіччя.

За переказами, перший храм на цьому місці збудував легендарний засновник Берегового - пастух Сас, який знайшов тут горщик із золотом. У писемних джерелах Воздвиженський костел у Берегові вперше згадано в 1247 році.

Перебудовано в стилі готики в 1418 році, проте на північному порталі збережено романський стиль. Реставраційні роботи проводились у XIX та XX століттях.

На подвір'ї встановлено пам'ятник угорському королю Іштвану Святому.