Пам'ятки Кропивницького

"Музей трофеїв з поля бою" відкрився в 2022 році у Кропивницькому в громадському просторі "Krop:hub".

Збирати військові трофеї почали у 2014 році. Більшість привезли захисники у 2022 році. Трофеї тут з Харківської, Київської, Миколаївської, Херсонської, Донецької та Луганської областей.

В експозиції представлено більше ніж пітори сотні трофеїв: сухпайки, фляги, частини ракет, залишки боєприпасів, дронів та гелікоптерів, гроші та одяг російських окупантів тощо. У музей в громадський простір їх передають з передової українські військові. Планується зробити музей просто неба.

Громадський простір та волонтерський центр "Krop:hub" розташований на першому поверсі Будинку побуту (вхід з вулиці Острівської).

Музейний комплекс Льотної академії Національного авіаційного університету в Кропивницькому об'єднує цілу низку музейних закладів та виставкових просторів, що присвячені історії української авіації загалом та навчального закладу зокрема.

Центром комплексу є Музей авіації, який функціонує з 1971 року. В експозиції представлено багато моделей літаків, світлин, сувенірів з різних країн, нагород та подарунків. Найпопулярнішим експонатом є кабіна літака Ан-24, яка використовувалася як тренажер для курсантів. Також представлені зразки бортових реєстраторів – так званих "чорних скриньок".

Сквер Кожедуба за головним навчальним корпусом академії створений 2010 року навколо пам'ятного знака на честь перебування на Кіровоградщині українського льотчика-аса Івана Кожедуба. У сквері також розташовані кований пам'ятний знак "Шпаківня назавжди" на честь усіх випускників, меморіальна дошка, присвячена двічі Герою Радянського Союзу Амет-хану Султану, стенди з інформацією про видатних авіаторів, діяльність яких пов’язана з Кіровоградщиною тощо.

Алея авіаторів закладена у 2010 році від вулиці Чобану до БК "Авіатор" на честь 100-річчя першого польоту в небо Єлисаветграда. Тут розташовані справжні літаки та моделі, стенди й креативні композиції, фонтан у вигляді літака та багато іншого.

Сквер аеронавігації розташований між другим навчальним корпусом та тренажерним центром – тут представлено композицію "Роза вітрів" та зразки аеронавігаційного обладнання, яке експлуатувалося на аеродромі "Кіровоград" у різні роки.

Частиною комлексу також є Музейна експозиція історичного краєзнавства.

Народний меморіальний музей видатного піаніста Генріха Нейгауза відкрився у 1981 році при Музичній школі №1 міста Кропивницького (тодішнього Кіровограда), засновником якої він був і яка нині носить його ім'я.

З 1933 року музична школа розташовується у двоповерховому будинку в центрі міста, який колись належав родині композитора Юлія Мейтуса, а зараз є пам’яткою архітектури. Це одна з найстаріших державних музичних шкіл України.

Ініціаторами відкриття у школі музею музиканта-земляка були її директор Віктор Ревенко та викладач фортепіанного відділу Елла Торговецька. Вони ж були основними збирачами музейних фондів.

У двох експозиційних залах музею представлено історичні документи, світлини та особисті речі, що належали Генріху Нейгаузу та його родині. Експонуються 16 видань різними мовами світу головної теоретичної роботи Генріха Нейгауза "Про мистецтво фортепіанної гри". Також представлено рояль та бюро композитора і музикознавця Георгія Поляновського.

До 125-річчя музиканта на фасаді будівлі музичної школи відкрито пам’ятну дошку, перед будівлею встановлено погруддя Генріха Нейгауза роботи львівського скульптора Володимира Цісарика.

Пам'ятник двірникові відкрито у Кропивницькому в 2011 році. Пам'ятник спочатку було встановлено на вулиці Великій Перспективній, потім перенесено на Театральну.

Скульптор Сергій Слінкін назвав свою роботу "Двірник", оскільки він представляє збірний образ двірника ХIХ століття.

Скульптура висотою близько 180 сантиметрів виконана з металу. Двірник одягнений у сорочку, жилетку, фартух та широкі штани, на голові картуз, у руках мітла, а на шиї свисток, якими двірники тих часів сповіщали городових про порушників громадського порядку. На фартуху є значок з номером ділянки, який закріплений за двірником.

Пам'ятник градоначальнику Олександру Пашутіну встановлено на площі перед Кропивницькою міською радою у 2009 році до Дня міста.

Пашутін обіймав посаду градоначальника міста протягом 27 років (1878-1905) та користувався величезною повагою мешканців міста. Займався благодійністю, брав активну участь у роботі "Червоного хреста", був почесним мировим суддею, удостоєний безлічі орденів, медалей та інших відзнак, серед яких коштовний перстень з вензелем Олександра ІІІ. За час його правління місто Кропивницький пережив свій розквіт: у 1893 році було запущено водогін, у 1882 році відкрито перший професійний театр, а у 1897 році запущено міський трамвай.

Його девіз "Служіння громаді має бути метою життя" можна прочитати на постаменті пам'ятника. Архітектор Віталій Кривенко та скульптор Любомир Яремчук зобразили Пашутіна стоячи, його рука лежить на спинці крісла, що символізує спадковість влади, а Пашутін поступається ним своїм наступникам.

Пам'ятник першому трамваю, запущеному в Кропивницькому у 1897 році, встановлено на розі вулиць Театральної та Шульгиних до 100-річчя першої трамвайної лінії міста.

