Пам'ятки Черкаської області

Оборонна Іллінська церква-усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького - єдина споруда родової садиби Хмельницьких у Суботові, що збереглася.

Церква збудована в 1653 році коштом Богдана Хмельницького в стилі козацького бароко (зображена на сучасній купюрі у 5 гривень). Розташована на замчищі, де розташовувалася укріплена заміська резиденція гетьмана. Служила одним із фортифікаційних вузлів Суботівської фортеці, про що говорять ключоподібні бійниці в амбразурах на фронтоні.

Після смерті Богдана Хмельницького в 1657 році гетьман був похований у своїй родовій церкві-усипальниці.

Від садиби також зберігся фундамент оборонної вежі, над якою споруджено захисний павільйон. Поруч - кам'яні хрести ХVІІІ сторіччя, козацька гармата, відреставрована українська хата XVIII століття.

За радянських часів у приміщенні Іллінської церкви було відкрито меморіальний музей Богдана Хмельницького.

Нині храм діючий, хоча в ньому залишається частина експозиції Суботівського історичного музею, розміщеного на території колишньої садиби Хмельницьких.

Свято-Казанський собор у Чигирині відновлений у 2004 році на місці старого храму на честь Казанської ікони Божої Матері, збудованого у 1888 році на пожертвування моряків – уродженців Чигирина.

Величний храм із двома куполами та дзвіницею був збудований із світло-коричневої цегли. Стіни та склепіння були розписані іконами святих. За радянської влади до 1934 року Казанський собор залишався єдиним діючим храмом Чигирина. Після закриття храму будівля собору була розібрана на будматеріали.

Свято-Казанський собор відроджено завдяки допомозі меценатів у 2004 році. Нижній храм освячено на честь Святого Георгія.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква в селі  Орловець зведена у 1876-1886 pоках на місці ще більш давньої церкви, заснованої в 1779 році запорозьким козаком Кирилом Половим. Освячена у 1888 році.

Над входом до церкви висить ікона Святого Миколая. Одні з дверей до храму в цілому також є іконою.

Миколаївський храм належить до Православної церкви України.

Свято-Миколаївський кафедральний собор в Умані - пам'ятка архітектури ХІХ століття. Знаходиться в центрі міста, на території колишньої фортеці.

Побудований архітектором Томашем Етлінгером на пожертви городян на честь перемоги над Наполеоном на місці, де колись стояв католицький костьол. В 1843 році набув статусу собору. В 1911 році внутрішню частину собору було переобладнано та прикрашено орнаментами та іконами на зразок Київського Володимирського собору (художник Верещака).

За радянської влади на початку 1930-х років Свято-Миколаївський собор був зачинений, спочатку був переданий на баланс заводу "Мегомметр" під клуб, потім в 1977 році був переданий краєзнавчому музею для створення музею атеїзму. В процесі відновлювальних робіт було втрачено всі настінні розписи.

У 1989 році храм передали церковній громаді УПЦ московського патріархату й освятили на честь Святителя Миколая.

Православна Михайлівська церква була заснована в Лисянці в 1723 році, перебудована в другій половині ХІХ століття.

В радянські часи великий кам'яний храм закрили, а в кінці 1970-х років він повністю зруйнувався. На його місці в 2000 році було збудовано нову п'ятикупольну Свято-Михайлівську церкву. Поруч із церквою стоїть будинок священика, прикрашений величезним розписом.

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Черкасах – найбільший православний храм в Україні (сягає 72 м заввишки).

Побудований за 8 років за проєктом Архієпископа Черкаського та Канівського Софронія у візантійському стилі. Може одночасно вмістити до 12 тисяч людей. Планується будівництво дзвіниці висотою понад 100 метрів.

Належить УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Покровська церква розташована в селі Летичівка, передмісті Монастирища, на березі Куравського ставка.

Збудована в 1880 році на місці старого храму, відомого з 1776 року.

Церква чинна, в хорошому стані.

Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир заснований на початку XVII сторіччя, до 1790 року був чоловічим.

Згідно з переказами, на Красній гірці під Золотоношею оселився в давнину чернець-самітник із Константинополя. Дізнавшись про це, господар землі козак Іван Шебет-Слюжка подарував її ченцю для заснування святої обителі. Перші споруди були дерев'яними.

Кам'яний Спасо-Преображенський собор збудований у 1767-1771 роках за проєктом українського архітектор Івана Григоровича-Барського. Також зберігся Покровський храм (1859 рік), інші споруди.

В 1922 році обитель була закрита, всі святині передано до музею міста Черкаси. Відновлена в 1941 році.

Головною святинею Свято-Покровського Красногірського монастиря вважається ікона Божої Матері, названа Дубенською, оскільки з'явилася на дубі.

Свято-Покровський собор – головний православний храм Сміли.

Будівництво кам'яної церкви почалося тут у 1859 році коштом видатних меценатів графів Бобринських.

Смілянський Покровський храм у візантійському зводився за планом Петербурзької Благовіщенської лайбгвардії кірасирського полку церкви, але має більші розміри і лише один центральний купол.

Дерев'яна Свято-Преображенська церква у селі Корнилівка побудована в 1738 році (за іншими даними - в 1722 році. До того в селі був старий храм XVII сторіччя.

У 1838 році Преображенську церкву реконструювали. Мабуть, тоді ж до неї прибудували дзвіницю з шатровим верхом.

Храм трикупольний, хрестоподібний у плані.

Наразі Преображенська церква є пам'яткою народної архітектури Середнього Подніпров'я.

Належить до Православної церкви України.

Свято-Преображенський собор у Звенигородці було збудовано у 1820 році, але у 1936 році його зруйнували більшовики. Битою цеглою з собору вимостили сусідню вуличку.

В 1992 році почалося відновлення Преображенського собору, яке тривало шість років. Проєкт собору відповідно до старих креслень та фотографій розробляв архітектор Володимир Нечаров. Новий храм став точною копією зруйнованого.

Свято-Троїцька церква у Драбівцях збудована у XVIII сторіччі.

Церква невелика однокупольна. Вирізняється нехарактерним для цієї місцевості покриттям із лемеша, яке нагадує гонтове покриття західноукраїнських дерев'яних храмів. Здається, ніби ця церква була перенесена до Центральної України із Західної, але цього насправді не було, хоча зв'язок із Західною Україною є: останню реконструкцію виконував колектив Львівської реставраційної майстерні.

Свято-Троїцька церква в Гельмязові зведена у 1840 році коштом Успенської церкви (не збереглася) зі значним вкладом багатого місцевого козака Федора Савенка.

Храм побудований у стилі пізнього класицизму. Збереглися фрагменти фресок.

Нині є пам'яткою архітектури національного значення.

Дерев'яна Свято-Троїцька церква збудована в Сунках в 1864 році, коли селом володіла Софія Раєвська, донька знаменитого генерала Миколи Раєвського.

В 1937 році храм було закрито радянською владою та переобладнано під колгоспне підсобне приміщення, тоді ж було знято куполи. Церква відродилася в 1941 році під час німецької окупації і з того часу служби в ній не припинялися.

На подвір'ї Троїцької церкви похована княгиня Ганна Яшвіль (Орлова), онука генерала Раєвського. Є ще один старіший надгробок, але написи на ньому стерлися.

Свято-Троїцька у Млієві розташована поряд із садибою Симиренків. Побудована в 1858 році сім'єю Симиренків як родова усипальниця.

За радянської влади храм був перетворений на сільський клуб.

Нині церква діюча. Належить до Православної церкви України.