Саме Театральною проходив трамвайний маршрут "Залізничний вокзал - Пивзавод Зальцера". Трамвай у Кропивницькому був одним із перших електричних трамваїв у російській імперії та проіснував до 1944 року.

Скульптура у вигляді арки з поміщеним у неї стилізованим зображення трамвайного вагона створена скульпторами Віктором Френчком та Аркадієм Мацієвським.

Пам'ятник "Студентству всіх часів" встановлений у Кропивницькому в 2012 році на площі перед Центральноукраїнським національним технічним університетом, яка тепер має назву Студентська.

В основі композиції пам'ятника студентам – лава, біля якої розташувалися студент та студентка з книжками в руках. Лавка є стрічкою Мебіуса (поверхня, що має тільки одну сторону), на якій вигравіровані назви вищого навчального закладу в різні часи.

Пам'ятник-фонтан "Наталка Полтавка" присвячений головній героїні однойменної п'єси Івана Котляревського. Відкритий у 2013 році до 259-річчя міста Кропивницький.

Скульптура являє собою образ юної дівчини в українському національному вбранні, яка прийшла до джерела за водою з коромислом на плечах. Поруч із нею по обидва боки стоять відра, а по центру скульптури збігає струмок води. Композицію заввишки 1,9 метри виконано зі штучного мармуру, на її виготовлення скульптор Григорій Савченко витратив дев'ять місяців.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.

Театр Корифеїв - Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького - збудований у 1867 році за проєктом та коштом інженер-полковника Георгія Трамбицького.

У театрі Трамбицького ставилися українські та російські вистави аматорських труп, у яких виступали майбутні засновники українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Тобілевич.

За час існування театр корифеїв пережив багато ремонтів та значних переробок, остання з яких призвела до повної втрати первісного вигляду інтер'єрів та суттєвої зміни зовнішніх форм.

У первісному вигляді відновлений у 2011-2012 pоках.

Проводяться екскурсії театром, під час яких можна побувати за лаштунками сцени, дізнатися як театр готується до вистав і як створюється магія театру на сцені, познайомитися з різним аспектами театру, включаючи його історію та архітектуру.

Оборонні вали фортеці Святої Єлисавети, яка започаткувала Кропивницький, знаходяться поряд із нинішнім центром міста.

Закладена в 1754 році фортеця носить ім'я Святої Єлисавети, небесної покровительки російської імператриці Єлизавети Петрівни. Фортечні вали вибудовані у вигляді зіркоподібного багатокутника, кінці якого являють собою гострі бастіони.

Єлисаветинська фортеця служила штабом російського військового командування на півдні України, оплотом російського впливу на запорозьких землях та центром боротьби з гайдамацьким рухом. У 1769 році фортеця витримала облогу турецько-татарської армії хана Крим-Гірея. Після закінчення цього етапу російсько-турецької війни та після ліквідації Запорозької Січі, в 1775 році Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення, а в 1784 році була роззброєна.

Проте унікальна земляна фортифікаційна споруда дожила до наших днів. Також частково збереглися казарми, в яких наприкінці XVIII сторіччя розташовувався полк генерала Михайла Кутузова. Встановлено пам'ятний знак - старовинні гармати.

На території знаходиться меморіал Вічного вогню на військовому кладовищі загиблих під час Другої світової війни.

Художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна створено у 1985 році на базі меморіального будинку в Кропивницькому, де цей видатний художник і педагог провів свої дитячі та юнацькі роки.

Будинок є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення, збудований у 1899 році за власним проектом відомого єлисаветградського архітектора Якова Паученка, дядька художника. Проєкт його реконструкції розробила вдова художника, архітекторка Надія Осмьоркіна.

Експозиція музею розміщена в трьох залах. Меморіальний зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю Олександра Осмьоркіна. Представлені живописні та графічні твори майстра, студійні малюнки 1920-х – 1930-х років, його особисті речі, у тому числі предмети творчої праці – мольберт, палітра, етюдник, пензлі, натюрмортний фонд, меморіальні предмети з будинку Паученка-Осмьоркіних.

У двох виставкових залах експонуються живописні та графічні роботи учнів Осмьоркіна, які подарували понад 50 своїх творів напередодні відкриття музею.

Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей у Кропивницькому є нащадком першого в регіоні музейного закладу, що був створений у 1883 році за ініціативою історика та викладача Володимира Ястребова. Раніше заклад мав назву Кіровоградський обласний краєзнавчий музей.

З 1929 року музей розміщується в колишньому будинку купця Олександра Барського, що є яскравим зразком архітектурного стилю "ранній модерн". Збудований між 1895 і 1910 роками провідним архітектором міста Олександром Лишневським. За легендою, господареві так і не довелося в ньому пожити, оскільки він помер після завершення всіх робіт просто на порозі свого нового будинку.

Музейні колекції налічують близько 68500 предметів основного фонду, що характеризують історичний розвиток та культуру краю з найдавніших часів до наших днів, а також природу регіону. Основу колекції складає зібрання приватного колекціонера Олександра Ільїна: археологічні знахідки, живопис, ікони. В музейному лапідаріумі представлені неолітична антропоморфна стела, саркофаг зрубної культури та 6 скіфських статуй.

До філій та відділів Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею належать:
- Заповідник-музей Івана Тобілевича (Карпенко-Карого) "Хутір Надія";
- Меморіальний музей Марка Кропивницького;
- Музей історії українського хореографічного мистецтва;
- Музейно-природний заповідник "Тобілевичі";
- Історико-архітектурний заповідник "Свято-Хрестовоздвиженська церква" (заповідник родини Раєвських);
- Історико-меморіальний заповідник "Чорний ворон".